Рішення

від 04.07.2013 по справі 927/765/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

04 липня 2013 року справа № 927/765/13

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі",

вул. Глібова, 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

Відповідач: комунальне підприємство "Агенція з туризму та нерухомості",

вул. Овдіївська, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

Предмет спору: про стягнення 4258,57 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

від позивача: Кіфік О.М., довіреність № 01-07/916 від 26.06.2013 року, представник

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі" подано позов до комунального підприємства "Агенція з туризму та нерухомості" про стягнення з відповідача 3 406 грн. 67 коп. боргу за поставлену теплову енергію; 759 грн. 46 коп. пені; 3% річних в розмірі 89 грн. 48 коп.; 02 грн. 96 коп. інфляційних нарахувань, згідно договору № 222 від 18.09.2006 р. на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води та додатків до нього; договору № 222 від 20.01.2012 р. на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води та додатку до нього.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, але відповідач повноважного представника в судове засідання 04.07.2013 року не направив, документів, витребуваних ухвалою суду від 20.06.2013 року суду не надав. Ухвала суду про порушення провадження у справі від 20.06.2013 року, направлена на адресу відповідача, вказану позивачем у позовній заяві (вул. Овдіївська, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600) повернулась до суду з відміткою „за даною адресою не значиться".

Представник позивача в судовому надав письмове клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

Також представник позивача надав письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів. Клопотання судом задоволено, подані документи залучено до матеріалів справи.

Відповідно до поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЖ №762999 щодо державної реєстрації відповідача - комунального підприємства "Агенція з туризму та нерухомості", станом на 03.07.2013 року, місцезнаходження відповідача - комунального підприємства "Агенція з туризму та нерухомості": вул. Овдіївська, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600.

Частиною 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України визначено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Суд вжив всіх заходів щодо попередження відповідача про розгляд даної справи, але ухвала суду про порушення провадження у справі від 20.06.2013 року, направлена на адресу відповідача, вказану позивачем у позовній заяві (вул. Овдіївська, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600), яка також зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЖ №762999 щодо державної реєстрації відповідача - комунального підприємства "Агенція з туризму та нерухомості", що також підтверджується даними ДП Інформаційно-ресурсний центр, що розміщуються на сайті http://irc.gov.ua ., повернулась до суду з відміткою „за даною адресою не значиться".

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

Ухвалою суду від 20.06.2013 року сторони були попереджені, що не з'явлення в судове засідання повноважних представників сторін не є перешкодою для розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 04.07.2013 року суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача виклав позовні вимоги.

Рішення приймається за наявними у справі матеріалами, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до положень ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

18.09.2006 року між сторонами було укладено договір № 222 на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання виробляти та постачати споживачеві (відповідачу) теплову енергію для опалення та гарячу воду, а споживач (відповідач) зобов'язувався сплачувати за надані послуги шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виробника (позивача) за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1. Договору).

Опалювальна площа приміщення, що знаходиться в м. Ніжині, по вул. Овдіївська, 2, встановлена сторонами в додатку № 1 до договору № 222 від 18.09.2006 року в розмірі 31,1 квадратних метрів.

Відповідно до п. 1.2. та 1.3. Договору № 222 від 18.09.2006 року, тарифи на послуги на момент укладання договору № 222 від 18.09.2006 року становлять: опалення 7,53 грн./1 кв.м. в опалювальний сезон. Розмір щомісячної плати за надані послуги (загальна вартість послуг) на момент укладення договору № 222 від 18.09.2006 року становить 234,19 грн., в тому числі за опалення 234,19 грн. (за 31,1 кв.м. протягом опалювального сезону).

Відповідно до п. 11.1. договору № 222 від 18.09.2006 року, цей договір укладається на строк 18.09.2006 року по 31.12.2006 року, набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно пролонгованим, якщо за місць до закінчення строку не поступає заява однієї із сторін про відмову від діючого договору.

20.01.2012 року між сторонами було переукладено договір № 222 на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води, відповідно додатку № 1 якого опалювальна площа приміщення, що знаходиться в м. Ніжині, по вул. Овдіївська, 2, була зменшена та становить 10,7 кв.м.

