Рішення

від 02.07.2013 по справі 908/2002/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 3/60/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2013 Справа № 908/2002/13

м. Запоріжжя

За позовом: Приватного торгово-будівельного підприємства "ЮВЄС" (49126, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, офіс 306, ідентифікаційний код 32405850)

до відповідача: Комунального дошкільного навчального закладу ясла-садок № 1 "Сонечко" Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області (70302, Запорізька область, Розівський район, с. Розівка, вул. Леніна, 95, ідентифікаційний код 36015949)

про стягнення суми боргу за надані послуги в розмірі 34 383, 10 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: Михайлець І.В., юрисконсульт, довіреність № б/н від 10.01.2013р.

від відповідача: Вовченко О.М., керівник, довідка АБ №418717 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 01.08.2012р.

ПТБП "ЮВЄС" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача КДНЗ ясла-садок № 1 "Сонечко" Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за виконані роботи за договором № 17 від 15.06.2012р. у сумі 34 383, 10 грн., а саме: 31 045, 27 грн. основного боргу, 3 011, 85 грн. пені, 232, 84 грн.- 3 % річних від простроченої суми та 93,14 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 07.06.2013р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 526 ЦК України, ст. 20, 193 ГК України, ст. 1, 2, 54, 57, 82 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.06.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі 908/2002/13, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 19.06.2013р. о 10 год. 00 хв.

Ухвалою від 19.06.2013р. розгляд справи відкладений на 02.07.2013р. о 12 год. 30 хв.

В судовому засіданні 02.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 08.07.2013р.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні 02.07.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві від 06.06.2013р. (а.с.3-5), просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за виконані роботи за договором № 17 від 15.06.2012р. у сумі 34 383, 10 грн., а саме: 31 045, 27 грн. основного боргу, 3 011, 85 грн. пені, 232, 84 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 93,14 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Зокрема, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі договору № 17 від 15.06.2012р. укладеного між сторонами та додаткової угоди № 1 від 22.08.2012р. до нього позивач зобов'язався виконати капітальний ремонт ясла-садка № 1 "Сонечко" (смт. Розівка, вул. Леніна, 95), а відповідач - прийняти та оплатити виконані роботи.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав належним чином та в повному обсязі, що підтверджено підписаними сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 291 336, 74 грн.

Відповідачем була перерахована сума авансу за даним договором та оплата за виконані роботи за актом № 1 на загальну суму 260 291, 47 грн.

Таким чином неоплаченою залишилась сума у розмірі 31 045, 27 грн.

У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачу також нараховано пеню, 3 % річних від простроченої суми та втрати від інфляції грошових коштів.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.07.2013р. позовні вимоги визнала та зазначила, що грошові кошти не були перераховані на рахунок позивача з вини Управління державної казначейської служби України у Розівському районі, яке припинило перерахування грошових коштів по здійсненим платежам.

Платіжне доручення про перерахування коштів на рахунок позивача одержано банком 13.12.2012р., проте не було виконано.

Також зазначила, що договором не передбачено, що датою оплати (датою виконання зобов'язань) є дата зарахування грошей на рахунок позивача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

Між КДНЗ ясла-садок № 1 "Сонечко" Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області (Замовник) та ПТБП "ЮВЄС" (Підрядник) укладений договір підряду від 15.06.2012р. № 17 за умовами якого Підрядник зобов'язується виконати відповідно до проектно - кошторисної документації (яка є невід'ємною частиною даного Договору), а Замовник прийняти і оплатити роботи з капітального ремонту на об'єкті: "Капітальний ремонт комунального дошкільного навчального закладу ясла-садок № 1 "Сонечко" Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області", який розташований по вул. Леніна, 95 в смт. Розівка, Розівського району Запорізької області, визначені за цінами, які зазначені у Договірній ціні (Додаток №1), що додається до Договору і є його невід'ємною частиною." (п.1.1 Договору).

Як зазначено в п. 2.1 Договору, цей договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами і діє до повного виконання сторонами обов'язків по цьому договору до 31.12.2012р.

Відповідно до п. 3.1 Договору, загальна сума договору складає 298 802, 00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 22.08.2012р. "Про зміну Договору № 17 від 15 червня 2012р." пункт 3.1 Договору викладено у наступній редакції:

"п.3.1 Загальна сума договору зменшується на 7 069 грн. 20 коп. (сім тисяч шістдесят дев'ять гривень 20 коп.). Зменшена сума договору № 17 від 15 червня 2012р. складає 291 732 грн. 80 коп. (двісті дев'яносто одна тисяча сімсот тридцять дві гривні 80 коп."

Додатковою угодою № 2 від 14.09.2012р. "Про зміну Договору № 17 від 15 червня 2012р." пункт 3.1 Договору викладено у наступній редакції:

"п.3.1 Загальна сума договору зменшується на 396 грн. 06 коп. (триста дев'яносто шість гривень 06 коп.). Зменшена сума договору № 17 від 15 червня 2012р. складає 291 336 грн. 74 коп. (двісті дев'яносто одна тисяча триста дев'яносто шість гривень 74 коп."

