Рішення

від 22.05.2013 по справі 911/804/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" травня 2013 р. Справа № 911/804/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Майсюра О. І. (довіреність № 01/13 від 18.01.2013 р.);

від відповідача: Леонова І. А. (довіреність № 02/13 від 25.03.2013 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Господарської асоціації підприємств і організацій цукрової промисловості України „Кристал", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „І.С.К. Виробництво", смт Дослідницьке, Васильківський район

про стягнення 1 100 000, 00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарська асоціація підприємств і організацій цукрової промисловості України „Кристал" звернулась в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „І.С.К. Виробництво" про стягнення 1 100 000, 00 грн. основної заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо повернення у повному обсязі позики згідно договору позики № 82/10-12-О від 22.10.2012 р., укладеного між ТОВ „І.С.К. Інжиніринг" та ТОВ „І.С.К. Виробництво", та договору № 123/11-12 про відступлення права вимоги від 19.11.2012 р., укладеного між ТОВ „І.С.К. Інжиніринг" та Господарською асоціацією підприємств і організацій цукрової промисловості України „Кристал".

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.03.2013 р. порушено провадження у справі № 911/804/13-г за позовом Господарської асоціації підприємств і організацій цукрової промисловості України „Кристал" до ТОВ „І.С.К. Виробництво" про стягнення 1 100 000, 00 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 27.03.2013 р.

26.03.2013 р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява № 8 від 25.03.2013 р. із доданими до неї документами на виконання вимог суду, що долучені судом до матеріалів справи.

26.03.2013 р. до канцелярії суду від відповідача надійшла заява № 0163-В від 26.03.2013 р., у якій він визнає заборгованість перед позивачем у повному розмірі.

27.03.2013 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 10.04.2013 р.

04.04.2013 р. до канцелярії суду від позивача та відповідача надійшла заява б/н від 03.04.2013 р. про затвердження мирової угоди із доданою до неї мировою угодою від 03.04.2013 р., підписаною обома сторонами, у якій сторони просять затвердити підписану між ними мирову угоду та припинити провадження у справі.

10.04.2013 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 24.04.2013 р.

22.04.2013 р. до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання № 22/04-10 від 22.04.2013 р. із доданими до нього документами на виконання вимог суду, що долучені судом до матеріалів справи.

24.04.2013 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 22.05.2013 р.

22.05.2013 р. у судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали, подану ними до суду заяву про затвердження мирової угоди, і просили суд затвердити вказану мирову угоду і припинити провадження у справі.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи.

До затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідної процесуальної дії, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цієї дії у представників сторін.

Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Пунктом 3.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК). Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді (стаття 28 ГПК).

В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК), а також вирішуються питання, пов'язані з судовими витратами у справі. Затвердження судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розглядатися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження.

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета. У зв'язку з цим, зокрема, не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що предметом позову і спору у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення 1 100 000, 00 грн. основної заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо повернення у повному обсязі позики згідно договору позики № 82/10-12-О від 22.10.2012 р., укладеного між ТОВ „І.С.К. Інжиніринг" та ТОВ „І.С.К. Виробництво", та договору № 123/11-12 про відступлення права вимоги від 19.11.2012 р., укладеного між ТОВ „І.С.К. Інжиніринг" та Господарською асоціацією підприємств і організацій цукрової промисловості України „Кристал".

