Ухвала

від 04.07.2013 по справі 812/3961/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кравцова Н.В.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 року справа №812/3961/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді - доповідача: Жаботинської С.В., суддів: Сіваченко І.В., Шишова О.О., секретар судового засідання Казакова Т.М, за участю представника позивача Риндіна Д.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 р. у справі № 812/3961/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Садова" до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.02.2013 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000042230 від 14.02.2013 р.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Садова" з питань дотримання вимог податкового, законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "КФ "Парадігма" (код за ЄДРПОУ 36006761), за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 та за січень 2010 р.; з ПП "Союз-Трейд-В" (код за ЄДРПОУ 35024659) за березень 2009 р. та січень 2010 р.; з ТОВ "Роял-Бі" (код за ЄДРПОУ 341661113) за квітень 2008 р.; з ТОВ "Пром Альянс ЛТД" (код за ЄДРПОУ 34885500) за січень 2011 р.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042230 від 14 лютого 2013 року, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість.

Позивач вважає висновки акту безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення незаконним.

Просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000042230 від 14.02.2013 р., прийняте Алчевською ОДПІ про визначення податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 458 885,75 грн., з яких 347 777,00 грн. основного зобов'язання з ПДВ та 111 108,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ у повному обсязі.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 р. у справі № 812/3961/13-а позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000042230 від 14 лютого 2013 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 458 885,75 грн., з яких 347 777,00 грн. основного зобов'язання з податку на додану вартість та 111 108,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує на нікчемність укладених договорів, на наявність обвинувальних вироків у відношенні контрагентів позивача за підробку документів, просить постанову суду першої інстанції скасувати у задоволенні позову відмовити.

Позиція суду першої інстанції полягає у тому, що у змісті вироку суду відносно ОСОБА_4 за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, відсутнє посилання на те, що за період існування ПП "КФ "Парадігма" видані внаслідок ведення господарської діяльності фінансові та податкові документи є недійсними, питання підписання чи не підписання ОСОБА_4 податкових накладних, наданих позивачу, у вироку суду не відображені, почеркознавча експертиза не проводилася, тому твердження відповідача про те, що наявні у позивача видаткові та податкові накладні підписані не директором ПП "КФ "Парадігма" вироком не підтверджено. Крім того, вироком суду надана оцінка факту створення ПП "КФ "Парадігма" з метою прикриття незаконної діяльності, але відсутня правова оцінка господарської діяльності підприємства за весь час після його створення.

Такі саме обставини встановлені і у вироку Ленінського районного суду відносно ОСОБА_6 за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України

Відповідачем не надані відповідні докази, які свідчили б про те, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків і що ці наміри суперечать інтересам держави і суспільства.

На момент здійснення відповідних господарських операцій контрагенти позивача ПП "Союз-Трейд-В", ПП "КФ "Парадігма", ТОВ "Пром Альянс ЛТД" зареєстровані платниками податків та мали відповідні свідоцтва.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Союз-Трейд-В", ПП "КФ "Парадігма", ТОВ "Пром Альянс ЛТД", останні були зареєстровані платниками податків, а тому у позивача були законні підстави для віднесення сум до податкового кредиту по господарським відносинам з зазначеними контрагентами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

На підставі повідомлення № 892/223 від 14.01.2013, згідно п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78, п. 79.1 ст 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Алчевської ОДПІ від 14.01.2013 року № 11 відповідачем проведена позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Садова" (код за ЄДРПОУ 21822479) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "КФ "Парадігма" (код за ЄДРПОУ 36006761), за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 та за січень 2010 року; з ПП "Союз-Трейд-В" (код за ЄДРПОУ 35024659) за березень 2009 р. та січень 2010 року; з ТОВ "Роял-Бі" (код за ЄДРПОУ 341661113) за квітень 2008 року; з ТОВ "Пром Альянс ЛТД" (код за ЄДРПОУ 34885500) за січень 2011 року. На підставі вказаної перевірки складено акт №204/223/21822479 від 28.01.2013 (арк. справи 35-84).

Висновками акту перевірки встановлено порушення п.п. 7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого ТОВ "Шахта "Садова" занижено податок на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Союз-Трейд-В" (код за ЄДРПОУ 35024659), ПП "КФ "Парадігма" (код за ЄДРПОУ 36006761) та ТОВ "Пром Альянс ЛТД" (код за ЄДРПОУ 34885500) всього у сумі 2 295 606 грн., в т.ч. по періодам:

- січень 2009 року - 266 771 грн.;

- лютий 2009 року - 61 248 грн.;

- березень 2009 року - 1 265 435 грн.;

- квітень 2009 року - 209 683 грн.;

- травень 2009 року - 454 грн.;

- вересень 2009 року - 31 768 грн.;

- жовтень 2009 року - 18 428 грн.;

- листопад 2009 року - 56 575 грн.;

- грудень 2009 року - 37 467 грн.;

- січень 2010 року - 251 119 грн.;

- серпень 2011 року - 96 658 грн.

Згідно п. 44.3 ст. 44, ст. 102 Податкового кодексу України виявлені порушення за січень - травень, вересень - грудень 2009 року, які відображено в розділі 2 акту перевірки, підлягають виключенню із загальної суми донарахувань у зв'язку з тим, що сплив термін позовної давнини, тобто минуло 1095 днів, з дня граничного строку подання податкової декларації.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 14 лютого 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000042230, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за основним платежем - 347 777 грн. грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 111 108,75 грн.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Проте, враховуючи, що господарські відносини між позивачем та ПП "Союз-Трейд-В", ПП "КФ "Парадігма" щодо правомірності формування податкового кредиту виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, то у даному випадку слід застосовувати норми Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплати до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків визначено у п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п 7.7.1 цього пункту має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Відповідно до п.п 7.7.3 п. 7.7 статті 7 зазначеного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт надає загальне положення "бюджетне відшкодування" та є відсильною нормою, оскільки безпосередньо нє встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 7.7.5 п. 7.5 статті 7 зазначеного Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 7.7.6 п. 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Підпунктом "в" підпункту 7.7.7 статті 7 вказаного Закону передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Згідно п. 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

З 1 січня 2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, а тому щодо господарських відносин які виникли між позивачем та ТОВ «Пром Альянс ЛТД» при форму3ванні податкового кредиту слід застосовувати ПК України.

Згідно п. 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України 198.2 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.п 54.3.2 п. 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно абз. 1 п. 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Із системного аналізу вказаних норм закону вбачається, що податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок або надати висновок про правомірність формування податкового кредиту, або визначити суму податкового зобов'язання із застосуванням штрафних санкцій.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем подано до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби податкові декларації з податку на додану вартість (з реєстрами отриманих та виданих податкових накладних) за період з 01.01.2009 р. по 31.08.2011 р., про що відображено у акті перевірки (т. 1 а.с. 41).

Позивачем здійснені господарські операції: з ПП "Союз-Трейд-В" у період березень 2009 року, січень 2010 року; з ПП "КФ "Парадігма" у період січень-травень, вересень - грудень 2009 року, січень 2010 року; з ТОВ "Пром Альянс ЛТД" у період серпень 2011 року та сформовано за відповідні періоди податковий кредит.

Під час розгляду справи позивачем надано суду первинні документи, які є документами первинного бухгалтерського обліку, та які підтверджують правомірність формування податкового кредиту по деклараціям з податку на додану вартість по контрагентам: ПП "Союз-Трейд-В" у період березень 2009 року, січень 2010 року; ПП "КФ "Парадігма" у період січень-травень, вересень - грудень 2009 року, січень 2010 року; ТОВ "Пром Альянс ЛТД" у період серпень 2011 року.

11 липня 2011 року між позивачем (Покупець) та ТОВ "Пром Альянс ЛТД" (Постачальник) укладено договір № 11/07-2011 на поставку вугільної продукції (Т. 1 а.с. 177-180).

Згідно п. 3.4 договору Постачальник, що поставив Товар надає Покупцю наступні документи: оригінал рахунку на Товар, податкову накладну на Товар, податкову накладну на Товар.

На підтвердження факту отримання товару по договору, позивачем були отримані податкові накладні, рахунки-фактури, видаткові накладні (т. 1 а.с. 181-195).

30 липня 2007 року між позивачем (Покупець) та ПП "Союз-Трейд-В" (Постачальник) укладено договір на постачання вугільної продукції (т. 1 а.с. 196-202).

На підтвердження факту отримання товару по договору, позивачем отримані податкові накладні та видаткові накладні т. 1 а.с. 203-212, т 3 а.с. 158-197).

05 січня 2009 між позивачем (Покупець) та ПП "КФ "Парадігма" (Постачальник) було укладено договір постачання продукції № 05/01-2009 (т. 1 а.с. 215-239).

