cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/10803/13 01.07.13 За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
до Комунального підприємства «Ремонтно - експлуатаційна організація -1»
про стягнення 31 008, 28 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
Від позивача: Цурка Н.О. - по дов. №91/2013/02/06 від 06.02.2013р.
Від відповідача: Вербова О.П. - по дов. №854 від 04.06.2013р.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "РЕО - 1"(далі -відповідач) про стягнення з останнього 31 008, 28 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не здійснено сплату за використану теплову енергію за період з 01.01.2013 року по 01.05.2013 року у зв'язку з чим виник борг в сумі 29 448,14 грн.
Ухвалою суду від 10.06.2013р. порушено провадження у справі №910/10803/13 та призначено розгляд на 01.07.2013р.
Представник позивача позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача позовні вимоги визнав частково та просив розстрочити виконання рішення суду на три місяці.
Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2009р. № 822039.
Згідно з пунктом 1.1 договору, постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб гарячого водопостачання.
Відповідно до пункту 2.2.1 договору постачальник, зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що при виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київської міською держадміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії.
Відповідно до пункту 2.3.1 договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та по тарифах, зазначених у додатку №2.
Відповідно до пункту 2 Додатку № 4 до договору (порядок розрахунків) споживач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує вартість заявленої в договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період.
Зобов'язання за договором виконані позивачем належним чином, що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) фактичного споживання відповідачем енергії за період з січня 2013 року до 01.05.2013 року, розрахунком ціни позову та відомостями про тарифи, що діяли станом на час споживання теплової енергії відповідачем, і судом встановлено, що вищевказані розрахунки проведені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору.
Вказаними доказами стверджується, а відповідачем не спростовується факт постачання позивачем відповідачу протягом вказаного періоду теплової енергії у гарячій воді.
Отже, Позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором та поставив Відповідачу теплову енергію на загальну суму 29 448,14 грн.
Факт отримання послуг за договором на зазначену суму відповідачем не заперечується та підтверджується доданими до матеріалів справи розрахунком основного боргу за теплову енергію по договору №822039 та копіями облікових карток за спірний період.
У зв'язку з тим, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав в повному обсязі за період з 01.01.2013 року до 01.05.2013 року у відповідача виникла заборгованість за договором за використану теплову енергію, яка складала на час порушення провадження у справі 29 448, 14 грн.
Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.
Статтею 629 ЦК кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, згідно зі статтями 14, 526 ЦК України, між сторонами у справі наявні цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.
Статтею 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як було встановлено вище, договір № 822039 від 01.10.2009 р., на підставі якого позивач звернувся з позовом до суду, укладений між позивачем та відповідачем, відповідача визначено як споживача теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання.
Отже, стороною спірного Договору, на яку покладено обов'язок по оплаті вартості спожитої теплової енергії, є відповідач, а отже і спірна заборгованість за Договором є заборгованістю саме відповідача перед позивачем.
Під час розгляду справи відповідачем надане платіжне доручення ;302 від 14.06.2013р. про сплату позивачу грошових коштів в сумі 3000 грн. в рахунок погашення боргу. З огляду на викладене провадження у справі в частині стягнення 3000 грн. підлягає припиненню на підставі п.1 -1 ч. 1 ст. 80 ГПК України
Таким чином, факт наявності у відповідача заборгованості за договором в розмірі 26 448, 14 грн. за спожиту теплову енергію перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Розрахунок сум інфляційних втрат та річних, наведений позивачем, відповідає вимогам чинного законодавства, в зв'язку з чим суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 37,69 грн. та 317,25 грн. трьох процентів річних, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У статті 549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 7 додатку №4 до договору відповідачу на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день до моменту його повного виконання.
Перевіривши правильність нарахування пені суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частиі.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача суми боргу за спожиту теплову енергію, інфляційних втрат та річних підлягають задоволенню частково.
Зокрема, до стягнення підлягають борг за спожиту теплову енергію в сумі 26 448, 14 грн., інфляційні втрати в сумі 37, 69 грн.; 314, 25 грн. трьох процентів річних та 1 208, 20 грн. пені.
Сплачена позивачем сума судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається на відповідача.
Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд визнає причини, з яких рішення суду не може бути виконано у встановлений термін, поважними, а тому вважає можливим задовольнити клопотання відповідача та розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/10803/13 від 01.07.2013 на 3 місяці, приймаючи до уваги можливі негативні наслідки, які можуть настати для позивача.
Задовольняючи клопотання відповідача, суд приймає до уваги і ту обставину, що при застосуванні ст. 83 Господарського процесуального кодексу України щодо розстрочки виконання рішення № 910/10803/13 від 01.07.2013 виконання вказаного рішення є більш вірогідним і є підстави вважати, що відповідач здійснить заходи по його належному та своєчасному виконанню.
Керуючись, ст. 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст.. ст.. 82-85 ГПК України, господарський суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Ремонтно -експлуатаційна організація - 1"(03134, м.Київ, просп. Корольова 10-А, код ЄДРПОУ 36114046) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (04050, м.Київ, вул. Мельникова 31, код ЄДРПОУ 26187763) 26 448 грн. 14 коп., - боргу, 37 грн. 69 коп. -інфляційні, 314 грн. 25 коп. - 3% річних, 1 208 грн. 20 коп. - пені, 1 720 грн. 50 коп. судового збору. розстрочивши виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/10803/13 від 01.07.2013 наступним чином:
до 20.07.2013 - 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
до 20.08.2013 - 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
до 20.09.2013- 9 728 (дев»ять тисяч сімсот двадцять вісім) грн.. 78 коп.
В іншій частині позову провадження у справі припинити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 03.07.2013р.
Суддя Т.Ю. Трофименко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 01.07.2013 |
Оприлюднено | 04.07.2013 |
Номер документу | 32173988 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Трофименко Т.Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні