Постанова

від 20.03.2013 по справі 2а-9494/12/0170/29

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2013 р. (17:33) Справа №2а-9494/12/0170/29

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Пакет Т.В.,

при секретарі судового засідання - Мельниковій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-строй ЛТД» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим-строй ЛТД» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача №0003372204 від 23 серпня 2012 року на загальну суму 504288 грн. та №0003382204 від 23 серпня 2012 року в частині: за основним платежем 459523 грн., за штрафною санкцією 51269,50 грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, по правовідносинам з сумнівними контрагентами КП «Альянс», БВП «Строитель плюс», ПП «Визит торг», що мають ознаки фіктивності та безтоварність зазначених господарських операцій. Позивач зазначає, що господарські операції з придбання товарів у вказаних контрагентів мають реальний характер, отримання, оприбуткування товарів та їх використання в оподаткованих операціях підтверджується первинними бухгалтерськими документами, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача Шиленко О.В. позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб'єктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби є територіальним органом виконавчої влади, яка реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні п.7 п. 1 ст. 3 КАС України.

Тобто, зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим-строй ЛТД» є юридичною особою, ідентифікаційний код 33848599, зареєстрований у якості платника ПДВ та перебуває на податковому обліку ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС (а.с.67,68,69,70).

З 20.07.2012 року по 02.08.2012 року посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 09 серпня 2012 року №4386/22-1/33848599 (далі - акт) (а.с.10-64).

За висновками акту встановлено порушення позивачем, зокрема:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями, п. 22.4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 20 травня 2010 року №2275-IV, п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями (далі - ПК України) - в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 504287 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року на суму 43619 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 198387 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 228562 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 33719 грн.

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 113565 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року на суму 113565 грн.;

- п. 4.1 ст. 4, п.п.7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР року (із змінами та доповненнями) та п.14.1.191 п. 14 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст. 188, п.п.187.1а п. 187.1 ст. 187, п. 201.1 ст. 201, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст. 201 ПК України - в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 547625 грн., у тому числі за лютий 2011 року на суму 30000 грн., за березень 2011 року на суму 27608 грн., за квітень 2011 року на суму 89921 грн., за травень 2011 року на суму 36804 грн., за червень 2011 року на суму 70116 грн., за липень 2011 року на суму 92225 грн., за серпень 2011 року на суму 49789 грн., за вересень 2011 року на суму 32406 грн., за жовтень 2011 року на суму 1333 грн., за листопад 2011 року на суму 29321 грн., за грудень 2011 року на суму 88102 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 серпня 2012 року №0003372204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 504288 грн., у тому числі 504287 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 23 серпня 2012 року №0003382204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 620920 грн., у тому числі 547625 грн. за основним платежем та 73295 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.65,66).

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення позивачем законодавства в частині оподаткування податком на прибуток підприємств, податком додану вартість за період з лютого 2011 року по грудень 2011 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Проте, в п.1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення ПК України зроблено зауваження про те, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011 року.

До набрання чинності Розділом ІІІ ПК України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами і доповненнями, далі -Закон №334),(в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Таким чином, при визначенні суми податку на прибуток та інших показників декларації за І квартал 2011 року та за весь попередній період позивач мав керуватися нормами саме цього нормативно-правового акту, а за всі наступні періоди - нормами розділу ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.3 Закону №334 об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону№334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових, наведений у п.5.3 ст.5 Закону №334. Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону №334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п.6.1. ст.6 Закону №334 якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Поняття господарської діяльності наведено у п.1.32 ст.1 Закону №334, в силу якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Норми аналогічного змісту встановлено й розділом IV Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на прибуток підприємств з 01.01.2011 року.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об'єкта оподаткування є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон №168).

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, згідно з п.1.7. Закону №168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст.7 Закону №168.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п.7.2.3 Закону №168 Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна повинна містити наступні реквізити: порядковий номер, дату виписування податкової накладної, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, податковий номер платника податку (продавця, покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'їм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Аналогічні положення встановлені розділу V ПК України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно зі ст.198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Відповідно до вищевказаного акту перевірки порушення позивачем податкового законодавства відбулося у зв'язку з тим, що останній за період з 01.07.2009 року по 31.03.2012 року мав правовідносини з контрагентами-постачальниками, які мають ознаки фіктивності та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Судом встановлено, що за період з лютого 2011 року по грудень 2011 року позивач мав правовідносини з КП «Альянс», БВП «Строитель-Плюс», ПП «Визит торг», які згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) станом на день розгляду справи не перебувають у процесі припинення.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755-ІУ якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На підставі вищевикладеного судом встановлено, що вказані контрагенти позивача є юридичними особами, що мають належний обсяг цивільної правоздатності та дієздатності.

Під час розгляду справи встановлено, що у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами у спірний період, що підтверджується наступним.

