Постанова

від 13.06.2013 по справі 826/7720/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 червня 2013 року 14:46 № 826/7720/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до відповідачаДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.04.2013 р. № 000036/1720 та № 000037/1720 за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (угода про правову допомогу від 11.09.2012 р.)

від відповідача: Марченко Р.В. (довіреність № 6/10-015 від 02.01.2013 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 13.06.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.04.2013 р. № 000036/1720 та № 000037/1720.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 826/7720/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 13.06.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати нечинними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби № 000036/1720/ від 12.04.2013 р. про нарахування податку на додану вартість у розмірі 115 584,71 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 45 295,36 грн. та № 000037/1720/ від 12.04.2013 р. про нарахування податку на доходи фізичних осіб у розмірі 93 699,40 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 46 849,70 грн.;

- покласти судові витрати на відповідача та стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 294,00 гривень.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні планової виїзної перевірки дотримання вимог чинного законодавства з питання оподаткування громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Сіятс (код ЄДРПОУ 37046433), ТОВ «Ен Джі Консалтанс» (код ЄДРПОУ 35534650), СПД-фізичною особою ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) та СПД - фізичною особою ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) з питань підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, щодо заниження чистого доходу за 2011 рік та 2012 рік на загальну суму 577 923,00 грн. (донараховано податку на доходи фізичних осіб в розмірі 93 699,40 грн.), та вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, щодо завищення податкового кредиту за січень 2011 року, лютий 2011 року, березень 2011 року, лютий 2012 року, березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року на загальну суму 115 584,71 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати за підсумками поточного звітного періоду на загальну суму 115 584,71 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими доказами у справі, оскільки позивачем, у повній відповідності до вимог чинного законодавства у перевіряємому періоді формувався та декларувався чистий дохід та включалися суми ПДВ до податкового кредиту за наслідками правовідносин із контрагентами ТОВ «Сіятс, ТОВ «Ен Джі Консалтанс», СПД-фізичною особою ОСОБА_3 та СПД - фізичною особою ОСОБА_4

Відповідач подав письмові заперечення на позовну заяву та в судовому засіданні 13.06.2013 р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог також заперечив з огляду на те, що на думку контролюючого органу матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагентів позивача ТОВ «Сіятс, ТОВ «Ен Джі Консалтанс», СПД-ФО ОСОБА_3 та СПД-ФО ОСОБА_4, а саме те, що такі контрагенти позивача здійснювали фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва ДПС було проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог чинного законодавства з питання оподаткування громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Сіятс (код ЄДРПОУ 37046433), ТОВ «Ен Джі Консалтанс» (код ЄДРПОУ 35534650), СПД-фізичною особою ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) та СПД - фізичною особою ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) з питань підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку.

За наслідками зазначеної перевірки позивача контролюючим органом (відповідачем) було складено Акт перевірки від 29.03.2013 року № 18/1720/НОМЕР_1, в якому встановлено порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, щодо заниження чистого доходу за 2011 рік та 2012 рік на загальну суму 577 923,00 грн. (донараховано податку на доходи фізичних осіб в розмірі 93 699,40 грн.), та вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, щодо завищення податкового кредиту за січень 2011 року, лютий 2011 року, березень 2011 року, лютий 2012 року, березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року на загальну суму 115 584,71 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати за підсумками поточного звітного періоду на загальну суму 115 584,71 грн.

Згідно Акта перевірки, позивач в перевіряємому періоді мав взаємовідносини з контрагентами:

- ТОВ «Сіятс», договори про надання рекламних послуг № 23 від 01.06.2012 р. та № 27 від 01.07.2012 р.;

- ТОВ «Ен Джі Консалтанс», договори про надання рекламних послуг № 159 від 01.04.2012 р., № 168 від 01.05.2012 р., № 0103 від 01.03.2012 р. та договір поставки № 21/2 від 01.02.2012 р.;

- ФОП ОСОБА_3, договір поставки № МН-15П від 01.01.2011 р.;

- ФОП ОСОБА_4, договір поставки № 31 від 01.02.2011 р.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 000036/1720 від 12.04.2013 р. про нарахування податку на додану вартість у розмірі 115 584.71 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 42 295,36 грн.;

- № 000037/1720/ від 12.04.2013 р. про нарахування податку на доходи фізичних осіб у розмірі 93 699,40 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 46 849,70 грн.

Так, за наслідками правовідносин із ТОВ «Сіятс» позивачу донараховано ПДВ у розмірі 32 500 грн, за наслідками правовідносин із ФОП ОСОБА_3 позивачу донараховано ПДВ у розмірі 6 666,66 грн., за наслідками правовідносин із ФОП ОСОБА_4 позивачу донараховано ПДВ у розмірі 18 333,33 грн., та за наслідками правовідносин із ТОВ «Ен Джі Консалтанс» позивачу донараховано ПДВ у розмірі 58 084,60 грн.

Однак, не погоджуючись із прийнятими ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями від 12.04.2013 р. № 000036/1720 та № 000037/1720, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, у перевіряємому періоді між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та контрагентом ТОВ «Сіятс» проводилася господарська діяльність та були укладені договори про надання послуг № 23 від 01.06.2012 р. та № 27 від 01.07.2012 р.

Згідно предмету даних договорів: Виконавець приймає на себе обов'язок надати Замовнику послуги, пов'язані з рекламою, а Замовник зобов'язується оплатити надані Виконавцем послуги на умовах цього Договору.

На виконання зазначених договорів про надання послуг № 23 від 01.06.2011 р. та № 27 від 01.07.2012 р., сторонами були підписані акти здачі-прийняття робіт (виконання послуг), також ТОВ «Сіятс» були виписані на користь позивача податкові накладні:

- податкова накладна № 62526 від 25.06.2012 року на суму 42 500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7 083,33 грн.;

- податкова накладна № 61103 від 11.06.2012 року на суму 42 500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7 083,33 грн.;

- податкова накладна № 73031 від 30.07.2012 року на суму 55 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 166,67 грн.;

- податкова накладна № 71613 від 16.07.2012 року на суму 55 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 166,67 грн.;

- акт здачі-прийняття робіт (виконання послуг) № 62526 від 25.06.2012 року на суму 42 500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7 083,33 грн.;

- акт здачі-прийняття робіт (виконання послуг) № 61103 від 11.06.2012 року на суму 42 500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7 083,33 грн.;

- акт здачі-прийняття робіт (виконання послуг) № 73031 від 30.07.2012 року на суму 55 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 166,67 грн.;

- акт здачі-прийняття робіт (виконання послуг) № 71613 від 16.07.2012 року на суму 55 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 166,67 грн.

Також, згідно наявних матеріалів справи, в перевіряємому періоді між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та контрагентом ТОВ «Ен Джі Консалтанс» проводилась господарська діяльність та були укладені договори про надання послуг № 159 від 01.04.2012 р., № 168 від 01.05.2012 р., № 0103 від 01.03.2012 р.

Згідно предмету даних договорів: Виконавець приймає на себе обов'язок надати Замовнику послуги, пов'язані з рекламою, а Замовник зобов'язується оплатити надані Виконавцем послуги на умовах цього Договору.

Крім цього, між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «Ен Джі Консалтанс» був укладений договір поставки № 21/2 від 01.02.2012 р.

Згідно предмету цього договору: Постачальник поставляє і передає, а Покупець приймає у власність товар: Борошно 1 сорт, в кількості 14,706 тонн по ціні 3 400,00 грн. в тому числі доставка та ПДВ, Цукор в кількості 7,576 тонн по ціні 6 600,00 грн. в тому числі доставка та ПДВ в подальшому Товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та своєчасно проводити оплату на умовах даного Договору.

