Рішення

від 04.07.2013 по справі 905/3331/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.07.2013р. Справа № 905/3331/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при секретарі судового засідання Петраченко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: Прокурора Жовтневого району м. Маріуполя в інтересах територіальної громади в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Маркомстрой», м. Маріуполь

про стягнення заборгованості у розмірі 7951,95 гривень

Представники сторін:

Прокурор: Архипенко Р.І.

Від позивача: Катан І.М.

Від відповідача: не з'явився

Прокурор Жовтневого району м. Маріуполя звернувся до господарського суду Донецької області в інтересах територіальної громади в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Маркомстрой» про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 6087,50 гривень, пені у розмірі 321,01 гривень та заборгованості за послуги орендодавця у розмірі 117,88 гривень.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення, що знаходить у комунальній власності м. Маріуполя, №5634-Ж від 21.01.2010р.

Позивачем була надана заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 7449,82 гривень, пеню у розмірі 345,87 гривень та заборгованість за послуги орендодавця у розмірі 156,26 гривень, яка прийнята судом до розгляду, отже позовні вимоги розглядаються судом з урахуванням наданої заяви про збільшення позовних вимог.

Прокурор та позивач в судових засіданнях підтримали вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням наданої заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців». При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 3.9.1. Постанови Пленуму №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті прокурор та представник позивача був ознайомлений з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 78, 80 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши прокурора та представник позивача, суд

ВСТАНОВИВ

21.01.2010р. орендодавцем (позивачем) та орендарем (відповідачем) укладено договір оренди нежитлового приміщення, що знаходить у комунальній власності м. Маріуполя №5634-Ж, згідно п.1.1 якого на підставі листа від 21.01.2010р. вх.№103-01 орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул. Шота Руставелі, 46, загальною площею 56,10 кв.м. відповідно до технічного паспорту міського БТІ для використання під офіс.

Вступ орендаря у тимчасове платне володіння та користування приміщенням наступає на підставі договорі та підписання акт приймання-передачі вказаного нежитлового приміщення (п.2.1 договору).

Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту фактичного звільнення орендарем приміщення та підписання сторонами акта приймання-передачі (п. 2.3 договору).

Розділом 3 договору передбачені обов'язки сторін.

Орендар зобов'язаний, зокрема:

а) своєчасно та в повному обсязі сплачувати отримувачу орендну плату;

б) своєчасно та в повному обсязі сплачувати не пізніше останнього дня поточного місяця орендодавцю плату за послуги з обслуговування орендаря, що складає 13,46 гривень (з урахуванням ПДВ). Вартість витрат з обслуговування орендаря може змінюватися орендодавцем у односторонньому порядку, про що орендар буде повідомлений (п. 3.2 договору).

Листом від 27.01.2012р. №04-7/0154 позивач повідомив відповідача про збільшення вартості послуг орендодавця до 16,84 гривень (з урахуванням ПДВ), докази направлення якого наявні в матеріалах справи.

Орендна плата визначається на підставі рішення Маріупольської міської ради (п. 4.1 договору).

За користування вказаним у п 1.1 договору приміщенням орендар сплачує оренду плату за перший місяць у розмірі 597,46 гривень з розрахунку 10,65 гривень за місяць та перераховує її на розрахунковий рахунок отримувача не пізніше останнього дня поточного місяця з урахуванням індексу інфляції (п. 4.2 договору).

Розмірі орендної плати кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оплата здійснюється щомісячно, не пізніше останнього дня поточного місяця. Орендар зобов'язаний отримати рахунок на оплату в бухгалтерії Управління міського майна. Рахунки на оплату видаються орендарю з 11 по 19 число кожного місяця (п. 4.3 договору).

Договір діє та вступає в силу з 21.01.2010р. до 31.12.2012р. (п. 7.1 договору).

Відповідно до ст. 764 ЦК України та п.7.5. договору у випадку відсутності заяв однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку, протягом місяця, він вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, які передбачені договором.