Як передбачено п. 3.2 Договору, вартість робіт визначається на підставі узгодженого і затвердженого кошторису і договірної ціни. Умови договору не повинні змінюватися після його підписання. Сума договору і вартість робіт остаються незмінними до повного виконання робіт. Ціни на роботи встановлюються в національній валюті України.

Відповідно до п. 3.3 Договору, оплата виконаних робіт проводиться Замовником поетапно проміжними платежами і міру виконання Підрядником робіт. Після виконання робіт Підрядник надає для затвердження Замовнику акт фактично виконаних підрядних робіт (форма № КВ-2в). Замовник приймає усі роботи в цілому та у 2-х денний строк затверджує акт виконаних підрядних робіт.

Розрахунки за роботи здійснюються на умовах попередньої оплати у розмірі 30 % вартості робіт (п. 3.4 Договору).

Як зазначено в п. 3.5 Договору, остаточна оплата здійснюється Замовником на протязі 10-ти календарних днів після затвердження та підписання актів прийомки виконаних робіт (форма № КВ-2в).

На підставі платіжного доручення від 22.06.2012р. № U861753 відповідач перерахував позивачу попередню оплату у розмірі 89 640, 60 грн. (яке містить відмітку "Проведено банком 22.06.2012р. 13:41:00").

15.08.2012р. сторони підписали акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за серпень 2012р. (форми № КБ-2в) на суму 260 291, 47 грн. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за серпень 2012р. (форми № КБ-3) на суму 260 291, 47 грн.

Згідно платіжному дорученню від 17.08.2012р. № U1165516 відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 170 650, 87 грн. за виконані роботи по акту приймання виконаних будівельних робіт № 1 за серпень 2012р. (яке містить відмітку "Проведено банком 17.08.2012р. 16:54:00").

06.12.2012р. сторонами підписані акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 за листопад 2012р. (форми № КБ-2в) на суму 31 045, 27 грн. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за листопад 2012р. на суму 31 045, 27 грн.

29.03.2013р. ПТБП "ЮВЄС" направило на адресу КДНЗ ясла-садок № 1 "Сонечко" Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області претензію від 26.03.2013р. № 7 юр-10 за договором підряду № 17 від 15.06.2012р. на загальну суму 34 383,10 грн.

Зазначена претензія отримана відповідачем, про що свідчить лист від 30.04.2013р. № 77.

Відповідач оплату за виконані роботи по даному акту на час розгляду справи не здійснив.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків від 17.06.2013р. заборгованість КДНЗ ясла-садок № 1 "Сонечко" Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області перед ПТБП "ЮВЄС" складає 31 045, 27 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав .

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб,що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір підряду від 15.06.2012р. № 17.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 ст. 839 ЦК України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч.1, 3 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Частиною 1 ст. 844 ЦК України встановлено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

В даному випадку ціна роботи у договорі підряду від 15.06.2012р. № 17 визначена сторонами в самому договорі (п.3.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 22.08.2012р. та Додаткової угоди № 2 від 14.09.2012р.).

Відповідно до ч.1 ст. 879 ЦК України, матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (ч.4 ст. 879 ЦК України).

Передання та прийняття робіт регламентоване статтею 882 ЦК України, частинами 1, 4 якої встановлено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

У справі, що розглядається, розрахунки за роботи здійснюються на умовах попередньої оплати у розмірі 30 % вартості робіт (п. 3.4 Договору).

Остаточна оплата здійснюється Замовником на протязі 10-ти календарних днів після затвердження та підписання актів прийомки виконаних робіт (форма № КВ-2в) (п. 3.5 Договору).

Акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за серпень 2012р. (форми № КБ-2в) на суму 260 291, 47 грн. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за серпень 2012р. (форми № КБ-3) на вказану суму сторони підписали 15.08.2012р.

Акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 за листопад 2012р. (форми № КБ-2в) на суму 31 045, 27 грн. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за листопад 2012р. на вказану суму сторонами підписано 06.12.2012р.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором підряду від 15.06.2012р. № 17, які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Оскільки між позивачем та відповідачем підписані акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) форми КБ-3 на загальну суму 291 336, 74 грн., зазначені документи є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

У зв'язку із тим, що відповідач сплатив грошові кошти по акту приймання виконаних будівельних робіт № 1 за серпень 2012р. (форми № КБ-2в) на суму 260 291, 47 грн., про що свідчать платіжні доручення від 17.08.2012р. № U1165516 на суму 89 640, 60 та від 22.06.2012р. № U861753 на суму 170 650, 87 грн., неоплаченими залишились роботи на підставі акту приймання виконаних будівельних робіт № 2 за листопад 2012р. (форми № КБ-2в) на суму 31 045, 27 грн.

Встановлений договором строк для здійснення відповідачем оплати (10 календарних днів після затвердження та підписання актів прийомки виконаних підрядних робіт (форма № КВ-2в)) сплинув 16.12.2012р.

Тому в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 31 045, 27 грн. позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь штрафні санкції, а саме пеню, 3 % річних від простроченої суми та втрати від інфляції грошових коштів.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно до п. 7.1 договору підряду від 15.06.2012р. № 17, за порушення термінів виконання зобов'язань за договором винна сторона сплачує іншій стороні неустойку у вигляді пені у розмірі 0,1 % від суми простроченого зобов'язання за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 3 011, 85 грн. від суми боргу 31 045, 27 грн. за період з 17.12.2012р. по 25.03.2013р.

Згідно розрахунку суду, сума пені за період з 17.12.2012р. по 25.03.2013р. (кількість днів прострочки 99) від суми боргу 31 045, 27 грн. складає 1 262, 55 грн.

У зв`язку із чим стягненню підлягає 1 262, 55 грн. пені. В частині стягнення 1 749, 30 грн. пені в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором підряду від 15.06.2012р. № 17 сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 232, 84 грн. від суми боргу 31 045, 27 грн. за період з 17.12.2012р. по 25.03.2013р.

Згідно розрахунку суду, 3 % річних за період з 17.12.2012р. по 25.03.2013р. (кількість днів прострочки 99) від суми боргу в розмірі 31 045, 27 грн. складає 252, 51 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки відповідне клопотання в частині стягнення 3 % річних від простроченої суми від позивача до господарського суду не надходило, суд задовольняє заявлену позивачем суму 3 % річних в розмірі 232, 84 грн., тобто в межах позовних вимог.

Також позивач просить стягнути з відповідача 93, 14 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Суд приймає до уваги, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до "Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Позивачем заявлено до стягнення втрати від інфляції грошових коштів за період з 17.12.2012р. по 25.03.2013р.

Згідно розрахунку суду, сума втрати від інфляції грошових коштів нараховується за період з січня 2013р. по березень 2013р. включно від суми боргу 31 045, 27 грн. та становить 30, 98 грн.

У зв`язку із чим стягненню підлягає 30,98 грн. втрат від інфляції грошових коштів. В частині стягнення 62, 16 грн. втрат від інфляції грошових коштів в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З заявленої до стягнення позивачем суми 34 383, 10 грн. в частині 1 324, 71 грн. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 3 571, 64 грн.

Таким чином, позивачу відмовлено в задоволенні 5, 27 % позовних вимог.

Відтак, пропорційно задоволених позовних вимог підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 1 629, 83 грн. судового збору (94,73 % від належних до сплати 1 720, 50 грн.).

Посилання відповідача на те, що грошові кошти не були перераховані на рахунок позивача з вини УДКС України у Розівському районі, у зв'язку з чим платіжні доручення № 4 від 12.12.2012р. на суму 18 496, 21 грн. та № 6 від 12.12.2012р. на суму 12 549, 06 грн. не було виконано. А також на те, що за умовами договору не передбачено, що датою оплати (датою виконання зобов'язань) є дата зарахування грошей на рахунок позивача, не приймається судом до уваги.

Як зазначено у п. 30.1 ст. 30 Закону України від 05.04.2001р. N 2346-III "Про платіжні системи та перекази коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість невиконання ним грошового зобов'язання. Відповідальність боржника за порушення грошових зобов'язань настає незалежно від його вини, оскільки гроші завжди є в цивільному та господарському обороті. Отже у зв'язку із порушення грошового зобов'язання суд не приймає доводи відповідача про відсутність його вини щодо несплати коштів.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального дошкільного навчального закладу ясла-садок № 1 "Сонечко" Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області (70302, Запорізька область, Розівський район, с. Розівка, вул. Леніна, 95, ідентифікаційний код 36015949) на користь Приватного торгово-будівельного підприємства "ЮВЄС" (49126, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, офіс 306, ідентифікаційний код 32405850) 31 045 (тридцять одну тисячу сорок п'ять) грн. 27 коп. основного боргу, 1 262 (одну тисячу двісті шістдесят дві) грн. 55 коп. пені, 252 (двісті п'ятдесят дві) грн. 51 коп. - 3 % річних від простроченої суми, 30 (тридцять) грн. 98 коп. втрат від інфляції грошових коштів та 1 629 (одну тисячу шістсот двадцять дев'ять) грн. 83 коп. витрат на судовий збір.

3. В частині стягнення 1 749 (одна тисяча сімсот сорок дев'ять) грн. 30 коп. пені та 62 (шістдесят дві) грн. 16 коп. втрат від інфляції грошових коштів в задоволенні позову відмовити.

4. Повне рішення складено 08.07.2013р.

Суддя В.М. Соловйов