Рішення

від 01.07.2013 по справі 901/1358/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.07.2013 Справа № 901/1358/13

За позовом Дочірнього підприємства «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Сімферополь

до відповідача Виконавчого комітету Красногвардійської селищної ради Красногвардійського району, смт Красногвардійське

про стягнення 24670,70 грн

Суддя Лагутіна Н.М.

Представники:

від позивача - Бабіч С.М., довіреність №13/76 від 08.01.2013, провідний юрисконсульт,

від відповідача - Переверзева Л.А., довіреність №5 від 27.06.2013, представник.

СУТЬ СПОРУ: Дочірнє підприємство «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Виконавчого комітету Красногвардійської селищної ради Красногвардійського району 26752,50 грн, а саме: заборгованості за договором підряду №6 від 16.07.2012 на виконання послуг з поточного ремонту вул. 50 років Жовтня, вул. 60 років Жовтня, вул. Київська, вул. Б. Хмельницького смт Красногвардійське у розмірі 23324,00 грн, подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 2760,50 грн, індексу інфляції у розмірі 116,50 грн, 3% річних у розмірі 551,50 грн, а також судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду №6 від 16.07.2012 щодо своєчасної та повної оплати виконаних робіт, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити суму боргу у розмірі 23324,00 грн, подвійну облікову ставку НБУ у розмірі 2760,50 грн, індекс інфляції у розмірі 116,50 грн та 3% річних у розмірі 551,50 грн.

У ході розгляду справи позивачем у порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було зменшено позовні вимоги відповідною заявою, в якій він просить суд стягнути з відповідача 24670,70 грн, а саме : заборгованість за договором підряду №6 від 16.07.2012 на виконання послуг з поточного ремонту вул. 50 років Жовтня, вул. 60 років Жовтня, вул. Київська, вул. Б. Хмельницького смт Красногвардійське у розмірі 23324,00 грн, подвійну облікову ставку НБУ у розмірі 1044,8 грн, індекс інфляції у розмірі 93,2 грн та 3% річних у розмірі 208,70 грн.

Відповідач існуючу за ним заборгованість за виконані роботи з ремонту вулиць у розмірі 23324,00 грн визнав. Проти стягнення пені, індексу інфляції та 3% річних заперечував, посилаючись на п. 2.3 договору підряду №6 від 16.07.2012, згідно якого оплата за договором здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Підрядника по мірі надходження грошових коштів на рахунок Замовника. Відповідач у відзиві зазначає, що регулярно здійснював оплату за отримані послуги з поточного ремонту доріг по мірі надходження грошових коштів на спеціальний рахунок, однак у зв'язку з тим, що фінансування послуг з поточного ремонту здійснювалось за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво, реконструкцію, ремонт, утримання вулиць та доріг комунальної власності у населених пунктах та грошові кошти на спеціальний рахунок надійшли 28.12.2012, тоді як рахунок на суму 23324,00 грн було виставлено 27.12.2012, відповідач не міг здійснити своєчасно остаточний розрахунок за виконані роботи. Відповідач стверджує, що оскільки затримка з оплати виконаних робіт відбулась не з його вини, то відповідно до п. 6.2 договору він звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду Автономної республіки Крим від 03.06.2013 строк розгляду спору продовжено на 15 днів.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

16.07.2012 між Виконавчим комітетом Красногвардійської селищної ради (Замовник) та Дочірнім підприємством «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (Підрядник) укладено договір підряду №6 (а. с. 8-10), згідно з пунктами 1.1 та 1.2 якого Замовник поручає, а Підрядник зобов'язується надати послуги з поточного ремонту вул. 50 років Жовтня, вул. 60 років Жовтня, вул. Київська, вул. Б. Хмельницького смт Красногвардійське. Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи з поточного ремонту вказаних у п. 1.1 даного договору вулиць, власними та (або) залученими коштами з власних матеріалів на власному обладнанні та своїми інструментами у відповідності з умовами даного договору, завданням Замовника та звідно-кошторисним розрахунком за методикою реформування ціноутворення та взаємовідносин у будівництві для бюджетних організацій (ДБН Д 1.1-1-2000, СОУ 45.2-00018112-035:2010).

Відповідно до п. 2.1 договору вартість робіт на надання послуг з поточного ремонту вул. 50 років Жовтня, вул. 60 років Жовтня, вул. Київська, вул. Б. Хмельницького смт Красногвардійське складає 128020,00 грн, в тому числі ПДВ згідно договірної ціни, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.3 договору визначено, що Замовник здійснює щомісячні проміжні платежі за виконані послуги на підставі акту приймання виконаних робіт (форма №КБ-2в) та довідки виконаних робіт та витрат (форма №КБ-3), складених у відповідності з положеннями діючих ДБН Д.1.1-1-2000 та СОУ 45.2-00018112-035:2010, підписаних уповноваженими представниками сторін. Реєстрація за спеціальним фондом виконується у межах фактичних надходжень, згідно ст. 48 Бюджетного кодексу України.

Договір вступає в силу з моменту підписання даного договору та діє до закінчення ремонтних робіт у повному обсязі до 31.12.2012 (пункт 10.1 договору).

Позивачем у виконання зобов'язань за договором підряду №6 від 16.07.2012 було виконано поточний ремонт вул. 50 років Жовтня, вул. 60 років Жовтня, вул. Київська, вул. Б. Хмельницького смт Красногвардійське загальною вартістю 98549,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень, серпень, жовтень, грудень 2012 року (а. с. 13-16) та актами приймання виконаних будівельних робіт за липень, серпень, жовтень, грудень 2012 року (а. с. 17-28). Зазначені акти приймання підписані представниками обох сторін та скріплені їх печатками без будь-яких зауважень та претензій.

Дочірнім підприємством «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» було виставлено відповідачу рахунки на оплату виконаних робіт: №23 від 18.06.2012 на суму 22193,00 грн, №48 від 08.08.2012 на суму 20714,00 грн, №78 від 15.10.2012 на суму 32318,00 грн, №132 від 27.12.2012 на суму 23324,00 (а. с. 29-32).

Матеріалами справи підтверджується, що у рахунок оплати наданих послуг з поточного ремонту відповідачем було перераховано позивачу 75225,00 грн платіжними дорученнями №1 від 20.07.2012, №7 від 16.10.2012, №2 від 29.08.2012 (а. с. 47-48).

Звернувшись до Господарського суду Автономної Республіки Крим за захистом своїх майнових прав та законних інтересів позивач посилається на те, що у порушення взятих на себе договірних зобов'язань відповідачем не в повному обсязі оплачено вартість виконаних робіт, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 23324,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З огляду на правовідносини, які виникли між сторонами у даному спорі, та характеру їх дій, встановлено, що між Дочірнім підприємством «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та Виконавчим комітетом Красногвардійської селищної ради Красногвардійського району виникли правовідносини, що підпадають під дію норм про договір підряду.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем свої зобов'язання за договором виконані належним чином, однак відповідач зобов'язання щодо повної оплати отриманих послуг з ремонту у порушення умов договору не виконав, у зв'язку із чим за ним станом на час розгляду справи утворилась заборгованість у розмірі 23324,00 грн.

Відповідач на день розгляду справи у суді не представив доказів погашення існуючої за ним заборгованості, доводів позивача не спростував, а тому позовні вимоги про стягнення 23324,00 грн заборгованості за договором підряду №6 від 16.07.2012 підлягають задоволенню.

Слід також зазначити, що у матеріалах справи наявний підписаний обома сторонами акт звірки взаєморозрахунків (а. с. 36), згідно якого станом на 01.04.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 23324,00 грн. Також відповідно до відзиву на позов (а. с. 45-46) відповідачем позовні вимоги про стягнення суми заборгованості у розмірі 23324,00 грн визнано у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача за період прострочення з 28.12.2012 по 15.04.2013 індексу інфляції у розмірі 93,2 грн та 3% річних у розмірі 208,70 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не було виконано належним чином умови та взяті на себе зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної оплати вартості виконаних робіт з ремонту та оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню у розмірі, заявленому позивачем - 208,70 грн. При цьому суд погоджується із розрахунком 3% річних у розмірі 208,70 грн, враховуючи їх розмір та період нарахування. Водночас вимоги про стягнення індексу інфляції підлягають частковому задоволенню, оскільки суд не погоджується з розрахунком інфляційних втрат, зробленим позивачем.

Так, перевіривши зроблений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що позивач не врахував місяць лютий 2013 року, коли в країні була дефляція 99,9%, натомість він врахував нульовий показник інфляції.

Також позивач помилково нарахував індекс інфляції за грудень 2012 року. Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Отже сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції повинна бути зменшена.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Нарахування індексу інфляції у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.02.2012р. по справі №5021/1596/2011.

Інформаційним листом №3.2-2005 від 15.07.2005р. Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 Цивільного кодексу УРСР та 625 Цивільного кодексу України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Таким чином, діючим законодавством передбачено компенсацію за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що пов'язані з інфляційними процесами в державі, які не можна вважати штрафними санкціями для боржника. А тому суд вважає правильним застосування індексу інфляції за весь період, який заявлений позивачем як період прострочення, як це передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції за період прострочення з 28.12.2012 по 15.04.2013. Оскільки чинним законодавством, а саме статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено одночасне нарахування відсотків річних та інфляційного відшкодування за весь час прострочення, суд вважає правомірним при розрахунку інфляційного відшкодування застосування періоду з 28.12.2012 по 15.04.2013.

Розрахунок втрат позивача від інфляції зроблено судом відповідно до рекомендацій Верховного Суду України (Лист Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») за формулою: (сума заборгованості х індекс інфляції : 100) - сума заборгованості, та виглядає наступним чином:

січень 2013 року: (23324,00 х 100,2 : 100) - 23324,00 = 46,60 грн;

лютий 2013 року: (23324,00 х 99,9 : 100) - 23324,00 = - 23,32 грн;

березень 2013 року: (23324,00 х 100,0 : 100) - 23324,00 = 0 грн;

квітень 2013 року: (23324,00 х 100,0 : 100) - 23324,00 = 0 грн;

Всього сума інфляційного відшкодування складає 23,28 грн.

Таким чином, сума інфляційного відшкодування, яка підлягає стягненню складає 23,28 грн, а зроблений позивачем розрахунок не відповідає вимогам ст. 625 Цивільного кодексу України та є помилковим.

Неврахування позивачем у розрахунках показника дефляції у лютому 2013 року та помилкове нарахування індексу інфляції за грудень 2012 року призвело до збільшення розміру відшкодування на 69,92 грн, що порушує права відповідача, безпідставно збільшує розмір основного боргу, та не відповідає правовій природі інфляційного відшкодування, а тому суд відмовляє в позові в частині вимог про стягнення індексу інфляції у розмірі 69,92 грн.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23 липня 2012 року у справі №5020-1922/2011.

За період прострочки відповідачем виконання своїх зобов'язань за договором підряду №6 від 16.07.2012 (з 28.12.2012 по 15.04.2013) позивачем відповідно до умов договору нарахована пеня, яка складає 1044,80 грн.

Частиною 3 статті 549 ЦК України, передбачено, що пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами частини 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо іншій розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні відносини між платниками та одержувачами грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», статтями 1 та 3 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що за недотримання строків оплати вказаних у п. 2.2 договору Замовник виплачує Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не перерахованої суми за кожен день прострочки. Сплата пені не звільняє Замовника від виконання зобов'язань за даним договором.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання щодо оплати отриманих послуг з ремонту вул. 50 років Жовтня, вул. 60 років Жовтня, вул. Київська, вул. Б. Хмельницького смт Красногвардійське, а відтак вимоги про стягнення нарахованої суми пені за період з 28.12.2012 по 15.04.2013 у розмірі 1044,80 грн підлягають задоволенню.

При цьому, суд погоджується з наданим позивачем розрахунком пені у розмірі 1044,80 грн, враховуючи її розмір та період нарахування.

Відповідач проти стягнення пені, індексу інфляції та 3% річних заперечував, посилаючись на п. 2.3 договору підряду №6 від 16.07.2012, згідно якого оплата за договором здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Підрядника по мірі надходження грошових коштів на рахунок Замовника. Відповідач у відзиві зазначає, що у зв'язку з тим, що фінансування послуг з поточного ремонту здійснювалось за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво, реконструкцію, ремонт, утримання вулиць та доріг комунальної власності у населених пунктах та грошові кошти на спеціальний рахунок надійшли 28.12.2012, тоді як рахунок на суму 23324,00 грн було виставлено 27.12.2012, відповідач не міг здійснити своєчасно остаточний розрахунок за виконані роботи. Відповідач стверджує, що оскільки затримка з оплати виконаних робіт відбулась не з його вини, то відповідно до п. 6.2 договору він звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні вимоги про стягнення пені, індексу інфляції та 3% річних.

Вказані заперечення відповідача судом до уваги не приймаються та спростовуються матеріалами справи, оскільки згідно банківської виписки (а. с. 49) станом на 28.12.2012 на рахунку відповідача були наявні грошові кошти в розмірі 156592,00 грн. Будь-яких пояснень в обґрунтування причин, з яких грошові кошти не могли бути перераховані на користь позивача в рахунок оплати отриманих послуг з поточного ремонту відповідачем суду не було надано.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того слід зауважити, що відповідач, заперечуючи проти індексу інфляції та 3% річних, необґрунтовано посилається на п. 6.2 договору, яким визначено, що сторона, яка порушила зобов'язання за договором, звільняється від відповідальності за порушення прийнятого договором зобов'язання, якщо доведе, що це порушення відбулося не з її вини, оскільки індекс інфляції та 3% річних не є мірою відповідальності за порушення зобов'язання, а є, як вже зазначалось, компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів та платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Згідно ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги Дочірнього підприємства «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» задоволено частково, судові витрати по сплаті судового збору судом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим суд відшкодовує позивачу судовий збір за рахунок відповідача у розмірі 1715,62 грн (розрахунок здійснено за формулою: сума задоволених позовних вимог х сума сплаченого судового збору / суму заявлених позовних вимог; 24600,78 х 1720,50/24670,70=1715,62).

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні 01.07.2013.

Повне рішення складено 04.07.2013.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Виконавчого комітету Красногвардійської селищної ради Красногвардійського району (97000, АР Крим, Красногвардійський район, смт Красногвардійське, вул. Советська, 3, код ЄДРПОУ 26331585, МФО 824026) на користь Дочірнього підприємства «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 184/1, код ЄДРПОУ 31829422, р/р 2600607004118 КФ АБ «Експрес-Банк», МФО 384674) суму заборгованості у розмірі 23324,00 грн, пеню у розмірі 1044,80 грн, 3% річних у розмірі 208,70 грн, індекс інфляції у розмірі 23,28 грн та судовий збір у розмірі 1715,62 грн.

3. В частині позовних вимог про стягнення індексу інфляції у розмірі 69,92 грн відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.М. Лагутіна