Постанова
від 18.06.2013 по справі 2а-6100/11/0170/18
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

18 червня 2013 р. (11:10 год.) Справа №2а-6100/11/0170/18

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., при секретарі Карпенко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-32 "Кримелектроводмонтаж"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

представники сторін: не з'явились.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "СПМК-32 "Кримелектроводмонтаж" (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003082301 від 12.04.11 р.

Вимоги мотивовані тим, що податковим органом була проведена позапланова невиїзна перевірка без урахування всіх документів, в наслідок чого неправомірно нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість та протиправно застосовані штрафні санкції .

Ухвалами Окружного адміністративного суду АРК від 30.05.2011 року відкрито провадження по справі, закінчене підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні ухвалою суду від 27.09.2011 року по справі призначено судово-економічну експертизу.

Ухвалою суду від 27.09.2011 року провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням експертизи до одержання результатів експертизи.

30.04.2013 р. на адресу суду від ТОВ "Інститут обліку та аудиту" надійшов висновок №113 судової економічної експертизи по адміністративній справі №2а-6100/11/0170/18.

Ухвалою суду від 30.04.2013 р. було поновлено провадження в адміністративній справі №2а-6100/11/0170/18 з 18.06.13 р.

У судове засідання представник позивача не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представників сторін на підставі наявних в справі матеріалів, оскільки по справі достатньо доказів для вирішення її по суті.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "СПМК-32" "Кримелектроводмонтаж" (ЄДРПОУ 01036313) зареєстровано 06.09.2002 р. Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради за адресою місцезнаходження: 95493, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Монтажна, буд. 29, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 432954 та свідчить довідка статистики.

24.02.2011 р. ТОВ "СПМК-32" "Кримелектроводмонтаж" отримало свідоцтво № 100326131 про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ № 385613.

04.04.2011 р. ДПІ в м. Сімферополі АР Крим проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "СПМК-32" "Кримелектроводмонтаж" з питань взаємовідносин з ТОВ Будторг Техно" за грудень 2010 року, про що складено акт № 3775/23-4/01036313.

Згідно з висновками вказаного акту №3775/23-4/01036313 від 04.04.2011 р. перевіркою ТОВ "СПМК-32" "Кримелектроводмонтаж" встановлено порушення останнім ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладений з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинений удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість

Вищевказане свідчить про відсутність у ТОВ "СПМК 32"Кримелектроводмонтаж", отримання товару по угоді, визнаною нікчемною. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер і порушують:

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, позивач зависив податковий кредит за грудень 2010 р. який було проведено на підставі нікчемних правочинів на суму 559494,91 грн. ПДВ. Донараховано 559494,91 грн. ПДВ.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2011 року №0003082301 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем -559494,91 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 139873,72 грн.

Перевіряючи обґрунтованість визначення суми завищення податкового кредиту на суму 559494,91 грн. ТОВ "СПМК 32"Кримелектроводмонтаж", суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування податкового повідомлення - рішення, суд зобов'язаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у зв'язку прийняттям такого повідомлення -рішення, яким позивачеві визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість та нараховані штрафні санкції.

Із акту перевірки судом встановлено, що відповідно бази даних детальної інформації по платниках ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за грудень 2010р. основним постачальником ТОВ «СПМК-32» «Кримелектроводмонтаж» був контрагент-постачальник: ПП «Будторг-Техно» (сума ПДВ-559494,91 грн.).

Основним постачальником ПП «Будторг-Техно» у грудні 2010р. було ТОВ «Ріона Крим» (код ЄДРПОУ 33131488) в сумі ПДВ - 6769250,49 грн., яке перебуває у податковій обліку в ДПІ м. Сімферополя, має статус 8 до ЄДР - внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Згідно зі ст. 3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері спільного виробництва, спрямованого на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, яка здійснюється для здійснення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Відповідно бази даних ДПС, податкової звітності, системи автоматизованого співставлення у розрізі контрагентів на рівні ДПА України ПП «Будторг-Техно» і його контрагентів встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які мають статус відмінний від « 0 », коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту.

ТОВ «СПМК-32» «Кримелектроводмонтаж» діяло без належної обачності і йому повинен був бути відомий фактичний адміністративно-майновий стан підприємств-постачальників ТОВ «Ріона Крим» та ПП «Будторг-Техно», умови ведення ними господарської діяльності та порушення, які ними допускалися, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

В ході проведення перевірки не встановлено факт передачі товарів від продавця покупцеві, у зв'язку з відсутністю (ненадання на перевірку) актів прийому-передачі товару, довіреностей, інших документів, що свідчать про транспортування, зберіганні і безпосередньо факті поставки (отримання) продукції (товарів , робіт, послуг).