На виконання зазначених договорів про надання послуг № 159 від 01.04.2012 р., № 168 від 01.05.2012 р., № 0103 від 01.03.2012 р., та договору поставки № 21/2 від 01.02.2012 р., сторонами були підписані акти здачі-прийняття робіт (виконання послуг), також ТОВ «Ен Джі Консалтанс» були виписані на користь позивача податкові накладні:

- податкова накладна № 42606 від 26.04.2012 року на суму 30 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5 000,00 грн.;

- податкова накладна № 41601 від 16.04.2012 року на суму 30 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5 000,00 грн.;

- податкова накладна № 51405 від 14.05.2012 року на суму 50 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8 333,33 грн.;

- податкова накладна № 52801 від 28.05.2012 року на суму 50 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8 333,33 грн.;

- податкова накладна № 32325 від 23.03.2012 року на суму 44 250.00 грн., в т.ч. ПДВ - 7 375,00 грн.;

- податкова накладна № 30515 від 05.03.2012 року на суму 44 250,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7 375,00 грн.;

- податкова накладна № 22421 від 24.02.2012 року на суму 49 980,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8 330,05 грн.;

- податкова накладна № 22422 від 24.02.2012 року на суму 50 028,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8 338,00 грн.;

- акт здачі-прийняття робіт (виконання послуг) № 42606 від 26.04.2012 року на суму 30 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5 000,00 грн.;

- акт здачі-прийняття робіт (виконання послуг) № 41601 від 16.04.2012 року на суму 30 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5 000,00 грн.;

- акт здачі-прийняття робіт (виконання послуг) № 51405 від 14.05.2012 року на суму 50 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8 333.33 грн.;

- акт здачі-прийняття робіт (виконання послуг) № 52801 від 28.05.2012 року на суму 50 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8 333,33 грн.;

- акт здачі-прийняття робіт (виконання послуг) № 32325 від 23.03.2012 року на суму 44 250,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7 375,00 грн.;

- акт здачі-прийняття робіт (виконання послуг) № 30515 від 05.03.2012 року на суму 44 250,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7 375,00 грн.;

- видаткова накладна № 22421 від 24.02.2012 року на суму 49 980,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8 330,05 грн.;

- видаткова накладна № 22422 від 24.02.2012 року на суму 50 028,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8 338,00 грн.

Також, у перевіряємому періоді між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 проводилася господарська діяльність та був укладений договір поставки № МН-15П від 01.01.2011 р.

Згідно предмету даного договору: Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов'язується приймати та проводити оплату за товар на умовах даного договору.

На виконання зазначеного договору поставки № МН-15П від 01.01.2011 р., Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 були виписані на користь позивача:

- податкова накладна № 27 від 20.01.2011 року на суму 40 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6 666,67 грн.;

- видаткова накладна № 27 від 20.01.2011 року на суму 40 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6 666,67 грн.

Крім того, у перевіряємому періоді між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 проводилась господарська діяльність та був укладений договір поставки № 31 від 01.02.2011 р.

Згідно предмету даного договору: Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов'язується приймати та проводити оплату за товар на умовах даного договору.

На виконання зазначеного договору поставки № 31 від 01.02.2011 р., Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 були виписані на користь позивача:

- податкова накладна № 2201 від 22.03.2011 року на суму 60 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10 000,00 грн.;

- податкова накладна № 1501 від 15.02.2011 року на суму 50 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8 333,33 грн.;

- видаткова накладна № 2201 від 22.03.2011 року на суму 60 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10 000,00 грн.;

- видаткова накладна № 1501 від 15.02.2011 року на суму 50 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8 333,33 грн.

Таким чином, згідно наявних матеріалів справи, в перевіряємому періоді із зазначеними контрагентами позивач мав взаємовідносини щодо отримання рекламних послуг та послуг з постачання (продажу) товару (великогабаритного та у значній кількості).

Отже, відповідно до сутності таких господарських операцій (а саме щодо постачання великогабаритного товару у значній кількості: борошно, цукор), вбачається необхідність наявності у відповідних контрагентів позивача, а саме: ТОВ «Ен Джі Консалтанс», СПД-ФО ОСОБА_3 та СПД-ФО ОСОБА_4 достатньої матеріально-технічної бази та трудових ресурсів, що необхідні для зберігання такого товару, його завантаження, перевезення та відвантаження, чого позивачем в даному випадку доведено не було, та зазначеного не підтверджується наявними у справі доказами.

Проте, щодо сутності правовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Сіятс», який надавав виключно рекламні послуги, з матеріалів справи вбачається, що такі послуги не були трудомісткими та не потребували наявності в такого контрагента значної матеріально-технічної бази (устаткування, складських приміщень, транспорту, інше) а також значних трудових ресурсів (оскільки останні могли виконуватися навіть однією особою).

Так, згідно наявних у справі доказів, перевірками контрагентів позивача, що мали надавати позивачу послуги з постачання товару (великогабаритного та у значній кількості), а саме ТОВ «Ен Джі Консалтанс», СПД-ФО ОСОБА_3 та СПД-ФО ОСОБА_4, - було встановлено відсутність факту реального товарного характеру господарських операцій між такими суб'єктами господарювання та їх контрагентами щодо надання послуг з поставки товару, зважаючи на відсутність у ТОВ «Ен Джі Консалтанс», СПД-ФО ОСОБА_3 та СПД-ФО ОСОБА_4 будь-яких матеріально-технічних та трудових ресурсів для здійснення такого виду господарської діяльності.

Згідно декларації про майновий стан та доходи за 2011 р. та наданих документів, СПД-фізичною особою ОСОБА_1 до складу витрат була включена вартість за отримані товари від СПД-фізичної особи ОСОБА_3 сумі - 33 333,33 грн.

Відповідно до матеріалів перевірки СПД-фізичної особи ОСОБА_3, наданих відповідачу ДПІ у Христинівському районі Черкаської області ДПС, встановлено, що співробітниками ВПМ Уманської ОДПІ у СПД допитано ОСОБА_3, в результаті чого стало відомо, що по проханню жителя м. Христинівка ОСОБА_5 за грошову винагороду та з його допомогою ОСОБА_3 зареєструвався приватним підприємцем та отримав печатку. Як приватний підприємець найманої робочої сили, автотранспорту та виробничих споруд не мав. Фінансово-господарською діяльністю не займався. Податкову звітність не складав, але інколи подавав до ДПІ податкові накладні, накладні та інші документи інколи підписував, без мети здійснення господарської діяльності.

Враховуючи викладене, контролюючим органом було зроблено висновок, що всі операції купівлі-продажу СПД ОСОБА_3 не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є недійсними по ланцюгу до «вигодонабувача». Встановлено, що підприємець проводив документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснював в межах господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що перевіркою встановлено недійсність угод по реалізації товарів (послуг) СПД-фізичною особою ОСОБА_3 за період з 01.01.2010 року по 21.05.2011 року, контролюючий орган не прийняв до уваги в якості належних документів на підтвердження товарності операцій: квитанції до прибуткового касового ордеру та видаткової накладної № 27 від 20.01.2011 р. виписаної від імені СПД-фізичної особи ОСОБА_3 на суму 33 333,33 грн. без ПДВ.

Також, згідно декларації про майновий стан та доходи за 2011 р. та наданих документів, СПД-фізичною особою ОСОБА_1 до складу витрат була включена вартість за отримані товари від СПД-фізичної особи ОСОБА_4 в сумі 91 666,67 грн.

Відповідно до матеріалів перевірки СПД-фізичної особи ОСОБА_4, наданих ДПІ у Христинівському районі Черкаської області ДПС встановлено, що СПД-фізична особа ОСОБА_4 відповідно наданих пояснень співробітникам ВПМ Уманської ОДПІ у СПД, самостійно зареєструвався підприємцем та мав печатку СПД для ведення фінансово- господарської діяльності, але в кінці 2004 р. останній познайомився з «невідомою особою», яка запропонувала йому за грошову винагороду в розмірі 20 % від прибутку займатись підприємницькою діяльністю від його імені. СПД ОСОБА_4 дав згоду та передав йому свою печатку. Отже, СПД ОСОБА_4 документація не виписувалась, звітність не складалась, але підписувалась та подавалась звітність до податкового органу, без фактичного здійснення господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене та те, що перевіркою встановлено недійсність угод по реалізації товарів (послуг) СПД-фізичною особою ОСОБА_4 за період з 01.01.2011 року по 17.05.2011 року, то податковим органом не було прийнято до уваги в якості належних документів на підтвердження товарності операцій: прибуткових касових ордерів та видаткових накладних № 1501 від 15.02.2011 р., № 2201 від 22.03.2011 р., виписаних від імені СПД-фізичної особи ОСОБА_4 на загальну суму 91 666,67 грн. без ПДВ.

Таким чином, зважаючи на наявні у справі докази, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення вимог п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, СПД-фізичною особою ОСОБА_1 до складу витрат за 2011 р. було віднесено видатки у розмірі 125 000,00 грн., які на момент проведення документальної перевірки не підтверджені розрахунковими та іншими документами, зважаючи на що, СПД-фізичною особою ОСОБА_1 було занижено чистий дохід за 2011 р. на 125 000,00 грн.

Також, згідно декларації про майновий стан та доходи за 2012 р. та наданих документів, СПД-фізичною особою ОСОБА_1 до складу витрат була включена вартість за отримані послуги від ТОВ «Ен Джі Консалтанс» у сумі 290 423,00 грн.

Відповідно до матеріалів перевірок ТОВ «Ен Джі Консалтанс», наданих ДПІ у Печерському р-ні м. Києва ДПС, встановлено відсутність поставок товарів (послуг) та укладення угод з метою настання реальних наслідків між ТОВ «Ен Джі Консалтанс» та покупцями. Не встановлено факту передачі товарів від ТОВ «Ен Джі Консалтанс» до покупців. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих. що пов'язані з його недійсністю.

Фактично, перевіркою виявлено факти оформлення ТОВ «Ен Джі Консалтанс» операцій з придбання та продажу товарів (послуг), що не мали реального товарного характеру, та не пов'язані з господарською діяльністю останнього.

Перевіркою ТОВ «Ен Джі Консалтанс» встановлено відсутність в останнього матеріально-технічної бази та трудових ресурсів, що необхідні для здійснення основного виду діяльності (посередницька торгівля товарами).

Враховуючи вищевикладене та те, що перевіркою встановлено недійсність угод по реалізації товарів (послуг) ТОВ «Ен Джі Консалтанс» за період з 01.01.2012 р. по 30.06.2012 р., податковим органом не були прийняті до уваги в якості доказів на підтвердження товарності операцій: квитанції до прибуткових касових ордерів та акти здачі-прийняття робіт (виконання послуг) № 32325 від 23.03.2012 р., № 30515 від 05.03.2012 р., № 52801 від 28.05.2012 р., № 51405 від 14.05.2012 р., № 42606 від 26.04.2012 р., та № 41601 від 16.04.2012 р., виписані від імені ТОВ «Ен Джі Консалтанс» на загальну суму 290 423,00 грн. без ПДВ

Таким чином, зважаючи на наявні у справі докази, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення вимог п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, СПД-фізичною особою ОСОБА_1 до складу витрат за 2012 р. було віднесено видатки у розмірі 290 423,00 грн., які на момент проведення документальної перевірки не підтверджені розрахунковими та іншими документами, зважаючи на що, СПД-фізичною особою ОСОБА_1 було занижено чистий дохід за 2011 р. на 290 423,00 грн. грн.

Отже за наслідками перевірок позивача та його контрагентів ТОВ «Ен Джі Консалтанс», СПД-ФО ОСОБА_3 та СПД-ФО ОСОБА_4, контролюючим органом було зроблено висновок про те, що операції між такими контрагентами та позивачем здійсненні з метою перерахування коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього, тобто без наміру створення юридичних наслідків та з метою одержання коштів за рахунок бюджетного відшкодування.

