Рішення

від 19.06.2013 по справі 914/1627/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.13 р. Справа № 914/1627/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Елекс», м. Львів;

до відповідача: Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут», м. Львів;

про: стягнення 421828,55 грн.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Кавацюк О.С. - представник на підставі довіреності від 03.06.2013 р.;

відповідача: Бурляй О.Є. - представник на підставі довіреності № 904/4-6 від 07.03.2013 року.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 25.04.2013 року порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елекс» до Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» про стягнення 421828 грн. 55 коп. Розгляд справи призначено на 05.06.2013 року.

У судовому засіданні 05.06.2013 року судом відкладено розгляд справи на 19.06.2013 року з огляду на неявку представника відповідача.

В судовому засідання 19.06.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві, подав заяву про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Представник відповідача позов не заперечив, заборгованість визнав, доказів оплати не представив.

Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторони відмовились.

19.06.2013 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань. Товариство з обмеженою відповідальністю «Елекс» (надалі по тексту рішення - позивач) звернулося з позовом до Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» (надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення розмірі 421828 грн. 55 коп.

Позивач вказує, що ним було здійснено ряд переплат за укладеним між сторонами договором управління майном № 904/1-48 від 29.08.2007 року із врахуванням важкого фінансового становища відповідача.

Відповідач наявність у нього заборгованості перед позивачем в розмірі суми позову визнав.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 29.08.2007 року між Державним підприємством «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» (установником управління згідно договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елекс» (управителем згідно договору) було укладено договір управління майном № 904/1-48.

Відповідно до п. 1.1 договору установник управління передає управителеві на встановлений строк майно, перелік якого визначений в Додатку № 1 до договору, надалі «майно» в управління, а управитель зобов'язався за встановлену плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління.

Строк управління майном встановлено 1 рік з моменту підписання даного договору уповноваженими представниками сторін, відповідно до п. 1.3 договору.

Оскільки жодна із сторін не надсилала іншій повідомлення про припинення дії договору, даний договір вважається пролонгованим в силу п. 2. ст. 1036 Цивільного кодексу України та додаткової угоди № 1 від 29.08.2008 року № 2 від 30.01.2009 року.

Листом № 279 від 03.10.2012 року позивач повідомив про припинення договору управління майном № 904/1-48 від 29.08.2007 року з 03.09.2012 року у зв'язку із виникненням у Товариства з обмеженою відповідальністю «Елекс» права власності на корпус 7В загальною площею 10898,8 кв.м. по вул. Науковій, 7 у м. Львові, що підтверджується витягом про державну реєстрацію № 35367241 від 03.09.2012 року.

Відповідно до додатку № 1 до договору № 904/1048 від 29.08.2007 року об'єктом договору управління майном є частина приміщень ІІІ поверху корпусу № 7-В, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Наукова, 7-Г, згідно поверхового плану площею 531,6 кв.м.

Відповідно до внесених п. 1 додаткової угоди № 3 від 01.02.2012 року змін площа приміщення становить 1679,2 кв.м.

Управління майном, що є предметом цього договору здійснюється з метою отримання сторонами прибутку. Порядок розподілу отриманого між сторонами прибутку визначено в додатку № 2 до цього договору, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 5.1 договору за виконання умов договору управитель отримує плату, яка відраховується ним безпосередньо з доходів від використання майна, переданого в управління, у випадку отримання таких доходів. Розмір плати вираховується щомісячно, відповідно до угоди про розподіл прибутку (додаток № 2 до договору).

Як визначено п. 1.3 додатку № 2 від 29.08.2007 року (угоди про розподіл прибутку) спосіб розподілу прибутку за результатами звітного періоду визначається на підставі письмової домовленості сторін, однак розмір коштів (відповідної частки прибутку) що повинен бути перерахований на розрахунковий рахунок установника управління за результатами кожного звітного періоду, на умовах і в строк вказаний у п.1.1 цієї угоди, повинен становити не менше ніж 13420,00 грн., а з 01.02.2012 року не менше ніж 42390,00 грн. відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 3 від 01.02.2012 року до договору № 904/1-48 від 29.08.2007 року.

Як зазначено в позовній заяві та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні в період дії договору з огляду на важке фінансове становище Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» позивачем було внесено ряд переплат за договором управління майном № 904/1-48, а саме:

20.01.2009 року - 80000 грн.; 11.02.2009 року - 116000 грн.; 05.03.2009 року - 200000 грн.; 28.12.2009 року - 100000 грн.; 29.01.2010 року - 150000 грн.; 26.02.2011 року - 60000 грн.; 09.02.2011 року - 250000 грн.; 11.05.2011 року - 100000 грн.; 31.05.2011 року - 32000 грн.; 10.06.2011 року - 50000 грн.; 09.12.2011 року - 100000 грн.; 30.01.2012 року - 50000 грн.; 14.03.2012 року - 40000 грн.

Частину вищезазначених коштів відповідачем за згодою сторін зараховано в рахунок платежів за іншими договорами, які укладені між сторонами, а саме: договором № 39-05 на технічне забезпечення водопостачання і водовідведення субабонента від 25.06.2004 року та договором № 116-04 про використання спільних технологічних електричних мереж основного споживача від 21.07.2004 року.

Внаслідок здійснених сторонами взаємозаліків станом на 18.04.2012 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 421828 грн. 55 коп., про що сторони підписали акт звірки розрахунків, копію якого долучено до матеріалів справи.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, не заперечувались сторонами та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами є договір управління майном № 904/1-48 від 29.08.2007 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Як встановлено судом укладений між сторонами договір управління майном № 904/1-48 від 29.08.2007 року припинив свою дію 03.09.2012 року на підставі листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Елекс» та відповідно до вимог п. п. 2 п. 1 ст. 1044 Цивільного кодексу України, який зазначає, що договір управління майном припиняється у разі припинення договору за заявою однієї із сторін.

Відповідно до ст. 1042 Цивільного кодексу України управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням майном. Управитель майном, якщо це передбачено законом або укладеним відповідно до нього договором, має право відраховувати належні йому відповідно до частини першої цієї статті грошові суми безпосередньо з доходів від використання майна, переданого в управління.

Відповідно до п. 5.1 договору за виконання умов цього договору управитель отримує плату, яка відраховується ним безпосередньо з доходів від використання майна, переданого в управління, у випадку отримання таких доходів.

25.06.2004 року сторони уклали договір забезпечення водопостачання і водовідведення субабонента № 39-05 та 21.07.2004 року договір № 116-04 про використання спільних технологічних електричних мереж основного споживача.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується представниками сторін позивач здійснював ряд оплат за відповідача, в результаті чого відповідач заборгував позивачу станом на 01.04.2013 року 421828 грн. 55 коп.

Докази повної чи часткової оплати боргу в матеріалах справи відсутні.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із врахуванням викладеного, суд вважає за доцільне захистити порушене право позивача та задоволити позовні повністю.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» (79060, м. Львів, вул. Наукова, 7 код ЄДРПОУ 14311429) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елекс» (79060, м. Львів, вул. Наукова, 7, код ЄДРПОУ 13806807) 421828 грн. 55 коп. боргу та 8436 грн. 58 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 26.06.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв