Рішення

від 04.07.2013 по справі 905/3524/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.07.2013р. Справа № 905/3524/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при помічнику судді Гатунок Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Прокурора Жовтневого району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажспецбуд», м. Маріуполь

про стягнення 4798,39грн.

від Прокурора: не з'явився ;

за участю представників сторін:

від позивача: Катан І.М. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Прокурором Жовтневого району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажспецбуд», м. Маріуполь про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 4549,57грн., заборгованості за послуги орендодавця в сумі 121,86грн. та пені в сумі 126,96грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №367-Ж від 10.03.2004р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати та плати за послуги орендодавця, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 4549,57грн. та заборгованість за послуги орендодавця в сумі 121,86грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 126,96грн. Невиконання відповідачем зобов'язань з договору оренди завдає шкоди інтересам державі в тому числі місцевому бюджету та позбавляє можливості використовувати відповідно до закону кошти, отримані за оренду об'єктів, що знаходяться в комунальній власності, оскільки в міський бюджет не надходять кошти, які повинні забезпечувати виконання міських соціально-економічних завдань.

Представник Управління міського майна Маріупольської міської ради 06.06.2013р. надав письмові пояснення по справі, де позов прокурора підтримує у повному обсязі та підтверджує наявність за відповідачем заборгованості за договором оренди №367-Ж від 10.03.2004р. по орендній платі в сумі 4549,57грн., за послуги орендодавця в сумі 121,86грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 126,96грн.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином. Конверт, у якому було надіслано процесуальний документ відповідачу, повернувся на адресу суду із довідкою поштового відділення, у якій зазначено причину повернення: «за закінченням терміну зберігання».

За приписами абз. 3 п.3.9.1. Постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами. Також за приписами п.3.9.2. Постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За клопотанням прокурора та представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представника прокурора та позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

Між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Монтажспецбуд» (Орендар) 10 травня 2004р. був укладений договір №367-Ж на довгострокову оренду нежитлового приміщення.

За умовами укладеного договору (п.1.1.) Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 45,1кв.м., що складає 7/100 житлового будинку А-2, розташованого за адресою: м.Маріуполь, вул. Фонтанна, 10, на земельній ділянці, яка знаходиться у розпорядженні міської ради, а саме приміщення №3, склад 3-2, 3-3, коридор 3-4, туалет 3-1, для використання під офіс.

Відповідно до умов п.2.1. договору вступ Орендаря у тимчасове платне володіння та користування приміщенням настає на підставі договору та свідоцтва на право довгострокової оренди нежитлових приміщень міської комунальної власності з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі зазначеного нежитлового приміщення.

Пунктом 4.2.а-б договору встановлено, що Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати оренду плату та плату за послуги по обслуговуванню Орендаря в сумі 4,51грн. щомісячно, з розрахунку 0,10грн. за 1 кв.м. орендованої площі.

Орендна плата визначається на підставі рішення Маріупольської міської ради. За зазначене в п.1.1. договору приміщення Орендар сплачує орендну плату за перший місяць в розмірі - 202,95грн., з розрахунку 4,50грн. за 1 кв.м. та перераховує її на розрахунковий рахунок Одержувача не пізніше 20 числа поточного місяця, з урахуванням індексу інфляції(п.п.5.1-5.2. договору).

За приписами п.5.3. договору сплата проваджується щомісячно. Орендар зобов'язаний отримати рахунок на сплату у бухгалтерії управління міського майна. Рахунки на сплату видаються Орендарю з 11 по 19 число кожного місяця.

Відповідно до вимог п.7.3. договору у разі порушення терміну сплати орендної плати починаючи з Орендаря за вимогою орендодавця стягується пеня у розмірі 2-х облікових ставок НБУ за кожний день прострочення.

Цей договір набирає сили з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації і діє до 19.03.2014р. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Маріупольського нотаріального округу Донецької області Апалько М.Ю. та зареєстровано в реєстрі під №879.

До укладеного договору 05.05.2004р. між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі нежитлового приміщення №3809, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв нежитлове приміщення, загальною площею 45,1кв.м., що складає 7/100 житлового будинку А-2, розташованого за адресою: м.Маріуполь, вул. Фонтанна, 10, у задовільному стані. Акт підписано обома сторонами.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає: за оренду приміщення за період з травня 2012р. по січень в сумі 4549грн. за послуги орендодавця за період з травня по січень 2013р. в умі 121,86грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до приписів передбачених ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено пунктом 3 частини 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України від 08.04.99 №3-рп/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідні ради є органами самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади.

Положеннями статті 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" управління об'єктами житлово-комунального господарства віднесено до власних повноважень органів місцевого самоврядування. Виконання органами місцевого самоврядування власних повноважень здійснюється у тому числі через створені ними підприємства.

Вказані обставини підтверджують правомочність звернення прокурора Жовтневого району м. Маріуполя в інтересах територіальної громади в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради до суду з вимогами про захист відповідних інтересів держави.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Водночас, на спірні правовідношення поширюється також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Таким чином, в силу приписів частини 2 ст.9 ЦК України спеціальна норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є такими, що встановлюють особливості регулювання майнових (в даному випадку орендних) відносин суб'єктів господарювання.

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 5.2 договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 20-го числа поточного місяця.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором оренди №367-Ж від 10.03.2004р. належним чином не виконав, орендну плату за період з травня 2012р. по січень 2013р. в сумі 4549,57грн. та плату за послуги Орендодавця за період з травня 2012р. по січень 2013р. в сумі 121,86грн. не сплатив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 4671,43грн., з яких 4549,57грн. - за оренду приміщення, 121,86грн., - за послуги орендодавця.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 4549,57грн. та за послуги Орендодавця в сумі 121,86грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені в сумі в сумі 126,96грн. на підставі умов п.7.3 договору оренди суд зазначає наступне:

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Відтак за висновком суду заявлена позивачем сума пені у розмірі 126,86грн. є обґрунтованою, арифметично вірною та такою що підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст. 2, 3, 10, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.9, 11, 202, 509, 526, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 626, 629, 632, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 216-218, 230, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 20, 22, 28, 29, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Прокурора Жовтневого району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажспецбуд», м. Маріуполь про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 4549,57грн., заборгованості за послуги орендодавця в сумі 121,86грн. та пені в сумі 126,96грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажспецбуд» (87532, м. Маріуполь, вул. Фонтанна, 10, р/р 26004301513232 в Іллічівському ГВ ПІБ, МФО 334442, код ЄДРПОУ 21985632) на користь Управління міського майна Маріупольської міської ради (87500, м. Маріуполь, пр-т Металургів, 25, утримувач - місцевий бюджет Жовтневого району м. Маріуполя, р/р №33213871700052, код ЄДРПОУ 37989721 в ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код платежу 22080401) заборгованість по орендній платі в сумі 4549,57грн. та пеню в сумі 126,86грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажспецбуд» (87532, м. Маріуполь, вул. Фонтанна, 10, р/р 26004301513232 в Іллічівському ГВ ПІБ, МФО 334442, код ЄДРПОУ 21985632) на користь Управління міського майна Маріупольської міської ради (87500, м. Маріуполь, пр-т Металургів, 25, р/р 35422004003177 в ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 23599040) витрати за послуги орендодавця в сумі 121,86грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажспецбуд» (87532, м. Маріуполь, вул. Фонтанна, 10, р/р 26004301513232 в Іллічівському ГВ ПІБ, МФО 334442, код ЄДРПОУ 21985632) на користь державного бюджету витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05.07.2013р.

Суддя С.В. Тоцький