Рішення

від 02.07.2013 по справі 910/8455/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8455/13 02.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЦ-Центр»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Лайн»

Про визнання недійсною заяви № 3-846-LD від 11.05.2012 про зарахування

зустрічних вимог за договорами фінансового лізингу № 846-LD від 19.09.2008

та № 653-LD від 02.07.2008

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Брус О.М. - по дов. № б/н від 20.05.2012

Від відповідача не з'явився

Від третьої особи не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЦ-Центр» про визнання недійсною заяви № 3-846-LD від 11.05.2012 про зарахування зустрічних вимог за договорами фінансового лізингу № 846-LD від 19.09.2008 та № 653-LD від 02.07.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2013 порушено провадження у справі № 910/8455/13, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Лайн» та призначено справу до розгляду на 23.05.2013.

Відповідач у поданому 23.05.2013 до відділу діловодства суду відзиві проти позову заперечує, оскільки положення договорів лізингу, що містять заборону зарахування зустрічних вимог, не діяли на момент здійснення зарахування.

Третя особа у поданих 23.05.2013 до відділу діловодства поясненнях просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки порушення заборони зарахування під час дії договору не було - зарахування було здійснено вже після того, як договір припинив діяти.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 23.05.2013 справу № 910/8455/13 передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю., в зв'язку перебуванням судді Сівакової В.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8455/13 від 23.05.2013 (суддя Трофименко Т.Ю.) справу призначено до розгляду на 18.06.2013.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 справу № 910/8455/13 передано на розгляд судді Сіваковій В.В., в зв'язку з виходом судді з відпустки.

Відповідач у поданих 18.06.2013 до відділу діловодства суду письмових поясненнях просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Третя особа у поданих 18.06.2013 до відділу діловодства суду письмових поясненнях просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8455/13 від 18.06.2013. у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників сторін, розгляд справи був відкладений на 02.07.2013.

Позивач в судовому засіданні 02.07.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 02.07.2013 не з'явився.

Третя особа в судове засідання 02.07.2013 не з'явилась.

Представником відповідача та третьої особи 02.07.2013 до відділу діловодства суду подано заяву, в якій представник просить розглядати справу без участі представника відповідача та третьої особи.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників відповідача та третьої особи.

В судовому засіданні 02.07.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТЦ-Центр» (лізингоодержувач, відповідач) було укладено договори фінансового лізингу № 653-LD від 02.07.2008 та № 846-LD від 19.09.2008 (далі - договори лізингу).

Відповідно до п. 1.1. договорів позивач прийняв на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність та передати у користування відповідачу на строк та на умовах, визначених цим договором.

Позивач свої зобов'язання щодо передачі відповідачу предмета лізингу за вказаними договорами виконало належним чином, що підтверджується актом приймання-передачі від 21.07.2008 та актом приймання-передачі від 22.10.2008.

Однак, неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті лізингових платежів за договорами лізингу призвело до виникнення боргу у відповідача.

Враховуючи зазначене, позивач на підставі частини 2 статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» та пункту 12.4 договорів лізингу, шляхом односторонньої відмови

- розірвав договір лізингу № 653-LD від 02.07.2008 з 21.08.2009 шляхом надсилання відповідачу відповідного письмового повідомлення вих. № 917. Предмет лізингу було повернуто відповідачем позивачу 20.08.2009, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі;

- розірвав договір лізингу № 846-LD від 19.09.2008 з 11.06.2010 шляхом надсилання відповідачу відповідного письмового повідомлення вих. № 960. Предмет лізингу було повернуто відповідачем позивачу 30.06.2010, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі.

Проте, сума заборгованості по лізинговим платежам відповідачем у повному обсязі погашена не була.

Разом з тим, відповідач надіслав на адресу позивача письмові вимоги № 1/846-LD від 06.04.2012 та № 1/653-LD від 25.04.2012 на підставі пункту 14.10 договорів лізингу про повернення грошових коштів, у зв'язку із припиненням договорів лізингу шляхом сплати цих коштів на рахунок відповідача.

В зазначених вимогах відповідач вказав, що позивач зобов'язаний повернути йому всі сплачені останнім на користь позивача грошові кошти за договорами лізингу за винятком комісії за організацію укладення договорів лізингу.

Дані вимоги позивачем виконані не були, оскільки останній вважає їх необґрунтованими та заперечує наявність підстав для їх задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач надіслав на адресу позивача оспорювану заяву № 3/846-LD від 11.05.2012 про зарахування зустрічних вимог сторін за договорами лізингу. В даній заяві відповідач визнав факт наявності заборгованості перед позивачем в загальному розмірі 339 857,80 грн., з яких: 263 559,83 грн. зі сплати комісії лізингодавця; 23 066,64 грн. процентів річних; 53 231,33 грн. інфляційних втрат. Також відповідач зазначив, що попередньою заявою про зарахування зустрічних вимог № 2/846- LD від 06.04.2012 за договором лізингу № 846-LD від 19.09.2008 частину цього боргу в розмірі 237 678,47 грн. було погашено та залишок боргу складає 102 179,33 грн. При цьому за договором лізингу № 653-LD від 02.07.2008 відповідач володіє непогашеним правом вимоги до позивача на суму 107 620,93 грн. Тому, відповідач зазначеною заявою повідомив позивача про зарахування 102 179,33 грн. боргу позивача перед відповідачем за договорами лізингу в рахунок погашення боргу відповідача перед позивачем розмірі 107 620,93 грн.

Спір виник внаслідок того, що позивач дане зарахування, зважаючи на положення та пункту 9.6 договорів лізингу, не відповідає вимогам пункту 5 частини 1 статті 602 Цивільного кодексу України, а тому спірна заява підлягає визнанню недійсною. На думку відповідача, оскільки дане зарахування відбулося після розірвання договорів лізингу, то підстав для визнання недійсною оспорюваної заяви не має.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Оспорювана заява № 3/846-LD від 11.05.2012 про зарахування зустрічних вимог, враховуючи положення статті 202 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою є одностороннім правочином, що направлений на припинення зобов'язань.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з п. 14.8. договорів лізингу договори зберігають свою силу до повного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами.

Виходячи з положень частин 1, 2 статті 509, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, зобов'язання відповідача сплатити на користь позивача кошти у загальній сумі 102 179,33 грн. виникли на підставі договорів лізингу, які були діючими на момент виникнення цих зобов'язань.

Таким чином, надіслана відповідачем на адресу позивача оспорювана заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином відповідача, спрямованим на припинення грошових зобов'язань (обов'язку по сплаті боргу) відповідача перед позивачем за договорами лізингу.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 601 Цивільного кодексу України передбачає можливість припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог за заявою однієї із сторін.

Однак, стаття 602 Цивільного кодексу України містить перелік випадків, коли зарахування зустрічних вимог не допускається.

Так, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог у інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з абзацом другим пункту 9.6 договорів лізингу усі платежі та інші зобов'язання за цим договором повинні виконуватися відповідачем без права будь-якого заліку чи зустрічної вимоги, вільно та незалежно від будь-якого права утримання (особливе щодо сумнівних гарантійних рекламацій чи інших позовів щодо предмета лізингу).

Отже, пунктом 9.6 договорів лізингу сторонами була встановлена заборона на проведення спірного зарахування.

Судом відхиляються заперечення відповідача, оскільки зобов'язання останнього по сплаті 102 179,33 грн. виникли на підставі договорів лізингу, а тому навіть після припинення дії цих договорів, проведення зарахування за тими зобов'язаннями, що виникли під час дії договорів лізингу є неправомірним.

Таким чином, оспорювана заява відповідача про зарахування зустрічних вимог за договорами лізингу є одностороннім правочином відповідача, що вчинений відповідачем всупереч пункту 5 частини 1 статті 602 Цивільного кодексу України та пункту 9.6 договорів лізингу.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання заяви про зарахування зустрічних вимог недійсною.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнання недійсною заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЦ-Центр» № 3-846-LD від 11.05.2012 про зарахування зустрічних вимог за договорами фінансового лізингу № 846-LD від 19.09.2008 та № 653-LD від 02.07.2008.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЦ-Центр» (м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 27, код ЄДРПОУ 35322128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (м. Київ, вул. П.Сагайдачного, 22/1, код ЄДРПОУ 33942232) 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 04.07.2013.

СуддяВ.В. Сівакова