Постанова

від 03.06.2013 по справі 808/2703/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2013 року 16:00Справа № 808/2703/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сіпаки А.В.

при секретарі судового засідання Глінському А.А.

за участю:

представника позивача Барсукової І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фартон-АС»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача № 0000222302 та № 0000232302 від 18.02.2013, оскільки як вважає позивач, воно винесене з порушенням норм діючого законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, зокрема зазначивши, що в період з 21.01.2013 по 25.01.2013 співробітниками відповідача була проведена перевірка господарської діяльності позивача, за результатами якої складено акт №139/22-15/34267983 від 01.02.2013 на підставі якого прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000222302 та № 0000232302 від 18.02.2013, якими позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 5230, з яких 4184 за основним платежем та 1046 за штрафними (фінансовими) санкціями та занижено податок на додану вартість в розмірі 4183 грн. 75 коп., з яких 3347 грн. 00 коп. - основний платіж та 836 грн. 75 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Зазначені зобов'язання виникли внаслідок посилання відповідача на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у справі № 1-511/2011 від 25.06.2012 по звинуваченню фізичної особи ОСОБА_2 у фіктивному підприємництві шляхом використання реквізитів ТОВ «Сортікс-Буд», а також посилання на акт перевірки ДПІ в Комунарському районі м. Запоріжжя № 4582/2302/35763677 від 31.12.2010 щодо нікчемності угод, укладених ТОВ «Сортікс-Буд» та відсутність у даного підприємства об'єктів оподаткування.

Так представник позивача вважає, що відповідачем хибно зроблені висновки щодо нікчемності правочинів, оскільки всі господарські відносини з контрагентами підтверджуються первинними документами бухгалтерської звітності.

На підставі вищевикладеного представник позивача вважає, що податкові повідомлення - рішення № 0000222302 та № 0000232302 від 18.02.2013 винесені з порушенням норм діючого законодавства та просить суд скасувати їх.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав до суду заперечення, в яких просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі із підстав, викладених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши думку представника позивача, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 21.01.2013 № 87 та направлення № 145 від 21.01.2013, виданих ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС, згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 та п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України було проведено виїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Фартон-АС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2010.

За результатами перевірки складено акт №139/22-15/34267983 від 01.02.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 5230, з яких 4184 за основним платежем та 1046 за штрафними (фінансовими) санкціями та занижено податок на додану вартість в розмірі 4183 грн. 75 коп., з яких 3347 грн. 00 коп. - основний платіж та 836 грн. 75 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

На підставі вищевказаного акуту перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення № 0000222302 та № 0000232302 від 18.02.2013.

Судом встановлено, що в липні та серпні 2010 року у ТОВ «Сортікс-Буд» були придбані наступні товари та послуги: 20.07.2010 - нікель хлористий - 30 кг; 27.07.2010 - електродвигун для витяжної системи; 21.08.2010 - розбірка та збірка обшивки печі, профілактичне обслуговування електродвигунів, профілактичне обслуговування систем нагнітання та вентиляції.

Судом в процесі судового розгляду справи були досліджені наступні первинні документи:

-Рахунки-фактури № 31 від 20.07.2010, № 38 від 27.07.2010, № 59 від 21.08.2010;

-Видаткові накладні № 31 від 20.07.2010, № 38 від 21.08.2010;

-Акт № 59 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 21.08.2010;

-Податкові накладні № 31 від 20.07.2010; № 38 від 27.07.2010 № 59 від 21.08.2010;

-Банківські документи, що підтверджують здійснення оплати за 27.07.2010 та за 27.08.2010;

-Оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за 01.07.2010-31.08.2010;

-Картка рахунку 631, що підтверджує рух по рахунку та оприбуткування товару у бухгалтерському обліку за 21.08.201;

-Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів від 21.08.2010, що підтверджує модернізацію основного засобу;

- Відомості нарахування амортизації за серпень-вересень 2010 року;

-Картка рахунку1521 за 27.07.2010;

-Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 01.04.2011;

-Відомість нарахування амортизації за травень 2011;

-Картка рахунку 201 за 01.06.2010-31.12.2010, що підтверджує списання матеріалів у технічному процесі;

-Попередні калькуляції вартості виробництва продукції № КА-0000042 від 31.08.2010, № КА-0000048 від 30.09.2010, № Ка-0000053 від 31.10.2010, № Ка-0000059 від 30.11.2010.

Виходячи з положень п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 Закону).

