Постанова

від 03.07.2013 по справі 2а-15808/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15808/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Авто-Київ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Авто-Київ" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.07.2008 р. №0002652330/0,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2012 року позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Святошинському районі м. Києва було проведено перевірку дотримання ДП «Авто-Київ» вимог податкового, валютного та іншого законодавства. За наслідками такої перевірки було складено Акт про результати виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.12.2007 року від 01.07.2008 № 115/23-50/32312646.

Перевіркою встановлено, що згідно видаткових касових ордерів, журналів проводок позивачем проведено розрахункові операції за готівковий розрахунок без застосування реєстратора розрахункових операцій з оформленням видаткових касових ордерів на загальну суму 38 820,20 грн.

10.07.2008 ДПІ у Святошинському районі м. Києва було винесено рішення №0002652330/0, яким за порушення п.1, п.2 ст.3, п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових документів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» було визначено суму штрафних санкцій в розмірі 194 101,00 грн.

З договору № 1105/06-3 від 11.05.06 вбачається, що продаж автомобіля здійснюється наступним чином: покупець вносить перший платіж на суму 5050 грн., в т.ч. ПДВ 20 % протягом 1 банківського дня з моменту підписання сторонами договору, другий платіж здійснюється протягом 35 банківських днів з моменту підписання сторонами даного договору (п.2.2 Договору), передача товару здійснюється на складі продавця протягом 30 банківських днів з моменту отримання суми, передбаченої п.2.2.1.

Відповідно до договору укладеного позивачем з ВАТ АБ «Укргазбанк» на приймання платежів від 12.08.2003 року готівкові кошти від фізичних та юридичних осіб приймаються вказаним банком для перерахування на поточний рахунок позивача згідно з Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі Положення), затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.04 № 637 та зареєстроване в Мін'юсті України 13.01.05 за № 40/10320.

Позивачем було здійснено повернення покупцям сплаченого згідно з договорами купівлі-продажу автомобілів перших платежів.

Відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти (ст.1).

Згідно з наведеним в абзаці 15 статті 2 Закону № 265/95-ВР визначенням розрахунковим документом є документ установленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ та ін.), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.

Пунктом 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614, передбачено, що: реєстрація продажу товару (оплати послуг) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією; розрахунковий документ має видаватися покупцеві не пізніше завершення цієї операції; вона вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обіг уведено в режимі реєстрації.

Пунктом 4.5 названого Порядку встановлено, що внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків мають реєструватися через РРО з використанням операцій «службове внесення» та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій.

Суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, і видавати такий розрахунковий документ на повну суму проведеної операції особі, котра отримує або повертає товар, отримує послуги або відмовляється від них (пункти 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР).

Разом з тим необхідно зазначити, що фінансові санкції за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями, які повинні застосовуватися в межах строків, визначених статтею 250 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, останній видатковий касовий ордер, на підставі якого винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.07.2008 року, позивачем було виписано 06.03.2007 року, згідно з яким повернено аванс контрагенту-фізичній особі відповідно до його заяви. (том 1 а.с. - 272)

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

З огляду на викладене фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин судова колегія вважає, що існують всі правові підстави для задоволення позову щодо скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.07.2008 р. №0002652330/0.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану постанову належить скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Керуючись статтями 195, 196, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Авто-Київ» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2012 року - скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.07.2008 року №0002652330/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Авто-Київ» судовий збір у сумі 974 (дев'ятсот сімдесят чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.