Відповідно до п. 1.2. та 1.3. Договору № 222 від 20.01.2012 року, тарифи на послуги на момент укладання договору № 222 від 20.01.2012 року становлять: опалення 20,05 грн./1 кв.м. в опалювальний сезон. Розмір щомісячної плати за надані послуги (загальна вартість послуг) на момент укладення договору № 222 від 20.01.2012 року становить 214,54 грн., в тому числі за опалення 214,54 грн. (за 10,7 кв.м. протягом опалювального сезону).

Відповідно до п. 11.1. договору № 222 від 20.01.2012 року, цей договір укладається на строк 28.12.2011 року по 31.12.2012 року, і набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно пролонгованим, якщо за місць до закінчення строку не поступає заява однієї із сторін про відмову від діючого договору.

Сторонами на час розгляду справи не подано суду доказів припинення дії договору № 222 від 20.01.2012 року на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води.

Пунктами 4.1.6. договору № 222 від 18.09.2006 року та договору № 222 від 20.01.2012 року визначено, що виробник (позивач) має право змінювати тарифи на постачання теплової енергії та гарячої води за умови їх затвердження (погодження) в установленому законодавством порядку.

Рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради № 37 від 27.01.2011 р. Про тарифи на послуги теплопостачання визначено, що тарифи на послуги теплопостачання (централізоване опалення) для населення та бюджетних установ для ТОВ „НіжинТеплоМережі" встановлюються у розмірі тарифів, що затверджені Національною комісією регулювання електроенергетики України на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання) для населення та бюджетних установ та вводяться в дію з моменту набрання чинності постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України №1731 від 14.12.2010 року.

Згідно постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України №112 від 30.09.2011 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію ТОВ „НіжинТеплоМережі", тарифи ТОВ „НіжинТеплоМережі" на теплову енергію: для потреб бюджетних установ - 756,71 грн. за 1 Гкал (без ПДВ); для потреб інших споживачів - 795,64 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №50 від 03.02.2012 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію ТОВ „НіжинТеплоМережі", установлено ТОВ „НіжинТеплоМережі" тарифи на теплову енергію: для потреб бюджетних установ - 834,47 грн. за 1 Гкал (без ПДВ); для потреб інших споживачів - 873,40 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу за період з 01.11.2011 року по 30.04.2013 року теплової енергії на загальну суму 3626 грн. 67 коп., що підтверджується рахунками № 222 від 30.11.2011 року на суму 864,94 грн.; від 31.12.2011 року на суму 570,79 грн.; від 31.01.2012 року на суму 214,54 грн.; від 29.02.2012 року на суму 214,54 грн.; від 31.03.2012 року на суму 235,49 грн.; від 30.04.2012 року на суму 102,05 грн.; від 21.11.2012 року на суму 364,62 грн.; від 31.12.2012 року на суму 235,49 грн.; від 31.01.2013 року на суму 235,49 грн.; від 28.02.2013 року на суму 235,49 грн.; від 31.03.2013 року на суму 235,49 грн.; 30.04.2013 року на суму 117,74 грн., копії яких додано позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до пунктів 6.1. договору № 222 від 18.09.2006 року та договору № 222 від 20.01.2012 року, розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем, здійснюються у грошовій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виробника по затвердженим тарифам.

Згідно пунктів 6.4., 6.5. договору № 222 від 18.09.2006 року та договору № 222 від 20.01.2012 року, розрахунки споживача з виробником за відпущену теплову енергію здійснюються щомісячно у відповідності з показаннями приладів обліку або розрахунковим методом при відсутності приладів обліку. Розрахунки здійснюються щомісячно до 1 числа місяця наступного за звітним за фактично спожиту теплову енергію.

У відповідності до пунктів 3.2.21. договору № 222 від 18.09.2006 року та договору № 222 від 20.01.2012 року, відповідач зобов'язався щомісячно здійснювати розрахунки за спожиту теплову енергію, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, в порядку передбаченому даним договором.