На підтвердження факту отримання товару по договору, позивачем були отримані податкові накладні та видаткові накладні (т. 1 а.с. 241-250, т. 2 а.с. 1-11, 13-32, 111-250, т. 3 а.с. 1-157).

Здійснення розрахунків позивачем за отриманий товар по господарським операціям з ПП "Союз-Трейд-В", ПП "КФ "Парадігма", ТОВ "Пром Альянс ЛТД" підтверджується витягами з розрахунків та актом вексельної оплати (т. 1 а.с. 213, 214, 240; т. 2 а.с. 12,33, т 3 а.с. 198-213).

На момент здійснення відповідних господарських операцій контрагенти позивача ПП "Союз-Трейд-В", ПП "КФ "Парадігма", ТОВ "Пром Альянс ЛТД" зареєстровані платниками податків та мали відповідні свідоцтва.

Проте, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що матеріали справи не містять документів, що свідчать про транспортування товару від ТОВ "Пром Альянс ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Садова".

Згідно п. 3.1 договору № 11/07-2011 від 11.07.2011, укладеного між позивачем та ТОВ "Пром Альянс ЛТД" Постачальник поставляє Товар на адресу Покупця на умовах, зазначених у Специфікаціях (Додатках), у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення торгових термінів "ІНКОТЕРМС" (в редакції 2000 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також особливостей, що випливають із умов цього Договору.

Згідно п. 3.3 Постачальник зобов'язаний організувати постачання Товару автомобільним транспортом, або за домовленістю Сторін залізничним транспортом. Строк постачання визначається сторонами у Специфікаціях (Додатках до цього Договору).

Згідно п. 2 Специфікації № 3 до договору Постачальник зобов'язується поставляти Товар на адресу Покупця на умовах DDP - Луганська область, м. Вахрушеве, роз'їзд Янівський, район шахти № 12. Тобто, за умовами "ІНКОТЕРМС" (в редакції 2000) документ, що підтверджує транспортування товару, надається Покупцю за його вимогою.

Із наведеного договору вбачається, що надання постачальником документів транспортування товару здійснюється лише за вимогою покупця.

Згідно статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» організація бухгалтерського обліку на підприємстві: бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вище перелічені первинні документи мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних одиницях кількості, вартості найменування, дат.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність у Покупця (позивача) товаро-транспортних документів на поставку вугільної продукції не є обов'язковою умовою на підтвердження факту поставки товару.

Стосовно посилання апелянта на вироки Ленінського районного суду м. Луганська (справа № 1-887) від 21.10.2010 року про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України та вирок Ленінського районного суду м. Луганська (справа № 1-1126/2011) від 23.12.2011 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, суд зазначає наступне (т. 2 а.с. 73-82).

Згідно ч. 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З змісту вироку суду відносно ОСОБА_4 за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, відсутнє посилання на те, що за період існування ПП "КФ "Парадігма" видані внаслідок ведення господарської діяльності фінансові та податкові документи є недійсними, питання підписання чи не підписання ОСОБА_4, податкових накладних, наданих позивачу, у вироку суду не відображені, почеркознавча експертиза не проводилася, тому твердження відповідача про те, що наявні у позивача видаткові та податкові накладні були підписані не директором ПП "КФ "Парадігма" вироком не підтверджено. Крім того, вироком суду надана оцінка факту створення ПП "КФ "Парадігма" з метою прикриття незаконної діяльності, але відсутня правова оцінка господарської діяльності підприємства за весь час після його створення.

Такі саме обставини встановлені і у вироку Ленінського районного суду відносно ОСОБА_6 за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

Згідно з частиною 1 ст. 205 КК України фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, - карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

Відповідно до ч.1 ст. 13 КК України закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу.

Як слідує зі змісту ст. 205 КК України, передбачений нею злочин є злочином з формальним (усіченим) складом, об'єктивна сторона якого вичерпується діянням і не включає як обов'язковий елемент суспільно небезпечні наслідки. Він вважається закінченим з моменту вчинення передбаченої диспозицією норми дії - створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

Про те, що такий злочин вважається закінченим з моменту державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) або набуття права власності на нього також зазначено у п. 17 постанови Пленуму Верховного суду України від 25 квітня 2003 року N 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності». У пункті 20 тієї самої постанови вказано, що у разі, коли створений чи придбаний суб'єкт підприємницької діяльності розпочав незаконну діяльність, що містить ознаки ще й іншого злочину, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ст. 205 КК і тією статтею КК, якою передбачено відповідальність за здійснення незаконної діяльності.

