Постанова

від 11.06.2013 по справі 801/3413/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

11 червня 2013 р. (15:45 год.) Справа №801/3413/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., при секретарі Карпенко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфагазінвест"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

представники сторін: не з'явились.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфагазінвест" (далі -Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001292207 від 20.03.2013р., податкового повідомлення-рішення № 0001282207 від 20.03.2013р. та податкового повідомлення-рішення № 0001322207 від 20.03.2013р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо невірного формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з тим, що діяльність контрагентів позивача, а саме ПП "Команд", ПП "Базіс Торг", ПП "Аланар", ТОВ "Капітал Сервіс плюс" була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах, не ґрунтуються на нормах податкового та цивільного законодавства. Позивач зауважує, що господарські операції з придбання товарів у ПП "Команд", ПП "Базіс Торг", ПП "Аланар", ТОВ "Капітал Сервіс плюс" мають реальний характер, отримання, оприбуткування товарів та їх використання в оподаткованих операціях підтверджується первинними бухгалтерськими документами, тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.04.2013 року було відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання 11.06.2013 р. представник позивача не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, надіслав на адресу суду додаткові пояснення до адміністративного позову.

У судове засідання представник відповідача 11.06.2013 р. також не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, будь-яких клопотань на адрес суду не надіслав. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на позов (а.с. 135).

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представників сторін на підставі наявних в справі матеріалів, оскільки по справі достатньо доказів для вирішення її по суті.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфагазінвест" є юридичною особою (ідентифікаційний код юридичної особи - 30450753), перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби; у перевіряємому періоді було платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 28.11.2007р. № 100079804 серії НБ №193263, індивідуальний податковий номер 304507501096.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфагазінвест" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що 3 20.02.2013р. по 26.02.2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АРК ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Альфагазінвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Команд", ПП "Базіс Торг", ПП "Аланар", ТОВ "Капітал Сервіс плюс" за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.

За результатами проведеної перевірки був складений акт №1576/22.7/30450753 від 12.03.2013 року.

Відповідно до розділу 4 (висновок) акту перевірки № 1576/22.7/30450753 від 12.03.2013 року відповідачем встановлено наступні порушення:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 75 937,00 грн., у тому числі по періодах: за 1 квартал 2010 р. у сумі 384,00грн., за 2 квартал 2010р. у сумі 14200,00грн., за 3 квартал 2010р. у сумі 1518,00 грн., за 4 квартал 2010р. у сумі 59835,00грн.

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. З, п.4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1, 7.4.2,7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5,п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) у результаті чого завищено значення рядка 23 Декларації "Залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 11667,00грн. у т.ч. за березень 2010 р. на суму 307,00 грн., за травень 2010 р. на суму 11360,00 грн., та встановлено заниження податку на додану вартість 49082,00 грн., у т.ч. у серпні 2010 р. на суму 978,00 грн., у вересні 2010 р. на суму 236,00 грн., у жовтні 47868,00 грн.

Так, актом перевірки № 1576/22.7/30450753 від 12.03.2012 року ДПІ у м. Сімферополі встановлено, що за перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з контрагентами - ПП "Команд", ПП "Базіс Торг", ПП "Аланар", ТОВ Капітал Сервіс плюс".

Далі, по тексту акту перевірки вказано, що керівники ПП "Команд", ПП "Базіс Торг", ПП "Аланар", ТОВ Капітал Сервіс плюс" не здійснювали від імені підприємства безпосередньої самостійної діяльності, направленої на отримання прибутку, то дану діяльність не можливо вважати підприємницькою.

Як зазначається у акті перевірки, діяльність зазначених контрагентів була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та не мають реального товарного характеру.

Відповідно, ТОВ "Альфагазінвест" в момент вчинення правочину з вищевказаними контрагентами не дотримано вимог Цивільного кодексу України, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, відповідач у акті перевірки, зробив висновок про нікчемність правочинів з зазначеними контрагентами та необґрунтованість податкового кредиту, завищення валових витрат, тощо.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 20.03.2013 р. №0001282207 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 94921,25 грн., з яких за основним платежем 75937,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) сумою 18984,25 грн. (а.с. 56), №0001322207 від 20.03.2013 р., яким позивачу зменшений розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2010 р. в розмірі 307,00 грн. та за травень 2010 р. в розмірі 11360,00 грн. (а.с. 57) та №0001292207 від 20.03.2013 р., про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 61352,50 грн. , з яких за основним платежем 49082,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) сумою 12270,50 грн. (а.с. 55).

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобов'язань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій і було встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, валові витрати по операціям з контрагентами ПП "Команд", ПП "Базіс Торг", ПП "Аланар", ТОВ Капітал Сервіс плюс" були сформовані позивачем у 1 кварталі 2010р., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки ІІІ розділу Податкового кодексу України «Податок на прибуток підприємств» набрав чинності з 01.04.2011 року.

Відповідно до пп. 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №334/94-ВР (надалі Закон №334 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У п.3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3).

Стаття 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлювала , що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Зазначений обов'язок платника податку - покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

У такий спосіб законодавець забезпечив відповідність об'єкту оподаткування, а відтак і податкових зобов'язань платника податку фактичним даним його фінансово-господарської діяльності, що відповідає такому принципу побудови системи оподаткування, як обов'язковість, суть якого згідно зі ст. 3 Закону України "Про систему оподаткування" полягає, в тому числі, у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період.

Таким чином, згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 у платника податків виникають валові витрати, в тому числі, понесені у межах відповідних договорів про виконання робіт, послуг.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № № 283/97-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Слід зазначити, що п.5.11 ст. 5 Закону №334 заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

На час проведення позивачем господарської діяльності у 2010 році платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість" (надалі - Закон про ПДВ).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону про ПДВ податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Вона складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Вимоги до порядку оформлення податкової накладної перелічені у п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи

або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За п. 7.4.5. Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Вказана стаття надає право платнику податків сформувати податковий кредит у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, обов'язок і порядок сплати ПДВ, поняття бюджетної заборгованості і її відшкодування, визначені Законом України «Про податок на додану вартість», яким і повинен керуватися податковий орган.

Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах цієї норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Отже, виходячи зі змісту розглядуваних норм Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

За таких обставин, приписи пункту 1.8 статті 1 Закону щодо надмірної сплати податку як ознаки суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає сплата сум ПДВ постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону.

Отже, під час встановлення факту надмірної спати ПДВ, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми ПДВ, сплачені покупцем-платником податку постачальникам у складі ціни придбаних товарів та послуг, які відносяться до господарської діяльності позивача.

Таким чином, стає зрозумілим, що згідно з Законом України «Про податок на додану вартість» сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати ним податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Враховуючи зазначене, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону N 168/97-ВР щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Таким чином, в основу розрахунку суми бюджетного відшкодування покладено єдиний принцип: проведення грошових розрахунків з постачальниками за придбані товари.

Виходячи з системного аналізу наведених норм законодавства, правило переносу від'ємного значення попереднього звітного періоду до складу податкового кредиту наступного податкового періоду означає, що в звітному податковому періоді у платника податку може виникнути право на бюджетне відшкодування, але платник податку може отримати лише ту частину, яка буде дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), а не виключно у попередньому податковому періоді, незалежно від того, у якому із попередніх звітних періодів придбано товар, сформовано податковий кредит та сплачено суму податку.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, позивач мав господарські відносини з ПП "Команд", ПП "Базіс Торг", ПП "Аланар", ТОВ "Капітал Сервіс плюс" на підставі договорів.

Судом встановлено, що 30 червня 2004 року між ДК "Укртрансгаз", в особі директора "Дирекції з будівництва та експлуатації газопроводу" Джанкой-Феодосія-Керч " і ЗАТ "Альфагазінвест" укладено договір № 27 на будівництво газопроводу-відводу та ГРС до м. Старий Крим Кіровського району АРК.