Так, як передбачено договорами поставки товару між позивачем (Замовником) та контрагентами: ТОВ «Ен Джі Консалтанс», СПД-ФО ОСОБА_3 та СПД-ФО ОСОБА_4 (Постачальниками), Товар мав постачатися силами та за рахунок Постачальників, проте як перевіркою кожного з них встановлено відсутність в останніх будь-яких транспортних засобів (зокрема вантажних), що давали б змогу перевозити товар (великогабаритний та у значній кількості), а також складських приміщень, що давали б змогу зберігати такий товар до його передачі Покупцям, а також трудових ресурсів, що були необхідні для навантаження та розвантаження такого Товару на транспортний засіб та з нього.

З даного приводу суд не може взяти до уваги посилання позивача на те, що такий товар (борошно, цукор, інш., у значній кількості - десятки тон), забирався та перевозився ФОП ОСОБА_1 особисто його власним транспортним засобом, оскільки договірними умовами між позивачем (Замовником) та ТОВ «Ен Джі Консалтанс», СПД-ФО ОСОБА_3 та СПД-ФО ОСОБА_4 (Постачальниками) було чітко передбачено, що постачання товару до місця призначення має здійснюватися саме Постачальником, ТОВ «Ен Джі Консалтанс», СПД-ФО ОСОБА_3 та СПД-ФО ОСОБА_4, а доказів укладення між сторонами додаткових угод до таких договорів постачання, якими би було врегульовано інший порядок та розподіл обов'язків щодо постачання товару (тобто можливість його самовивозу замовником із відповідним зменшенням загальної вартості наданих постачальником послуг), - позивачем до матеріалів справи надано також не було.

Крім того, згідно технічного паспорту транспортного засобу, а саме Renault Kangoo, маса даного автомобільного засобу без навантаження - 1 020 кг., а маса із навантаженням - 1 840 кг., а отже максимальне навантаження такого автомобіля може становити 820 кг.

Проте, як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, Товар, що мав придбаватися позивачем у його контрагентів: ТОВ «Ен Джі Консалтанс», СПД-ФО ОСОБА_3 та СПД-ФО ОСОБА_4 (борошно, цукор та інше) у своїй загальній кількості важив десятки тон, відповідно до чого такий товар не міг за один чи декілька разів протягом одного або декілька днів забиратися від Постачальників, що знаходяться в іншій ніж позивач області (Черкаській).

Тобто для реального самовивозу такого Товару (що взагалі не було передбачено умовами договорів поставки), позивач мав здійснити більше 20 виїздів в одну сторону та 20 виїздів в іншу сторону (відстань однієї поїздки більше 200 кілометрів), загалом більше 8 000 кілометрів, що не було економічно обґрунтованим та відповідно мало суттєво зменшувати загальну вартість таких договорів поставки зважаючи на витрати щодо самовивозу товару.

Також, як було зазначено вище, позивачем не було надано до матеріалів справи доказів укладення його контрагентами ТОВ «Ен Джі Консалтанс», СПД-ФО ОСОБА_3 та СПД-ФО ОСОБА_4 субпідрядних договорів із перевізниками з метою виконання договірних відносин із позивачем.

Більш того, в даному випадку суду є незрозумілим звідки (з якого місця поставки) позивачем міг забиратися такий товар (борошно, цукор, інше у значних обсягах - десятки тон) від контрагентів ТОВ «Ен Джі Консалтанс», СПД-ФО ОСОБА_3 та СПД-ФО ОСОБА_4, оскільки, згідно наявних у справі доказів, в останніх відсутні будь-які основні фонди (адміністративні будівлі та складські приміщення), та за місцем знаходження такі контрагенти не знаходяться.

Відповідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до Національного класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів, тощо.

Також, як було зазначено вище, СПД-ФО ОСОБА_3 та СПД-ФО ОСОБА_4 при наданні пояснень під час перевірок пояснили, що фактично будь-якої господарської діяльності, в тому числі в розрізі правовідносин із позивачем, вони не здійснювали, а первинні документи по господарських операціях підписували на прохання інших осіб.

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні контрагентами ТОВ «Ен Джі Консалтанс», СПД-ФО ОСОБА_3 та СПД-ФО ОСОБА_4 не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення витрат та податкових зобов'язань.