Як свідчать матеріали справи, відповідач за спожиту теплову енергію розрахувався частково, сплативши 220 грн. згідно платіжного доручення №7270 від 25.01.2012 року, яке додано до матеріалів справи. Таким чином заборгованість за теплопостачання становить 3406 грн. 67 коп.

У відповідності до пунктів 6.6. договору № 222 від 18.09.2006 року та договору № 222 від 20.01.2012 року, у випадку несплати споживачем отриманої теплової енергії до 1 числа місця, наступного за звітним, нараховується пеня згідно п. 7.3.3. даних договорів.

Пунктами 7.3.3. договору № 222 від 18.09.2006 року та договору № 222 від 20.01.2012 року передбачено, що за порушення порядку розрахунків за теплову енергію, передбаченого п. 6.5. договору, Споживач сплачує пеню у розмірі 1% від сум простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача 759 грн. 46 коп. пені за період з 02.01.2013р. по 16.05.2013р . за прострочення виконання грошового зобов?язання за отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Частиною 3 ст. 1 Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження своєї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Пунктом 23 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 „Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" встановлено, що за несвоєчасну оплату послуг споживач сплачує пеню в установленому законом та договором розмірах.

Зазначений Закон є чинним станом на момент укладення спірних договорів та є чинним на момент розгляду справи.

Таким чином, Закон України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за комунальні послуги суб'єктами підприємницької діяльності, і частиною 1 ст. 1 вказаного закону, встановлено законну неустойку за порушення грошового зобов'язання у сфері відносин з надання житлово-комунальних послуг.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.04.2013 року у справі №18/957/12.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії, але приймаючи до уваги, що позивачем при розрахунку пені не було враховано, що день плати 03.05.2013р. припав на вихідний день, тому розмір пені за період прострочки з 02.01.2013р. по 16.05.2013р . становить 754 грн. 74 коп.

Позивач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 89 грн. 48 коп. за період з 01.12.2011 року по 16.05.2013 року та 02 грн. 96 коп. інфляційних втрат від знецінення грошових коштів за період з 01.12.2011 року по 24.01.2012 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3.3. договору № 222 від 18.09.2006 року та договору № 222 від 20.01.2012 року передбачено, що у разі порушення порядку розрахунків за теплову енергію відповідач сплачує борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати теплової енергії, але оскільки при розрахунку трьох процентів річних позивачем не враховано, що день плати 03.05.2013р. припав на вихідний день, тому суд доходить висновку, що 3 % річних за період прострочки оплати з 01.12.2011 року по 16.05.2013 року становлять 89 грн. 44 коп.

Вимоги позивача, що стягнення 02 грн. 96 коп. інфляційних втрат від знецінення грошових коштів за період з 01.12.2011 року по 24.01.2012 року є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умов договору, взяті на себе зобов'язання не виконав, заборгованість за поставлену теплову енергію своєчасно не сплатив, а тому суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення 3 406 грн. 67 коп. боргу; 754 грн. 74 коп. пені; 3% річних в розмірі 89 грн. 44 коп. та 02 грн. 96 коп. інфляційних нарахувань. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1718 грн. 58 коп.

Керуючись ст.ст. 202, 205, 525, 526, 546, 549, 625, 629 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 175, 193, 231, 232, 275 Господарського кодексу України; ст. 1 Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій"; ст.ст. 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства "Агенція з туризму та нерухомості", вул. Овдіївська, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600 (р/р 26007059995998 АКБ „Приватбанк" м. Чернігів, МФО 353586, код ЄДРПОУ 33373542) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі", вул. Глібова, 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600 (р/р 26006300001650 Відділення ПАТ „Банк „Демарк" м. Чернігів, МФО 353575, ЗКПО 32750668) 3 406 грн. 67 коп. боргу; 754 грн. 74 коп. пені; 3% річних в розмірі 89 грн. 44 коп.; 02 грн. 96 коп. інфляційних нарахувань та 1718,58 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 05.07.2013 року.

СУДДЯ Л.М.Лавриненко