Предмет договору - Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання власними та залученими силами, з використанням своїх матеріалів провести роботи з будівництва газопроводу-відводу та ГРС до м. Старий Крим Кіровського району АРК

Так, по ходу виконання умов Договору, Підрядник - ТОВ "Альфагазінвест" набувало необхідні, для виконання будівельних робіт, матеріли у різних постачальників, зокрема:

17 вересня 2010р. між ТОВ "Капітал Сервіс плюс" та ТОВ "Альфагазінвест" укладено Договір про поставку Продукції на загальну суму 1841,16 грн., у т.ч. ПДВ -306,86 грн.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Капітал Сервіс плюс" поставило ТОВ "Альфагазінвест" відповідну продукцію, що підтверджується видатковими накладними: № 378 від 18.03.2010 року на суму 875,16 грн., у т.ч. ПДВ - 145,86грн. № 454 від 30.03.2010 року на суму 966,00 грн., у т.ч. ПДВ - 161,00 грн. та податковими накладними: № 378 від 18.03.2010 року на суму 875,16 грн., у т.ч. ПДВ - 145,86грн., № 454 від 30.03.2010 року на суму 966,00 грн., у т.ч. ПДВ - 161,00 грн.

Оплата товару підтверджена платіжними дорученнями №460 від 18.03.2010 року та № 494 від 30.03.2010 року усього на суму 1841,16 грн., у т.ч. ПДВ - 306,86 грн.

Відповідно до видаткової накладної № 378 від 18.03.2010 року придбано: Перехід концентричний 159x133, Отвод ст. 90* 159x6. Використано при будівництві: Підсумкова відомість ресурсів (графа 65) за жовтень 2010р., Підсумкова відомість ресурсів (графа 105) за вересень 2010р., Підсумкова відомість ресурсів (графа 287) за вересень 2010р. Списано по використанню на підставі Акту № СпТ-000755 від 30 вересня 2010 р.

Відповідно до видаткової накладної № 454 від 30.03.2010 року придбано: Конструкція КЗШС 41 н/ж д.50, Фланец ст. ГОСТ 12820 50, Фланец ст. ГОСТ 12820 80, Перехід концентричний 76*57 Використано при будівництві: Підсумкова відомість ресурсів (графа 235,236, 287, 389) за вересень 2010р. Списано по використанню на підставі Акту № СпТ-000755 від 30 вересня 2010 р.

16 серпня 2010р. між ПП "Аланар" та ТОВ "Альфагазінвест" укладено Договір про поставку Продукції на загальну суму 7287, 50 грн., у т.ч. ПДВ - 1214,58 грн.

На виконання умов вказаного договору ПП "Аланар" поставило ТОВ "Альфагазінвест" відповідну продукцію, що підтверджується видатковими накладними: №303 від 18.08.2010 року на суму 5870,00 грн., у т.ч. ПДВ - 978,33 грн., № 425 від 22.09.2010 року на суму 1417,50 грн., у т.ч. ПДВ - 236,25 грн. та податковими накладними: № 308 від 18.08.2010 року на суму 5870,00 грн., у т.ч. ПДВ - 978,33 грн., № 491 від 21.09.2010 року на суму 1417,50 грн., у т.ч. ПДВ - 236,25 грн.

Оплата товару підтверджена платіжним дорученням №1035 від 18.08.2010 року та платіжним дорученням № 1142 від 21.09.2010 року усього на суму 7287,50 грн., у т.ч. ПДВ - 1214,58 грн.

Відповідно до видаткової накладної №303 від 18.08.2010 року придбано: Котел QUASAR PLUS 24 і, Фільтр газ 1/2, Стабілізатор напруження. Використано при будівництві: Підсумкова відомість ресурсів (графа 95,96,97) за жовтень 2010р. Списано по використанню на підставі Акту № СпТ-001105 от 31 жовтня 2010 г

Також, відповідно до видаткової накладної № 425 від 22.09.2010 року придбано: Конвектор Данко 2 кВт (стальний) Сит Використано при будівництві: Підсумкова відомість ресурсів (графа 452) за вересень 2010р. Списано по використанню на підставі Акту № СпТ-000755 от 30 вересня 2010 р.