З урахуванням цього вирок за вчинення злочину, передбаченого ст. 205 КК України, може свідчити тільки про те, чи мала місце в момент створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) протиправна дія, ким вона вчинена, проте не може встановлювати наслідки цієї дії.

В силу формального складу цього злочину ним не може охоплюватися подальша діяльність створеного (придбаного) суб'єкта підприємницької діяльності.

Тому посилання відповідача на встановлену вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 21.10.2010 року по справі № 1-887 безтоварність (фіктивність) угод стороною у яких були ПП «КФ «ПАРАДІГМА» колегією суддів до уваги не приймається. Встановлена зазначеним вироком обставина реєстрації ПП «КФ «ПАРАДІГМА» з метою незаконної діяльності, не може вважатися обов'язковою для суду щодо фактичного укладення та виконання договорів з позивачем. Незаконна реєстрація не виключає реальності угод та одержання за ними продукції.

Відповідно до ст. 86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів зазначає, що доведення факту існування нікчемного правочину, повинно здійснюватись певними засобами доказування, тобто, наявність доказів, на які посилаються податкові органи під час проведення перевірок, повинні міститися в актах перевірки, а тому може бути підставою для встановлення факту нікчемності (удаваності) правочину та звернення до суду з позовом про стягнення з платника податків коштів, отриманих за нікчемними угодами, але документальне дослідження передбачає аналіз усіх документів, необхідних для документування господарських операцій, зокрема, передбачених нормативно-правовими актами (Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність» та інші).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені наступні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку - на ухилення від сплати податків).

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Крім того,дослідивши доводи податкового органу та проаналізував діюче законодавство, суд апеляційної інстанції вважає, що чинним законодавством не передбачена відповідальність суб'єкта господарювання за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, зокрема, дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету, наявність або відсутність у них основних фондів, технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів.

За таких підстав, можливо зробити висновок, що відповідач, встановлюючи факти нікчемності укладеного правочину між позивачем та контерагентами фактично керувався лише припущенням щодо його фіктивності (нікчемності), оскільки недійсною визнається угода, яка укладена з метою, що завідомо суперечна інтересам держави та суспільства. З огляду на це податковий орган повинен довести у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення безпосередньо спірної угоди, а також вину сторони у формі умислу, у зв'язку із чим вбачається необ`єктивність посилань з боку податкового органу.

Відповідачем не доведено наявність такого наміру у обох сторін. Крім цього відповідачем не наведені факти та не надані відповідні докази, які свідчили б про те, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків і що ці наміри суперечать інтересам держави і суспільства.

Суд апеляційної інстанції також не приймає посилання апелянта на анулювання 26.01.2011 року свідоцтва ПДВ ПП "Союз-Трейд-В", визнання рішенням Господарського суду Луганської області від 07.11.2011 ПП "Союз- Трейд-В" банкрутом, анулювання 09.02.2010 року свідоцтва ПДВ ПП "КФ "Парадігма", перебування ПП "КФ "Парадігма" в стадії ліквідаційної процедури за рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04.05.2011 року, оскільки дані обставини відбулися після здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, а тому не можуть бути належними доказами у даній справі.

Згідно до вимог п. 4 ст. 34 Закону України «Про підприємства в Україні» та ст. 59 Господарського кодексу України, підприємство вважається ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкові накладні, що зазначені в акті перевірки, відповідають вимогам п.п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». На період складання зазначених податкових накладних підприємства, були зареєстровано як платники податку на додану вартість.

Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, на підставі якого вказані підприємства виключені із реєстру, складені вже після здійснення операцій між контрагентами, складання податкових накладних і прийняття позивачем наведених податкових накладних до податкового обліку, на час здійснення угод з ТОВ "Шахта "Садова", контрагенти ПП "Союз-Трейд-В" та ПП "КФ "Парадігма" були правоздатними юридичними особами та зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Закон України «Про податок на додану вартість» не зобов'язує покупця проводити коригування податкових зобов'язань (кредиту) по податку на додану вартість у разі, коли в подальшому свідоцтва платників податку на додану вартість продавців будуть анульовані, податковий орган не враховує, що порядок формування податкового кредиту регламентований нормами Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України, згідно яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді зменшення податкового кредиту за відповідний період у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару (робіт, послуг).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 р. у справі № 812/3961/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала суду складена 04.07.2013 року.

Колегія суддів С.В. Жаботинська

І.В. Сіваченко О.О. Шишов