Рішення

від 07.06.2013 по справі 905/2595/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.06.2013р. Справа № 905/2595/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Гриник М.М.

при секретарі судового засідання Поповій С.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Державної судова адміністрація України, м. Київ

до відповідача1 Територіальної громади м. Донецька в особі Донецької міської ради, м.Донецьк

до відповідача2 Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Ворошиловського районного управління юстиції у м.Донецьку Головного управління юстиції у Донецькій області, м.Донецьк

за участю третьої особи: Бюро технічної інвентаризації м.Донецька

про визнання права власності на нерухоме майно

Представники сторін:

від позивача: Мельник І.М., за довір.

від відповідача1: не з'явився

від відповідача2: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

Державна судова адміністрація України, м. Київ звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Територіальної громади м. Донецька в особі Донецької міської ради, м.Донецьк та Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку Головного управління юстиції у Донецькій області, м.Донецьк про визнання права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним здійснено будівництво приміщення холу належного йому майна, роботи виконано з дотриманням будівельних норм та правил. Позивач у позовній заяві стверджує, що, оскільки зміни об'єкту нерухомості було здійснено без оформлення належної дозвільної документації, вони є об'єктами самочинного будівництва, що робить неможливим розпорядження позивачем своєю власністю.

Ухвалою від 12.04.2013р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №905/2595/13, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії. Зазначеною ухвалою залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача КП Бюро технічної інвентаризації м.Донецька.

В процесі розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог, суд приймає кінцеві вимоги позивача, а саме: про визнання права власності за державою в особі Державної судової адміністрації України на нерухоме майно - нежитлову будівлю Пролетарського районного суду міста Донецька літ. А-2 з прибудовою літ. а2, загальною площею 944,6 кв.м; гараж літ. Б. площею 36,0 кв.м.

Від відповідача надійшов лист, в якому просить розгляд справи здійснювати без участі представника.

Від третьої особи надійшло клопотання, в якому просить розгляд справи здійснювати без участі представника та зазначає, що проти позовних вимог не заперечує.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні від 07.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Будівля Пролетарського районного суду м. Донецька, що розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Літке, 10 є державним майном та до 30.09.2004 р. перебувала на балансі Донецького обласного управління юстиції та належала до сфери управління Міністерства юстиції України.

Наказом Державної судової адміністрації України від 24.11.2003 року № 603 «Про створення комісії з питань передачі будівель (приміщень) місцевих судів Донецької області», спірна будівля передана до сфери управління Державної судової адміністрації України на баланс Територіального управління державної судової адміністрації України в Донецькій області.

На підставі договору користування земельною ділянкою №11/5536 від 21.03.2013р. укладеного між Донецькою міською радою та Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області позивачу передано у користування земельну ділянку загальною площею 0,2076 га, яка знаходиться за адресою: вул. Літке,10 у Пролетарському районі. м. Донецька

Відповідно до п.2.2 договору на земельній ділянці знаходиться адміністративна будівля, споруди.

Зазначений договір зареєстровано в управлінні земельних ресурсів Донецької міської ради, про що у книзі реєстрації договорів вчинено запис від 21.03.2013р. № 11/5536.

В подальшому позивачем здійснено ремонтно -будівельні роботи, через що з фасадного боку будівлі суду зведено приміщення холу площею 36,0 кв.м (літ. а 2). Одночасно територіальним управлінням збудовано для обслуговування та зберігання службового автомобіля суду гараж загальною площею 36,0 кв.м. (літ.Б).

Будівництво здійснено без додержання приписів чинного законодавства щодо отримання дозвільної документації на здійснення будівельних робіт.

Зважаючи на те, що роботи з будівництва спірного нерухомого майна проведено позивачем без додержання вимог чинного законодавства щодо отримання дозвільної документації на проведення будівельних робіт, то об'єкт нерухомого майна вважаються такими, що побудовано самочинно, тобто без достатніх правових підстав.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.41 Конституції України, кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто, за змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Згідно п. 2.15 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" оскільки зі змісту статей 12, 17 ЗК України вбачається, що розпорядження землями територіальної громади та землями державної власності (в межах, визначених ЗК України), у тому числі надання їх у користування, належить до повноважень органів місцевого самоврядування і органів виконавчої влади та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу, то в будь-якому спорі, що стосується права користування земельною ділянкою, належною до земель державної чи комунальної власності, суд має залучити до участі у справі відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування як уповноважений орган власника земельної ділянки.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Законодавець встановлює, що позов про визнання права - це превентивна форма захисту права. Такий позов може пред'являтися, коли право ще не порушене, але існує загроза його порушення.

