Рішення

від 19.06.2013 по справі 905/3029/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.06.2013р. Справа № 905/3029/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Ю.В. Сич

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії «УСТК», м.Донецьк (ідентифікаційний код 32161045)

про стягнення заборгованості в сумі 27123,30грн., пені в сумі 2096,29грн., 3% річних у розмірі 813,69грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Потоцький О.В. за довіреністю №157-13-у від 21.05.2013р.

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії «УСТК», м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 27123,30грн., пені в сумі 2096,29грн., 3% річних у розмірі 813,69грн.

Ухвалою від 29.04.2013р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/3029/13, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №4 від 25.02.2008р. в частині оплати виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 27123,30грн. та підстави для нарахування пені у розмірі 2096,29грн., 3% річних у розмірі 813,69грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору підряду №4 від 25.02.2008р., довідки про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2008р., акту №94 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008р., договірної ціни, претензії від 24.01.2013р., докази направлення зазначеної претензії, додаткової угоди №1 від 01.01.2010р. до договору №4 від 25.02.2011р., рішення господарського суду Донецької області від 04.07.2011р. по справі №33/57, наказу господарського суду Донецької області від 22.07.2011р. по справі №33/57.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.16, 22, 205, 509, 526, 549, 612, п.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 220, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4-1, 10, 12, 13, 15, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

21.05.2013р. відповідачем надано відзив на позовну заяву, за яким зазначено, що з приводу цього договору вже було винесено рішення суду, за яким на користь підрядника, вже була стягнута належна сума коштів, інших робіт за договором позивач не виконував, тому відповідач заперечує факт порушеного права у позивача та просить відмовити у задоволенні позову.

03.06.2013р. позивачем надано письмові пояснення, за якими зазначено, що у додатковій угоді №1 від 01.01.2010р. до договору мова йде про те, що позивачем було виконано більший обсяг робіт (усього на суму 152123,20грн.), ніж було вказано у самому договорі підряду. Також зазначає, що у вказаній додатковій угоді про будь-які форми КБ-2в та КБ-3 мови не ведеться.

18.06.2013р. відповідачем надано заперечення по справі, за змістом яких повідомляється, що факт виконання робіт повинен бути затверджений актом прийняття. До вказаних заперечень додано для долучення до матеріалів справи копії платіжних доручень №1609 від 15.12.2010р., №1209 від 25.06.2010р., №1166 від 26.05.2010р., №1260 від 05.05.2010р., №960 від 20.01.2010р., постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №27917914 від 20.12.2012р. Крім того, заперечив проти стягнення 3% річних, оскільки позивачем не надано належно обґрунтований розрахунок вказаного нарахування.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

25.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанією «УСТК» (замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір підряду №4 (далі - Договір), за умовами якого підрядник приймає на себе зобов'язання виконати на свій ризик роботи з будівництва оптичної лінії зв'язку у м.Донецьку від б.114 по вул. 50 річчя СРСР до б-р Шевченко 133 (далі - роботи) за дорученням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи (п.1.1. Договору), обсяги робіт за цим договором, що виконуються, позначені в локальних кошторисах та договірних цінах, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано ані змін, ані доповнень щодо виконання умов договору, окрім тих, що додані до позовної заяви.

Доказів визнання Договору недійсним сторонами суду не представлено.

Відповідно умовам Договору підрядник виконує роботи з власного матеріалу, та несе відповідальність за їх якість (п.2.1. Договору).

За пунктом 2.3. Договору замовник зобов'язується прийняти виконані роботи відповідно до п.п. 1.1., 1.2. цього договору протягом 5 робочих днів з моменту повідомлення від підрядника та при відсутності зауважень акт виконаних робіт (форма КБ-2). Також замовник зобов'язаний оплатити підряднику виконані роботи в порядку та строки, передбачені цим договором.

Загальна вартість робіт за цим договором у відповідності з договірною ціною складає 152 123грн.20коп., в т.ч. ПДВ 25 353грн.87коп. яка є невід'ємною частиною цього договору (п.3.1. Договору в редакції додаткової угоди №1 від 01.01.2010р.).

