Рішення

від 27.06.2013 по справі 923/602/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2013 р. Справа №923/602/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Гололобові М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом прокурора Скадовського району Херсонської області в інтересах держави в особі Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області

до приватного підприємства "Славута", м. Скадовськ Херсонської області

про стягнення 32135 грн. 90 коп., розірвання договору оренди та зобов'язання передати майно

за участю прокурора - Мяло Н.В. посвідчення № 006246 від 26.09.2012р.

та представників

позивача - Кунєц Т.О. представник, дов. № 2-12-339 від 26.06.2013р.;

відповідача - Старчеус С.І. представник, дов. б/н від 04.06.2013р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Прокурор Скадовського району Херсонської області звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Лазурненської селищної ради Скадовського району, якою просить стягнути з приватного підприємства "Славута" 32135 грн. 90 грн. боргу за договором оренди, розірвати договір оренди комунального майна селищної територіальної громади від 20.05.2006 р. та зобов'язати відповідача передати Лазурненській селищній раді орендоване майно - цілісний майновий комплекс очисних споруд, що розташований у с.м.т. Лазурне по вул. Набережній, 2 (далі за текстом майно).

В обґрунтування позову прокурор зазначає, що між позивачем та відповідачем укладений договір оренди комунального майна селищної територіальної громади від 20.05.2006 р. на підставі якого позивач передав відповідачу в оплатне користування цілісний майновий комплекс очисних споруд. У зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати протягом 7 місяців - з липня 2012 року по березень 2013 року включно за останнім утворилась заборгованість в сумі 32135 грн. 90 коп. Посилаючись на порушення відповідачем умов договору щодо внесення орендних платежів та щодо страхування орендованого майна прокурором заявлено вимоги про стягнення суми боргу, розірвання договору оренди та зобов'язання повернути орендоване майно.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що заборгованість ним сплачена в повному обсязі після звернення прокурором до суду з даним позовом. Проти позовних вимог про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути орендоване майно заперечує, посилаючись на те, що несплата орендних платежів була причиною узгодження між позивачем та відповідачем розміру орендної плати. У зв'язку з цим вважає, що ним не було істотно порушені умови договору оренди.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між Лазурненською селищною радою та приватним підприємством "Славута" укладений Договір оренди комунального майна селищної територіальної громади від 20.05.2006 р. (далі - договір).

Відповідно до умов договору позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв в строкове платне користування цілісний майновий комплекс очисних споруд, що розташований в с.м.т. Лазурне, вул. Набережна-2, який необхідний йому для здійснення підприємницької діяльності за цільовим призначенням об'єкту.

Пунктами 3.1. договору сторони передбачили, що орендна плата визначається на підставі Методики, затвердженої рішенням сесії селищної ради від "21" жовтня 2005р. №532 і складає 2196 грн. на місяць. Розрахунок орендної плати є невід'ємною частиною договору. Орендна плата перераховується орендарем не пізніше 25 числа слідуючого за звітним місяцем з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Як зазначив прокурор у позовній заяві, у зв'язку з несплатою відповідачем орендних платежів у період з липня 2012 р. по березень 2013 р. за останнім утворилась заборгованість в сумі 32135 грн. 90 коп.

Після звернення прокурором до суду з даним позовом відповідачем платіжними дорученнями №30 від 29.05.2013 р. та №32 від 04.06.2013 р. перераховано позивачу 23500 грн. та 27007 грн. 14 коп. відповідно, у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Щодо позовних вимог прокурора про розірвання договору оренди суд зазначає наступне.

Строк дії Договору з 1 червня 2006 р. по 1 червня 2016 року (п. 13.1. договору).

Пунктом 13.3. договору передбачено, що цей договір може бути розірваний за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України виникли цивільні права та обов'язки.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В свою чергу, ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі, зокрема, невиконання сторонами своїх зобов'язань.

У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди (ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України (далі - ГК України) одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 ГК України.

Приписами ст. 783 ЦК України встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Зазначений перелік підстав для розірвання договору найму на вимогу орендодавця є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги, в якості підстави для розірвання договору оренди посилався на систематичне порушення орендарем умови договору щодо внесення орендних платежів, а також не виконанням відповідачем обов'язку застрахувати орендоване майно.

Проте, невиконання умов договору щодо внесення орендних платежів та страхування об'єкту оренди не може бути підставою його розірвання в судовому порядку.

Таку ж правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 29 березня 2011 року №16/199.

Статтею 33 ГПК України визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і прокурора, який мав довести з посиланням на конкретні письмові докази (ст. 32 ГПК України), позовні вимоги.

Посилання прокурора на ст. 651 ЦК України, як на підставу розірвання в судовому порядку договору у зв'язку з несплатою орендних платежів, є необґрунтованим, оскільки ч. 3 цієї статті, так само, як і ст. 782 цього Кодексу встановлює для таких випадків право на односторонню відмову від договору.

Позивачем не було направлено відповідачу (орендарю) та одержання останнім, на підставі ч. 2 ст. 782 ЦК України, повідомлення наймодавця про відмову від договору у зв'язку з невнесенням орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Враховуючи наведене позовні вимоги про розірвання договору оренди є необґрунтованими у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги, що між відповідачем та позивачем існують договірні відносини щодо користування відповідачем цілісним майновим комплексом очисних споруд на підставі діючого договору, позовні вимоги про зобов'язання передати майно також не підлягають задоволенню.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У пункті 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" висловлено правову позицію згідно якої зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Згідно вказаної вище правової позиції, суд приймаючи до уваги, що спірну суму, сплачено відповідачем лише після звернення прокурором до суду, дійшов висновку про те, що спір щодо сплати орендних платежів виник внаслідок неправильних дій ПП "Славута".

У зв'язку з цим судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1720 грн. 50 коп. покладаються на відповідача.

Щодо судових витрат за розгляд позовних вимог про розірвання договору оренди та зобов'язання передати майно суд зазначає, що згідно частини 1 статті 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У пункті 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 21.02.2013 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Враховуючи, що позивач не звільнений від сплати судового збору за позовами про розірвання договору оренди та про зобов'язання передати майно, судовий збір за вказаними вимогами покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Провадження у справі за позовними вимогами про стягнення 32135 грн. 90 коп. припинити.

2. В задоволенні решти позову відмовити.

3. Стягнути з приватного підприємства "Славута" (75700, вул. Комунарів, буд. 75, м. Скадовськ Херсонської області, код ЄДРПОУ 32600699) на користь держави в дохід державного бюджету (р/р 31215206783002, МФО 852010, код за ЄДРПОУ 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, банк ГУДКСУ у Херсонській області) 1720 грн. 50 коп. судового збору.

4. Стягнути з Лазурненської селищної ради (75722, с.м.т. Лазурне, Скадовський район Херсонської області, код ЄДРПОУ 04526457) на користь держави в дохід державного бюджету (р/р 31215206783002, МФО 852010, код за ЄДРПОУ 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, банк ГУДКСУ у Херсонській області) 2294 грн. судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.07.2013 р.

Суддя Л.І. Александрова