08 жовтня 2010р. між ПП "Команд" ТОВ "Альфагазінвест" укладено Договір про поставку Продукції на загальну суму 287 205,48 грн., у т.ч. ПДВ - 47867,58 грн.

На виконання умов вказаного договору ПП "Команд" поставило ТОВ "Альфагазінвест" відповідну продукцію, що підтверджується видатковими накладними: №870 від 12.10.2010 року на суму 1528,80 грн., у т.ч. ПДВ - 254,80 грн., №897 від 15.10.2010 року на суму 4378,80 грн., у т.ч. ПДВ - 729,80 грн., № 911 від 19.10.2010 року на суму 276296,16 грн., у т.ч. ПДВ - 46049,36 грн., №942 від 20.10.2010 року на суму 2256,12 грн., у т.ч. ПДВ - 376,02 грн., №960 від 28.10.2010 року на суму 2745,60 грн., у т.ч. ПДВ - 457,60 грн. та податковими накладними: №870 від 12.10.2010 року на суму 1528,80 грн., у т.ч. ПДВ - 254,80 грн., №897 від 15.10.2010 року на суму 4378,80 грн., у т.ч. ПДВ - 729,80 грн., №911 від 19.10.2010 року на суму 276 296,16 грн., у т.ч. ПДВ - 46049,36 грн., №942 від 20.10.2010 року на суму 2256,12 грн., у т.ч. ПДВ-376,02 грн., №960 від 28.10.2010 року на суму 2745,60 грн., у т.ч. ПДВ - 457,60 грн.

Оплата товару підтверджена платіжними дорученнями №1259 від 12.10.2010 року, №1268 від 14.10.2010 року, №1297 від 20.10.2010 року, №1353 від 28.10.2010 року та квитанціями до прибуткового касового ордера №54 від 29.10.2010 року, №56 від 01.11.2010 року, №57 від 02.11.2010 року, № 58 від 03.11.2010 року, № 59 від 04.11.2010 року, № 62 від 08.11.2010 року, №63 від 09.11.2010 року, № 64 від 10.11.2010 року, № 65 від 11.11.2010 року, № 66 від 12.11.2010 року, № 70 від 15.11.2010 року, № 71 від 16.11.2010 року, № 72 від 17.11.2010 року, № 73 від 18.11.2010року, № 74 від 19.11.2010 року, № 77 від 22.11.2010 року, № 78 від 23.11.2010 року, № 79 від 24.11.2010 року, № 80 від 25.11.2010 року, № 81 від 26.11.2010 року, № 84 від 29.11.2010 року, № 85 від 30.11.2010 року, № 86 від 01.12.2010 року, № 87 від 02.12.2010 року, № 88 від 03.12.2010 року, № 91 від 06.12.2010 року, № 92 від 07.12.2010 року, № 93 від 08.12.2010 усього на суму 287205,48 грн., у т.ч. ПДВ - 47867,58 грн.

Відповідно до видаткової накладної № 870 від 12.10.2010 року придбано: Перехід концентричний 108x89, Перехід концентричний 159x108, Отвод ст. 90*159x5, Отвод ст. 90*20. Використано при будівництві: підсумкова відомість ресурсів до акту №2 (графа 75,83,84), підсумкова відомість ресурсів до акту №3 (графа 65) за жовтень 2010р. Списано по використанню на підставі Акту № СпТ-001100 от 31 жовтня 2010 р., та акту № СпТ-001111 от 31 жовтня 2010 р.

Також, відповідно до видаткової накладної №897 від 15.10.2010 року придбано: Перехід концентричний 108x89, Перехід концентричний 325x219, Фланец ст. ГОСТ 12820 150x16 Фланец ст. ГОСТ 12820 200x16, Отвод ст. 90*159x5, Отвод ст. 90*219*6. Використано при будівництві: підсумкова відомість ресурсів до акту № 2 (графа 76,78,83) та підсумкова відомість ресурсів до акту №3 (графа 65,66,67) за жовтень 2010р. Списано по використанню на підставі Акту № СпТ-001100 от 31 жовтня 2010 р., та акту № СпТ-001105 от 31 жовтня 2010 р.

Відповідно до видаткової накладної № 911 від 19.10.2010 року придбано: Селітра, Перегной, Семена трави овсяниці. Використано при будівництві: Підсумкова відомість ресурсів до акту №1 (графа 18,19,20) за жовтень 2010р. Списано по використанню на підставі Акту № СпТ-001104 от 31 жовтня 2010 р.

Відповідно до видаткової накладної № 942 від 20.10.2010 року придбано: Перехід концентричний 159x108, Фланец ст. ГОСТ 12820 200, Отвод ст. 90*219*6, Труба ст. ГОСТ 8732 108x6, Прокладка бентонітова 100, Прокладка бектонітова 150, Прокладка бектонітова 200. Використано при будівництві: Підсумкова відомість ресурсів до акту № 2(графа 66,78,84,86,87,88), Підсумкова відомість ресурсів до акту №3 (графа 66) за жовтень 2010р., Списано по використанню на підставі Акту № СпТ-001111 от 31 жовтня 2010 р., та по акту № СпТ-001105 от 31 жовтня 2010 р.

Відповідно до видаткової накладної № 960 від 28.10.2010 року придбано: Фланец ст. ГОСТ 12820 200x16, Фланец ст. ГОСТ 12820 150x16, Прокладка бентонітова 150. Використано при будівництві: Підсумкова відомість ресурсів до акту № 2(графа 77,79,87) за жовтень 2010р. Списано по використанню на підставі Акту № СпТ-001105 от 31 жовтня 2010 р.

17 травня 2010р. між ПП "Базіс Торг" та ТОВ "Альфагазінвест" укладено Договір про поставку Продукції на загальну суму 68162, 16 грн., у т.ч. ПДВ - 11360, 36 грн.

На виконання умов вказаного договору ПП "Базіс Торг" поставило ТОВ "Альфагазінвест" відповідну продукцію, що підтверджується видатковими накладними: №384 від 19.05.2010 року на суму 9463,68 грн., у т.ч. ПДВ - 1577,28 грн., №390 від 20.05.2010 року на суму 9463,68 грн., у т.ч. ПДВ - 1577,28 грн., №397 від 21.05.2010 року на суму 9700,27 грн., у т.ч. ПДВ - 1616,71 грн., №407 від 25.05.2010 року на суму 9877,72 грн., у т.ч. ПДВ - 1646,29 грн., №416 від 26.05.2010 року на суму 9842,23 грн., у т.ч. ПДВ - 1640,37 грн., №426 від 27.05.2010 року на суму 9936,86 грн., у т.ч. ПДВ - 1656,14 грн. , №440 від 28.05.2010 року на суму 9877,72 грн., у т.ч. ПДВ- 1646,29 грн. та податковими накладними: №384 від 19.05.2010 року на суму 9463,68 грн., у т.ч. ПДВ - 1577,28 грн., №390 від 20.05.2010 року на суму 9463,68 грн., у т.ч. ПДВ - 1577,28 грн., №397 від 21.05.2010 року на суму 9700,27 грн., у т.ч. ПДВ - 1616,71 грн., №407 від 25.05.2010 року на суму 9877,72 грн., у т.ч. ПДВ - 1646,29 грн., №416 від 26.05.2010 року на суму 9842,23 грн., у т.ч. ПДВ - 1640,37 грн., №426 від 27.05.2010 року на суму 9936,86 грн., у т.ч. ПДВ - 1656,14 грн., №440 від 28.05.2010 року на суму 9877,72 грн., у т.ч. ПДВ - 1646,29 грн.