ТОВ «СПМК-32» «Кримелектроводмонтаж» за даними дослідницького програмного забезпечення «Автоматизоване зіставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» станом на 29.03.2011р. було виявлено розбіжність задекларованих сум ПДВ з контрагентами за грудень 2010р.: ПП «Будторг-Техно», який є безпосереднім постачальником ТОВ «СПМК-32» «Кримелектроводмонтаж», з контрагентом по ланцюжку поставки ТОВ «Ріона Крим», який у свою чергу, не відніс до складу податкових зобов'язань суму ПДВ у розмірі 6769250,49 грн.

Згідно акту перевірки ТОВ «Ріона Крим» встановлено відсутність поставки ТОВ «Ріона Крим» контрагенту ПП «Будторг-Техно» та визнано договору між підприємствами нікчемними і такими, що не несуть реального настання наслідків фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, діяльність ТОВ «СПМК-32» «Кримелектроводмонтаж» була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди третіх осіб, які не виконали свої податкові зобов'язання.

Отже, податковий кредит ТОВ «СПМК-32» «Кримелектроводмонтаж» за 20 грудня 2010 р. в розмірі 559494,91 грн., який проведено на підставі нікчемних угод, відповідно п.п.7.4.1, п.п.7.4. 5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями підлягає зменшенню.

Так, суд зазначає, що у Законі України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 року визначено, що об'єктом оподаткування є операції з поставки товарів, робіт, послуг, визначено базу оподаткування, дати виникнення права на податковий кредит та податкового зобов'язання, порядок виписки податкової накладної: «1.4. Поставка товарів - будь-які операції, які здійснюються відповідно до договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання.

3.1. Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

3.1.1. поставки товарів та послуг, місце постачання яких, знаходиться на митній території України

Не належать до поставки операції з передачі товарів у межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, що не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права, на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами.

4.1. База оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче звичайних цін, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

7.2.3. Податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

7.2.6. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією. Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:

транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами ;

касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

7.3. Дата виникнення податкових зобов'язань

7.3.1. Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх приходу в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, який засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

7.5. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг); ».

П. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР визначено правила формування податкового кредиту: «7.4.1 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи) в тому числі з метою використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

7.4.5. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, раніше включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами».

Заповнення податкової накладної регламентовано п. 7.2. Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 р.:

«7.2. Податкова накладна

7.2.1. Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені реквізити окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг);

ж) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах одержувача;

з) ціну поставки без урахування податку;

і) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

к) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. ».

Закон України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 р. у п. 7.2.4. наказує, що продавець, який виписує податкові накладні, повинен бути зареєстрований як платник податку: «Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.».

Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" визначає відповідальними за внесення податку на додану вартість до бюджету постачальників товарів: «10.1. Особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є:

а) платники податку, визначені у статті 2 цього Закону;

б) митний орган при утриманні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону;

в) у разі, якщо сплата податку особами, визначеними у пункті 2.4 статті 2 цього Закону здійснюється шляхом надання податкового векселя, - платник податку, який надав такий податковий вексель;

г) при наданні послуг нерезидентом - його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України;

д) платники податку, визначені підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, що здійснюють операції з реалізації конфіскованого майна.

10.2. Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону . ».

З вищевикладеного випливає, що для включення сплаченої (нарахованої) суми ПДВ до складу податкового кредиту необхідними умовами для покупця товару відповідно до Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є:

1. наявність належним чином заповненої податкової накладної чи митної декларації (п. 7.4.5, п.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 р.);

2. придбання або виготовлення товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 р.).

3. Виписує податкову накладну продавець товару в момент виникнення його податкових зобов'язань (п. 7.2.3, п.7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 р.).

Відповідно до Закону у покупця відсутній обов'язок перевіряти наявність реєстрації в якості платника податку на додану вартість у продавця товарів, тим більше перевіряти наявність продавця за місцезнаходженням та наявність у нього виробничих потужностей, Закон лише наказує покупцеві мати в наявності податкової накладної, заповнену відповідно до нормами законодавства, за виписку податкової накладної та свої розрахунки з бюджетом по ПДВ відповідає продавець товару.

Визначення господарської діяльності представлено у п. 1.32. Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97 «Про оподаткування прибутку підприємств»: «Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яка інша особа, яка діє від імені та на користь першої особи ».

У відповідності зі ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-14 від 16.07.99 бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі даних якого заповнюються всі види звітності.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-14 від 16.07.99р. бухгалтерський облік представляє собою упорядковану систему узагальнення інформації про діяльність підприємства, засновану на суцільному і безперервному документуванні всіх господарських операцій, що відбуваються в діяльності підприємств:

«1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

2. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на? Паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, які надають можливість ідентифікувати особу, яка співучаствовала у здійсненні господарської операції.

3. Інформація, яка міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній? Валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

4. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, які надають можливість ідентифікувати осіб, які були спільниками в їх складанні.

5. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

8. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали і підписали ці документ ».

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.95 р. запису у зведених регістрах бухгалтерського обліку підтверджуються первинними документами, виконаними на бланках типових форм:

«1.2. Господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах здійснюються на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

2.1. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

2.4. Первинні документи (на паперових і машинописних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

2.5. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампа, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів на обчислювальних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді пароля або іншим способом авторизації, що дає змогу однозначно ідентифікувати особу, яка здійснила господарську операцію.

Документ на машинному носії повинен мати код особи, відповідальної за правильність складання документа. Належність коду конкретній особі реєструється організацією - заповнює документ на машинному носії, а також створюються технічні, програмні засоби та організаційні умови, що виключають можливість користування чужими кодами.

2.7. Первинні документи заповнюються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватися з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм. ».

Первинні документи з обліку в будівництві затверджені Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 4 грудня 2009 року №554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві». Як випливає з цього наказу, затверджені як зразкові форми первинних облікових документів для документування виконаних робіт у будівництві №КБ-2 в "Акт прийняття виконаних будівельних робіт" та №КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

Відповідно до Наказу Мінстату від 21.06.1996 №193 «Про затвердження типових форм облікових документів з обліку сировини та матеріалів» для обліку приходу сировини і матеріалів, руху їх у виробництво і реалізацію використовуються наступні спеціалізовані форми первинних бухгалтерських документів:

- «Прибутковий ордер» (Форма №М-4). Застосовується для обліку матеріалів, які надходять на підприємство від постачальників або з переробки. Прибутковий ордер в одному примірнику складається матеріально відповідальною особою у день надходження цінностей на склад.

- Акт про прийняття матеріалів (форма №М-7). Застосовується для оформлення прийняття матеріальних цінностей, що має кількісні та якісні розбіжності з даними супровідних документів постачальника; складається також при прийнятті матеріалів, які прибули без документів. Після прийняття цінностей акти з прикладанням документів (товарно-транспортних накладних) передаються,: один до бухгалтерії підприємства для обліку переміщення (руху) матеріальних цінностей, а другий відділу постачання або юридичному відділу для направлення листа-претензії постачальнику. Необхідні додаткові дані, які не відокремлені у формі окремими рядками, записуються у розділі "Інші дані". Акт у 2-х примірниках складається приймальною комісією з обов'язковою участю матеріально відповідальної особи та представника відправника (постачальника) або представника незацікавленої організації. Акт затверджується керівником підприємства (організації) або особою, яка на те уповноважена.

- Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма №М-11). Використовується для обліку руху матеріальних цінностей всередині підприємства та їх відпуску господарствам свого підприємства, що розташовані за межами його території, а також стороннім організаціям. Накладна-вимога виписується у двох примірниках і підписується головним бухгалтером або особою, на те уповноваженою. У разі відпуску матеріалів господарствам свого підприємства один примірник передається одержувачам (цеху, дільниці та т. п.), другий - складу, який потім передається до бухгалтерії. У разі внутрішнього переміщення матеріалів накладну-вимогу складає матеріально відповідальна особа складу (цеху), що здає цінності. Один примірник залишається складу (цеху), що здає, і є підставою для списання цінностей, а другий - складу (цеху), що приймає для приходу цінності. Графа 9 «Інвентарний номер» заповнюється в тому випадку, якщо облік малоцінних і швидкозношуваних предметів ведеться за інвентарними номерами.».

- Звіт про витрату матеріалів у будівництві (форма №М-29). Звіт про витрату матеріалів у будівництві за формою №М-29 служить підставою для списання матеріалів на собівартість будівельно - монтажних робіт і зіставлення фактичної витрати будівельних матеріалів на виконані будівельні і монтажні роботи з витратою, визначеним за виробничим нормам. » Відповідно до Наказу Держстандарту «Державний класифікатор Україна послуг зовнішньоекономічної діяльності ДК 012-97 »від 02.06.97р. № 694 послуга визначена як «результат трудової діяльності, що виражається в корисному ефекті, особливій споживчій вартості. ». Для підтвердження факту надання послуг спеціалізовані форми бухгалтерського обліку відсутні, отже, таким документом може бути будь-який документ, який задовольняє вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» №996-14 від 16.07.99р. та іншим нормативним документам з бухгалтерського обліку, щоб бути прийнятим як первинний документ, що підтверджує проведення господарської операції.

Для обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками відповідно до Наказу Мінфіну від 30.11.1999 №291 "Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій" застосовується балансовий рахунок 63:

«На рахунку 63" Розрахунку з постачальниками та підрядниками "ведеться облік розрахунків з постачальниками і підрядниками за отримані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги. На цьому рахунку учасник промислово-фінансової групи веде облік розрахунків за отримані від учасників ПФГ товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги).

За кредитом рахунку 63 "Розрахунку з постачальниками та підрядниками" відображається заборгованість за отримані від постачальників і підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом - її погашення, списання тощо. Рахунок 63 "Розрахунку з постачальниками та підрядниками" має такі субрахунки;

631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками"

632 "Розрахунки з іноземними постачальниками"

633 "Розрахунки з учасниками ПФГ"

Аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником та підрядникові у розрізі кожного документа (рахунку) на сплату. ». Облік витрат на виробництво ведеться рахунку 23 «Виробництво» із застосуванням для обліку витрат за економічними елементами рахунки 801 «Матеріальні витрати», з якого витрати потім списуються на виробництво.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітності в Україні "від 16.07.1999, № 996-ХIV, активи - ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

У бухгалтерському обліку доходами відповідно до ПСБО № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» визнається збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Зазначений ПСБО, в якості основного принципу висуває нарахування та відповідності доходів та витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей (метод нарахування).

Визначення доходу представлено так само в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, зокрема, в ПСБО № 15 «Дохід»: «5. Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, яке зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Однак ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій). ».

Відповідно до ПСБО № 16 «Витрати» витрати визнаються одночасно з визнанням доходів: «7. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. »Класифікація доходів наведена в ПСБО № 15« Дохід »« 7. Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: а) дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); 8. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

покупцеві передані ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені. ».

Відповідно до наведеного визначення доходом, в тому числі, є збільшення активу.

На підставі вищевикладеного випливає, що проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Для відображення в складі податкового кредиту понесених витрат одним з достатніх умов є отримання доходу у вигляді активу (прихід отриманих товарно - матеріальних цінностей або виконаних робіт, відображення їх у складі основних або оборотних активів), понесені витрати в бухгалтерському обліку відображаються одночасно з одержанням доходу.

У чинному законодавстві відсутні положення, відповідно до якими не включаються до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені покупцеві у зв'язку з присвоєнням йому статусу ДПА відмінного від нуля, законодавчо не передбачена так само обов'язок перевіряти у продавця товарів його місцезнаходження та наявність у нього виробничих потужностей. Закон лише наказує покупцеві мати в наявності податкову накладну, заповнену відповідно до норм законодавства, за виписку податкової накладної та свої розрахунки з бюджетом по ПДВ відповідає продавець товару.

Чинне законодавство України не містить визначення операції, яка має не реальний товарний характер, як і визначення терміна «Безтоварна фінансово господарська операція» та порядок застосування цього. терміна, в тому числі і з метою оподаткування. Норми Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, з змінами та доповненнями не містять положень, які б дозволяли при визначенні податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ використовувати дані, що відрізняються від документів. Зазначені закони та відомчі нормативні документи не визначають порядок внесення змін до податкового облік підприємством навіть за умови, якщо у встановленому законом порядку буде доведено, що операції фактично не проводилися (безтоварні фінансово-господарські операції), а укладання договорів і виписка первинних бухгалтерських документів здійснювалося з метою умисного ухилення від сплати податків. У відповідності з ГК України нікчемний правочин визначається Законом:

«Стаття 215. Недійсність правочину

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

2. Недійсним є правова угода, якщо її недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

3. Якщо недійсність правової угоди прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, така правова угода може бути визнана судом недійсним (оспорюваний правова угода). ». У законах про оподаткуванні визначення нікчемних угод відсутня.