Однак, щодо висновків податкового органу відносно неможливості здійснення діяльності контрагентом позивача ТОВ «Сіятс», внаслідок відсутності в останнього матеріально-технічної бази (устаткування, складських приміщень, транспорту, інше) а також трудових ресурсів, то з даного приводу матеріалами справи підтверджується те, що сутність таких правовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Сіятс», який надавав виключно рекламні послуги (що відповідно не були трудомісткими) не передбачала наявності в такого контрагента значної матеріально-технічної бази (устаткування, складських приміщень, транспорту, інше) а також значних трудових ресурсів, оскільки останні могли виконуватися навіть однією особою.

А отже, при наявності належним чином оформлених документів та підтвердження товарності такої операції, позивач мав право відносити суми сплаченого ПДВ за правовідносинами із ТОВ «Сіятс» (що був зареєстрованим в ЄДР, мав свідоцтво платника ПДВ та відносно якого відсутній вирок суду) до складу податкового кредиту у відповідному періоді.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Також, згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст.ст. 162-164 Податкового кодексу України:

- платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

- об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

- базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Як зазначається в рішення ВАС України щодо розгляду подібних спорів, сам факт наявності у платника податків податкових накладних і платіжних доручень не може бути єдиною та беззаперечною підставою для формування податкового кредиту, при наявності встановлення відсутності реального здійснення господарських операцій між платником податків та його контрагентом, а саме за відсутності фізичних, технічних та технологічних можливостей у контрагента до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції.

Враховуючи вищевикладене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Ен Джі Консалтанс», СПД-ФО ОСОБА_3, СПД-ФО ОСОБА_4 об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме в тій частині, що правовідносини позивача із контрагентами ТОВ «Ен Джі Консалтанс», СПД-ФО ОСОБА_3 та СПД-ФО ОСОБА_4 мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, зважаючи на відсутність в останніх адміністративно-господарських можливостей (складських приміщень, вантажного транспорту, трудових ресурсів) для вчинення таких правочинів щодо постачання товару (у великих обсягах та на значні суми).

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу в зазначеній частині - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, від 12.04.2013 р. № 000037/1720 повністю та від 12.04.2013 р. № 000036/1720 в частині донарахування сум ПДВ в розрізі правовідносин із контрагентами: ТОВ «Ен Джі Консалтанс», СПД-ФО ОСОБА_3 та СПД-ФО ОСОБА_4, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки, а саме того, що контрагенти позивача ТОВ «Ен Джі Консалтанс», СПД-ФО ОСОБА_3 та СПД-ФО ОСОБА_4 матеріально-технічних і трудових ресурсів для здійснення задекларованого виду діяльності (посередницька торгівля товарами, їх поставка) - не мають, а відповідно фактично останні не мали можливості виконувати взяті на себе зобов'язання в розрізі правовідносин із позивачем.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність винесених ним податкових повідомлень-рішень від 12.04.2013 р. № 000037/1720 повністю та від 12.04.2013 р. № 000036/1720 в частині донарахування сум ПДВ в розрізі правовідносин із контрагентами: ТОВ «Ен Джі Консалтанс», СПД-ФО ОСОБА_3 та СПД-ФО ОСОБА_4

Натомість позивач надав суду допустимі докази на обґрунтування заявлених позовних вимог в частині протиправності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 12.04.2013 р. № 000036/1720 щодо донарахування сум ПДВ за наслідками правовідносин із контрагентом ТОВ «Сіятс» (надання рекламних послуг), які не передбачали необхідності наявності в останнього складських приміщень, вантажного транспорту та значних трудових ресурсів.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У зв'язку з тим, що судом позов майнового характеру задовольняється частково, судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню йому з державного бюджету у відсотковому співвідношенні, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 12.04.2013 р. № 000036/1720 в частині нарахування податку на додану вартість у розмірі 32 500,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15 407,00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати у відсотковому співвідношенні, пропорційно до задоволених позовних вимог, в розмірі 382,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 14.06.2013 р.