Рішення

від 03.07.2013 по справі 919/665/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року справа № 919/665/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Грицай О.С., при секретарі Ковальовій М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Максимус Трейд"

(99014, м. Севастополь, Камишове шосе, 15)

до приватного підприємства "АДАЛ"

(27431, Кіровоградська обл. Знамянський район, сел. Богданівка, вул. Кірова, 5)

приватного підприємства "Еллада- Дринк"

(99016, м. Севастополь, вул. Н. Краєвої, 15)

про стягнення 6 075,98 грн,

за участю представників сторін:

позивача - Опанасенко Н.С. дов. Від 26.06.2013 року;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Максимус Трейд" звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовом до приватного підприємства "АДАЛ", приватного підприємства "Еллада- Дринк", просило стягнути з відповідача-1 заборгованість за поставлену продукцію в сумі 7 217,17 грн., з яких 5 975,98 грн. основного боргу, 582,88 грн. - 3% річних, індекс інфляції 658,31 грн., та з відповідача -2 заборгованість у сумі 100,00 грн., згідно договору поруки, посилаючи на невиконання відповідачами зобов'язань за договорами щодо належного розрахування.

У судовому засіданні представник позивача надала заяву, якою відмовилась від стягнення 3% та інфляційних, просила стягнути з відповідача суму основного боргу 5975,98 та з відповідача -2 заборгованість у сумі 100,00 грн., згідно договору поруки, що по суті є заявою про зменшення позовних вимог. Зазначена заява відповідає вимогам ст.22 ГПК України, тому вона приймається судом, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову - 6075,98 грн., в межах якої розглядається спір.

У судове засідання 03.07.2013 року представники відповідачів не з'явились, повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили.

Так, приватне підприємство "АДАЛ" та приватне підприємство "Еллада- Дринк", не знаходяться за своїм місцезнаходженням: 27431, Кіровоградська область, Знам'янський район, село Богданівка, вул. Кірова, 5 та відповідно - 99016, м. Севастополь, вул. Надії Краєвої, 15, що вказані у всіх наявних матеріалах справи (в тому числі Витягах з ЄДР від 19.06.2013 року та від 17.06.2013 р.), а тому і ухвали про призначення розгляду даної справи в суді були повернуті до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання», «за зазначеною адресою не існує».

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2453-VI від 07.07.2010 року), ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Крім викладеного судом встановлено, що у червні 2010 року позивачем було передано приватному підприємству "АДАЛ" продовольчі товари, що підтверджено видатковими накладними KIR - 00171243 від 07.06.2010 року на суму 4492,50 грн., KIR - 00172052 від 14.06.2010 року на суму 4075,98 грн., які підписані та мають печатки сторін.

На підтвердження своєї правової позиції позивачем було надано суду податкові накладні від 07.06.2010 року та від 14.06.2010 року.

Відповідно до пункту 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Вищенаведені видаткові накладні містять умови договорів поставки, укладених між сторонами. Так, пунктом 1 договорів поставки № KIR - 00171243 та KIR - 00172052 сторони домовились, що постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупцеві (відповідачу-1) у встановлений строк товар, а покупець зобов'язується приймати товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 4 договорів покупець оплачує товар на умовах відстрочення платежу на строк не більше 5-ти банківських днів з моменту одержання товару. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

За недотримання строків оплати товару згідно п.4 договору покупець сплачує постачальникові неустойки (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми невнесеного платежу (пункт 5 договору).

При простроченні оплати вартості товару більше 2-х днів після настання строку оплати, передбаченого пунктом 4 договору покупець оплачує постачальникові додатково штраф у розмірі 2% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення (пункт 6 договору).

Відповідачем - приватним підприємством "АДАЛ" було частково сплачено за отриману продукцію у сумі 2492,5 грн., про що свідчать надані позивачем виписки з банку.

Аналіз правовідносин, які існували між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір поставки, згідно до приписів статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічне положення міститься у статті 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості в розмірі 5 975,98 грн. є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 5975,98 грн. підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що 07.06.2010 року між кредитором (позивачем) та поручителем (відповідачем-2) був укладений договір поруки, відповідно до умов якого, поручитель приймає на себе зобов'язання відповідати, в межах суми, а саме 100,00 грн. перед кредитором по наступним зобов'язанням божника: - оплати вартості поставленого товару приватному підприємству "АДАЛ". Поручитель відповідає перед кредитором лише частково, а саме за оплату основної суми боргу у випадку неоплати грошових коштів за поставлений товар приватному підприємству "АДАЛ". При цьому поручитель не відповідає за % неустойки, пеню, збитки та пр.

Пунктом 3 договору сторони визначили, що протягом трьох днів з часу отримання повідомлення поручитель зобов'язаний здійснити розрахунки з кредитором за невиконаними зобов'язаннями боржника, по яким він прийняв на себе поруку, при цьому враховується, що поручитель та боржник не є солідарними боржниками.

З аналізу правовідносин, які склались між позивачем та відповідачем-2 вбачається, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір поруки, згідно до приписів статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок порушення зобов'язання першого відповідача, Позивач звертався до другого Відповідача (за адресою зазначеною у Договорі Поруки) з вимогою сплатити заборгованість за поставлений першому Відповідачу товар у межах розміру, передбаченого Договором Поруки - 100,00 грн., однак заборгованість сплачена не була.

Враховуючі вищенаведене, та з врахуванням відносин, які склалися між сторонами, невиконання відповідачем-1 своїх зобов'язань, приписами статті 553 Цивільного кодексу України та укладеному договору поруки від 07.06.2010 року, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача-2 на користь позивача заборгованість у сумі 100,00 грн. згідно договору, укладеному між ними.

Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Крім того, відповідно до ст. 38 ГПК України, забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.

Таким чином, при зверненні з позовом саме на позивача покладається обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

З огляду на наведене, позовні вимоги щодо стягнення з приватного підприємства "АДАЛ" заборгованості за поставлений товар у розмірі 5975,98 грн., забезпечені порукою ПП „Еллада-Дринк" у розмірі 100,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 44, 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "АДАЛ" (27431, Кіровоградська обл. Знамянський район, сел. Богданівка, вул. Кірова, 5, код ЄДРПОУ 13750300, відомості щодо розрахункових рахунків в матеріалах справи відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Максимус Трейд" (99804, смт. Кача, вул. Первомайська, 10 р/р 2600400018194 СФ ВАТ "Укрексимбанк" МФО 384986, код ЄДРПОУ 35525722) заборгованість за поставлену продукцію у сумі 5975,98 грн. та 1692,18 грн. компенсації по сплаті судового збору.

3. Стягнути з приватного підприємства "Еллада- Дринк" (99016, м. Севастополь, вул. Н. Краєвої, 15, код ЄДРПОУ 30195093) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Максимус Трейд" (99014, м. Севастополь, Камишове шосе, 15) суму заборгованості 100,00 грн. згідно договору поруки від 07.06.2010 року та компенсацію по сплаті судового збору у сумі 28,32 грн.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 04 липня 2013 року

Суддя О.С. Грицай