У 2011 році ТОВ «Крим-строй ЛТД» отримало від КП «Альянс» роботи та товари на загальну суму 2035149,24 грн., у тому числі ПДВ 339191,54 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи податковою накладною №650 від 28.02.2011 року на суму 180001,20 грн., у т.ч. ПДВ - 30000 грн., актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року на суму 180001,20 грн., у т.ч. ПДВ - 30000 грн., податковою накладною №260 від 31.03.2011 року на суму 165648,72 грн., у т.ч. ПДВ - 27608,12 грн., актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 року на суму 165648,72 грн., у т.ч. ПДВ - 27608,12 грн., податковою накладною №1 від 01.04.2011 року на суму 109923,84 грн., у т.ч. ПДВ - 18320,64 грн., актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року на суму 109923,84 грн., у т.ч. ПДВ - 18320,64 грн., податковою накладною №73 від 08.04.2011 року на суму 60000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 10000,00 грн., актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року на суму 60000 грн., у т.ч. ПДВ - 10000 грн., податковою накладною №50 від 15.04.2011 року на суму 160444,32 грн., у т.ч. ПДВ - 26740,72 грн., актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року на суму 160444,32 грн., у т.ч. ПДВ - 26740,72 грн., податковою накладною №201 від 21.04.2011 року на суму 31420,56 грн., у т.ч. ПДВ - 5326,76 грн., актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року на суму 31420,56 грн., у т.ч. ПДВ - 5326,76 грн., податковою накладною №202 від 21.04.2011 року на суму 177742,87 грн., у т.ч. ПДВ - 29623,81 грн., актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року на суму 177742,87 грн., у т.ч. ПДВ - 29623,81 грн., податковою накладною №264 від 29.06.2011 року на суму 420695,30 грн., у т.ч. ПДВ - 7011588 грн., видатковою накладною №1128 від 29.06.2011 року на суму 420695,30 грн., у т.ч. ПДВ - 70115,88 грн., податковою накладною №34 від 05.07.2011 року на суму 249996,00 грн., у т.ч. ПДВ - 41666,00 грн., актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011 року на суму 249996,00 грн., у т.ч. ПДВ - 41666,00 грн., податковою накладною №280 від 29.07.2011 року на суму 303353,02 грн., у т.ч. ПДВ - 50558,84 грн., видатковою накладною №1715 від 29.07.2011 року на суму 303353,02 грн., у т.ч. ПДВ - 50558,84 грн., податковою накладною №301 від 30.11.2011 року на суму 175923,41 грн., у т.ч. ПДВ - 29320,57 грн., видатковою накладною №2635 від 30.11.2011 року на суму 175923,41 грн., у т.ч. ПДВ - 29320,57 грн.

Отримані роботи та товари ТОВ «Крим-строй ЛТД» були частково сплачені за період з 01.07.2009 року по 31.03.2012 року у безготівковій формі у загальній сумі 1135182,00 грн., згідно виписок з банківського рахунку, та у готівковій формі у загальній сумі 859276,61 згідно фіскальних чеків.

Станом на 31.12.2011 року у ТОВ «Крим-строй ЛТД», виходячи з даних рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», існує кредиторська заборгованість перед КП «Альянс» у сумі 46614,14 грн.

У травні 2011 року ТОВ «Крим-строй ЛТД» отримало будівельні матеріали від ПП «Визит торг» на загальну суму 220821,38 грн., у тому числі ПДВ 36803,56 грн., що підтверджується податковою накладною №301 від 17.05.2011 року на суму 220821,38 грн., у т.ч. ПДВ - 36803,56 грн., видатковою накладною №РН-0000277 від 17.05.2011 року на суму 220821,38 грн., у т.ч. ПДВ - 36803,56 грн.

Отримані товари ТОВ «Крим-строй ЛТД» були повністю сплачені, про що свідчать фіскальні чеки, наявні в матеріалах справи.

У серпні та вересні 2011 року ТОВ «Крим-строй ЛТД» отримало будівельні матеріали від БВП «Строитель-Плюс» на загальну суму 493168,13 грн., у тому числі ПДВ - 82194,69 грн., що підтверджується податковою накладною №530 від 31.08.2011 року на суму 298734,03 грн., у т.ч. ПДВ - 49789,00 грн., видатковою накладною №2590 від 31.08.2011 року на суму - 298734,03 грн., у т.ч. ПДВ - 49789,00 грн., податковою накладною №522 від 30.09.2011 року на суму 194434,10 грн., у т.ч. ПДВ - 32405,69 грн., видатковою накладною №2932 від 31.08.2011 року на суму 194434,10 грн., у т.ч. ПДВ - 32405,69 грн.

Отримані товари ТОВ «Крим-строй ЛТД» були частково сплачені за період з 01.07.2009 року по 31.03.2012 року у готівковій формі у загальній сумі 298734,03 згідно фіскальних чеків, наявних в матеріалах справи.

Станом на 31.12.2011 року у ТОВ «Крим-строй ЛТД», виходячи з даних рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», існує кредиторська заборгованість перед БВП «Строитель-Плюс» у сумі 194434,10 грн.

Отримані роботи та будівельні матеріали в сумі 2749138,75 грн., витрати з придбання яких були включені до складу валових витрат у відповідних періодах 2011 року, використані у господарській діяльності позивача щодо виконання своїх договірних обов'язків з ТОВ «СКК «Блакитна затока», про що свідчать акти виконаних робіт, прибуткові та податкові накладні.

