Рішення

від 01.07.2013 по справі 916/1503/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" липня 2013 р.Справа № 916/1503/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИГРЕС";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АННАКАЙЛАС";

про стягнення 6061,72 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ : 07.06.2013р. за вх. №2379/13 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТИГРЕС" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АННАКАЙЛАС" (далі - відповідач) 6 061,72 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Судом встановлено, що ухвала про порушення провадження по справі від 10.06.2013 року, що надсилалася на адресу відповідача, повернулася до суду з відміткою „за зазначеною адресою не проживає".

Тому, згідно з п. 4 Інформаційного листа Вищого господарською суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 і п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 і 2006 роках": до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за значеною адресою не проживає", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення ним судом певних процесуальних дій.

З наведеного випливає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АННАКАЙЛАС" належним чином було повідомлено про час та місце розгляду справи.

Окрім вищезазначеного, до позовної заяви представником Позивача була надана Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Довідка з ЄДРПОУ щодо відповідача, де зазначено місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "АННАКАЙЛАС", а саме: 65011, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Єврейська, буд. 24.

Відповідач відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТИГРЕС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АННАКАЙЛАС" було укладено договір поставки №ТП12-123 від 31.08.2012 року, згідно якого позивач зобов'язався поставляти окремими партіями та передавати у власність відповідачу товар, а відповідач - приймати та оплачувати його вартість.

На виконання умов договору, позивачем було здійснено поставку товару на суму у розмірі 6 674,55 грн., що частково була оплачена на суму 1 198,68 грн.

В результаті вищезазначеного, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТИГРЕС" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АННАКАЙЛАС" 5 475,87 грн. - основного боргу; 159,78 грн. - пені та 426,07 грн. - 40% річних.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, а відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вище встановлено господарським судом, 31 серпня 2012 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ТИГРЕС" (Продавець) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "АННАКАЙЛАС" (Покупець) було укладено Договір поставки №ТП12-123.

Згідно п. 1.1. Договору, Продавець зобов'язується поставляти окремими партіями та передавати у власність Покупцю товари, а Покупець, зобов'язується приймати та оплачувати їх в асортименті й у кількості, відповідно до накладних, що є невід'ємною частиною договору (п. 1.2, 1.3 Договору).

На виконання умов Договору, позивачем було здійснено поставку товару на суму у розмірі 6 674,55 гривень.

Факт приймання товару відповідачем підтверджується наступними видатковими накладними (ПТ): №12158 від 26.03.2013 року на суму 878,41 грн.; №12163 від 25.03.2013 року на суму 299,67 грн.; №12170 від 25.03.2013 року на суму 1 498,57 грн.; №12171 від 25.03.2013 року на суму 299,67 грн.; №12175 від 25.03.2013 року на суму 1 531,08 грн.; №12178 від 25.03.2013 року на суму 299,67 грн.; №12183 від 25.03.2013 року на суму 1 567,81 грн.; №12185 від 25.03.2013 року на суму 299,67 грн., що підписані обома сторонами та скріплені печатками (аркуш справи 12-19).

Відповідач, в свою чергу, неналежним чином виконував умови Договору, сплативши лише частково суму за поставлений товар у розмірі 1 198,68 грн.

Згідно пункту 7.2. Договору поставки, якщо товар було передано Покупцю до моменту плати, то оплата поставленої партії товару повинна бути здійснена не пізніше наступного дня. Усі поставки товару було здійснено 25.03.2013 року.

Таким чином, строк оплати за поставлений товар настав не пізніше наступного дня з поставки, тобто з 27 березня 2013 року.

Судом встановлено, що сума основного боргу відповідача становить 5 475,87 грн., із врахуванням часткової сплати товару за Договором.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (терміни).

В матеріалах справи міститься Акт звірки взаємних розрахунків, підписаний обома сторонами та скріплений печатками, що свідчить про обізнаність відповідача про існування заборгованості станом на 01.01.2013 рік у розмірі 6 374,88 грн.

Стаття 193 Господарського кодексу України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Разом з тим, відповідно до пункту 8.4. Договору поставки, Продавець має право нарахувати Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період , за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення.

Відповідно до вимог пункту 7.5. Договору поставки, якщо Покупець не оплатив вартість поставленого товару у визначений строк, то він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 40% річних від простроченої суми.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір пені, що нараховані відповідачу на період з 27.03.2013р. по 05.06.2013р., становить 159,78 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність нормам чинного законодавства, а саме положенням ст. 232 Господарського кодексу України.

Розрахунок 40% річних, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір 40% річних, що нараховані відповідачу на період з 27.03.2013р. по 05.06.2013р., становить 426,07 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АННАКАЙЛАС" (65011, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Єврейська, буд. 24, код ЄДРПОУ 38016958, р/р 2600360481 в ЗОФ АППБ „Аваль" м. Київ, МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИГРЕС" (45601, Волинська область, Луцький район, с. Липини, вул. Перемоги, буд. 25, код ЄДРПОУ 38143461, п/р 26005414778900 у АТ „УкрСиббанк" м. Київ, МФО 351005) 5 475,87 грн. основного боргу; 159,78 грн. пені; 426,07 грн. 40% річних та суму судового збору у розмірі 1 720,50 грн.

3. Копію даного рішення надіслати позивачу (45601, Волинська область, Луцький район, с. Липини, вул. Перемоги, буд. 25), відповідачу (65011, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Єврейська, буд. 24).

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 04 липня 2013 року.

Суддя Меденцев П.А.