З матеріалів справи вбачається, що сторони не заперечували проти продовження строку дії договору у строки та спосіб, визначений законом та договором, та дії відповідача, що вчинялися після спливу строку дії договору (31.12.2012р.), що полягали у користуванні приміщенням, свідчать про наступне погодження із фактом продовження строку дії даного договору на новий термін.

Враховуючи наведене суд вважає, що договір є продовженим на той самий строк, а саме до 31.12.2014р. та на тих самих умовах, які передбачені даним договором.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаних кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ст. ст. 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата вноситься своєчасно та незалежно від результатів господарської діяльності орендаря.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, що підтверджується матеріалами справи, в тому числі актом приймання-передачі нежитлового приміщення в будинку №46 по вул. Шота Руставелі №5927 від 05.06.2009р. При цьому наведений акт сприймається судом у якості належного доказу передання майна у користування відповідачу, навіть враховуючи дату його складання, оскільки з наданого позивачем договору оренди №5506-Ж від 05.06.2009р. вбачається, що орендоване майно безперервно перебуває у користуванні відповідача, починаючи з 05.06.2009р. та відповідачем позивачу за актом не поверталося, не зважаючи на укладення нових договорів на новий термін. Отже, враховуючи факт перебування орендованого майна у користуванні відповідача станом на час укладання договору оренди від 21.01.2010р., що відповідачем не спростовано, факт користування ним орендованим майном в період, за який стягується заборгованість з орендної плати, є доведеним.

Разом з цим, відповідач порушив умови договору, платежі у встановлені строки не здійснив.

На підставі наведеного, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі у розмірі 7449,82 гривень, що утворилась за період з квітня 2012р по лютий 2013р., пеню у розмірі 345,87 гривень та заборгованість за послуги орендодавця за цей же період у розмірі 156,26 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань.

Враховуючи статус об'єкту оренди, сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та умовами укладених між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір є належною підставою для виникнення у останнього грошового зобов'язання, визначеного його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати орендної плати згідно визначених умов договору. Відносно оплати послуг з обслуговування орендаря суд наголошує на тому, що визначеність безпосередньо в умовах договору розрахунку відповідних платежів та обов'язку їх щомісячного здійснення, зумовлює висновок про як виникнення та існування у відповідача відповідного грошового зобов'язання, так і факту його прострочення незалежно від виставлення позивачем рахунків.

Згідно п.п.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, та вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зазначених зобов'язань відповідачем є їх порушенням.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Між тим, відповідачем не були виконані грошові зобов'язання за договором, не здійснено оплату орендної плати у розмірі 7449,82 гривень та плати за послуги орендодавця у розмірі 156,26 гривень, жодних доказів на спростування чого відповідачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 7449,82 гривень та за послуги орендодавця у розмірі 156,26 гривень підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 345,87 гривень.

Надаючи належну юридичну оцінку доводам позивача в цій частині суд виходить з наступного.

За змістом статей 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 3 ст. 232 Господарського кодексу України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що за прострочення внесення орендної плати починаючи з 1-го числа місяця наступного за звітним з орендатора стягується пеня в розмірі подвійної ставки НБУ від місячної орендної плати за кожен день прострочення.

Здійснивши перерахунок пені суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 345,87 гривень підлягають задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги прокурора Жовтневого району м. Маріуполя в інтересах територіальної громади в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Маркомстрой» задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Маркомстрой» (87504, м. Маріуполь, пр. Ілліча, 20, код ЄДРПОУ 34027910) на користь Управління міського майна Маріупольської міської ради (87500, м. Маріуполь, пр. Металургів, 25, ЄДРПОУ 23599040) заборгованість по орендній платі у розмірі 7449,82 гривень, суму за послуги орендодавця в розмірі 156,26 гривень, пеню в розмірі 345,87 гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Маркомстрой» (87504, м. Маріуполь, пр. Ілліча, 20, код ЄДРПОУ 34027910) в доход державного бюджету судовий збір в сумі 1720,50 гривень.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 04.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 08.07.2013 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник