Постанова

від 19.06.2013 по справі 827/1290/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2013 рокуСправа №827/1290/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І.,

при секретарі Веселовій О.Ф.,

за участю: представника позивача Іванової А.В. (довіреність б/н від 29.01.2013 року); представника відповідача Горошко М.О. (довіреність № 226/9/10-039 від 04.02.2013 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лондон-Крим» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу № 341 від 05.04.2013 року, визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000742210 від 29.04.2013 року та № 0000752210 від 29.04.2013 року,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лондон-Крим» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання визнання протиправним та скасування наказу № 341 від 05.04.2013 року, визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000742210 від 29.04.2013 року та № 0000752210 від 29.04.2013 року. Вказує, що позивач не згоден з наказом Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби № 341 від 05.04.2013 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю «Лондон-Крим», не згоден з податковими повідомленнями рішеннями, а саме: 0000742210 від 29.04.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 82 343,00 грн.; № 0000752210 від 29.04.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 107 406,00 грн., з яких 71 604,00 грн. податок на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 35 802,00 грн. Вважає, що вказані податкові повідомлення - рішення прийняті в порушення вимог чинного законодавства.

Просить визнати протиправним та скасувати наказ № 341 від 05.04.2013 року, визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000742210 від 29.04.2013 року та № 0000752210 від 29.04.2013 року.

Ухвалою від 17 травня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалою від 17 травня 2013 року закінчено підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить задовольнити. Вказує, що позивач не згоден з наказом Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби № 341 від 05.04.2013 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю «Лондон-Крим», не згоден з податковими повідомленнями рішеннями, а саме: 0000742210 від 29.04.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 82 343,00 грн.; № 0000752210 від 29.04.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 107 406,00 грн., з яких 71 604,00 грн. податок на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 35 802,00 грн. Вважає, що вказані податкові повідомлення - рішення прийняті в порушення вимог чинного законодавства.

Представник відповідача з позовними вимогами не погодився повністю, просив у задоволенні відмовити. Обґрунтовує свої заперечення тим, що посадовими особами контролюючого органу перевірка позивача проведена з дотримання встановленого порядку та за наявності визначених Податковим кодексом України підстав. Право на проведення перевірки та складання акту прямо передбачено вимогами діючого податкового законодавства України, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дій задоволенню також не підлягають. Оскільки на підставі документів, наданих платником на перевірку, та наявних у системі податкового органу, встановлено нереальність господарських відносин між позивачем та ТОВ «Консалтінг Компані», не відповідність первинних документів вимогам п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку - нерозбірливий підпис від постачальника, не наведено прізвище відповідальної особи, яка видала товар від імені постачальника ТОВ «Консалтінг Компані», тому відповідачем правомірно зроблений висновок про встановлення порушення вимог податкового законодавства в частині формування витрат та податкового кредит з ПДВ.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам на підставі пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судом встановлено наступне: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лондон-Крим» зареєстровано Ленінською районною державною адміністрацією у м. Севастополі як юридична особа та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя ДПС як платник податків і зборів та є платником податку на додану вартість.

14.10.2011 року ТОВ «Лондон-Крим» було отримано запит від ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя за вих. № 8466/10/23-1 про надання пояснень та копії підтверджуючих документів з питань взаємовідносин з підприємством ТОВ «Консалтінг Компані» за серпень 2011 року (а.с.131). Запитом було встановлено певний перелік витребуваних документів.

24.10.2011 на адресу ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя від ТОВ «Лондон-Крим» надійшла відповідь (вх. № 1959/10) з додатком копії документів, а саме: свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість та довідка статистики позивача; договір оренди складського приміщення; наказ про призначення директора та головного бухгалтера; договір, укладений між позивачем та ТОВ «Консалтінг Компані»; журнал-ордер за контрагентом ТОВ «Консалтінг Компані»; банківські виписки за контрагентом ТОВ «Консалтінг Компані»; прибуткові накладні та реєстр прибуткових накладних; податкові накладні та реєстр податкових накладних за контрагентом ТОВ «Консалтінг Компані»; податкові декларації за період перевірки (а.с.132).

05.04.2013 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби прийнятий наказ № 341 про проведення з 08.04.2013 року по 12.04.2013 року документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Лондон-Крим» з питань достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Консалтінг Компані» за серпень 2011 року, а також повноти декларування податкових зобов'язань платника з податку на додану вартість з урахуванням надання уточнюючої звітності за звітний період серпень 2011 року (а.с.14).

08.04.2013 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби було видано направлення на перевірку № 181/01-057, яке разом з наказом від 05.04.2013 року № 341 було вручено директору ТОВ «Лондон-Крим» (а.с.134).

В період з 08.04.2013 року по 15.04.2013 року ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Лондон-Крим» з питань достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість, при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Консалтінг Компані» за серпень 2011 року, а також повноти декларування податкових зобов'язань платника з податку на додану вартість з урахуванням надання уточнюючої звітності за звітний період серпень 2011 року. За результатами перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС було складено акт № 28/22-1/34541468 від 15.04.2013 року (а.с.15-20). Перевіркою були встановлені наступні порушення з боку позивача: перевіркою повноти нарахування податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, за період 2011 року встановлено: остання декларація про прибуток ТОВ «Консалтінг-Компані» надана 01.08.2011 року № 182711 за ІІ квартал 2011 року, таким чином підприємство не декларувало дохід від постачання на адресу ТОВ «Лондон-Крим» так само паперові носії з назвою «Видаткова накладна» містять нерозбірливу підпис від постачальника, не наведено прізвище відповідальної особи, яка видала товар від ім'я постачальника ТОВ «Консалтінг Компані» чим порушено вимоги п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704. Таким чином встановити особу, яка фактично видавала товар не надається можливим та визнати паперові носії з назвою «Видаткова накладна» первинними бухгалтерськими документами так само не надається можливим. Як внаслідок підприємством ТОВ «Лондон-Крим» завищено витрати за звітний період 2011 року у сумі 358 015,00 грн., що в своє чергу привело до заниження податку на прибуток на звітний період 2011 року в сумі 82 343,00 грн. у порушення вимог п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Розділу ІІІ Податкового кодексу України, порядку заповнення Декларації з податку на прибуток, затвердженої наказом ДПА України від 28.02.2011 року № 114. Також перевіркою було встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2011 року в сумі 71 604,00 грн. у порушення вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України. У ході проведення перевірки не здійснено вилучення копій (оригіналів) фінансово-господарських документів, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів (обов'язкових платежів) відповідно до п.п. 20.1.7 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України. При отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення документальної невиїзної або позапланової перевірки відповідно до ст.ст. 78, 79 Податкового кодекс України.

На підставі акту перевірки керівництвом ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя ДПС 29.04.2013 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000742210 про збільшення ТОВ «Лондон-Крим» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 82 343,00 грн. та №0000752210 про збільшення ТОВ «Лондон-Крим» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 107 406,00 грн., з яких 71 604,00 грн. податок на додану вартість та 35 802,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція (а.с.21, 22).

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Кодекс № 2755) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Кодексу № 2755 передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Кодексу № 2755 документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Кодексу № 2755 документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом тощо.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень; щодо платника податку подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня його отримання; отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні; органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу; у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.

Пунктом 78.4 статті 78 Кодексу № 2755 передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно п.81.1 ст.81 Кодексу № 2755 посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Пункт 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України містить перелік обставин, які можуть слугувати підставами для призначення саме документальної позапланової перевірки, який є вичерпним та не може бути поширений суб'єктом владних повноважень. Проте, ретельно вивчивши запит податкового органу № 8466/10/23-1 від 14.10.2011 року, який слугував підставою для призначення спірної перевірки, суд дійшов до висновку, що вказаний запит не є в розумінні п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України обставиною та підставою для прийняття рішення (наказу) про призначення позапланової документальної перевірки. Також суд зазначає, що відповідачем не доведено, що позивачем на запит податкового органу № 8466/10/23-1 від 14.10.2011 року надано не в повному обсязі копії запитуваних документів. Зокрема, відповідно до акту перевірки, відповідач посилався як на підставу щодо її проведення наказ № 341 від 04.04.2013 року . Доказів існування вказаного наказу, відповідачем суду не надано.

На підставі вищевикладеного суд дійшов до висновку про протиправність наказу № 341 від 05.04.2013 року та, відповідно, про відсутність підстав для проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Лондон-Крим».

Проте, позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби по проведенню позапланової документальної виїзної перевірки та складанню акту № 28/22-1/34541468 від 15.04.2013 про результати позапланової виїзної перевірки позивача не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Відповідно до п.86.1 ст.86 Кодексу № 2755 результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження). У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Отже, право органу податкової служби на проведення перевірки та оформлення її результатів актом перевірки (у випадку встановлення порушень податкового законодавства) передбачено нормами Податкового кодексу України. При цьому, акт перевірки не породжує прав та обов'язків для платника податків, оскільки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, дією чи бездіяльністю, що породжувало би будь-які певні правові наслідки для суб'єкта господарювання.

Позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 29 квітня 2013 року №0000742210 та №0000752210 підлягають задоволенню з огляду на наступне.

01.10.2009 року між ТОВ «Три Богатыря» (далі - Орендодавець) та ТОВ «Лондлон-Крим» було укладено договір оренди (а.с.88-89). Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування офісне, побутове та складське приміщення загальною площею 317 м.кв., які розташовані в м. Севастополі по вул. Шабаліна,27И.

25.07.2011 року між ТОВ «Консалтінг Компані» (далі - Постачальник) та ТОВ «Лондон-Крим» (далі - Покупець) було укладено договір постачання № 250711-110 (далі - Договір) (а.с.39-41). Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 Договору, Постачальник зобов'язується постачати Покупцеві, а Покупець приймати та сплачувати продовольчі товари, в подальшому «Товар», згідно з замовленням Покупця, що оформленні з узгодженою формою. Конкретні умови поставки визначаються Сторонами в заявці, що є невід'ємною частиною цього Договору. При цьому можливість вибору умов поставки обмежується наступними умовами: самовивіз товару Покупцем зі складу Постачальника власними силами і за власний рахунок Покупця (п.п.2.3 п. 2 Договору).

