Рішення

від 27.06.2013 по справі 905/1542/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         27.06.2013 р.                                                                      Справа №905/1542/13-г За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Механізована колона № 28 " до Відкритого акціонерного товариства "Полтаваелектро" в особі Механізованої колони № 24 про визнання дійсним договору купівлі-продажу.                                                                                                                            Суддя Киричук О.А. Представники сторін: від позивача: не з'явився, від відповідача: не з'явився Розглядається позовна заява про визнання договору купівлі-продажу будівлі з майном від 02.07.2010 р. дійсним. Позивач та відповідач, будучи належним чином повідомленими про час  і місце проведення судового засідання, вимог ухвал суду не виконали, явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач значиться в реєстрі за адресою, що вказана позивачем у позові. Керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір   за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи суд встановив:        02.07.10 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Механізована колона №28" (далі - позивач) та Механізованою колоною № 24 Відкритого акціонерного товариства  "Полтаваелектро" (далі - відповідач) було укладено договір купівлі-продажу ( далі-договір)   бази відпочинку "Волна" ( 8 будівель загальною площею 380 кв. м. та майно, утримуване на балансі бази  відпочинку), розташованої за адресою: вул. Безуха, 85, Мелекінської сільської ради,  с. Білосарайська коса, Першотравневий район, Донецька область. Факт передачі придбаного майна підтверджується актом приймання-передачі від 02.07.10 року, який підписаний двома сторонами. Позивачем зазначено, що відповідно до п. 3  договору, оплата проведена в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 375 від 13.10.10 р. та випискою з особового рахунку за 13.08.10 р. Однак, як зазначає позивач у позові, відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення  договору.         Відповідно до   ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.         Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної ( немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.     Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.       Відповідно до п. 13   Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та  640 ЦК України     пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.    При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.      У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218  та  220 ЦК України. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.        При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що положеннями ч. 2  ст. 220 Цивільного кодексу України  визначено, що однією з умов визнання судом договору дійсним є ухиляння сторони від його нотаріального посвідчення. Під ухилянням сторони від нотаріального посвідчення договору слід розуміти вчинення нею як активних дій (протидій) цьому так і пасивне небажання вчинити цю дію. Тобто, обов'язковим є наявність у сторони умислу щодо ухилення від нотаріального посвідчення договору. Слід також враховувати, що умовами застосування ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України є саме безповоротне ухилення та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити договір.        Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України     кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.      У процесі розгляду справи позивачем у відповідності до     ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували саме ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору про укладення договору купівлі-продажу бази відпочинку "Волна" ( 8 будівель загальною площею 380 кв. м. та майно, утримуване на балансі бази  відпочинку), розташованої за адресою: вул. Безуха, 85, Мелекінської сільської ради,  с. Білосарайська коса, Першотравневий район, Донецька область. Отже, із аналізу вищевказаних норм вбачається, що договір купівлі-продажу нерухомого майна не може бути визнаний укладеним у судовому порядку, так як укладення такого договору у судовому порядку суперечить положенням ст. ст. 209, 210, 640, 657 Цивільного кодексу України, якими встановлено вимоги щодо його нотаріального посвідчення і державної реєстрації та визначено момент його укладення. Враховуючи викладене, заявлений позивачем позов задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст.33, 43, 49, 82-85  ГПК  України, суд, -            В И Р І Ш И В : Відмовити в позові повністю.           Суддя                                                                                                                О. А. Киричук