Господарські відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами регламентуються Господарським Кодексом України від 16.01.2003 № 436-IV, стаття 67 Кодексу встановлює, що господарські відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами здійснюються на основі договорів:

«1. Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. 2. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. ».

Виникнення господарських відносин відповідно до статті 174 Господарського Кодексу також обумовлюється договорами.

Відповідно до вищенаведених норм слід так само, що документальним підтвердженням використання ТМЦ підприємства в його господарській діяльності є відображення, на підставі первинних документів по приходу і пересуванню товарно - матеріальних цінностей господарських, операцій у зведених бухгалтерських регістрах підприємства. Первинними документами, що підтверджують проведення господарських операцій з руху ТМЦ підприємства є спеціалізовані форми - накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма №М-11, форма №М-7) і прибутковий ордер (форма №М-4), списання послуг здійснюється на підставі документа, який містить заповнені всі необхідні реквізити.

Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХIV бухгалтерський і податковий облік базується на даних первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа (стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункт 2.4 Положення про документальному забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну України від 05.06.1995 р. № 88).

Так, суд зазначає, що в матеріалах справи є договора з постачальником ПП «Будторг-Техно»:

- Контракт № 05-03/09 на виконання будівельних робіт на об'єкті «Переведення на напругу 330 кВ ПЛ Слмферополь-Севастополь з реконструкцією та розширенням ПС «С1мферополь» і «Севастополь» від 05.03.2009 р. ( том 1 а.с.32), укладений між ПП «Будторг-Техно» (Субпідрядник) та ТОВ «СПМК-32 «Кримелектроводмонтаж» (Підрядник), з якого випливає:

1. Предмет контракту: 1.1. Субпідрядник бере на себе будівельні роботи на об'єкті ПС 330 кВ «Сімферополь» по титулу «Переведення на напругу 330 кВ ПЛ Сімферополь-Севастополь з реконструкцією та розширенням ПС « Сімферополь» і « Севастополь ».

2. Обов'язки сторін:

2.1. Обов'язки Підрядника: 2.1.2. Надає Субпідряднику в установленому порядку затверджену кошторисну документацію, обладнання, матеріали та вироби тощо необхідні документи для виконання робіт.

2.2. Обов'язки Субпідрядника: 2.2.1. Здійснювати будівельні роботи згідно будівельним нормам і правилам.

2.2.2. Забезпечує виконання робіт на об'єкті, відповідно до затвердженої проектно-кошторисною документацією з оформленням всієї виконавчо-технічної документації;

2.2.3. Укомплектовувати обладнанням і матеріалами по специфікації проекту.

3. Вартість робіт: 3.1. Вартість робіт становить 6980040,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1163340,00 грн.)

4. Порядок оплати робіт: 4.3. Взаєморозрахунки за обсяги виконаних будівельно-монтажних робіт проводяться щомісячно, згідно Акту приймання виконаних робіт за формою №КБ-2в та № КБ-3 протягом 3-х днів після підписання форми.

5. Терміни виконання робіт:

5.1. Субпідрядник зобов'язується виконати роботу по Контракту:

- Початок робіт - березень 2009р;

- Закінчення робіт - грудень 2009р.

- Додаткова угода № 1 до Контракту №05-03/09 на виконання будівельних робіт на об'єкті «Переведення на напругу 330 кВ ПЛ Сімферополь-Севастополь з реконструкцією та розширенням ПС «Сімферополь» і «Севастополь» від 01.11.2010р. (том 1 а.с.34), укладений між ПП «Будторг-Техно» (Субпідрядник) і ТОВ «СПМК-32« Кримелектроводмонтаж» (Підрядник), з, якого випливає:

1. Пункт 5.1. викласти в такій редакції:

Субпідрядник зобов'язується виконати роботу за Контрактом:

- Початок робіт - березень 2009р;

- Закінчення робіт - грудень 2010р.

- Договір на надання послуг № 1-12/10 від 01.12.2010р. (том 1 а.с.35), укладений між ПП «Будторг-Техно» (Підприємство) та ТОВ «СПМК-32 «Кримелектроводмонтаж» (Фірма), з якого випливає:

1. «Підприємство» зобов'язується: 1.1. Надати послуги з проживання в Сімферопольському районі працівників «Фірми» з розрахунку - 144,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 24,00 грн.), На добу на одну людину за проживання в термовагончику. Проживає 59 чоловік протягом 30 днів.

1.2. Вартість проживання становить 254880,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 42480,00 грн.)