Оплата товару підтверджена квитанціями до прибуткового касового ордера №84 від 19.05.2010 року, №90 від 20.05.2010 року, №97 від 21.05.2010 року, №107 від 25.05.2010 року, №116 від 26.05.2010 року, №126 від 27.05.2010 року, №140 від 28.05.2010 року усього на суму 68 162,16 грн., у т.ч. ПДВ - 11 360,36 грн.

Відповідно до видаткової накладної №384 від 19.05.2010 року придбано: Труба SDR 17.6д.125мм. Використано при будівництві: Підсумкова відомість ресурсів (графа 70) за жовтень 2010р. Списано по використанню на підставі Акту № СпТ-001105 от 31 жовтня 2010 р.

Відповідно до видаткової накладної № 390 від 20.05.2010 року придбано: Труба SDR 17.6 д.125мм. Використано при будівництві: Підсумкова відомість ресурсів (графа 70) за жовтень 2010р. Списано по використанню на підставі Акту № СпТ-000755 от 30 вересня 2010 р.

Відповідно до видаткової накладної №397 від 21.05.2010 року придбано: Труба SDR 17.6 д.125мм. Використано при будівництві: Підсумкова відомість ресурсів (графа 70) за жовтень 2010р. Списано по використанню на підставі Акту № СпТ-001105 от 31 жовтня 2010 р.

Відповідно до видаткової накладної №407 від 25.05.2010 року придбано: Труба SDR 17.6 д.125мм. Використано при будівництві: Підсумкова відомість ресурсів (графа 70) за жовтень 2010р. Списано по використанню на підставі Акту № СпТ-001105 от 31 жовтня 2010 р.

Відповідно до видаткової накладної №416 від 26.05.2010 року придбано: Труба SDR 17.6 д. 125мм. Використано при будівництві: Підсумкова відомість ресурсів (графа 180) за вересень 2010р. Списано по використанню на підставі Акту № СпТ-000755 от 30 вересня 2010 р.

Відповідно до видаткової накладної № 426 від 27.05.2010 року придбано: Труба SDR 17.6 д.125мм. Використано при будівництві: Підсумкова відомість ресурсів (графа 180) за вересень 2010р. Списано по використанню на підставі Акту № СпТ-000755 от 30 вересня 2010 р.

Відповідно до видаткової накладної №440 від 28.05.2010 року придбано: Труба SDR 17.6д.125мм. Використано при будівництві: Підсумкова відомість ресурсів (графа 180) за вересень 2010р. Списано по використанню на підставі Акту № СпТ-000755 от 30 вересня 2010 р.

Також, судом встановлено, що постачальники послуг (товарів), придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідних господарських операцій були зареєстровані платником податку на додану вартість, за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua) і мали право видавати податкові накладні.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд приходить до висновку, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача був юридичною особою, зареєстрований як платник податків на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового кодексу України та ЗУ "Про податок на додану вартість" мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано документів, яки б спростовували твердження позивача щодо отримання товару від ПП "Команд", ПП "Базіс Торг", ПП "Аланар", ТОВ "Капітал Сервіс плюс", його подальше використовування .

Щодо висновків відповідача стосовно неможливості підтвердження реального придбання позивачем ТМЦ (послуг, товарів) у ПП "Команд", ПП "Базіс Торг", ПП "Аланар", ТОВ "Капітал Сервіс плюс", у зв'язку з тим, що останні мають ознаку "фіктивності" та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а тому усі операції з надання послуг (товарів) ПП "Команд", ПП "Базіс Торг", ПП "Аланар", ТОВ Капітал Сервіс плюс" не спричиняють реального настання правових наслідків - є нікчемними, суд зазначає наступне.

