Рішення

від 25.06.2013 по справі 910/7799/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7799/13 25.06.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба Безпеки Карабінер»

До Концерну «Військторгсервіс»

Про стягнення 53 076,09 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача не з'явився

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба Безпеки Карабінер» про стягнення з Концерну «Військторгсервіс» 27 935,49 грн. основного боргу та 25 140,00 грн. пені за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про надання послуг з охорони об'єктів № 11/12 від 01.06.2012 та договору про надання послуг з охорони об'єктів № 14/12 від 18.06.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2013 порушено провадження у справі № 910/7799/13 та призначено її до розгляду на 14.05.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/7799/13 від 14.05.2013, у зв'язку з нез'явленням представників сторін в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 22.04.2013, розгляд справи був відкладений на 11.06.2013.

29.05.2013 на адресу суду від позивача надійшло клопотання, в якому позивач позовні вимоги підтримує повністю та просить, у зв'язку з відсутністю можливості оплатити відрядження представника для участі в засіданні суду, розглядати справу без представника позивача.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 11.06.2013 відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, що договір про надання послуг з охорони майна № 11/12 від 01.06.2012 був підписаний першим заступником генерального директора Концерну «Військторгсервіс» Ласьковим М.А. Відповідно до статуту Концерну «Військторгсервіс» генеральний директор видає від імені концерну довіреності для вчинення юридичних дій. Як зазначає відповідач, за період перебування Ласькова М.А. на посаді першого заступника довіреність йому не видавалась, тому Ласьков М.А. не мав повноважень на підписання будь-яких договорів від іменні концерну. Також, відповідач вважає, що акти надання послуг, які надав позивач являються неналежними доказами виконання умов договору № 209 від 31.05.2012, так як на самих актах надання послуг відсутній підпис, що є обов'язковим реквізитом відповідно до Положень МФУ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/7799/13 від 11.06.2013, у зв'язку з нез'явленням представника позивача в засідання суду та частковим невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 22.04.2013 та ухвалі від 14.05.2013, розгляд справи був відкладений на 25.06.2013.

Даною ухвалою суду за клопотанням відповідача на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України було продовжено строк вирішення спору у справі № 910/7799/13 на 15 днів.

Позивач в судове засідання 25.06.2013 не з'явився.

Відповідач в судове засідання 25.06.2013 не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Згідно абз. 2 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Протокол судового засідання від 11.06.2013 свідчить про те, що представник відповідач Дяченко О.І. згідно довіреності № 08 від 14.01.2013 була присутня в цьому засіданні та повідомлений про те, що наступне судове засідання відбудеться 25.06.2013 (розгляд справи відкладено).

Більше того в матеріалах справи наявна розписка від 11.06.2013 представника відповідача Дяченко О.І. про те, що останній повідомлено судом про дату та місце проведення наступного засідання у справі № 910/7799/13.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 25.06.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.06.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба Безпеки Карабінер» (виконавець) та Концерном «Військторгсервіс» (замовник) було укладено договір про надання послуг з охорони об'єктів № 11/12 (далі - договір № 11/12) зі строком дії з 06.06.2012 до 01.08.2012.

За умовами п. 1.1. договору № 11/12 замовник передає, а виконавець приймає під охорону об'єкт, що розташований за адресою : м. Одеса, вул. Армійська, 10-А.

18.06.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба Безпеки Карабінер» (виконавець) та Філією «Одеського управління військової торгівлі» Концерну «Військоргсервіс» (замовник) було укладено договір про надання послуг з охорони об'єктів № 1/12 (далі - договір № 14/12) зі строком дії з 18.06.2012 до 18.06.2013.

Відповідно до п. 1.1. договору № 14/12 за цим договором замовник передає, а виконавець приймає під охорону адміністративну будівлю замовника за адресою : м. Одеса, вул. Промислова, 32.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договорів № 11/12 та № 14/12 не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг охорони, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 27 935,49 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем нарахована пеня в сумі 25 140,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 3.1. договорів № 11/12 та № 14/12 встановлено, що вартість послуг, порядок та строки розрахунків замовником послуг виконавця визначається сторонами та оформлюється додатком № 1, який є невід'ємною частиною договорів і вступає в силу одночасно з підписанням договорів.

Згідно з додатком № 1 до договору № 11/12 сторони визначили, що вартість охоронних послуг становить 9 000,00 грн. на місяць разом з ПДВ.

Згідно з додатком № 1 до договору № 14/12 сторони визначили, що вартість охоронних послуг становить 15 000,00 грн. на місяць разом з ПДВ.

Пунктом 4.3. договорів № 11/12 та № 14/12 передбачено, що замовник зобов'язується до 10 числа місяця, наступного за місяцем в якому надавались послуги, передбачені договором, підписати наданий виконавцем акт виконаних робіт або подати вмотивовану відмову від його підписання. В разі ненадання вмотивованої відмови та не підписання акта виконаних робіт в строки, передбачені цим пунктом, послуги вважаються виконаними сторонами у відповідності з умовами договору.

Позивачем до позовної заяви подано наступні акти наданих послуг за договором № 11/12 :

№ 620120050 від 30.06.2012 за послуги охорони надані у період з 06.06.2012 по 30.06.2012 на суму 7 500,00 грн.

№ 72012054 від 18.07.2012 за послуги охорони надані у період з 01.07.2012 по 18.07.2012 на суму 5 225,81 грн.

Зазначені акти були надіслані позивачем рекомендованою кореспонденцією на адресу Концерну «Військторгсервіс» 20.07.2012, що підтверджується поштовою квитанцією № 3116 та описом вкладення у цінний лист від 20.07.2012.

Позивачем до позовної заяви подано наступні акти наданих послуг за договором № 14/12 :

№ 620120058 від 30.06.2012 за послуги охорони надані у період з 18.06.2012 по 30.06.2012 на суму 6 500,00 грн.

№ 72012048від 18.07.2012 за послуги охорони надані у період з 01.07.2012 по 18.07.2012 на суму 8 709,68 грн.

Зазначені акти були надіслані позивачем рекомендованою кореспонденцією на адресу Філії «Одеського управління військової торгівлі» Концерну «Військоргсервіс» 20.07.2012, що підтверджується поштовою квитанцією № 3117 та описом вкладення у цінний лист від 20.07.2012.

Проте, вказані вище акти наданих послуг з боку замовників підписані не були, як і не було надано замовниками вмотивованої відмови від їх підписання, а отже в силу умов п. 4.3. договорів № 11/12 та № 14/12 послуги у вказаний період вважаються наданими та прийнятими без зауважень.

Слід зазначити, що в матеріалах справи наявний лист Філії «Одеського управління військової торгівлі» Концерну «Військоргсервіс» № 349 від 27.07.2012, в якому останній повідомляв позивача про розірвання договору № 14/12 з 19.07.2012. При цьому, даний лист за своїм змістом не є вмотивованою відмовою від підписання актів наданих послуг за договором № 14/12, а навпаки підтверджує, що позивач зняв пост охорони об'єкту з 19.07.2012.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Згідно з додатком № 1 до договорів № 11/12 та № 14/12 замовник зобов'язався сплачувати суму за послуги охорони до 10 числа поточного місяця.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 4.2. договорів № 11/12 та № 14/12 замовник зобов'язався своєчасно проводити оплату послуг з охорони та в строк, узгоджений сторонами в додатку № 1.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, замовник в порушення взятих на себе зобов'язань за договорами № 11/12 та № 14/12 вартість наданих послуг охорони у визначений договорами строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка за обґрунтованими розрахунками позивача складає 27 935,49 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг охорони, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в загальному розмірі 27 935,49 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договорів, у визначені строки оплату за надані послуги охорони не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.2.1. договору № 351 та пунктом 5.3. договору № 352 передбачено, що за кожний день прострочення оплати за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договорів сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати наданих послуг оренди, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені має бути обмежений у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеними між сторонами договорами передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті послуг охорони відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 4 додатків № 1 до договорів розмір якої, за наступними розрахунками суду становить 2 118,06 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 27935.49 10.07.2012 - 10.01.2013 185 7.5000 % 0.041 %* 2118.06

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 2 118,06 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В частині ж розміру пені в сумі 23 021,94 грн. позов задоволенню не підлягає, оскільки пеня нарахована з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Посилання відповідача на те, що договір № 11/12 підписаний заступником генерального директора Концерну «Військторгсервіс» без відповідних повноважень (без довіреності) не приймаються судом до уваги, оскільки

Згідно статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до умов договору № 11/12 відповідач зобов'язався підписувати надані позивачем акти виконаних робіт або надавати вмотивовану відмову від їх підписання.

Суд приходить до висновку, що відповідач не надавши вмотивованої відмови від підписання актів наданих послуг тим самим підтвердив надання цих послуг, а отже прийняв договір № 11/12 до виконання, що відповідно свідчить про його схвалення.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба Безпеки Карабінер» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Концерну «Військторгсервіс» (м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, код ЄДРПОУ 33689922) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба Безпеки Карабінер» (Одеська область, смт. Комінтернівське, вул. Першотравнева, 56, код ЄДРПОУ 32866360) 27 935 (двадцять сім тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 49 коп. основного боргу, 2 118 (дві тисячі сто вісімнадцять) грн. 06 коп. пені, 974 (дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 21 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 02.07.2013.

СуддяВ.В. Сівакова