Рішення

від 05.07.2013 по справі 914/1708/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.13 р. Справа № 914/1708/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Ділай М.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еней», м. Львів,

про: стягнення 10 500 грн. 32 коп. суми заборгованості за спожиту електричну енергію, 125 грн. 97 коп. пені, 33 грн. 71 коп. інфляційних нарахувань, 48 грн. 65 коп. трьох відсотків річних та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Свідрик Г.Р. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник позивача не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еней» про стягнення 10 500 грн. 32 коп. суми заборгованості за спожиту електричну енергію, 125 грн. 97 коп. пені, 33 грн. 71 коп. інфляційних нарахувань, 48 грн. 65 коп. трьох відсотків річних та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.05.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 28.05.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28 (докази в матеріалах справи).

Розгляд справи 28.05.2013 року відкладено на 25.06.2013 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду по справі.

Судове засідання 25.06.2013 року відкладено на 05.07.2013 року.

Представник позивача в судове засідання 05.07.2013 року з'явився, 04.07.2013 року подав заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог (вх. №26275/13), у якій просить суд долучити стягнути з відповідача на користь позивача 10 500 грн. 32 коп. суми основної заборгованості, 236 грн. 00 коп. пені, 22 грн. 44 коп. інфляційних нарахувань, 53 грн. 62 коп. трьох відсотків річних, позовні вимоги (збільшені) підтримав повністю, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії - у справі).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 15.03.2007 року №01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», а також пункті 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 року №01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році», зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Пунктом 3.9.1. Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, неотримання відповідачем поштової кореспонденції з процесуальними документами господарського суду, які йому надсилалися за адресою: 79013, Львівська область, м. Львів, вул. Героїв УПА (Тургенєва), буд. 52, кв. 7, що відповідає вказаній у позовній заяві адресі відповідача, є належним доказом надсилання останньому вказаних процесуальних документів.

Спір розглядається у відповідності до поданої позивачем 04.07.2013 року за вх. №26275/13 заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог.

Враховуючи повторну неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході судового розгляду встановлено:

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 00131587, знаходиться за адресою: 79026, Львівська область, м. Львів, вул. Козельницька, буд. 3 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Еней» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 20834919, знаходиться за адресою: 79013, Львівська область, м. Львів, вул. Тургенєва, буд. 52, кв. 7, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №375636, Довідкою Головного управління статистики у Львівській області з ЄДРЮО та ФОП №4825 та Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АВ №371954 (докази в матеріалах справи).

Як вбачається із пункту 1.1. Статуту ПАТ «Львівобленерго», затвердженого Протоколом Загальних зборів акціонерів ПАТ «Львівобленерго» від 20.04.2012 року №9, зареєстрованого 27.04.2012 року за №14151050019000338, Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» перейменоване з відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго» відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», є правонаступником Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Львівобленерго», заснованої відповідно до наказу міністерства енергетики та електрифікації України від 17.08.1995 року №156 шляхом перетворення Виробничого енергетичного об'єднання «Львівобленерго» у Державну акціонерну енергопостачальну компанію «Львівобленерго», згідно з Указом Президента України від 04.04.1995 року « 282/95 «Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України» (належним чином завірена копія Статуту ПАТ «Львівобленерго» долучена до матеріалів справи).

12.06.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Львівобленерго», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еней» (надалі - відповідач, споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії №60034 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язувався продавати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку №9 до договору «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а споживач - оплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до нього. Точка продажу електричної енергії зазначена у додатку № 6 до договору «Однолінійна схема».

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Розділом 2 договору встановлено зобов'язання сторін.

Так, пунктом 2.1. договору встановлено, що під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язалися керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Згідно пунктів 2.3.3. та 2.3.4. договору споживач зобов'язувався сплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 «порядок розрахунків» та №9 «Графік зняття показів лічильників», а також здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком №7а (7б) «порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії».

Розділом 7 договору передбачено облік електричної енергії та порядок розрахунків.

Так, відповідно до пункту 7.1. договору облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-правових документів щодо встановлення та експлуатації приладів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електричну енергію, а обсяги спожитої електричної енергії визначаються постачальником розрахунково згідно з вимогами додатку до договору «Порядок розрахунків».

Відповідно до пункту 1 додатку №2 до договору «Порядок розрахунків» розрахунок споживача з постачальником електричної енергії за регульованим тарифом здійснюється за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕ, згідно з договором про постачання електричної енергії.

Згідно пункту 2 вказаного додатку до договору розрахунковим періодом вважається період з 13 числа попереднього місяця до 12 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного. Розрахунк5и за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.

Відповідно до пункту 7 додатку №2 до договору рахунки на оплату платежів, передбачених договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати п'ять операційних днів з дня отримання рахунку. Дата оплати рахунка визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Згідно пункту 8 вказаного додатку до договору у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Згідно пункту 9.4. договору він набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2007 року. Договір вважається доразу продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць дло закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Позивач свої зобов'язання за договором виконував належним чином, постачав відповідачу електричну енергію в обсягах, необхідних для живлення електроустановок відповідача.

Відповідач своїх зобов'язань за договором з оплати поставленої електричної енергії за період з 01.04.2009 року по 01.04.2013 року не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 10 500 грн. 32 коп., станом на момент розгляду справи по суті доказів її погашення сторонами суду не заявлено та не подано (розрахунок суми заборгованості в матеріалах справи).

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло між Публічним акціонерним товариством «Львівобленерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еней» з Господарського договору про постачання електричної енергії від 12.06.2007 року №60034, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 2 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є різновидом неустойки, яка може встановлюватися за будь-яке порушення зобов'язання та як різновид неустойки, є відмінним від штрафу, оскільки штраф є сталою величиною, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року №2921-111, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім стягнення суми основної заборгованості за договором позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 236 грн. 00 коп. пені, нарахованої за період з 20.12.2012 року по 12.04.2013 року включно у відповідності до пункту 8 додатку №2 договору від 12.06.2007 року №60034 (розрахунок суми пені (збільшений) в матеріалах справи).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 22 грн. 44 коп. інфляційних нарахувань та 53 грн. 62 коп. трьох відсотків річних, нарахованих у відповідності до приписів статті 625 ЦК України (розрахунок суми інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних (збільшений) в матеріалах справи).

Відповідно до статті 4 -3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов (збільшений) є документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати у справі покласти на сторони відповідно до статті 49 ГПК України слід та стягнути з відповідача на користь позивача 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов (збільшений) задоволити повністю.

2. Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еней» (79013, Львівська область, м. Львів, вул. Тургенєва, буд. 52, кв.7; код ЄДРПОУ 20834919) на користь стягувача: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, Львівська область, м. Львів, вул. Козельницька, буд. 3; код ЄДРПОУ 00131587) 10 500 грн. 32 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію, 236 грн. 00 коп. пені, 22 грн. 44 коп. інфляційних нарахувань, 53 грн. 62 коп. трьох відсотків річних та 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

05.07.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 05.07.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.