Рішення

від 03.07.2013 по справі 902/889/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 липня 2013 р. Справа № 902/889/13

Провадження № 7/902/13/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банасько О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосантехсервіс", м. Київ

до : Відділу освіти Барської райдержадміністрації, м. Бар, Вінницька область

про стягнення 85 973,64 грн. заборгованості

при секретарі судового засідання: Німенко О.І .

за участю представників:

позивача: Басюк О.Л. - довіреність № б/н від 01.09.2012 року, паспорт ВН335446 виданий Чуднівським РВ УМВС України в Житомирській області 15.05.2006 року.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

17.06.2013 року на адресу суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосантехсервіс", м.Київ до Відділу освіти Барської райдержадміністрації, м. Бар, Вінницька область про стягнення 85 973,64 грн. заборгованості в зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань по оплаті виконаних робіт згідно договору від 06.10.2011 року № 131.

Ухвалою від 18.06.2013 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/889/13 та призначено до розгляду на 03.07.2013 року.

В судове засідання 03.07.2013 року представник відповідача не з'явився, документів витребуваних ухвалою суду не надав, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалою від 18.06.2013 року, яка надсилалась рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою вказаною в позовній заяві - майдан Святого Миколая, 20, м.Бар Барський район Вінницька область, 23000.

Вказана адреса відображена також і на офіційній веб-сторінці Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" в мережі Інтернет.

В матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштового відправлення, яке підтверджує факт отримання відповідачем ухвали суду від 18.06.2013 року.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

06.10.2011 року між Відділом освіти Барської райдержадміністрації (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергосантехсервіс" (Підрядник) укладено договір № 131 (а.с.8-9, т.1).

Відповідно до п.1.1 Договору Підрядник зобов'язується виконати за завданням Замовника роботи, такі як ремонт з очищення системи опалення Копайгородської ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Пушкіна О.С..

Згідно п.1.2 Договору Замовник зобов'язується прийняти та оплатити вище перелічені роботи згідно актів виконаних робіт.

Відповідно п.2.1 Договору договірна ціна складає 85 974,64 грн. в тому числі ПДВ 20% 14 329,00 грн..

Оплата по договору проводиться по факту виконаних робіт по затверджених актах форми КБ-2в, КБ-3 (п.3.1 Договору).

Здача-приймання виконаних робіт здійснюється у відповідності до діючих норм і правил та оформлюється актом здачі-приймання виконаних робіт. Замовник підписує акт здачі-приймання виконаних робіт протягом 3-х днів з дня його отримання або відмовляє в підписанні з одночасним наданням обґрунтованої відповіді про причини відмови (п. 4.3 Договору).

Як вбачається із матеріалів справи відповідно до умов договору від 06.10.2011 року позивачем виконано роботи на об'єкті відповідача.

При цьому сторонами було підписано акт виконаних робіт на загальну суму 85 973,64 грн. (за жовтень 2011 року), що вбачається із долученого до позовної заяви акту приймання виконаних робіт (а.с. 10-15, т.1).

Також в підтвердження виконаних робіт на суму 85 973,64 грн. позивачем долучено довідку про вартість виконаних робіт форми КБ-3, дефектний акт від 05.10.2011 року, договірну ціну та зведеним кошторисним розрахунком вартості робіт (а.с.16-23, т.1).

За твердженням позивача відповідачем не проведено розрахунку за виконані роботи.

Доказів зворотного матеріали справи на момент прийняття рішення не містять.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання підряду регулювання яких здійснюється § 1 (Загальні положення про підряд) Глави 61 ЦК України (Підряд) (ст.ст.837-864 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що кінцевий розрахунок по даному Договору проводиться Замовником не пізніше 31.12.2011 року після повного виконання робіт, включаючи усунення виявлених в процесі приймання недоліків

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу про стягнення 85 973,64 грн. основного боргу правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення грошових коштів, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на сплату судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

03.07.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відділу освіти Барської райдержадміністрації, Майдан Святого Миколая, 20, м.Бар, Барський район, Вінницька область, 23000 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 02141288) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосантехсервіс", вул. Цитадельна, 7, м.Київ, 01015 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 37100170) - 85 973 грн. 64 коп. - основного боргу, 1 720 грн. 50 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішення законної сили.

4. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 05 липня 2013 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу - Майдан Святого Миколая, 20, м.Бар, Барський район Вінницька область, 23000.