Рішення

від 02.07.2013 по справі 909/465/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2013 р. Справа № 909/465/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Атаманчук І. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Пандрак Ольги Іванівни, вул. Запорізької Січі, 12/14, м. Городок, Городоцький район, Львівська область, 81500; поштова адреса: а/с 22, м. Городок-81500, Львівська область;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західтехнотранс", вул. Я. Осмомисла, 41, с. Насташине, Галицький район, Івано-Франківська область, 77110, поштова адреса: вул. Коротка, 2, м. Бурштин, Івано-Франківська область, 77111;

про стягнення 14098 грн. 38 коп., з яких 11500 грн. 66 коп. основного боргу, 2338 грн. 38 коп. 20 % штрафу, 259 грн. 34 коп. 3 % річних;

за участю представників сторін:

Від позивача: не з'явилися;

Від відповідача: не з'явилися.

ВСТАНОВИВ: Фізичною особою-підприємцем Пандрак Ольгою Іванівною подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західтехнотранс" про стягнення 14098 грн. 38 коп., з яких 11500 грн. 66 коп. основного боргу, 2338 грн. 38 коп. 20 % штрафу, 259 грн. 34 коп. 3 % річних.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи ту обставину, що відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, останнього не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів. У разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді. Разом з тим, у відповідності із ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на те, що явка сторін не визнавалась судом обов'язковою, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

11.04.12 між фізичною особою-підприємцем Пандрак Ольгою Іванівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західтехнотранс" укладено договір поставки № 200258.

У відповідності до п. 1.2. договору, позивач зобов'язується передати відповідачу товари (запасні частини до транспортних засобів) в асортименті, кількості і по ціні в українській гривні, згідно замовлення відповідача, узгодженого сторонами шляхом факсового зв'язку, електронної пошти або в усній формі, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даного договору. Тара (упаковка) входить у вартість товару. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменувань, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття відповідачем товару по видатковій накладній, виданій позивачем, яка після її підписання сторонами має юридичну силу специфікації, в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України.

Згідно п. 2.1. договору, загальна сума договору визначається за сумою всіх видаткових накладних , виданих позивачем.

Відповідно до п. 2.2. договору, назва, асортимент та ціни за кожну окрему одиницю товару, а також загальна ціна товару вказуються у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.5. договору передбачено, що оплата товару здійснюється відповідачем на основі договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок позивача чи шляхом внесення готівки в касу позивача з моменту отримання товару.

На виконання умов договору, позивачем передано у власність відповідача товар, що підтверджується видатковими накладними: № FJ 0000115/12 від 27.04.2012 р., № FJ 0000441/12 від 22.05.2012 р., № FJ 0000628/12 від 08.06.2012 р., № FJ 0000701/12 від 27.06.2012 р., № FTN 00000610/12 від 16.10.2012 р. на загальну суму 11691 грн. 95 коп.

В порушення договірних зобов'язань, відповідач за отриманий товар згідно зазначених видаткових накладних розрахувався частково (оплатив 1000 грн.), внаслідок чого станом на день подання позову борг відповідача перед позивачем за поставлений товар становив 9591 грн. 96 коп.

Згідно 4.1.1. договору, у випадку порушення термінів оплати товару відповідач в першу чергу, зобов'язаний заплатити позивачу пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день протермінування на протязі всього часу протермінування, а потім заплатити суму основного боргу. Позивач спочатку зараховує нараховану суму пені. Нарахування пені за протермінування оплати товару зупиняється через дванадцять місяців з дня, коли грошові зобов'язання повинні були б бути виконанні.

Як зазначено у позовній заяві, позивачем на підставі п. 4.1.1. договору нараховано відповідачу пеню за прострочення термінів оплати товару в сумі 808 грн. 71 коп. та зараховано вказану пеню в рахунок сплачених відповідачем коштів в сумі 1000 грн. Решту суми - 191 грн. 29 коп. позивачем зараховано як оплату за поставлений товар по видатковій накладній № FTN 00000610/12 від 16.10.2012 р. Відтак, позивач заявляє до стягнення суму основного боргу визначаючи її як загальну суму поставки по вищезазначених видаткових накладних з врахуванням зарахуванням 191 грн. 29 коп. як часткової оплати.

Проте, як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків від 23.04.13, підписаного та скріпленого печатками сторін, фактично позивач не здійснив зарахування пені в рахунок оплачених відповідачем коштів в сумі 1000 грн., та сторонами встановлено, що станом на 23.04.13 борг відповідача перед позивачем становить 9591 грн. 96 коп.

Окрім того, ухвалою суду від 28.05.13, сторін зобов'язано провести звірку щодо розміру суми боргу. Проведеною між сторонами звіркою взаємних розрахунків встановлено, що станом на 28.05.13 борг згідно вищенаведених видаткових накладних - відсутній. Відповідачем згідно платіжного доручення № 318 від 27.05.13 сплачено 9591 грн. 96 коп.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків передбачених законом.

Згідно зі ст. ст. 610, 625 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Після звернення позивача до суду з позовом, а саме 27.05.13, відповідачем здійснено оплату боргу в розмірі 9591 грн. 96 коп., що підтверджується платіжним дорученням №318 від 27.05.13.

У відповідності до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на встановлені судом обставини, в частині позовних вимог про стягнення 9591 грн. 96 коп. основного боргу слід припинити провадження.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту зарахування пені на підставі п. 4.1.1. договору, твердження позивача про здійснення зарахування спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо відсутності фактичного зарахування позивачем пені на підставі п. 4.1.1. договору, у заявленій до стягнення частині суми основного боргу в розмірі 1908 грн. 70 коп. слід відмовити в зв'язку з безпідставністю.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 3 % річних.

З огляду на обґрунтованість позовних вимог в цій частині та правильність поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 259 грн. 34 коп. 3 % річних підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного Кодексу України).

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.1.1. договору сторони передбачили, що у випадку протермінування платежу на термін більше 30 календарних днів відповідач зобов'язаний заплатити штраф в розмірі 20 % від протермінованої суми.

На підставі вказаного пункту договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач просить стягнути штраф в розмірі 20 % від протермінованої суми, що становить 2338 грн. 38 коп.

Господарським судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку штрафу в розмірі 20 %. З огляду на обґрунтованість поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 2338 грн. 38 коп. 20 % штрафу підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 259 грн. 34 коп. 3 % річних, 2338 грн. 38 коп. 20 % штрафу. В частині позовних вимог про стягнення 1908 грн. 70 коп. основного боргу - відмовити. В частині позовних вимог про стягнення 9591 грн. 96 коп. основного боргу - припинити провадження.

У відповідності до приписів встановлених ст. 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 610, 611, 625, 629, 712 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 218, 230 Господарського кодексу України, ст.ст.33, 43, 49, 75, 80, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов фізичної особи-підприємця Пандрак Ольги Іванівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західтехнотранс" про стягнення 14098 грн. 38 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західтехнотранс", вул. Я. Осмомисла, 41, с. Насташине, Галицький район, Івано-Франківська область, 77110 (ідентифікаційний код 31789817) на користь фізичної особи-підприємця Пандрак Ольги Іванівни, вул. Запорізької Січі, 12/14, м. Городок, Городоцький район, Львівська область, 81500 (ідентифікаційний номер 2941413444) 259 (двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 34 коп. - 3 % річних, 2338 (дві тисячі триста тридцять вісім) грн. 38 коп. - 20 % штрафу, 1487 (одну тисячу чотириста вісімдесят сім) грн. 57 коп. - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 1908 грн. 70 коп. основного боргу - відмовити.

В частині позовних вимог про стягнення 9591 грн. 96 коп. основного боргу - припинити провадження.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.07.13

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"