Рішення

від 02.07.2013 по справі 910/10610/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10610/13 02.07.13

За позовом Інституту Ядерних досліджень Національної Академії Наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Вектор"

про стягнення 460 409,26 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Герасименко І.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Інститут Ядерних досліджень Національної Академії Наук України (далі-позивач) звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Вектор" (далі-відповідач) про стягнення 460 409,26 грн., з яких 300 000,00 грн. - основна заборгованість, 150 000,00 грн. - штраф, 3 012,00 грн. - інфляційні збитки, 7 397,26 грн. - три відсотки річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт згідно договору на виконання науково-технічної роботи №19/11 від 21.07.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.06.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання ними вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Однак, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 02.07.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.07.2011 р. між Інститутом Ядерних досліджень Національної Академії Наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Вектор" був укладений договір №19/11, умовами якого передбачено, що відповідач доручає, а позивач приймає на себе виконання робіт за темою: «Реконструкція та випробування реконструйованих зразків-свідків комплекту 2Л металу корпусу реактора енергоблоку №3 ВП ЮУ АЕС»

Відповідно до п. 2.1. договору вартість виконаних науково-технічних робіт у відповідності до протоколу про договірну ціну складає 300 000,00 грн. в тому числі податок на додану вартість 50 000,00 грн.

Згідно п. 2.2. договору розрахунок з позивачем проводиться за фактом виконаних робіт. Розрахунок здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок позивача протягом 30 банківських днів після підписання сторонами акта виконаних робіт, за умови отримання коштів від генерального замовника по етапу, який включає відповідний етап даного договору.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що здача-приймання робіт по окремому етапу і роботи в цілому оформляється двостороннім актом, складеним у 4-х примірниках, по два з кожної сторони, які є підставою для взаємних розрахунків.

Відповідно до п. 5.4. договору у випадку безпідставного ухилення від приймання і сплати виконаних робіт відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 0,5% вартості виконаних робіт за кожний день понад встановленого терміну, але не більше 50% вартості виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно договору були виконані, а відповідачем прийняті підрядні роботи на суму 300 000,00 грн., що підтверджується актами про надання послуг №1 та №2 від 24.10.2011 р., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач за виконані роботи не розрахувався, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість в розмірі 300 000,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати виконаних робіт. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 150 000,00 грн. - штрафу, 3 012,00 грн. - інфляційних збитків, 7 397,26 грн. - 3% річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №19/11 від 21.07.2011 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, виконав всі передбачені договором підрядні роботи на суму 300 000,00 грн., що підтверджується актами про надання послуг №1 та №2 від 24.10.2011 р., які прийняті відповідачем без зауважень.

Однак відповідач не провів оплати виконаних позивачем робіт на суму 300 000,00 грн., доказів зворотного суду не надав та проти прийняття ним робіт за вищевказаними актами не заперечив.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати встановлені п. 2.2. договору, обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи в розмірі 300 000,00 грн. настав з моменту підписання актів приймання передачі та повинен бути виконаний на протязі 30 банківських днів.

Разом з тим, договір №19/11 від 21.07.2011 р. містить умови, відповідно до яких виконання зобов'язання з оплати коштів за виконані роботи пов'язано з діями осіб, яка не є стороною такого договору.

Однак, за змістом ст. 511 ЦК України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 528 ЦК України, у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Також, згідно ч. 2 ст. 838 ЦК України, генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду.

Частиною 2 ст. 194 ГК України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тому суд приходить до висновку, що відповідальним за виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт на суму 300 000,00 грн. залишається відповідач та факт неотримання коштів від замовника будівництва не являється підставою для відмови від виконання зобов'язань за договором №19/11 від 21.07.2011 р.

Такої позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постанові від 03.10.2012 р. у справі №5011-53/4606-2012 та від 03.12.2012 р. у справі №5011-16/4107-2012.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №19/11 від 21.07.2011 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 300 000,00 грн. заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 150 000,00 грн. штрафу на підставі п. 5.4. договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Встановивши положенням п. 5.4. штрафні санкції для відповідача за неналежне виконання грошового зобов'язання, сторони визначили такий вид санкції як штраф, хоча фактично, узгодили пеню, так як остання нараховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, що відповідає ч. 3, ст. 549 ЦК України.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені в розмірі 23 103,17 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 06.12.2011 р. по 06.06.2013 р.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3 012,00 грн. інфляційних збитків за період з листопада 2011 р. по вересень 2012 р., 7 397,26 грн. - 3% річних за період з 06.12.2011 р. по 01.10.2012 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних, який відповідає вимогам законодавства, а розрахунок інфляційних збитків є помилковим, оскільки інфляційні нарахування проведено за невірно визначений період, крім того, індекс інфляції за заявлений період становить від'ємний показник.

Таким чином, визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі - 7 397,26 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Інституту Ядерних досліджень Національної Академії Наук України задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Вектор" (01014, м. Київ, вул. Тімірязєвська, буд. 2, корп. В, код ЄДРПОУ 31751901), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Інституту Ядерних досліджень Національної Академії Наук України (03680, м. Київ, пр-т. Науки, буд. 47, код ЄДРПОУ 23724640) 300 000 (триста тисяч) грн. 00 коп. - основної заборгованості, 23 103 (двадцять три тисячі сто три) грн. 17 коп. - пені, 7 397 (сім тисяч триста дев'яносто сім) грн. 26 коп. - 3% річних та 6 610 (шість тисяч шістсот десять) грн. 01 коп. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 03.07.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.