Рішення

від 04.07.2013 по справі 0907/2-1555/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0907/2-1555/2011

Провадження № 22ц/779/1556/2013

Категорія 24

Головуючий у 1 інстанції Бойчук О.В.

Суддя-доповідач Вакарук В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої: Вакарук В.М.

суддів: Меленко О.Є., Проскурніцького П.І.,

секретаря: Петрів Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 19 лютого 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 19 лютого 2013 року задоволено позов Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрнафта» -1659 грн. 64 коп. заборгованості за надані комунальні послуги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, зазначає, що кімнату АДРЕСА_1 займала на законних підставах і до часу переселення нею щомісячно проводилася оплата за проживання в ній згідно квитанцій, долучених до матеріалів справи. Надані квитанції про оплату суд при ухваленні рішення не врахував, свій висновок не обґрунтував, допустив стягнення подвійної оплати за її проживання в кімнаті № 111 та кімнати №1, а з довідок про суму боргу вбачається нарахування за реалізацію послуг (по коду 71.10.1) готельне господарство - квартплата. Відповідно до п.38 Примірного положення про гуртожитки витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею і окремо плата за них не стягується. Факт її переселення з кімнати № 111 квартири № 36 в кімнату № 1 не дає правових підстав для стягнення з неї плати за кімнати № 111 і № 1. Тому просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В засіданні апеляційної інстанції апелянтка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 вимоги скарги підтримали, представник позивача ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги заперечив.

Вислухавши доповідача, сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалене у справі судове рішення цим вимогам закону не відповідає.

Згідно ст.ст.11, 57, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Встановлено, що ОСОБА_2 проживала в кімнаті АДРЕСА_1, яка була надана їй згідно ордеру на підставі рішення адміністрації і профкому Івано-Франківського УБР від 08.05.1990 року. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 26.02.2008 року, яке виконано лише у вересні 2008 року, ОСОБА_2 переселено з кімнати АДРЕСА_1 /а.с.8-9/.

Згідно вимог п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Статтею 67 Житлового кодексу України передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.Однак, порядок оплати за користування житловою площею в гуртожитках визначені в п. 38 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.1986 року № 208, відповідно до яких витрати на комунальні послуги входять до ставки за користування жилою площею в гуртожитку і окремо плата за них не стягується.

Із матеріалів справи вбачається, що обґрунтовуючи позовні вимори ВАТ «Укрнафта подало довідку Прикарпатського УБР ВАТ «Укрнафта» від 14.02.2013 року про те що заборгованість за комунальні послуги по квартирі № 38 (кімнати 111) у період з 01.05.2006 року по 30.09.2008 року складає 1659 грн. 64 коп. /а.с.52-54/. Проте, в матеріалах відсутні докази про те, що відповідачка користувалася всією квартирою № 38, яка в силу реконструкції не була придатна для житла і що вона отримувала житлово-комунальні послуги за цілу площу вказаної квартири, оскільки позивач не заперечує того факту, що відповідачка користувалася тільки однією із кімнат № 111.

В апеляційній інстанції відповідачкою подано оригінали квитанцій про оплату за проживання в гуртожитку протягом вказаного періоду в загальному розмірі на 1424,22 грн. Проте, представником позивача не представлено ні суду першої, ні апеляційної інстанції доказів про отримання відповідачкою платіжних документів по оплаті саме кімнати № 111, із зазначенням затверджених норм, ціни/тарифу на певний вид комунальних послуг і суми, яка належить до оплати та розмір площі, за яку стягується така оплата.

Подана ВАТ «Укрнафта» довідка про суму боргу за проживання в зазначеній кімнаті не містить жодних відомостей щодо площі квартири, відповідно до якої нараховувались житлово-комунальні послуги, в ній відображено послуги готельного господарства /а.с.52/, а наявний запит, який був адресований на ім'я ВАТ «Укрнафта» про проведення Акту звірки розрахунків з ОСОБА_2, залишився без виконання і апеляційному суду не представлений.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачки заборгованості за житлово-комунальні послуги.

За таких обставин, ухвалене судове рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314,316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, рішення Івано-Франківського міського суду від 19 лютого 2013 року скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Вакарук В.М.

Судді: Меленко О.Є.

Проскурніцький П.І.