Ухвала

від 25.06.2013 по справі 397/376/13-ц н/п: 2/397/158/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1967/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Отян О.В.

Спори, що виникають із договорів найму (оренди) Доповідач Єгорова С. М.

УХВАЛА

Іменем України

25.06.2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі: головуючого - Єгорової С.М.

суддів: Дуковського О.Л., Полежая В.Д.,

при секретарі - Дімановій Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до селянського фермерського господарства «Дєдов», третя особа: відділ Державного земельного агенства в Олександрівському районі, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд з вказаним позовом до селянського фермерського господарства «Дєдов», в якому просила визнати недійсним укладений 06 червня 2011 року між ними договір оренди земельної ділянки НОМЕР_1, розташованої на території Бовтиської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області. Зазначала, що договір оренди суперечить вимогам ст.15 Закону України «Про оренду землі», зокрема, у п.17 не передбачено умов збереження стану об'єкта оренди та в п.32 не визначено хто зі сторін договору несе відповідальність в разі випадкового знищення або пошкодження об"єкту оренди.

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2013 року відмовлено у задоволенні позову .

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Про час і місце розгляду справи сторони та третя особа повідомлені у встановленому статтею 76 ЦПК України порядку, що підтверджується поштовими повідомленнями з підписами про вручення їм відправлень із судовими повістками. Позивачка та представник третьої особи в судове засідання не з'явилися, причину неявки не повідомили.

Враховуючи положення ч.2 ст.305 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, колегія суддів вирішила розглядати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення представника СФГ "Дєдов" Хилька Ю.І., який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у встановлених статтею 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що передбачених законом підстав для його скасування немає.

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки, який 09.06.2011 року зареєстрований відділом Держкомзему в Олександрівському районі за № 352058054000144 (а.с.7-8).

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Частиною другою зазначеної статті визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно із ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

У ч.1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Отже, відсутність у договорах оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених у ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі», зокрема умов збереження стану об'єкта оренди, є підставою для визнання недійсними таких договорів оренди відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ч.2 ст.637 ЦК України у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Частиною 4 ст.22 ЗК України встановлено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.

Згідно із ч.2 ст.14 ЗУ «Про оренду землі» типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту укладеного між сторонами договору оренди землі від 06.06.2011 року вбачається, що він відповідає Типового договору оренди землі, затвердженого постановою КМУ від 03.03.2004 року №220 ( із змінами, внесеними згідно з Постановами КМУ № 1724 від 13.12.2006 року, №780 від 3.09.2008 року).

Частиною 1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що «умови використання земельної ділянки» і «умови збереження стану об'єкта оренди» є окремими істотними умовами договору оренди.

Проте, у Типовому договорі оренди землі пункт 17 «Умови збереження стану об'єкта оренди» знаходиться у розділі , який має назву «Умови використання земельної ділянки» і який містить три пункти: п.15 «Земельна ділянка передається в оренду для (мета використання)», п.16 «Цільове призначення земельної ділянки», п.17 «Умови збереження стану об'єкта оренди».

Таким чином, типовий договір не містить такої окремої істотної умови договору оренди землі, як умови використання земельної ділянки. Умови використання земельної ділянки у ньому розкриваються шляхом узгодження сторонами договору мети використання земельної ділянки, її цільового призначення та умов збереження стану об'єкта оренди.

В пункті 17 оспорюваного договору оренди землі вказано, що умов збереження стану об'єкта оренди немає.

Це свідчить про те, що сторонами узгоджено відсутність інших умов збереження об'єкту оренди, ніж визначено чинним законодавством України, яке регулює зазначені правовідносини.

Зокрема, при встановленні умов збереження стану об'єкта оренди у необхідних випадках передбачається проведення рекультивації - як технічної, так і біологічної, з дотриманням положень ст..ст.166,168 ЗК України, постанови РМ СРСР від 02.06.1976 року №407, постанови РМ УРСР від 14.07.1976 року №327, ГОСТ 17.5.3.04-83, ГОСТ 17.5.1.01-83, ГОСТ 17.5.4.01-84, ГОСТ 17.5.4.02-84, ГОСТ 17.5.3.05-84, ГОСТ 17.5.1.02-85, ГОСТ 17.7.3.06-85, ГОСТ 17.5.1.03-86 та інших актів чинного законодавства.

Частиною 3 ст.13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

За загальним правилом ст. 323 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник..

Відповідно до ст. 772 ЦК України наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Згідно ст.11 Закону України "Про оренду землі" визначено, що ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі.

Законом або договором може бути встановлене інше. Вказані норми закону перекладають ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження об'єкту найму на наймача в разі затримання ним повернення речі наймодавцеві. Це означає, що в разі випадкового (тобто за відсутності вини наймодавця або наймача) знищення або пошкодження речі, переданої у користування, наймач зобов'язаний відшкодувати наймодавцеві пов'язані з цим збитки в повному обсязі. Тобто в даному випадку мова йде про відповідальність наймача не на принципі вини, а на принципі ризику.

В п.32 укладеного між сторонами договору оренди землі зазначено: «ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди чи його частини несе орендар /орендодавець/ », тобто договір оренди землі містить визначену Законом істотну умову, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди.

З пояснень представника СФГ "Дєдов" вбачається, що сторони договору мали на увазі відповідальність (ризик) за випадкове знищення або пошкодження об'єкта оренди чи його частини несе та сторона договору, у якої перебуває об"єкт оренди за дотриманням передбачених ст.11 Закону України «Про оренду землі» умов.

Якщо зміст договору є незрозумілим для сторін, він може бути витлумачений відповідно до ст.ст.213, 617 ЦК України.

Між тим, у позовній заяві позивачкою не зазначено, які б конкретно умови збереження об'єкта оренди та яку б зі сторін договору визначити відповідальною за випадкове знищення або пошкодження об'єкта оренди чи його частини, вона вважала за необхідне внести до тексту договору, на що відповідач не погодився. Заявляючи позов про визнання недійсним договору оренди, позивачка не зазначила, у чому полягає порушення її прав як орендодавця відсутністю у договорі конкретно визначеної умови збереження стану об'єкта оренди за наявності пунктів 15-17, 21-25, 30, 32-35 договору, які умови збереження стану об'єкта оренди вона бажала б передбачити договором і чому такі умови неможливо встановити шляхом зміни умов договору в цій частині.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання договору оренди землі недійсним.

Рішення суду відповідає обставинам справи та вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому вона не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: