Рішення

від 27.06.2013 по справі 905/2914/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.06.2013р. Справа № 905/2914/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Нестеренко Ю.С.

при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Медпласт», м.Дніпропетровськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Фармаком», м.Донецьк

про стягнення заборгованості у розмірі 53620,20грн., пені у сумі 4142,71грн. та 3% річних у сумі 828,54грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Єршов Е.В., який діє на підставі довіреності від 06.06.2013р.

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Медпласт», м.Дніпропетровськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Фармаком», м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 53620,20грн., пені у сумі 4142,71грн., 3% річних у сумі 828,54грн. та витрат понесених по оплаті юридичних послуг у розмірі 6000грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором поставки №2009/2 від 20.09.2012р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження викладених обставин Позивач надав копії договору поставки №2009/2 від 20.09.2012р., видаткової накладної №ТД-00095 від 24.09.2012р.

Одночасно, позивачем була надана заява б/н від 16.04.2013р. про накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі заявлених позовних вимог та судового збору.

В обґрунтування вищезазначеної заяви позивач зазначає, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги (претензії) та отримання копії позовної заяви.

Відповідач проти позовних вимог заперечує та просить у позовних вимогах відмовити, посилаючись на те, що поставка товару здійснювалась на підставі усної домовленості без складання єдиного письмового документу (договору). Крім того, відповідач зазначив, що товар отриманий за видатковою накладною №ТД-00095 від 24.09.12р. ним оплачений у повному обсязі, на підтвердження чого надав платіжне доручення №279 від 20.11.12р. на суму 53620,20грн.

Позивач у судовому засіданні усно оголосив заяву про уточнення позовних вимог, а саме зменшення позовних вимог, шляхом стягнення боргу за іншими видатковими накладними.

Судом не прийнята зазначена заява, оскільки по суті позивачем була оголошена заява не про зменшення суми позовних вимог, а заява про зміну підстави позову, що у відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу є неприпустимим на даному етапі судового процесу, оскільки позивач має право змінити предмет або підставу позову саме до початку розгляду справи по суті шляхом подання письмової заяви. Проте розгляд справи було розпочато по суті 13.06.13р.

Розгляд справи продовжувався строком на 15 днів за клопотанням сторін, про що було винесено відповідну ухвалу від 13.06.13р.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив :

20.09.2012 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір поставки №2009/2 відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставляти непродовольчі товари (надалі - «Товар») відповідно до поданого Покупцем замовлення, а Покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

Відповідно до п.1.2. договору предметом даного договору є товари, що визначені у відповідних супровідних документах (накладних та/або товарно-транспортних накладних тощо), які є невідємною частиною договору.

Пунктом 4.4. договору сторони передбачили, що Покупець сплачує 100 (сто) % вартості кожної партії товару на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту її отримання. Факт отримання Товару підтверджується видатковою накладною підписаною сторонами.

Відповідно до п.5.3. договору у разі прострочення Покупцем оплати товару Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період вчинення правопорушення у сфері господарювання, від суми заборгованості (невиконаного зобов'язання) за кожен день прострочки виконання зобов'язання.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, товар було поставлено відповідачу за видатковою накладною №ТД-00095 на суму 53620,20грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом уповноваженої особи в зазначеній накладній. Однак, як з'ясувалось у процесі розгляду справи даний товар був оплачений відповідачем платіжним дорученням №279 від 20.11.2012р. на суму 53620,20грн.

Отже судом встановлено, що на момент звернення позивача з позовом до суду предмет спору був відсутній, тому у задоволенні зазначених вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись вищенаведеною нормою закону, позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 828,54грн з 25.09.12р. по березень 2013р. та пред`явлено до стягнення зазначену суму.

Господарський суд перевіривши розрахунок позивача стосовно нарахування 3% річних приймаючи до уваги межі позовних вимог, дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню у сумі 114,27грн., оскільки при здійснені розрахунку позивачем не було враховано факт оплати товару відповідачем 20.11.12р. та не вірно визначено період нарахування 3% річних.

Керуючись п.5.3. договору позивачем була нарахована пеня на суму боргу за період з 25.09.2012р. по 31.03.2013р. у сумі 4142,71грн. Перевіривши наданий розрахунок, суд вважає що зазначені вимоги також підлягають задоволенню частково у сумі 571,36грн. за вищенаведених підстав.

Щодо посилань відповідача на те, що постачання товару за спірною накладною здійснювалось не в рамках Договору поставки №2009/2 від 20.09.12р., то зазначені доводи судом до уваги не приймаються, оскільки по-перше, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків від 25.02.13р., підписаний представниками сторін та скріплений печатками, який складено саме за спірним Договором поставки та в якому міститься посилання на накладну №ТД-00095 від 24.09.12р., по-друге, позивачем надана Довідка від 15.06.13р., №15/06/1 за підписом директора підприємства та головного бухгалтера, яка повідомляє, що інших господарських договорів, окрім спірного договору, між позивачем та відповідачем не укладалось.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач просить суд стягнути з Відповідача витрати на правову допомогу пов'язану з розглядом справи у сумі 6000,00грн.

В якості доказів понесених витрат на правову допомогу позивачем наданий договір №18/02/13/3 від 18.02.2013р. про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Цитадель» зобов'язується надавати юридичні послуги, які полягають в досудовому наданні юридичної допомоги при складанні претензії та складенні позовної заяви, а також надання інформаційно-консультаційних послуг на умовах та в порядку, визначеному договором.

Крім того, позивачем наданий рахунок-фактура від 18.02.13р. про сплату 6000грн за юридичні послуги та акт здачі-прийняття робіт від 20.03.13р.

Відповідно до приписів ст.44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з сум, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій надавались послуги, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Пунктом 5 Листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004 №01-8/1270 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» (в редакції від 12.03.2009р.) передбачено, що судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, юридичні послуги відповідачу надавались юридичною фірмою, а не адвокатом, тому зазначені витрати не є судовими витратами, які підлягають компенсації, тому вимоги про стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.

Щодо заяви позивача про накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі заявлених позовних вимог та судового збору, то суд відмовляє у задоволенні зазначеної заяви у зв»язку з Ії безпідставністю та необґрунтованістю.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Медпласт», м.Дніпропетровськ в задоволенні заяви про накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі заявлених позовних вимог та судового збору.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Медпласт», м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Фармаком», м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 53620,20грн., пені у сумі 4142,71грн. та 3% річних у сумі 828,54грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Фармаком», м.Донецьк (83058, м.Донецьк, вул.Бессарабська, буд.24, ЄДРПОУ 37841796, п/р 26005000194084 в ПУАТ «ФІДОБАНК», МФО 300175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Медпласт», (49044, м.Дніпропетровськ, вул.Рогальова, буд.12-Б, ЄДРПОУ 38113615, п/р 26006001305568 в ПАТ «АКТАБАНК», МФО 307394, ОКПО Банка 35863708, свідоцтво держ.реєстрації №533911) пені у сумі 571,36грн. та 3% річних у сумі 114,27грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Фармаком», м.Донецьк (83058, м.Донецьк, вул.Бессарабська, буд.24, ЄДРПОУ 37841796, п/р 26005000194084 в ПУАТ «ФІДОБАНК», МФО 300175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Медпласт», (49044, м.Дніпропетровськ, вул.Рогальова, буд.12-Б, ЄДРПОУ 38113615, п/р 26006001305568 в ПАТ «АКТАБАНК», МФО 307394, ОКПО Банка 35863708, свідоцтво держ.реєстрації №533911) витрати зі сплати судового збору у розмірі 20,13грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 27.06.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 27.06.2013р.

Суддя Ю.С. Нестеренко