Згідно із пп. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) відносяться до складу валових витрат. Таким чином, витрати понесені ТОВ «Інжинірингова Компанія Будальянс», у зв'язку із виконанням робіт ТОВ «Соліт Буд», прямо пов'язані із організацією, веденням позивачем власної господарської діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону).

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз зазначених вище актів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. Жодним нормативним актом не визначено яким має бути опис обсягу господарської операції в первинному документі. В актах зафіксовано факти здійснення господарських операцій, а тому позивачем належним чином підтверджено правомірність віднесення витрат, понесених ТОВ «Фартон-АС» у зв'язку із з отриманням послуг від ТОВ «Сортікс Буд», до складу валових витрат.

У матеріалах справи наявні видаткові накладні, що оформлені у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» згідно із нормами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про безтоварність проведених позивачем господарських операцій.

Слід зауважити, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення пункту 1.8 статті 1 цього Закону щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Отже, укладаючи угоду із своїм контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагента: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи податкова правосуб'єктність ТОВ «Сортікс-Буд» підтверджується даними з єдиного державного реєстру та відомостями, що містяться на офіційному сайті Державної податкової служби України. Тов. «Сортікс-Буд» не перебуває в процесі припинення та належним чином підтвердило відомості про юридичну особу.

За приписами п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом (пп. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість").

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податкових кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Основною умовою формування податкового кредиту є подальше використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Суд зазначає, що вказана норма Закону містить імперативну норму, тобто у разі, якщо у платника податку списані грошові кошти у якості оплати товару (робіт, послуг) та/або йому відвантажено товари (послуги), однак даний факт не підтверджується податковою накладною, платник податку не має права на декларування податкового кредиту.

Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено лише єдиний випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Слід зауважити, що видані контрагентом на адресу позивача податкові накладні повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Щодо наявності товарно-транспортних накладних, які повинні підтверджувати поставку та перевезення товару слід зазначити наступне.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає на підставі яких документів виконуються вантажні перевезення. Даною статтею для водіїв встановлена можливість використання крім ТТН інших документів на вантаж.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме розпорядженням № 5 від 05.01.2010 «Про використання особистого автомобіля в господарській діяльності» та журналом обліку роботи легкового автомобіля марки Хюндай Туксон держ.в„– НОМЕР_1 позивач не був учасником процесу перевезення, не укладав договорів на перевезення, не здійснював оплату послуг з перевезення, а тому суд приходить до висновку про не обов'язкову наявність ТТН.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у справі № 1-511/2011 від 25.06.2012 по звинуваченню фізичної особи ОСОБА_2 у фіктивному підприємництві виходячи з наступного.

Вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у справі № 1-511/2011 від 25.06.2012 ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні злочину передбаченого ст.. 205 ч. 1 КК України.

Як вбачається зі змісту вироку 01.08.2010 на посаду директора тов. «Сортікс-Буд» було призначено ОСОБА_3, який не знав про злочинні наміри ОСОБА_2 та на її прохання на протязі з 02.11.2009 по 26.05.2010 та з 01.08.2010 по 31.10.2010 підписував документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «Сортікс-Буд». Також у даному вироці суду зазначено, що суд критично відноситься до акту перевірки № 4582/2302/35763677 від 31.12.2010 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Сортікс-Буд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18.02.2008 по 30.11.2010» як до доказу вини ОСОБА_2 Також даним вироком встановлено, що в ході судового слідства не знайшли свого підтвердження докази звинувачення в частині складання і надання підсудною в ДПІ в Комунарському районі м. Запоріжжя документів податкової звітності ТОВ «Сортікс-Буд» за грудень 2009-жовтень 2010 року, з відображенням в них фактів фінансово-господарських правовідносин з різними суб'єктами підприємницької діяльності по поставці товарно-матеріальних цінностей, і, як наслідок необґрунтоване формування податкового кредиту з податку на додану вартість в адресу різних суб'єктів підприємницької діяльності.

Будь-яких рішень щодо визнання угод ТОВ «Сортікс-Буд» недійсними не дає підстав про визнання їх фіктивними.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про реальність господарських операцій позивачем та про правомірність дій при їх здійсненні.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень при прийнятті рішення повинен діяти: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено обґрунтованість та правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158-163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення №0000222302 від 18.02.2013 та №0000232302 від 18.02.2013 винесені Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фартон-АС» (ЄДРПОУ 34267983), суму судового збору у розмірі 114 грн. 70 коп..

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака