Рішення

від 02.07.2013 по справі 909/621/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2013 р. Справа № 909/621/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С.М., при секретарі судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: ТзОВ "Компанія "Елікорт",

площа Леніна, 1 офіс № 780, м. Дніпропетровськ, 49000;

до відповідача: ТзОВ "Галтехнопарк",

вул. Вітовського, 32А, м. Галич, Галицький район,

Івано - Франківська область, 77100;

про: стягнення заборгованості в сумі 629 820,85грн., з яких: 588 760,00грн. - основний борг, 34 217,38грн. - пеня, 6 843,47грн.- 3% річних.

За участю представників сторін:

від позивача: Шиманська Н.С., (довіреність б/н від 29.04.13р.);

від відповідача: Слівінська В. М., (довіреність № 11 від 15.05.13р.).

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТзОВ "Компанія "Елікорт" звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просить суд, стягнути з відповідача - ТзОВ "Галтехнопарк" заборгованість 642 314, 62грн., з яких: 598 760,00грн.- основний борг, 35 055,91грн. - пеня, 1 487,52грн.- інфляційні втрати, 7 011,19грн. - 3% річних.

В судове засідання 02.07.13р., представник позивача адресував заяву б/н від 01.07.13р. (вх№10975/13 від 01.07.13р.), в якій просить суд, зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 629 820,85грн., з яких: 588 760,00грн. - основний борг, 34 217,38грн. - пеня, 6 843,47грн.- 3% річних.

Враховуючи правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, а спір вирішено, виходячи зі зменшеної ціни позову.

При цьому, суд бере до уваги п.3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р., п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009р. щодо застосування норм господарського процесуального кодексу України" від 29.06.10р. №01-08/369, в яких зазначено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір. При цьому, будь-які підстави припинення провадження у справі, в частині зменшення позовних вимог, у господарського суду відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги (зменшені) вказуючи при цьому на:

- укладення між сторонами Договору на поставку продукції №60-09ЖТ/12 від 09.10.12р., згідно умов якого, Постачальник/позивач передав у власність Покупця/відповідача по видаткових накладних №7 від 15.10.12р., №8 від 22.10.12р., №9 від 30.10.12р., №12 від 12.11.12р., товар (цеглу ХП-1 №1, №9, мертель МПХГ-10) на загальну суму 743 760,00грн.;

- неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань, в частині здійснення розрахунків за отриманий товар, внаслідок чого, утворилась заборгованість в сумі 588 760,00грн. (155 000,00грн. - відповідачем сплачено);

- звернення до відповідача з вимогами №482 від 23.01.13р., №536 від 11.04.13р., про погашення заборгованості, які залишились без належного реагування з боку відповідача;

- п. 7.3. Договору, на підставі якого, відповідачу нараховано 34 217,38грн. - пені;

- приписи ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої, позивачу нараховано 6 843,47грн.- 3% річних;

- норми ст.ст. 526, 530, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі, про що зазначив у відзиві на позов б/н від 02.07.13р. (вх.№11031/13 від 02.07.13р.) та подав суду клопотання б/н від 02.07.13р. (вх.№11032/13 від 02.07.13р.), в якому у зв"язку з важким фінансовим становищем ТзОВ "Галтехнопарк", просить суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 10 000,00грн.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Елікорт" (Постачальник/ позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Галтехнопарк" (Покупець/відповідач) укладено Договір на поставку продукції №60-09ЖТ/12 від 09.10.12р.

У відповідності до взаємної домовленості та на умовах даного Договору Постачальник зобов"язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити товар найменування, кількість і ціна якого зазначена у Специфікації (Додатку), яка після підписання є невід"ємною частиною Договору (п. 1.1. Договору).

Специфікацією № 1 від 09.10.12р. до Договору обумовлено найменування товару - цегла ХП-1 №1, №9, кількість 75,00тон, ціна 7 600,00грн., мертель МПХГ-10, кількість 6,00тон, ціна 8 300,00грн., загальна ціна з ПДВ 20% 743 760,00грн.

Згідно п. 3.3. Договору датою поставки товару вважається дата вказана у накладній (товаро - транспортній накладній) при передачі товару Покупцю.

Розрахунки по Договору проводяться на умовах відстрочки платежу на 90 днів з дня поставки товару Покупцю (п. 5.2. Договору).

Дослідженням матеріалів справи, судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, Постачальник/позивач передав у власність Покупця/відповідача по видаткових накладних №7 від 15.10.12р., №8 від 22.10.12р., №9 від 30.10.12р., №12 від 12.11.12р. (а.с.22-25) товар (цеглу ХП-1 №1, №9, мертель МПХГ-10) на загальну суму 743 760,00грн.

Слід зазначити, що матеріали справи містять податкові накладні №7 від 15.10.12р., №8 від 22.10.12р., №10 від 30.10.12р., №13 від 12.11.12р. (а.с.26-29), в яких зазначено Продавця - ТзОВ "Компанія "Елікорт" та Покупця - "Галтехнопарк", відображено Договір поставки №60-09ЖТ/12 від 09.10.12р., обсяги постачання (база оподаткування) та загальну суму коштів, що підлягає сплаті - 743 760,00грн.

При цьому, підписання відповідачем, без жодних зауважень, видаткових накладних №7 від 15.10.12р., №8 від 22.10.12р., №9 від 30.10.12р., №12 від 12.11.12р. (а.с.22-25), які є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідають вимогам ст. 9 цього Закону та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, фіксують факт здійснення господарської операції, в даному випадку, поставку товару Постачальником Покупцю та є підставою для виникнення у відповідача обов"язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Проте, відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов"язання, в частині здійснення розрахунків за отриманий товар, внаслідок чого, утворилась заборгованість в сумі 588 760,00грн. (155 000,00грн. - відповідачем сплачено, а.с.34 - 40, 81).

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами №482 від 23.01.13р., №536 від 11.04.13р., про погашення заборгованості за отриманий товар (а.с. 42-49). Проте, дані вимоги залишились без належного реагування з боку відповідача.

Наявність заборгованості за отриманий товар, обумовлений Договором, в сумі 588 760,00грн., визначено самим відповідачем у підписаному акті звірки розрахунків станом на 20.06.13р. (а.с. 105).

Позивачем доведено перед судом, а відповідачем визнано, факт наявності заборгованості за поставлений товар в сумі 588 760,00грн.

Станом на 02.07.13р. в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату вище зазначеної заборгованості.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов"язки виникають зокрема, з Договору.

Договір на поставку продукції №60-09ЖТ/12 від 09.10.12р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Більше того, як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Оскільки, відповідач неналежно виконав свої зобов"язання, які випливають з Договору та закону, то, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 588 760,00грн., підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/.

Крім того, приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 7.3. Договору, встановлено, що Покупець, в разі порушення строків оплати товару, оплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочки платежу.

Враховуючи вище зазначені правові норми та п.7.3. Договору, позивачем правомірно нараховано відповідачу 34 217,38грн. - пені, 6 843,47грн.- 3% річних (розрахунок а.с.82-85).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач позов визнав.

Таким чином, на основі вище викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 629 820,85грн., з яких: 588 760,00грн. - основний борг, 34 217,38грн. - пеня, 6 843,47грн.- 3% річних, правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Що стосується клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 10 000,00грн., то суд прийшов до висновку, що дане клопотання до задоволення не підлягає.

Нормами п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, надано право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 Господарського кодексу України).

Підставою для зменшення розміру нарахованої пені, відповідач вказує на важке фінансове становище підприємства, що зумовлене зупиненням виробництва готової продукції а також її реалізації, через сезонний характер робіт та важкі погодні умови, проте, не довів перед судом та не подав в підтвердження будь-яких доказів, а відтак, у суду відсутні правові підстави для задоволення такого клопотання.

