Ухвала

від 10.06.2013 по справі 2а-6265/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2013 р. м. Київ К/9991/66115/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представників позивача Іванової А.В.

відповідача Старощука С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум - ДС»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012

у справі №2а-6265/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум - ДС»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.07.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012, у задоволенні позовних вимог ТОВ «Форум-ДС» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Святошинському районі м.Києва від 02.04.2012 №0000882220, №0000892220, №0000902220 відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ЮК «Захист» (код ЄДРПОУ 37267085) за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт № 72/22-20/34352350 від 14.03.2012.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог п.14.1.228 ст.14, п.138.1 п.138.2 та п.138.4 ст.138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) щодо заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 204676 грн., у тому числі в 4 кварталі 2011 року в сумі 204676 грн.; п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість в періоді що перевірявся в сумі у сумі 165484 грн., в тому числі за вересень 2011 року в сумі 87484 грн., за жовтень 2011 року в сумі 78000 грн.; п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України щодо завищення залишку від'ємного значення ПДВ в сумі 12495 грн., в тому числі за вересень 2011 року в сумі 12495 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 02.04.2012 № 0000882220 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 12495,00 грн.;

- від 02.04.2012 № 0000892220 про зменшення розміру від'ємного значення податку на прибуток у розмірі 204676,00 грн.;

- від 02.04.2012 № 0000902220 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 206855,00 грн.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивачем (Замовник) було укладено договір з ТОВ «ЮК «Захист» (Виконавець) про надання юридичних послуг за № 25/08-45 від 25.08.2011, згідно якого і Виконавець зобов'язується надати комплекс юридичних послуг з питань, що зазначені в договорі (юридичні послуги по реструктуризації боргу), а Замовник зобов'язується прийняти роботу і сплатити винагороду.

На виконання умов даного договору сторонами були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № б/н від 30.09.2011 на суму 599870 грн. (в т.ч. ПДВ - 99978,33 грн.), та № 266 від 31.10.2011 на суму 468000 грн. (в т.ч. ПДВ - 78000 грн.), а всього - 1067870 грн. (в т.ч. ПДВ - 177978,30 грн.).

Також, на виконання умов даного договору контрагентом ТОВ «ЮК «Захист» на адресу позивача були виписані податкові накладні № 43 від 30.09.2011 на суму 599870 грн. (в т.ч. ПДВ - 99978,33 грн.), та № 50 від 31.10.2011 на суму 468000 грн. (в т.ч. ПДВ - 78000 грн.), а всього - 1067870 грн. (в т.ч. ПДВ - 177978,30 грн.).

Зазначені суми були включені позивачем до складу валових витрат, а суми ПДВ до складу податкового кредиту в періоді, що перевірявся.

При цьому розрахунок позивачем з контрагентом ТОВ «ЮК «Захист» був проведений частково, суму 127000 грн. Тобто на час включення позивачем до складу валових витрат та до складу податкового кредиту ПДВ за вищезазначеними операціями у позивача існувала заборгованість перед контрагентом по їх оплаті.

Постановою старшого слідчого СВ ПМ ДПА у Солом'янському районі м. Києва старшим лейтенантом податкової міліції Рожковим Ю.О. від 06.01.2012 було призначено проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «Форум-ДС» в рамках кримінальної справи № 79-00227, порушеної за ознаками злочинів, передбачених ст.205 ч.2, ст.212 ч.3 КК України (фіктивне підприємництво).

Проведеним у кримінальній справі розслідуванням встановлено, що директор та засновник ТОВ «ЮК «Захист» громадянин ОСОБА_6 зареєстрував вищевказане підприємство за грошову винагороду, без мети здійснення фінансово-господарської діяльності та підписував документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЮК «Захист» не розуміючи суті даних документів, а тому дані документи є неправдивими.

26.12.2011 контролюючим органом був проведений обшук за адресою розташування офісного приміщення «конвертаційного центру» в ході, якого поміж багатьох інших печаток, було вилучено печатку ТОВ «ЮК «Захист».

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правильність висновків відповідача, що згідно ч.1, ч.2 ст. 215, ч.2 ст.228, ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України (у редакції Закону України від 16.01.2003 № 435-ІV зі змінами та доповненнями) правочини щодо оформлення будь-яких документів між ТОВ «Форум-ДС» та ТОВ «ЮК «Захист» протягом 2011 року, є нікчемними, та як наслідок недійсними з моменту їх вчинення.

Крім того, стан платника податку ТОВ «ЮК «Захист»на час перевірки - «Запит на встановлення місцезнаходження», що відповідно також свідчить про відсутність фактичної господарської діяльності, спрямованої на отримання прибутку, а навпаки - про створення зазначеного підприємства з метою ухилення від сплати податків та надання податкової вигоди третім особам.

До того ж вартість зазначених юридичних послуг, що по документах надавалися позивачу контрагентом ТОВ «ЮК «Захист» становить 1067870 грн., що свідчить про їх складність, об'ємність, що відповідно передбачає значну кількість документального підтвердження надання таких послуг (правові висновки, довідки, письмові пояснення, інше), а також потребує наявності у виконавця таких послуг відповідного кваліфікованого персоналу та адміністративно-господарських можливостей, однак позивачем доказів фактичного надання йому ТОВ «ЮК «Захист» таких юридичних послуг не надано, а саме, розрахунку вартості таких послуг, підтвердження наявності в контрагента ТОВ «ЮК «Захист» відповідного кваліфікованого персоналу та адміністративно-господарських можливостей, що необхідні для здійснення господарської діяльності, доказів укладення ТОВ «ЮК «Захист» субпідрядних договорів з метою виконання спірного договору з позивачем, не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань у ТОВ «ЮК «Захист» внаслідок виконання зазначеного договору.

Зважаючи на викладене суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що операції з поставки та реалізації по ланцюгу ТОВ «ЮК «Захист» порушують ст.228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже мають ознаки нікчемності.

Крім того, з посиланням на п. 187.1 ст. 187, п. 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки розрахунки між «Форум-ДС» та контрагентом ТОВ «ЮК «Захист» були проведені частково, тобто контрагентом не отримано повністю суми коштів визначеної договором, він не міг відобразити у своїх зобов'язаннях суми ПДВ по правовідносинах із позивачем та відповідно сплатити такі суми до державного бюджету, у зв'язку з чим у державний бюджет суми податків по правовідносинах позивача з ТОВ «ЮК «Захист» не поступили.

Однак, судова колегія вважає, що зазначені висновки судами зроблені без всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин справи, незастосування системного аналізу норм чинного законодавства.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

В умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено чи дійсно відбулось надання послуг за даним договором та не встановлено добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті. Тобто не з'ясовано належним чином напрямок та цілі діяльності позивача та чи відповідають ці дії по укладенню та виконанню спірного договору господарській меті товариства.

Крім того, судами попередніх інстанцій не враховано, що Законом України від 02.12.2010 №2756-VI статтю 228 Цивільного кодексу України доповнено частиною 3 згідно якої у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Однак звернення податковим органом до суду із позовом про визнання недійсним в установленому порядку оспорюваного договору, укладеного між позивачем та ТОВ «ЮК «Захист», судом не з'ясовувалось.

Не встановлення вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-ДС» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

М.О.Федоров