Рішення

від 11.06.2013 по справі 555/548/13-ц

БЕРЕЗНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 555/548/13-ц

Номер провадження 2/555/306/13

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" червня 2013 р.

Березнівський районний суд Рівненської області в складі :

головуючого судді - Старовецької Ю.В.

при секретарі - Середі Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Вівад» про зміну формулювання причин звільнення та стягнення невиплаченої заробітної плати, моральної шкоди-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Вівад» про зміну формулювання причин звільнення та стягнення невиплаченої заробітної плати, моральної шкоди.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що із 01.11.2011 року по 22.01.2013 року працював у ТзОВ «Вівад» слюсарем. В період його роботи на підприємстві постійно існувала несвоєчасність розрахунків із працівниками по виплаті заробітної плати, в зв'язку із чим звертався із скаргами до інспекції праці, органів прокуратури. 22.01.2013 року ним була написана заява про звільнення із роботи згідно ч.3 ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку із порушенням роботодавцем вимог трудового законодавства, вимог колективного та трудового договору в частині несвоєчасності та повноти виплати заробітної плати. Однак роботодавцем на підставі вказаної заяви було винесено наказ про його звільнення із роботи згідно ст.38 КЗпП України за власним бажанням без посилання на причину його звільнення у виді порушення роботодавцем вимог трудового законодавства та умов трудового договору та без посилання на ч.3 ст.38 КЗпП України.

Крім того, ОСОБА_1 вказує, що при звільненні йому належало до виплати 4 276,58 грн. заробітної плати, яка в порушення положень ст.116 КЗпП України не була виплачена йому в день звільнення і не виплачена на час звернення до суду. Вказана бездіяльність відповідача заподіяла йому і моральну шкоду, так як він змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, зокрема, шукати підробіток, оскільки сім'я опинилась у скрутному матеріальному становищі, вживати заходів для відновлення своїх трудових прав. Заподіяну йому моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 2000 грн.

На підставі вищевикладених обставин, ОСОБА_1 просить змінити формулювання причини його звільнення із «звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП України» на «звільнений за власним бажанням у зв»язку із невиплатою власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов трудового договору згідно ч.3 ст.38 КЗпП України», стягнути із відповідача 4 276,58 грн. заборгованості по заробітній платі та 2 000 грн. моральної шкоди, а також понесені судові витрати.

Представник позивача ОСОБА_3 згідно поданої письмової заяви підтримав позовні вимоги у повному об'ємі, просить розглядати справу у його відсутності; не заперечує проти проведення заочного розгляду справи у випадку неявки представника відповідача.

Представник відповідача ТзОВ «Вівад» повторно в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав.

Зі згоди представника позивача, що викладена у письмовій заяві, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, дослідивши докази, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Із запису у трудовій книжці НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_1 01.11.2011 року прийнятий на роботу слюсарем до ТзОВ фірма «Вівад» ( наказ № 19/11 від 01.11.2011 р.)

Згідно наказу №01/13 від 22.01.2013 року ОСОБА_1 звільнений з роботи за власним бажанням за ст.38 КЗпП України з 22.01.2013 року.

Судом встановлено, що позивач 15.06.2012 року звернувся до прокуратури з приводу проведення перевірки по факту невиплати заробітної плати на підприємствах - СФГ «Кургани» та ТзОВ «Вівад» за останні шість місяців.

Із повідомлення територіальної державної інспекції праці у Рівненській області від 23.11.2012 року №17-07/116 вбачається, що при перевірці відомостей нарахування та виплати заробітної плати було встановлено, що в порушення ст.115 КЗпП України ОСОБА_1 допущено заборгованість із виплати заробітної плати в сумі 4,2 тис. грн. ( термін з січня 2012 року по вересень 2012 року).

Факт наявності заборгованості із виплати заробітної плати перед позивачем було визнано ТзОВ фірма «Вівад», що вбачається із графіка погашення заборгованості заробітної плати слюсарю ОСОБА_1, де вказано, що станом на 01.12.2012 року заборгованість по заробітній платі складає 4 276,58 грн., яку товариство зобов'язувалось виплатити протягом періоду з січня по вересень 2013 року.

Відповідно до положень ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що в день звільнення позивача виплата всіх сум, що належать йому від ТзОВ фірми «Вівад» проведена не була.

Згідно ч.3 ст.38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

На підставі доказів, що були подані ОСОБА_1, встановлено той факт, що роботодавцем були порушені вимоги законодавства про працю в частині своєчасності виплати заробітної плати.

У відповідності до ч.3 ст.235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю(пункт) закону.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Стороною позивача доведено факт перебування із відповідачем ТзОВ фірма «Вівад» у трудових відносинах з 01.11.2011 року до 22.01.2013 року та факт наявності станом на день звільнення заборгованості із виплати заробітної плати в розмірі 4 276,58 грн., яка утворилась за період з січня 2012 року по вересень 2012 року, що свідчить про порушення роботодавцем законодавства про оплату праці.

Стороною відповідача не надано суду будь-яких доказів на спростування обставин, на які ОСОБА_1 посилається як на підставу своїх вимог.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя ( стаття 237-1 КЗпП України).

Судом встановлено, що позивач має на утриманні двоє малолітніх дітей (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2, серія НОМЕР_3), а тому невиплата заробітної плати призвела до необхідності вжиття додаткових зусиль для організації свого життя та забезпечення потреб своєї сім'ї, моральних страждань.

Заподіяну моральну шкоду з урахуванням характеру та обсягу страждань, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках позивача суд оцінює в розмірі 2 000 грн.

Стягненню з відповідача на користь позивача підлягають також судові витрати по оплаті правової допомоги в розмірі 500 грн.

Керуючись ст.ст.38,116,237-1 КЗпП України, ст.ст.5, 6, 88, 60, 212-215, 224-226 ЦПК України,суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Вівад» про стягнення компенсації за час затримки виплати заробітної плати задовольнити.

Змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з роботи слюсара Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Вівад» із «звільнення за власним бажанням за ст.38 КЗпП України» на «звільнений за власним бажанням у зв'язку із невиконанням власником та уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов трудового договору згідно ч.3 ст.38 КЗпП України».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Вівад» (ЄДОРПОУ 23302761 с.Кургани вул.Шляхова,1) на користь ОСОБА_1 4 276 ( чотири тисячі двісті сімдесят шість) грн. 58 коп. заборгованості із виплати заробітної плати); 2000 (дві тисячі) грн. моральної шкоди та 500 (п'ятсот) грн. судових витрат.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Вівад» (ЄДОРПОУ 23302761 с.Кургани вул.Шляхова,1) в дохід держави судовий збір в розмірі 229 (двісті двадцять дев»ять) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Березнівський районний суд; заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Старовецька Ю. В.