Крім того, позивач просить суд, відшкодувати понесені ним витрати по оплаті послуг адвоката у розмірі 5 372,20грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, в склад судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. Враховуючи, що витрати, пов"язані з наданням послуг адвоката є судовими витратами, вони відшкодовуються лише сторонами.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають відшкодуванню лише в тому разі, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались за наявності документального підтвердження таких витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи в суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката ви, виданого відповідним адвокатським об"єднанням, доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум (п.6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.13р).

Представляла інтереси позивача у даній справі адвокат Шиманська Н.С., згідно довіреності б/н від 29.04.13р. (а.с.62) та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №887 від 29.05.12р. (а.с.91). Суду не подано будь-яких доказів в підтвердження сплати позивачем коштів за надання послуг щодо ведення даної справи у суді - адвокату Шиманській Н.С.

Подана представником позивача копія Договору про надання правових послуг №38/2013 від 29.04.13р. адвокатом Васильєвою В.А. - ТзОВ "Компанія "Елікорт", як і акт здачі - приймання робіт (надання послуг) №71 від 04.06.13р. та платіжні доручення №133 від 31.05.13р. на суму 2 000,00грн., № 151 від 26.06.13р.на суму 3 372,20грн. (отримувач коштів Васильєва В.А.), не можуть бути підставою для відшкодування судових витрат відповідачем позивачу за участь у справі адвоката Шиманської Н.С. Крім того, Договір про надання правових послуг №38/2013 від 29.04.13р. містить загальні умови надання юридичних послуг адвокатом клієнту, без конкретизації про ведення саме даної справи в суді, а платіжні доручення №133 від 31.05.13р. на суму 2 000,00грн.,№ 151 від 26.06.13р. на суму 3 372,20грн.

не відповідають вимогам встановленим для оформлення документів.

За таких обставин, з урахуванням вимог, що звичайно ставляться, суд прийшов до висновку, що дані обставини унеможливлюють задоволення вимоги позивача про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката у розмірі 5 372,20грн.

Слід зазначити, що зменшення розміру позовних вимог, згідно п. 1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору (п.4.6. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р.).

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивачем зменшено позовні вимоги (заява б/н від 01.07.13р.), а спір вирішено виходячи зі зменшеної ціни позову, суд прийшов до висновку, про необхідність повернення позивачу - ТзОВ "Компанія "Елікорт" з Державного бюджету сплачений судовий збір в розмірі 249,89грн.

Судовий збір в сумі 12 596,41грн. за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 611, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов ТзОВ "Компанія "Елікорт" до відповідача ТзОВ "Галтехнопарк" про стягнення заборгованості в сумі 629 820,85грн. - задовольнити.

Стягнути з ТзОВ "Галтехнопарк", вул. Вітовського, 32А, м. Галич, Галицький район, Івано - Франківська область, 77100 (ідентифікаційний код 34659000) на користь ТзОВ "Компанія "Елікорт", площа Леніна, 1 офіс № 780, м. Дніпропетровськ, 49000 (ідентифікаційний код 37903553)- 588 760,00грн. (п"ятсот вісімдесят вісім тисяч сімсот шістдесят грн. 00коп.) - заборгованості, 34 217,38грн. (тридцять чотири тисячі двісті сімнадцять грн. 38 коп.) - пені, 6 843,47грн. (шість тисяч вісімсот сорок три грн.) - 3% річних, 12 596,41грн. (дванадцять тисяч п"ятсот дев"яносто шість грн. 41 коп.) - судового збору.

Видати наказ.

Повернути ТзОВ "Компанія "Елікорт", площа Леніна, 1 офіс № 780, м. Дніпропетровськ, 49000 (ідентифікаційний код 37903553) з Державного бюджету 249,89грн. (двісті сорок дев"ять грн. 89коп.) - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.07.13р.

Суддя С.Кобецька