На виконання Договору поставки ТОВ «Консалтинг Компані» позивачу були видані податкові накладні №59 від 04.08.2011 року, № 62 від 05.08.2011 року (а.с.49), № 72 від 08.08.2011 року (а.с.50), № 77 від 09.08.2011 року (а.с.51), № 83 від 11.08.2011 року (а.с.52), № 86 від 12.08.2011 року (а.с.53), № 88 від 15.08.2011 року (а.с.54), № 105 від 22.08.2011 року (а.с.55), які містять усі необхідні реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України .

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Кодекс № 2755) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу № 2755 бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 200.1. статті 200 Кодексу № 2755 встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п.200.6-200.11 ст. 200 Кодексу № 2755 платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 Кодексу № 2755 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 Кодексу № 2755 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Статтею 134 Кодексу № 2755 передбачено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно п.138.2 ст.138 Кодексу № 2755, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1 статті 138 Кодексу № 2755, витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати складаються з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг); інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат) крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. «г» пп. 138.8.5 п. 138.8 ст.138 Кодексу № 2755, до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Згідно п.138.4, п.138.5 ст.138 Кодексу № 2755, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Пунктом 140.2 статті 140 Кодексу № 2755, передбачено, що у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами: - у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним; - у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Відповідно до п.п. 139.1.1, 139.1.9 п. 139 ст. 139 Кодексу № 2755, не відносяться до складу витрат - витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пункти 152.1, 152.3 ст. 152 Кодексу № 2755, визначають, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом. Отже, платник податку має право на включення до складу витрат будь-якої суми витрат, які він поніс в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), лише за умови, що такі витрати в подальшому будуть використані у власній господарської діяльності, незалежно чи почали таки товари використовуватися на момент перевірки, та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Платник податку повинен здійснити корегування своїх доходів або витрат лише у випадку прийняття судом рішення про визнання правочину, за яким виникли таки доходи чи витрати, недійсним (набрання рішенням суду законної сили).

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) передбачено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення № 88) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством. Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінально-процесуальним законом. .

Згідно з п.2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення № 88 первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення. .

Згідно з п.18 Порядку «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 року (що діяв на момент виникнення спору) всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою..

Зокрема суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому необхідною умовою є також дослідження реальності господарської операції, за результатами якої платником формуються дані податкового обліку, зокрема, фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності тощо.

Судом встановлено, що всі первинні документи, що видані позивачу контрагентом ТОВ «Консалтінг Компані» мають підписи відповідальних осіб, які скріплені печатками підприємств. Спростування факту підпису первинних документів особами, які не уповноважені на це платникам податків, з боку відповідача при розгляді справи суду надано не було.

Зокрема, факт виконання Договору постачання, також підтверджується видатковими накладними №КК-0420, №КК-0422, №КК-0439, №КК-0445, №КК-0449, №КК-0466 (а.с.42-47), виданими ТОВ «Консалтінг Компані» позивачу та товарно-транспортними накладними №Л000002894, №Л000002874, №Л000003014, №Л000003016, №Л000002939, №Л000003442 (а.с.56-61).

Відповідно до п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що відповідачем - ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС довідки або акту про проведення зустрічної звірки ТОВ «Консалтінг Компані» суду надано не було.

Щодо стверджень відповідача про те, що у зв'язку з неможливістю провести зустрічну перевірку ТОВ «Консалтінг Компані» щодо встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість, суд зазначає. Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги). Факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується (сировини, з якої він може бути виготовлений), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер (у справі, що розглядається, - позивач) вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Встановлення судом необґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди тягне за собою відмову в її задоволенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладених правових норм та аналізу правовідносин, суд дійшов до висновку про протиправність дій відповідача щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 29 квітня 2013 року №0000742210 та №0000752210, тому вказані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Постанова складена та підписана 25 червня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби № 341 від 05.04.2013 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лондон-Крим».

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 29 квітня 2013 року №0000742210 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Лондон-Крим» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 82 343,00 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 29 квітня 2013 року №0000752210 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Лондон-Крим» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 107 406,00 грн., з яких 71 604,00 грн. податок на додану вартість та 35 802,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

5. Стягнути з Державного Бюджету України (код ЕДРПОУ 38022717, ГУ ДКС України у м. Севастополі МФО 824509, р/р 31214206784001, код платежу 35884906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лондон-Крим» (99029, м. Севастополь, вул. Шабаліна, 27-И, код ЄДРПОУ 34541468, відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) суму судового збору в розмірі 1 931,90 грн. (одна тисяча дев'ятсот тридцять одна гривня 90 копійок).

6. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.І. Майсак