Під господарською діяльністю у статті 3 Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку, між ТОВ "Альфагазінвест" та ПП "Команд", ПП "Базіс Торг", ПП "Аланар", ТОВ Капітал Сервіс плюс" були вчинені господарські операції з придбання товарів. Оплата за договорами була здійсненна позивачем повністю.

А відтак, зазначене свідчить про те, що господарські операції між позивачем та його постачальниками були спрямовані на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарських операцій, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що данні правочини є нікчемними та суперечать інтересам держави та суспільства.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Необхідно зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України): правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203 частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Зазначена позиція викладена в Ухвалі ВАСУ від 14.11.2012р. у справі №К/9991/50772/12.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ПП "Команд", ПП "Базіс Торг", ПП "Аланар", ТОВ Капітал Сервіс плюс" правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зауважує, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст. 19Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання товарів від ПП "Команд", ПП "Базіс Торг", ПП "Аланар", ТОВ Капітал Сервіс плюс", на які платник податків посилається як на підставу виникнення у нього права на формування податкового кредиту на суму та включення понесених витрат до складу валових витрат, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Суд підкреслює, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, хто не був постачальником товару. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 31.11.2011р.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, у праві "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами хисту права власності.

Стосовно посилання податкового органу в Акті перевірки на матеріали кримінальної справи, суд зауважує, що матеріали кримінальної справи, використані податковим органом під час перевірки, не є належними та допустимими доказами в адміністративному судочинстві у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд також зазначає, що за відсутністю вироку суду, яким підтверджено фіктивність здійснення операції між позивачем та ПП "Команд", ПП "Базіс Торг", ПП "Аланар", ТОВ Капітал Сервіс плюс", вказаних в акті перевірки, безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання товарів від ПП "Команд", ПП "Базіс Торг", ПП "Аланар", ТОВ Капітал Сервіс плюс" (зокрема доказів отримання товарів від інших постачальників), та при наявності доказів, які підтверджують отримання товарів саме від ПП "Команд", ПП "Базіс Торг", ПП "Аланар", ТОВ Капітал Сервіс плюс" та їх використання в господарської діяльності позивачем, у суду відсутні підстави визнання вказаних операцій фіктивними, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.

Крім того, відсутність за місцезнаходженням, а також відсутність у нього достатніх трудових ресурсів, машин, механізмів та обладнання, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, не є беззаперечним доказом неможливості здійснювати ним господарських операцій з виконання робіт: адже необхідні необоротні активи могли бути орендовані у інших осіб, а робочі активи могли залучатись на умовах підряду з СПД-ФО, або шляхом аутстафінгу (позикова робоча сила) і т.п. (аналогічна думка викладена ВАСУ в Ухвалі від 01.03.2012 р. по справі №К/9991/76143/11, від 08.12.2011 р. по справі №К/9991/50633/11).

Суд вказує, що ВАСУ в Ухвалі від 16.05.2012 р. по справі №К-9991/6724/12 дотримується наступної думки: «Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб».

ВАСУ в Ухвалі від 30.10.2012 р. по справі №К-28070/10 викладає наступну думку: «Витрати для цілі визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків».

Більш того, суд звертає увагу податкового органу, що факт відсутності підприємства за юридичною адресою був встановлений під час проведення перевірки, ані під час вчинення господарських операцій, які стали підставою для формування податкового кредиту та об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Слід зазначити, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи".

Аналогічна правова позиція викладена також в Ухвалі ВАСУ від 25.03.2013р. у справі № К/9991/53897/12, в Ухвалі ВАСУ від 27.03.2013р. по справі № К/9991/79784/12, в Ухвалі ВАСУ від 04.04.2013р. по справі № К/9991/73692/11.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що висновки викладені відповідачем в акті перевірки №1576/22.7/30450073 від 12.03.2013 р. не підтверджуються матеріалами справи, а отже у відповідача не було правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

У зв'язку з цим, також необґрунтованим є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 20.03.2013 р. № 0001292207, №0001282207 та №0001322207.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфагазінвест" (ЄДРПОУ 30450753) 1679,41 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Панов О.І.