Ухвала

від 12.06.2013 по справі 2а-146/10/1270 (2а-23710/09/1270)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2013 р. м. Київ К-27148/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Пилипчук Н.Г.

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.01.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010 по справі №2-а-23719/09/2/1270 за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 до Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області, Державної податкової адміністрації в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Приватного підприємця ОСОБА_1 (далі-ПП ОСОБА_1, позивач) до Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області (далі-Старобільська МДПІ, відповідач 1), Державної податкової адміністрації в Луганській області (далі-ДПА в Луганській області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення від 02.03.2009 №0000022340 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10610,00грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.01.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010, у задоволені позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 04.08.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 14.12.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.01.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010, справу направити на новий розгляд, або прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 19 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (далі-Закон України №509-ХІІ), ст. 15, ст. 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі-Закон України №265/95-ВР), ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши за матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками ДПА в Луганській області 17.02.2009 згідно плану проведення перевірок на лютий 2009 року на підставі направлення №44 від 17.02.2009 було проведено планову перевірку господарської одиниці позивача, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, з метою контролю за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За результатами перевірки складено акт №0012/12/30/23/25427079 від 17.02.2009, в якому зафіксовано порушення позивачем п.п.2.2 та 2.6 постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 «Про затвердження

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (далі-Положення №637), а саме, не відображення в встановленому порядку в книзі обліку розрахункових операцій готівкових коштів у розмірі 2122,00грн.; п.8 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.1999 №599 (далі-Порядок №599), а саме, не забезпечено хронологічне відображення здійснених готівкових і фінансових операцій у книзі обліку доходів і витрат.

На підставі вказаного акту податковим органом прийнято рішення від 02.03.2009 №0000022340 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10610,00грн.

Суть спірних правовідносин у даній справі полягає у правомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій з огляду на порушення процедури проведення перевірки. та доведеності факту вчинення правопорушення.

За визначенням пункту 1.2 Положення №637оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з абзацом четвертим пункту 2.6 Положення №637 підприємствам, яким Законом України №265/95-ВР надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Відповідно до статті 2 Закону України №265/95-ВР, пункту 1.2 Положення №637 книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

За приписами ст. 15 Закону України №265/95-ВР контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно законодавства України.

Статтею 16 вказаного Закону встановлено, що контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові та позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Статтею 11 1 Закону України №509-ХІІ передбачені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

За змістом ч.7 ст. 11 1 Закону України №509-ХІІ перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту тилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду, вважаються позаплановими перевірками.

Таким чином, ст. 11 1 Закону України №509-ХІІ хоча і містить ч.7, проте не визначає підстави, порядок проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що застосовують РРО, а відтак усі перевірки РРО (як планові, так і позапланові), передбачені Законом України №265/95-ВР, з метою застосування Закону України №509-ХІІ віднесені до позапланових перевірок, на які поширюються «процедурні» правила проведення таких перевірок.

Згідно ст. 11 2 Закону України №509-ХІІ право на здійснення позапланової перевірки працівники податкового органу отримують за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, оформлених відповідно до вимог зазначеної норми Закону. Ненадання цих документів або їх надання з порушенням встановлених вимог є підставою для недопущення працівників податкового органу до проведення виїзної перевірки.

Отже, законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його права не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки.

У разі коли платник податків не скористався цим правом і перевірка була проведена платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби, прийняте за результатами перевірки, з підстав невідповідності рішення закону чи компетенції органу державної податкової служби.

Судом встановлено, що перевірка проведення розрахунків господарської одиниці позивача проводилась згідно щомісячного плану ДПА в Луганській області, повноваження посадових осіб були засвідчені направленням на перевірку №44 від 17.02.2009.

Аналіз вищенаведеного дає підстави для висновку про наявність у податкового органу правових підстав на проведення перевірки позивача щодо контролю за здійсненням розрахунків за товари (послуги), а тому, з урахуванням того, що позивач не скористався своїм правом не допустити посадових осіб податкового органу до проведення перевірки у разі порушення умов її проведення, встановлені актом перевірки порушення позивачем вимог чинного законодавства підлягали оцінці судом під час розгляду справи, за результатом якої факт вчинення правопорушення не спростовано, що свідчить про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 222, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.01.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді: