Рішення

від 02.07.2013 по справі 364/819/13-ц

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/819/13-ц

Провадження № 2/364/235/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2013 року, Володарський районний суд Київської області, в складі:

головуючого судді Юзвик М. М.,

при секретарі Поліщук В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Володарка справу

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2

до Володарської селищної ради Київської області

про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з названим позовом, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня мама - ОСОБА_3. Після її смерті відкрилась спадщина за законом, до якої входить: земельна ділянка, загальною площею 3,521га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах земель Володарської селищної ради Київської області, та посвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІV -КВ №005720 від 19.07.2001 року, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №180, кадастровий номер земельної ділянки 3221655100:04:001:0021. За життя, померла ОСОБА_3 заповіт не складала.

Позивачі вважають, що мають право на спадщину, оскільки є спадкоємцями за законом першої черги. Інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом немає.

Оскільки, державний акт на право власності на земельну ділянку було втрачено, позивачі не мають змоги отримати свідоцтво про прийняття спадщини у нотаріуса. В зв'язку з даними обставинами позивачі змушені звернутися до суду.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять суд, визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, загальною площею 3,521га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах земель Володарської селищної ради Київської області, та посвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІV -КВ №005720 від 19.07.2001 року, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №180, кадастровий номер земельної ділянки 3221655100:04:001:0021, що належала - ОСОБА_3, в порядку спадкування за законом, в рівних частинах.

Представник позивачів у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, додатково вказавши, що в даній позовній заяві помилково вказано «за заповітом», коли необхідно «за законом».

Відповідач - Володарська селищна рада Київської області в судове засідання не направили свого представника, подали до суду заяву, в якій просили суд слухати справу без участі їх представника, позовні вимоги визнають в повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає до задоволення.

Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла - ОСОБА_3, що стверджено свідоцтвом про смерть (а.с.11). Позивач по справі, ОСОБА_4, є сином померлої, що стверджено свідоцтвом про народження (а.с.7). Позивач по справі, ОСОБА_2, є донькою померлої, що стверджено свідоцтвом про народження (а.с.10). 18 січня 1981 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_5, після реєстрації шлюбу їй присвоєно прізвище - ОСОБА_2 (а.с.12). За життя померла ОСОБА_3 заповіт не складала.

Після її смерті відкрилась спадщина за законом, до якої входить:

-земельна ділянка, загальною площею 3,521га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах земель Володарської селищної ради Київської області, та посвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІV -КВ №005720 від 19.07.2001 року, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №180, кадастровий номер земельної ділянки 3221655100:04:001:0021 (а.с.9).

На ім'я ОСОБА_3 було виготовлено Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 3,521 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах земель Володарської селищної ради Київської області, серії ІV -КВ №005720, який зареєстрований від 19.07.2001 року у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №180, нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки складає 143430 грн.08 коп., що стверджено довідкою відділу Держземагенства у Володарському районі Київської області від 22.05.2013 року за № 456 (а.с.14).

Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, на ім'я спадкодавця, ОСОБА_3 було втрачено і вважається недійсним, що стверджено оголошенням в місцеву газету «Голос Володарщини» від 14.05.2013 року (а.с. 20).

Позивачі звернулись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, але їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки державний акт на земельну ділянку втрачено.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або, якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Згідно п.4.15 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», (затвердженого наказом міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. №296/5), видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", в разі смерті особи, підставою для реєстрації прав, що посвідчують виникнення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду стосовно речових прав не нерухоме майно, що набрало законної сили.

Позивачі фактично прийняли спадщину, поскільки вступили у володіння та користування спадковим майном.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Померла ОСОБА_3 за життя отримала на своє ім'я державний акт на право власності на вказану земельну ділянку і даний державний акт не визнано судом недійсним.

У відповідності ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Ст. 1222 ч. 1 ЦК України вказує, що спадкоємцями за законом і за заповітом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно вимог ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, як визначено в ст.81 ч.1 п. г Земельного Кодексу України.

Позивачі по справі є дітьми померлої, а отже, спадкоємцями першої черги за законом.

Згідно спадкової справи № 10/2013 року до майна померлої 01.11.2012 року ОСОБА_3, позивачі зверталися до державного нотаріуса з приводу оформлення спадщини, але в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове майно позивачам було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідач не заперечує проти прийняття спадщини позивачами.

Інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом немає.

Згідно ст. 1268 ч. 1 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Таким чином, визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Вимоги позивачів базуються на законі, є обґрунтованими, тому їх слід задовольнити.

Керуючись ст. 81Земельного Кодексу України, ст.ст. 328, 392, 1216, 1217, 1222, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 3, 208, 209, 212 -215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Володарської селищної ради Київської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, а саме: на земельну ділянку, загальною площею 3,521га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах земель Володарської селищної ради Київської області, та посвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІV-КВ №005720 від 19.07.2001 року, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №180, кадастровий номер земельної ділянки 3221655100:04:001:0021, що належала - ОСОБА_3, в порядку спадкування за законом, в рівних частинах.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть надати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М. М. Юзвик