Умовами мирової угоди передбачено, що у зв'язку з наявністю у відповідача боргу перед позивачем згідно умов договору № 123/11-12 про відступлення права вимоги від 19.11.2012 p., договору позики № 82/10-12-О від 22.10.2012 р. у розмірі 1 100 000, 00 грн. та неможливістю відповідача повернути зазначені грошові кошти, сторони погодились змінити порядок повернення боргу: відповідач передає у рахунок погашення заборгованості наступне майно згідно переліку балансовою вартістю майна станом на 01.04.2013 р. - 1 099 471, 93 грн., що підтверджується балансовою довідкою на обладнання підприємства, а позивач прощає відповідачу борг у розмірі 528, 07 грн., який є різницею між наявним боргом відповідача та вартістю майна, яке відповідач передає позивачу у якості компенсації боргу. Все майно, зазначене у положеннях мирової угоди не є новим, було у використанні, у справному стані та є придатним до використання згідно з функціональним призначенням. Разом з майном відповідач надає позивачу паспорти, інструкції та інші аналогічні документи на майно. Майно, зазначене у умовах мирової угоди, належить відповідачу на праві власності, не є об'єктом застави, заборони відчуження, не має спорів щодо права власності на нього чи інших перешкод, у зв'язку з чим відповідач не міг би розпоряджатися даним майном.

Мирова угода б/н від 03.04.2013 р., підписана між позивачем та відповідачем, не підлягає затвердженню судом і відповідно провадження у справі з цих підстав не припиняється, оскільки умови мирової угоди стосуються прав і обов'язків сторін щодо майна, що не відноситься до предмету позову і спору у даній справі.

Також, у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги визнав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

22.10.2012 р. між ТОВ „І.С.К. Інжиніринг" та відповідачем було укладено договір позики № 82/10-12-О, згідно умов п. 1.1. якого позикодавець зобов'язується надати позичальнику безпроцентну позику, а останній зобов'язується повернути позику у визначений цим договором термін.

Згідно п. 2.1. договору позики сума позики за цим договором становить 1 100 000, 00 грн., без ПДВ.

Відповідно до п. 3.2. договору позики позика надається в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника. Позика може надаватись одним платежем або поетапно.

Пунктом 4.1. договору позики передбачено, що термін надання позики позичальнику визначається з моменту надходження грошей на поточний рахунок позичальника і до 31.12.2012 р.

Згідно п. 4.3. договору позики позикодавець має право в будь-який момент вимагати повернення позики. У випадку отримання позичальником вимоги про повернення позики, позичальник повинен повернути грошові кошти на поточний рахунок позикодавця не пізніше семи календарних днів.

Відповідно до 5.1. договору позики позичальник зобов'язується повернути позику одним або декількома платежами у строк, встановлений ст. 4 договору.

Пунктом 5.2. договору позики передбачено, що позика повертається в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця.

Пунктом 7.1. договору позики визначено строк його дії, згідно якого цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його остаточного виконання.

На виконання умов договору ТОВ „І.С.К. Інжиніринг" 26.10.2012 р. було надано відповідачу позику в розмірі 1 100 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2681 від 26.10.2012 р. на суму 1 100 000, 00 грн., наявним у матеріалах справи.

19.11.2012 р. між ТОВ „І.С.К. Інжиніринг" та позивачем було укладено договір № 123/11-12 відступлення права вимоги, згідно умов п. 1.1. якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, належне первісному кредиторові, і стає кредитором за договором позики № 82/10-12-О від 22.10.2012 р., укладеним між первісним кредитором та ТОВ „І.С.К. Виробництво" в особі директора Цаплієнка І. А., що діє на підставі статуту.

Відповідно до п. 1.2. договору відступлення права вимоги за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми, передбаченої в п. 2.1. даного договору.

Пунктом 2.1. договору відступлення права вимоги передбачено, що відступлення права вимоги, передбачене цим договором, за зобов'язанням боржника від первісного кредитора до нового кредитора визначене сторонами в сумі 1 516 720, 00 грн.

Згідно п. 3.2. договору відступлення права вимоги з моменту підписання цього договору незалежно від виконання зобов'язання боржником новому кредитору у первісного кредитора виникає право вимоги до нового кредитора у розмірі 1 516 720, 00 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору відступлення права вимоги розрахунки за цим договором здійснюються у грошовій формі.

Пунктом 4.2. договору відступлення права вимоги визначено, що грошові зобов'язання визнаються виконаними з моменту надходження грошових коштів на поточний рахунок відповідної сторони.

Згідно п. 5.2. договору відступлення права вимоги первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про відступлення права вимоги за цим договором.

Пунктом 7.1. договору відступлення права вимоги визначено строк його дії, згідно якого договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

19.11.2012 р. між ТОВ „І.С.К. Інжиніринг" та позивачем було підписано акт прийняття-передачі документів, згідно умов якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв документи згідно переліку.

У листопаді 2012 р. ТОВ „І.С.К. Інжиніринг" звернулось до боржника - відповідача із повідомленням № 630/1 від 20.11.2012 р. про відступлення права вимоги, у якому повідомив відповідача про те, що згідно договору № 123/11-12 відступлення права вимоги від 19.11.2012 р., укладеного між Господарською асоціацією підприємств і організацій цукрової промисловості України „Кристал" та ТОВ „І.С.К. Інжиніринг", остання відступила Господарській асоціації підприємств і організацій цукрової промисловості України „Кристал" право вимоги, належне первісному кредитору на загальну суму 1 516 720, 00 грн. (за договором позики 1 100 000, 00 грн.), яку первісний кредитор мав право вимагати від ТОВ „І.С.К. Виробництво" згідно договору позики № 82/10-12-О від 22.10.2012 р.

У січні 2013 р. новий кредитор - позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою вих. № 1 від 08.01.2013 р., у якій просив його погасити вищевказану заборгованість за договором позики у розмірі 1 100 000, 00 грн.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із позикою грошових коштів, заміною сторони у зобов'язанні здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Згідно п. 1) ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 516 цього ж Кодексу заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 цього ж Кодексу встановлено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Отже, враховуючи вищевикладене та на підставі вищевказаних норм, суд дійшов висновку, що у відповідності до договору № 123/11-12 відступлення права вимоги від 19.11.2012 р., укладеного між ТОВ „І.С.К. Інжиніринг" та Господарською асоціацією підприємств і організацій цукрової промисловості України „Кристал", до останньої перейшло право вимоги виконання відповідачем обов'язку по поверненню позики у розмірі 1 100 000, 00 грн. згідно договору позики № 82/10-12-О від 22.10.2012 р., укладеного між ТОВ „І.С.К. Інжиніринг" та ТОВ „І.С.К. Виробництво".

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно частини 1 статті 1049 цього ж кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором позики строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо повернення позики у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 1 100 000, 00 грн., що підтверджується договором позики № 82/10-12-О від 22.10.2012 р., укладеним між ТОВ „І.С.К. Інжиніринг" та ТОВ „І.С.К. Виробництво", платіжним дорученням № 2681 від 26.10.2012 р. на суму 1 100 000, 00 грн., договором № 123/11-12 відступлення права вимоги від 19.11.2012 р., укладеним між ТОВ „І.С.К. Інжиніринг" та Господарською асоціацією підприємств і організацій цукрової промисловості України „Кристал", наявними в матеріалах справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 1 100 000, 00 грн. за договором позики № 82/10-12-О від 22.10.2012 р., укладеним між ТОВ „І.С.К. Інжиніринг" та ТОВ „І.С.К. Виробництво", та договором № 123/11-12 відступлення права вимоги від 19.11.2012 р., укладеним між ТОВ „І.С.К. Інжиніринг" та Господарською асоціацією підприємств і організацій цукрової промисловості України „Кристал", є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „І.С.К. Виробництво" (ідентифікаційний код 20057290) на користь Господарської асоціації підприємств і організацій цукрової промисловості України „Кристал" (ідентифікаційний код 02754654) 1 100 000 (один мільйон сто тисяч) грн. 00 (нуль) коп. основної заборгованості та судові витрати 22 000 (двадцять дві тисячі) грн. 00 (нуль) коп. судового збору.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

01 липня 2013 р.