Вищенаведені обставини також наведені у проведеній по справі судово-економічній експертизі №232 від 12.02.2013 року (а.с.103-114), відповідно до висновків якої отримання товарів (робіт, послуг) в період часу, що перевірявся, від КП «Альянс», ПП «Визит Торг», БВП «Строитель-Плюс» підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами ТОВ «Крим-строй ЛТД». Ці господарські операції підтверджені податковими накладними, видатковими накладними, актами виконаних робіт, фіскальними чеками, виписками банку, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних та податковою звітністю ТОВ «Крим-строй ЛТД», що надана до ДПІ. Висновки за актом перевірки Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 09.08.2012 року №4386/22-1/33848599, щодо заниження ПДВ, що підлягає сплаті за 2011 рік на суму 458189 грн., первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Крим-строй ЛТД» не підтверджені. Показники податкової звітності, викладені в деклараціях з податку на прибуток за період з 01.07.2009 року по 31.03.2012 року, первинними бухгалтерськими та податковими документами ТОВ «Крим-строй ЛТД» підтверджені. Висновки акту перевірки від 09.08.2012 року №4386/22-1/33848599, щодо заниження податку на прибуток на суму 504287 грн., завищення від'ємного значення об'єкта оподаткуванням на прибуток на суму 113565 грн., заниження податку на додану вартість в частині 458189 грн., первинними бухгалтерськими та податковими документами ТОВ «Крим-строй ЛТД не підтверджені. Відповідно документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, реальність здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Крим-строй ЛТД» з КП «Альянс», ПП «Визит Торг», БВП «Строитель-Плюс» підтверджена.

Суд погоджується з вказаним висновком судово-економічній експертизі №232 від 12.02.2013 року, оскільки він повністю узгоджується з встановленими судом обставинами та дослідженими у судовому засіданні доказами.

Отже, право позивача на формування податкового кредиту за відповідні періоди по вказаним господарським операціям з вищезазначеними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи вищевказаними податковими накладними, складеними КП «Альянс», БВП «Строитель-Плюс», ПП «Визит торг».

Особи, що постачали товар та послуги на користь позивача, були платниками ПДВ на момент поставки: Постачальник КП «Альянс» був платником ПДВ на момент здійснення робіт - Свідоцтво платника ПДВ №00887869 анульовано лише 11.04.2012 року (дані офіційного сайту ДПС України http://www.sts.gov.ua - п.2.8. Розділу ІІ Наказу №1394). Постачальник ТОВ «БВП «Строитель-плюс» був платником ПДВ на момент здійснення робіт - Свідоцтво платника №961346 анульовано лише 03.03.2011 року, Свідоцтво платника ПДВ ПП «Базис Торг» №100147207 анульовано лише 24.01.2012 (дані офіційного сайту ДПС України http://www.sts.gov.ua - п.2.8. Розділу ІІ Наказу №1394).

Таким чином, судом встановлено, що позивач формував податковий кредит та валові витрати за реально здійсненими господарськими операціями з КП «Альянс», БВП «Строитель-Плюс», ПП «Визит торг», яки були окремими платниками податків, а тому за приписами статті 61 Конституції України несуть самостійну (індивідуальну) відповідальність за своєчасність нарахування та повноту сплати податкових зобов'язань за такими господарськими операціями.

Висновок податкового органу про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, заснований на тому, що правочини, укладені між позивачем та вищезазначеними контрагентами мають ознаки "нікчемності" та "безтоварності".

Статтею 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлена презумпція правомірності правочину. Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та КП «Альянс», БВП «Строитель-Плюс», ПП «Визит торг», зокрема доказів умисного укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та право на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із п.2 ст.3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Таким чином, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток підприємств у сумі 504287 грн. та податку на додану вартість у сумі 458189 грн. по взаємовідносинам з КП «Альянс», БВП «Строитель-Плюс», ПП «Визит торг».

У зв'язку з цим, також необґрунтованим є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №0003372204 від 23 серпня 2012 року про донарахування податку на прибуток на суму 504288 грн. (основний платіж - 504287 грн., штрафні санкції - 1 грн.). та податкового повідомлення-рішення відповідача №0003382204 від 23 серпня 2012 року в частині донарахування податку на додану вартість на суму 509458,50 грн. (основний платіж - 458189 грн., штрафні санкції - 51269,50 грн.).

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2146 грн. (а.с.2,77), та витрати, пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи у розмірі 23584 грн. (а.с.119).

Оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судовий збір підлягає стягненню із Державного бюджету України шляхом його безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

В судовому засіданні 20 березня 2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 25 березня 2013 року.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 94, 158, 159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0003372204 від 23 серпня 2012 року про донарахування податку на прибуток на суму 504288 грн. (основний платіж - 504287 грн., штрафні санкції - 1 грн.).

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0003382204 від 23 серпня 2012 року в частині донарахування податку на додану вартість на суму 509458,50 грн. (основний платіж - 458189 грн., штрафні санкції - 51269,50 грн.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-строй ЛТД» судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. та витрати, пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи у розмірі 23584 (двадцять три тисячі п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп., шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.В.Пакет