Так, позивачем виконані роботи за Договором на загальну суму 130 005грн.60коп., про що свідчить акт №94 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008р. підписаний з обох сторін та скріплений печатками підприємств. Відповідно до чого, суд робить висновок, що роботи позивачем виконані належним чином і прийнятті відповідачем без зауважень.

Інших доказів виконання робіт на загальну суму Додаткової угоди до Договору позивачем суду не представлено.

Відповідно до п. 3.4. Договору (в редакції додаткової угод оди №1 від 01.01.2010р. до Договору) замовник здійснює оплату виконаних робіт за наступним графіком:

не пізніше 30.01.2010р. - 5 000грн.00коп.,

не пізніше 30.05.2010р. - 10 000грн.00коп.,

не пізніше 30.06.2010р. - 10 000грн.00коп.,

не пізніше 30.07.2010р. - 10 000грн.00коп.,

не пізніше 30.08.2010р. - 10 000грн.00коп.,

не пізніше 30.09.2010р. - 10 000грн.00коп.,

не пізніше 30.10.2010р. - 10 000грн.00коп.,

не пізніше 30.11.2010р. - 10 000грн.00коп.,

не пізніше 30.12.2010р. - 10 000грн.00коп.,

не пізніше 30.01.2011р. - 10 000грн.00коп.,

не пізніше 28.02.2011р. - 10 000грн.00коп.,

не пізніше 30.03.2011р. - 10 000грн.00коп.,

не пізніше 30.04.2011р. - 10 000грн.00коп.,

не пізніше 30.05.2011р. - 10 000грн.00коп.,

не пізніше 30.06.2011р. - 10 000грн.00коп.,

не пізніше 30.07.2011р. - 7 123грн.20коп.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем сплачено позивачу за Договором суму у розмірі 30 000грн.00коп., про що свідчать копії платіжних доручень №1609 від 15.12.2010р., №1166 від 26.05.2010р., №1209 від 25.06.2010р., №1260 від 05.05.2010р., №960 від 20.01.2010р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.07.2011р. по справі №33/57 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії «УСТК», м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 100 005грн.60коп., пеню у розмірі 14 261грн.43коп., 3% річних у розмірі 7 381грн.23коп., інфляційні витрати у розмірі 24 667грн.47коп. позовні вимоги задоволено частково. Зокрема, вказаним рішенням стягнуто з відповідача суму боргу у розмірі 95000,00грн., який виник внаслідок невиконання останнім зобов'язань щодо оплати виконаних робіт, визначених Додатковою угодою №1 від 01.01.2010р. до Договору, інфляційні втрати у розмірі 3454,82грн. та 3% річних у розмірі 799,63грн. за період з 31.07.2010р. по 30.08.2010р. на суму 5 000грн., з 31.08.2010р. по 30.09.2010р. - 15 000грн.00коп., з 01.10.2010р. по 30.10.2010р. - 25 000грн.00коп., з 31.10.2010р. по 30.11.2010р. - 35 000грн.00коп., з 01.12.2010р. по 30.12.2010р. - 45 000грн.00коп., з 31.12.2010р. по 30.01.2011р. - 55 000грн.00коп., з 31.01.2011р. по 28.02.2011р. - 65 000грн.00коп., з 01.03.2011р. по 30.03.2011р. - 75 000грн.00коп., з 31.03.2011р. по 30.04.2011р. - 85 000грн.00коп., з 01.05.2011р. по 31.03.2011р. - 95 000грн.00коп.

З матеріалів справи, зазначене рішення суду виконано у повному обсязі, про що свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №27917914 від 20.12.2012р.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу, яка виникла з прострочення здійснення відповідачем платежів за Додатковою угодою №1 від 01.01.2010р. до Договору, зокрема, з 31.05.2011р. на суму 10000,00грн., з 01.07.2011р. на суму 10000,00грн., з 31.07.2011р. на суму 7123,20грн.