Стаття 16 ЦК України передбачає такий спосіб захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, як визнання права, який може виникати з рішення суду тільки у випадках, прямо встановлених актами цивільного законодавства.

За своїм загальноправовим змістом, вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на спірне майно є засобом захисту цивільного права у вигляді визнання права, передбаченого ст.ст. 16 ЦК України, 20 ГК України.

Частина перша статті 316 ЦК України встановлює, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Під захистом права розуміється державно - примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Зазначена стаття стосовно підстав набуття права власності встановлює принцип "все дозволено", крім того, що „заборонено" законом. Закріплюється презумпція правомірності набуття права власності. Незаконність набуття права власності має бути встановлена рішенням суду.

За загальними правилами самовільно збудоване нерухоме майно підлягає знесенню особою, яка його здійснила, або за її рахунок.

На виняток із наведеного загального правила суд може визнати право власника земельної ділянки на самочинно збудований ним об'єкт, якщо це не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки та якщо будівля приведена у відповідність із встановленими вимогами. При цьому можлива за рішенням компетентного органу зміна цільового призначення земельної ділянки, якщо це не суперечить законодавству.

Власник земельної ділянки (в тому числі орган, що здійснює право державної чи комунальної власності на землю) вправі подати позов про визнання його права власності на об'єкт, що збудований іншою особою самочинно. Якщо цей позов задоволено, власник земельної ділянки має відшкодувати особі, що здійснила самочинне будівництво, витрати на будівництво.

Якщо самочинне будівництво здійснене на земельній ділянці, що є в державній або комунальній власності, відповідний орган вправі відповідно до законодавства прийняти рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети. Якщо таке рішення прийнято, суд визнає право власності особи, що здійснила будівництво, на об'єкт, створений в результаті такого будівництва.

Позивач є користувачем земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно та використовує її за призначенням.

Згідно з положеннями ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь -які дії, які не суперечать закону.

Частинами третьою та четвертою статті 375 Цивільного кодексу України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені у статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки регулює відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створені нової речі -самочинному будівництві були порушені.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.

Згідно ч.2 ст. 376 Цивільного кодексу України сам по собі факт здійснення особою самочинного будівництва нерухомого майна не призводить до виникнення у такої особи права власності на це майно, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 5 цієї статті, але виключно за рішенням суду, набуття чинності яким і призводить до виникнення права власності.

За змістом ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ч.5 вказаної статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Тобто, законодавчо передбачена можливість легалізації самочинно збудованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку.

З аналізу вказаної норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту.

Необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об'єктів є: відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки; відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Самовільне будівництво пов'язано з нормою права та містить обов'язково наступні умови:

- побудова на земельної ділянці, не відведеній для цієї мети;

- відсутність дозволу чи неналежно затвердженого проекту;

- істотні порушення будівельних норм і правил.

Документи, які підтверджували, що спірне самочинно збудоване майно порушує права інших осіб в матеріалах справи відсутні. Інформація стосовно майнових прав третіх осіб, можливого порушення їх прав при будівництві спірного майна в матеріалах справи відсутня. Рішення стосовно знесення вказаних об'єктів в матеріалах справи відсутнє.

Здійснення позивачем самочинного будівництва нерухомого майна, без отримання відповідних дозволів, з порушенням порядку введення об'єкту в експлуатацію, не позбавляє його права власності на це майно.

Виходячи зі змісту статей 331 та 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване чи реконструйоване майно може бути визнано судом за умови надання позивачу земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно, а також у разі, коли зазначене не порушує прав інших осіб.

До моменту розгляду справи Донецька міська рада, до компетенції якої відносяться повноваження щодо розпорядження землями в межах території міста, та її виконавчі органи, до повноважень яких належить здійснення контролю за дотриманням місцевих правил забудови, та зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоду навколишньому природному середовищу, не здійснювала жодних дій та не приймала жодних рішень, спрямованих на припинення будівельних робіт з будівництва спірного об'єкту нерухомого майна, та не інформувала його власників щодо неможливості подальшого існування спірного майна.

Інформації стосовно претензій майнового чи немайнового характеру з боку третіх осіб до позивача до матеріалів справи надано не було.

Згідно з наданим до матеріалів справи експертно - технічним висновком № 07/10-2 про стан основних будівельних конструкцій будівлі Пролетарського районного суду по вул..Літке,10 в Пролетарському районі м.Донецька проведеної Донецькою філією державного підприємства «Судовий будівельний центр» за результатами якого встановлено, що основні будівельні конструкції будівлі та холу (прибудови), перебувають у доброму технічному стані та придатні до безпечної експлуатації . Інженерне обладнання, санітарно - г гігієнічні умови, об'ємно - планувальне рішення будівлі відповідає вимогам ДБН В 2.2-9-99 «Громадські будівлі та споруди» та ДБН В 2.5-2.3-2003 «Електрообладнання житлових та громадських будівель та споруд».

Відповідно до звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта, виконаного ДП «Судовий будівельно-експертний центр» (ліцензія серії АД №030137), прибудова (літ а2) до адміністративної будівлі (літ А-2) Пролетарського суду, гараж (літ Б) за адресою: вул. Літке,10 в Пролетарському районі м.Донецька відповідають вимогам Державних будівельних норм і мають можливість їх безпечної експлуатації. Спірні об'єкти також відповідають будівельним та санітарним нормам. За результатами проведеного технічного обстеження об'єктів, основні будівельні конструкції прибудови (літ а2) до адміністративної будівлі (літ А-2), гаражу (літ Б) за адресою: вул. Літке ,10 в Пролетарському районі м.Донецька не потребують ремонту.

За вказаних обставин, суд приймає до уваги вказані вище технічні висновки як доказ дотримання позивачем будівельних норм і правил, санітарних та протипожежних умов при будівництві спірних об'єктів в розумінні статей 32, 34, 43 ГПК України.

Відсутність документів, що передують проведенню будівництва (як-то, проектна документація, дозвіл на будівництво), обумовлюють неможливість введення в експлуатацію спірних об'єктів відповідно до встановленого Порядку.

Водночас, згідно із п.10 Постанови № 461 від 13.04.2011 року, якою затверджено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно із порядком передбаченим цією постановою.

Отже, чинним законодавством передбачена можливість в подальшому прийняття в експлуатацію у встановленому законом порядку спірного об'єкту та подальша його експлуатація, право власності на який було визнано у судовому порядку.

За таких підстав, приймаючи до уваги, що спірні об'єкти збудовані на земельній ділянці, користувачем якої є позивач, відсутність будь-яких доказів порушення прав інших осіб, а також враховуючи відповідність спірних будівель діючим будівельним нормам і правилам, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими.

Відповідно до частини другої статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. З урахуванням викладеного, судові витрати підлягають віднесенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державної судової адміністрації України, м.Київ до Територіальної громади м.Донецька в особі Донецької міської ради, м.Донецьк та Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Ворошиловського районного управління юстиції у м.Донецьку Головного управління юстиції у Донецькій області, м.Донецьк про визнання за державою в особі Державної судової адміністрації України, м.Київ права власності на нежитлове приміщення Пролетарського районного суду м.Донецька - літ. А-2 з прибудовою - літ. а2 загальною площею 944,6 кв.м.; гараж - літ.Б площею 36,0 кв.м., що розташовані за адресою: м.Донецьк, вул..Лідки,10 - задовольнити.

Визнати право власності за державою в особі Державної судової адміністрації України, м.Київ (01601, м. Київ, вулиця Липська, 18/5 ЄДРПОУ 19379775) на нежитлове приміщення Пролетарського районного суду м.Донецька літ А-2 з прибудовою літ.а2 загальною площею 944,6 кв.м., гараж- літ. Б. площею 36,0 кв.м, розташовані за адресою: м.Донецьк, вул..Лідки,10.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Гриник

Повний текст рішення складено та підписано 12.06.2013р.