Рішення

від 25.06.2013 по справі 910/8098/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8098/13 25.06.13

За позовом Дочірнього підприємства "Адідас-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваш Час Кур'єр"

про стягнення 62 184,00 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Божок О.О.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Дочірнє підприємство "Адідас-Україна" (далі-позивач) звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваш Час Кур'єр" (далі-відповідач) про стягнення 62 184,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було недопоставлено переданий позивачем товар для перевезення згідно договору №01/06/2012 на надання транспортно-експедиційних послуг щодо перевезення вантажів територією України від 01.06.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.05.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи неодноразово відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання ними вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду від 26.04.2013 р. не виконав.

Суд відзначає, що відповідач був повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи).

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 25.06.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ваш Час Кур'єр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адідас-Україна" укладено договір №01/06/2012 на надання транспортно-експедиційних послуг щодо перевезення вантажів територією України, умовами якого передбачено, що позивач доручає, а відповідач приймає на себе зобов'язання за рахунок позивача, особисто або із залученням третіх осіб, забезпечити здійснення перевезення вантажів позивача автомобільним транспортом по м. Києву та території України відповідно до заявок позивача форма яких наведена в додатку №1.

Відповідно до п. 1.2. договору кожне перевезення вантажів здійснюється на підставі заявки позивача. Форма заявки є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 2.2. договору відповідач зобов'язаний здійснити перевезення на умовах, вказаних у заявці.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що заявка в обов'язковому порядку має містити: кількість та вид вантажу, вартість вантажу, маршрут перевезення, найменування вантажовідправника і вантажоодержувача, їх контактні телефони, дату подачі транспортного засобу під завантаження, час перевезення, час та дату доставки вантажу, тип та державний номер транспортного засобу, який буде здійснювати перевезення, прізвище, ім'я, по батькові водія, особливості інструкції, вартість перевезення, та інші необхідні для перевезення дані.

Згідно п. 3.1.4. договору відповідач надає позивачу наступні документи при доставці в роздрібні магазини позивача: - податкову накладну; - акт виконаних робіт на послуги перевезення; - копію акту про перевантаження (в разі, якщо було перевантажено); - оригінал заявки.

Відповідно до п. 5.2. договору відповідач несе відповідальність за своєчасну доставку вантажу у цілісному та збереженому стані та у відповідності до умов цього договору.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що відповідач несе матеріальну відповідальність за вантаж з моменту його отримання до моменту документально підтвердженого факту передачі вантажу вантажоодержувачу. В разі втрати, пошкодження або псування вантажу відповідач оплачує позивачу суму нестачі або вартість пошкодженого, зіпсованого вантажу в межах суми, зазначеної в п. 3.1.12 цього договору.

Згідно п. 5.4. договору вартість втраченого або пошкодженого вантажу, враховуючи ПДВ, визначається за ТТН та видатковими накладними позивача. Відповідач відшкодовує суму збитків на підставі претензії позивача. Разом із відшкодуванням встановлених збитків, пов'язаних із втратою, нестачею або псуванням вантажу, відповідач повертає позивачу провізну плату за перевезення такого вантажу, оскільки ця плата не входить в вартість вантажу. При цьому пошкоджений, зіпсований товар після отримання відшкодування від відповідача не підлягає передачі відповідачеві.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання за договором №01/06/2012 на надання транспортно-експедиційних послуг щодо перевезення вантажів територією України від 01.06.2012 р., у зв'язку з чим відповідачем було недопоставлено переданого йому товару у магазини позивача, чим завдано збитків на суму- 62 184,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №01/06/2012 на надання транспортно-експедиційних послуг щодо перевезення вантажів територією України від 01.06.2012 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно заявки № Т022765 від 09.01.2013 р. відповідачу було передано позивачем вантаж для перевезення в роздрібний магазин позивача, який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 118-Д, ТЦ «Терра». Загальна вартість переданого вантажу складає 470 562 грн., що підтверджується копією товарно-транспортної накладної. В момент приймання вантажу, було виявлено нестачу однієї коробки (8 одиниць товару), на суму 4 720,00 грн., що підтверджується копією акту прийняття продукції.

У порядку досудового врегулювання спору відповідачеві було надіслано претензію за вих. № 17/13 від 21.01.2013 року щодо стягнення суми збитку.

Відповідно до заявки № Т022766 від 09.01.2013 р. відповідачу було передано позивачем вантаж для перевезення в роздрібний магазин позивача, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 32. Загальна вартість переданого вантажу складає 350 739 грн., що підтверджується копією товарно-транспортної накладної. В момент приймання вантажу було виявлено його нестачу на суму 149,00 грн., що підтверджується копією акту прийняття продукції

У порядку досудового врегулювання спору відповідачеві було надіслано претензію за вих. № 19/13 від 21.01.2013 року щодо стягнення суми збитку.

Згідно заявки № Т022767 від 09.01.2013 р. відповідачу було передано позивачем вантаж для перевезення в роздрібний магазин позивача, який розташований за адресою: м. Донецьк, вул. Артема 130, ТЦ «Сіті Центр». Загальна вартість переданого вантажу складає 560 712,00 грн., що підтверджується копією товарно-транспортної накладної. В момент приймання вантажу було виявлено його нестачу на суму 9 300,00 грн., що підтверджується копією акту прийняття продукції..

У порядку досудового врегулювання спору відповідачеві було надіслано претензію за вих. № 20/13 від 21.01.2013 року щодо стягнення суми збитку.

Відповідно до заявки № Т022768 від 09.01.2013 р. відповідачу було передано позивачем вантаж для перевезення в роздрібний магазин позивача, який розташований за адресою: м. Луганськ, вул. Радянська, 56 ТЦ «Сіті Центр». Загальна вартість переданого вантажу складає 664 909,00 грн., що підтверджується копією товарно-транспортної накладної. В момент приймання вантажу було виявлено його нестачу на суму 17 695,00 грн., що підтверджується копією акту прийняття продукції.

У порядку досудового врегулювання спору відповідачеві було надіслано претензію за вих. № 21/13 від 21.01.2013 року щодо стягнення суми збитку.

Згідно заявки № Т022960 від 23.01.2013 р. відповідачу було передано позивачем вантаж для перевезення в роздрібний магазин позивача, який розташований за адресою: м. Черкаси, б. Шевченка, 224. Загальна вартість переданого складає 492 969,00 грн., що підтверджується копією товарно-транспортної накладної. В момент приймання вантажу було виявлено його нестачу на суму 3 150,00 грн., що підтверджується копією акту прийняття продукції.

У порядку досудового врегулювання спору відповідачеві було надіслано претензію за вих. № 35/13 від 29.01.2013 року щодо стягнення суми збитку.

Відповідно до заявки № Т022942 від 22.01.2013 р. відповідачу було передано позивачем вантаж для перевезення в роздрібний магазин Позивача, який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Глінки, 2. Загальна вартість переданого вантажу складає 1 150 060,00 грн., що підтверджується копією товарно-транспортної накладної. В момент приймання вантажу було виявлено нестачу 3 одиниць товару, на суму 2 570,00 грн., що підтверджується копією акту прийняття продукції.

У порядку досудового врегулювання спору відповідачеві було надіслано претензію за вих. № 33/13 від 29.01.2013 року щодо стягнення суми збитку.

За заявкою № Т022942 від 22.01.2013 р. відповідачу було передано позивачем вантаж для перевезення в роздрібний магазин позивача, який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Глінки, 2. Загальна вартість переданого вантажу складає 1 150 060,00 грн., що підтверджується копією товарино-транспортної накладної. В момент приймання вантажу було виявлено нестачу 19 одиниць товару, на суму 11 870,00 грн., що підтверджується копією акту прийняття продукції.

У порядку досудового врегулювання спору відповідачеві було надіслано претензію за вих. № 34/13 від 29.01.2013 року щодо стягнення суми збитку.

Відповідно до заявки № Т022943 від 22.01.2013 р. відповідачу було передано позивачем вантаж для перевезення в роздрібний магазин позивача, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Леніна, 196. Загальна вартість переданого вантажу складає 324 980,00 грн., що підтверджується копією товарно-транспортної накладної. В момент приймання вантажу було виявлено його нестачу на суму 2 870,00 грн., що підтверджується копією акту прийняття продукції.

У порядку досудового врегулювання спору відповідачеві було надіслано претензію за вих. № 31/2013 від 29.01.2013 року щодо стягнення суми збитку.

Згідно Заявки № Т022961 від 23.01.2013 р. відповідачу було передано позивачем вантаж для перевезення в роздрібний магазин позивача, який розташований за адресою: м. Херсон, вул. Залаегерсег, 18. Загальна вартість вантажу складає 668 448,00 грн., що підтверджується копією товарно-транспортної накладної. В момент приймання вантажу було виявлено нестачу однієї коробки на суму 9 860,00 грн., що підтверджується копією акту прийняття продукції.

У порядку досудового врегулювання спору відповідачеві було надіслано претензію за вих. № 32/2013 від 29.01.2013 року щодо стягнення суми збитку.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було надано відповідь за вих. №429 від 28.01.2013 р. на претензії №17/13, №18/13, №19/13, №20/13, №21/13, від 21.01.2013 р., якою останній визнав вимоги позивача та зобов'язався компенсувати понесені збитки.

Однак на день прийняття рішення по справі, вартість недопоставленого товару позивачеві на суму 62 184,00 грн. відповідачем позивачеві не компенсована.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1,2 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з приписами статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Необхідно зазначити, що факт передачі товару відповідачеві для його поставки у магазини позивача підтверджується в кожному випадку товарно-транспортною накладною, а факт нестачі переданих раніше товарів підтверджується актом приймання товарів безпосередньо у магазинах позивача.

Таким чином, підтверджуються всі чотири складові необхідні для такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди відповідачем.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови №01/06/2012 на надання транспортно-експедиційних послуг щодо перевезення вантажів територією України від 01.06.2012 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача завданої шкоди у розмірі 62 184,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства "Адідас-Україна" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваш Час Кур'єр" (03037, м. Київ, вул. Червонопартизанська, буд. 21, оф. 4, код ЄДРПОУ - 37174923) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Дочірнього підприємства "Адідас-Україна" (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 15/15, код ЄДРПОУ 24251899) 62 184 (шістдесят дві тисячі сто вісімдесят чотири) грн. 00 коп. - збитків та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 01.07.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.