Рішення

від 02.07.2013 по справі 904/3859/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.07.13р. Справа № 904/3859/13

За позовом Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м. Дніпропетровськ

до Приватного підприємства "Свеко", м. Дніпропетровськ

про стягнення 167 792,91 грн. за договором постачання теплової енергії від 24.11.2011 р. №020519

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Бондик Є.В.

Представники:

Від позивача: Іщенко Ю.С., довіреність № 101 від 02.02.2011 р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача 166 325,01 грн. - основного боргу та 1 467,90 грн. - пені.

02.07.2013 року Позивач надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 01.07.2013р. № 290 (а.с. 34) відповідно до якої просить стягнути з Відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 149 161,45 грн. та пеню у розмірі 1 467,90 грн., у зв'язку з частковою оплатою суми основного боргу до подання позовної заяви до суду у розмірі 17 163,56 грн.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК, ціну позову вказує позивач.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає заяву позивача до розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем зобов'язань за договором про постачання теплової енергії № 020519 від 24.11.2011р., в частині повного та своєчасного розрахунку за отриману теплову енергію.

Відповідач відзив на позов не надав, явку повноважного представника в судові засідання, призначені для розгляду справи, не забезпечив, про дату, час і місце проведення судових засідань відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та витягу з Єдиного державного реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 23-24).

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника відповідача в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 30, 32-33).

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався з 10.06.2013р. до 02.07.2013р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представником сторони не заявлялось.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Міське комунальне підприємство «Дніпропетровські міські теплові мережі» є комунальним підприємством, заснованим Дніпропетровською міською радою з метою забезпечення територіальної громади міста тепловою енергією у вигляді опалення та гарячої води (підігрів). Підприємство підпорядковане, підзвітне та підконтрольне міській раді (ст. 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

24.11.2011 року між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі - енергопостачальна організація, позивач) та Приватним підприємством «Свеко» (далі - споживач, відповідач) був укладений договір № 020519 про постачання теплової енергії (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору, за цим договором Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в термін, передбачений цим договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору, теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (175 діб);

- гаряче водопостачання - протягом 350 діб;

- технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою;

- кондиціювання повітря - по мірі необхідності.

Споживач теплової енергії зобов'язується: додержуватися кількості споживання-теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку № 1, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором. На кінець опалювального сезону проводити звіряння розрахунків з Енергопостачальною організацією, у разі заборгованості на початок опалювального сезону Споживач до мереж теплопостачання підключений не буде. Своєчасно повідомляти Енергопостачальника про всі об'єкти теплоспоживання, підключені до теплових мереж Споживача (найменування, максимальні теплові навантаження, обсяги теплосложивання, займана площа орендарів тощо). Додержуватись умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбачені додатком № 3 цього договору, та іншими нормативними актами (п. 3.2., п.п. 3.2.1. -3.2.4. Договору).

Обов'язки Енергопостачальної організації: забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з договором. Гарантувати безпечне користування тепловою енергією за умови дотримання Споживачем умов договору, Правил користування тепловою енергією, Правил експлуатації теплоспоживального обладнання. Повідомляти Споживача в засобах масової інформації про зміну тарифів. Здійснювати перевірку роботи приладів обліку та стану теплоспоживального обладнання Споживача не рідше одного разу на рік (п. 4.2., п.п. 4.2.1. - 4.2.4. Договору).

Відповідно до п.7.1 Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, або, за згодою сторін будь-яким іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством України.

Згідно п.7.2 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск - отримання теплової енергії по формі додатку 4.

Відповідно до п. 7.3 Договору, Споживач зобов'язаний не пізніше ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду сплачувати Енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього Договору, по власним платіжним дорученням з указанням періоду, за який він сплачує.

Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться Споживачем в продовж 5 діб після одержання рахунку Енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити його Споживачу не пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів (п.7.4 Договору).

Пунктом 11.1. Договору встановлено, що цей Договір набирає чинності з дня його підписання та дії до 24.11.2014р.

На виконання умов Договору, Позивач протягом опалювального періоду 2012 - 2013 р.р. поставив на об'єкт Відповідача теплову енергію. Відповідач же своєчасно оплату не здійснював, в наслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 166 325,01 грн. за період з 01.01.2013р. по 01.03.2013р., що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт за спірний період (а.с. 16, 18) та рахунками (а.с. 15, 17), які були направлені Відповідачу та отримані представником Відповідача 08.02.2013р. та 11.03.2013р. про, що свідчить підпис представника Відповідача в реєстрі рахунків та актів виконаних робіт за січень та лютий (а.с.19,20).

Позивач заявою про зменшення розміру позовних вимог повідомив суд про часткове погашення відповідачем суми основного боргу у розмірі 17 163,56 грн.

Відповідно до довідки від 01.07.2013р. Відповідачем 17.03.2013р. сплачено 13 201,74 грн. та 21.04.2013р. сплачено 3 961,82 грн. тобто до подачі позову до суду.

Отже станом на дату розгляду справи у Відповідача перед Позивачем існує заборгованість у розмірі 149 161,45 грн. за період з 01.01.2013р. по 01.03.2013р.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Вищевказаний Договір за своїм змістом є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Сума заборгованості відповідача підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 06.03.2013р., який підписаний повноважними представниками Позивача та Відповідача та скріпленого печатками підприємств.

Доказів погашення залишившоїся заборгованості за поставлену теплову енергію на суму 149 161,45 грн. відповідач суду не надав, доводи позивача не спростував.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача основної заборгованості в сумі 149 161,45 грн.

Крім того, у зв'язку з порушенням Відповідачем строку оплати поставленої теплової енергії, Позивач просить суд також стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 467,90 грн. за період з 15.02.2013р. по 15.03.2013р.

Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Цивільним кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до п.8.2.3 Договору в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочки.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що пеня за період з 15.02.2013р. по 15.03.2013р. нарахована позивачем вірно, та підлягає стягненню в сумі 1 467.90 грн.

З врахуванням викладеного до стягнення з Відповідача підлягає 150 629,35 грн., з яких: 149 161,45 грн. - сума основного боргу, 1 467,90 грн. - сума пені.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Відповідно до п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Оскільки позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог і дана заява задоволена судом, Позивачу слід повернути з державного бюджету судовий збір в розмірі 343,27 грн. відповідною ухвалою суду на підставі п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 року.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 75, ст.ст. 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства «Свеко» (49049, м. Дніпропетровськ, вул.. Верхоянська, буд. 49, код ЄДРПОУ 31890806) на користь Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (49044, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, б. 37, код ЄДРПОУ 32082770) 149 161,45 грн. (сто сорок дев'ять тисяч сто шістдесят одна грн. 45 коп.) - основного боргу, 1 467,90 грн. (одна тисяча чотириста шістдесят сім грн. 90 коп.) - пені, 3 012,59 грн. (три тисячі дванадцять грн. 86 коп.) - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 03.07.2013р.