Проте, враховуючи, що загальна сума виконаних робіт за Договором становить 130005,60грн., про що свідчить акт виконаних робіт, відповідачем частково сплачено та примусово стягнуто з останнього суму боргу у розмірі 125000,00грн., інших доказів, що підтверджують факт виконання позивачем робіт на загальну суму Додаткової угоди №1 від 01.01.2010р. позивачем не представлено, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми боргу у розмірі 27123,30грн. підтверджуються лише частково - у розмірі 5005,60грн.

Ухвалою від 21.05.2013р. господарський суд зобов'язував позивача надати документи, що підтверджують факт виконання робіт на суму 22117,60грн., зокрема, акт виконаних підрядних робіт та довідку про вартість виконаних підрядних робіт.

Відтак, господарський суд дійшов висновку, що у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором у останнього перед позивачем з 31.05.2011р. виникла заборгованість у розмірі 5005,60грн.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Посилання позивача на Додаткову угоду №1 від 01.01.2010р. до Договору як на доказ виконання робіт на суму 152123,20грн. судом не приймаються, оскільки вказаної угодою сторонами встановлено лише порядок та строки оплати виконаних робіт.

За приписами ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши всі обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність у відповідача боргу за Договором у розмірі 22117,70грн., у зв'язку із чим позовні вимоги щодо стягнення суми боргу у зазначеному розмірі є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до чого, позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості підлягають задоволенню частково у сумі 5005,60грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2096,29грн. за період з 01.08.2011р. по 29.01.2012р.

За п.7.3. Договору у випадку порушення строку кінцевого розрахунку замовник виплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості, за кожний день прострочення оплати, визначеної в п.3.5. даного договору від несплаченої суми.

Дослідивши Договір, судом встановлено, що останній не містить п.3.5. Однак, враховуючи, що розділом 3 Договору визначено ціну договору та порядок розрахунків, суд дійшов висновку, що в п.7.3. сторонами допущено технічну помилку в Договорі в частині зазначення нумерації пункту, яким встановлено порядок оплати виконаних робіт.

За приписами ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Однак, відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність у позивача підстав щодо застосування до відповідача пені.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що здійснений позивачем розрахунок є невірним, оскільки невірно визначено суму, на яку здійснюється нарахування та кінцевий термін нарахування.

Як вище встановлено судом, сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором становить 5005,60грн., а не 27123,30грн.

Крім того, відповідно до приписів ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки Договором не встановлено період нарахування пені, за даних обставин підлягають застосуванню приписи ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Отже, враховуючи, що заборгованість на суму 5005,60грн. виникла 31.05.2011р., кінцевий термін її нарахування становить 28.11.2011р. (182 дні).

Здійснивши перерахунок пені за період з 01.08.2011р. (початкова дата нарахування, яка визначена позивачем та яка не суперечить приписам чинного законодавства) по 28.11.2011р. (припинювальний строк нарахування) на суму 5005,60грн., а також враховуючи те, що суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, судом встановлено, що сума пені становить 189,18грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково у розмірі 189,18грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 813,69грн., які нараховані на суму 27123,30грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'заний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем не додано до позовних матеріалів розрахунку 3% річних, зокрема, не зазначено період нарахування, у суду відсутні підстави вважати розрахунок 3% річних правомірним, а суму нарахування такою, що підлягає стягненню.

Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не обґрунтовано розрахунок 3% річних, позовні вимоги щодо стягнення вказаного нарахування у розмірі 813,69грн. не підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 549, 610, 612, 625, 837 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії «УСТК"» м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 27123,30грн., пені в сумі 2096,29грн., 3% річних у розмірі 813,69грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії «УСТК» (83001, м.Донецьк, вул.50-річчя СРСР, буд.114, кв.23, ідентифікаційний код 32161045) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (83048, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 5005,60грн., пеню у розмірі 189,18грн., судовий збір у розмірі 297,59грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 19.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2013р.

Суддя Ю.В. Сич