Постанова

від 27.06.2013 по справі 823/2016/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2013 року справа № 823/2016/13-а

м. Черкаси

09 год. 55 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Ільченку С.М.,

за участю: представника відповідача Науменка А.Є. - за посадою, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Черкаській області до публічного акціонерного товариства «Монастирищенський молокозавод» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовною заявою звернулося управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Черкаській області (далі-позивач), в якій просить стягнути публічного акціонерного товариства «Монастирищенський молокозавод» (далі-відповідач) заборгованість зі сплати капіталізованих платежів в сумі 76012 грн. 05 коп.

Представник позивача Лисенко Н.В. в судове засідання не прибула, надіславши 21.06.2013 року суду заяву про підтримання позовних вимог повністю та про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з мотивів, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, з приводу чого надав суду письмові заперечення на позовну заяву, які вмотивовані тим, що відповідач не є банкрутом, а його ліквідацію було розпочато за рішенням загальних зборів акціонерів.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши та оцінивши всі наявні в матеріалах адміністративної справи докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство «Монастирищенський молокозавод» відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстроване 03.09.1999 року Монастирищенською районною державною адміністрацією Черкаської області, є юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 156077.

Відповідно до даних ЄДРПОУ 04.04.2013 року опубліковано рішення засновників ПАТ «Монастирищенський молокозавод» щодо припинення його діяльності у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

В зв'язку з чим, 19.04.2013 року на адресу ПАТ «Монастирищенський молокозавод» відділенням ВД ФССНВ в Монастирищенському районі направлено заяву про визнання кредитором № 160/02-07 на суму - 76012 грн. 05 коп. На вказану заяву 16.05.2013 року від голови ліквідаційної комісії ПАТ «Монастирищенський молокозавод» надійшла відповідь про відсутність законних підстав для визнання грошових вимог на суму 76012 грн. 05 коп. та внесенні їх до реєстру кредиторів.

Спірні правовідносини врегульовані наступним законодавством України.

Так, згідно ст. 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105 (далі - Закон України № 1105), держава гарантує усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом № 1105.

Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема, є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності.

В силу вимог пункту 2 частини другої статті 45 Закону № 1105 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

За змістом статей 15, 46 цього Закону Фонд - це некомерційна самоврядна організація, яка провадить збір та акумулювання страхових внесків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Відповідно до ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Частиною 2 ст. 1205 ЦК встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним ст. 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Боржником передано до Фонду особову справу по одному потерпілому від нещасного випадку на виробництві для продовження страхових виплат по відшкодуванню втраченого заробітку.

За приписами статті 46 Закону № 1105 фінансування Фонду здійснюється за рахунок, зокрема, внесків роботодавців та капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язання підприємства відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян здійснюється відповідно до Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю та здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 06.05.2000 року (далі-Порядок).

Відповідно до абзацу другого пункту 1 Порядку капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку капіталізація платежів розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

На підставі цього, повинна бути проведена капіталізація платежів для продовження страхових виплат особі, внаслідок втрати годувальника, протягом її життя.

Виходячи з наведеного, висновок відповідача про те, що на випадок ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги ст. 46 Закону № 1105-XIV та положення Порядку не поширюються, є помилковим.

Вказана позиція суду підтверджується постановою Верховного Суду України від 26.06.2013 року по праві № 21-156а12.

Статтею 244 2 КАС України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ненадходження від відповідача вказаної заборгованості на рахунок Фонду негативно впливає та може призвести до зниження ефективності функціонування та розвитку в країні загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській області до публічного акціонерного товариства «Монастирищенський молокозавод» про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 86, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Монастирищенський молокозавод»: 19133, Черкаська область, Монастирищенський район, с. Половинчик, вул. Заводська, буд. 30 (ідентифікаційний код 14197029) заборгованість зі сплати капіталізованих платежів в сумі 76012 (сімдесят шість тисяч дванадцять) грн. 05 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 02.07.2013 року.

Суддя В.В. Мишенко