Рішення

від 02.07.2013 по справі 119/1905/13-ц

ФЕОДОСІЙСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 119/1905/13-ц

2/119/1126/13

Справа № 119/1905/13-ц

2/119/1126/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року м.Феодосія.

Феодосійський міський суд в Автономній Республіці Крим у складі:

Головуючого судді: - Хожаінової О.В.,

при секретарі: - Івановій-Челейко В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосія цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Кримського республіканського підприємства Науково - дослідний інститут авіаційної техніки про стягнення заборгованості з заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку, третя особа - Комунальне підприємство Кримське республіканське підприємство Дослідний комплекс Альбатрос -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся із відповідним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що в період з 01.12.2006 року по 31.01.2012 року працював на посаді старшого контролера КРП Науково-дослідницький інститут авіаційної техніки , про що свідчить запис у трудової книжці. Група контролерів здійснювала цілодобову охорону підприємства, чергували по одному в режимі доба через три. На цій посаді працював фактично по 24.02.2012 року, що підтверджується записами в журналах приймання-передачі чергувань контролерами та табелями обліку робочого часу за 2006-2012 роки. В порушення вимог ст.49-2 КЗпП України, без попередження за 2 місяці, позивач був звільнений 31.01.2012 року у звязку з ліквідацією підприємства. При цьому оплата за роботу у надурочний час, святкові дні, ночний час не нараховувалася, не компенсувалася, вихідну допомогу не сплачено. Заробітна плата не виплачена за грудень 2010 року, лютий, червень, липень-листопад 2011 року та лютий 2012 року. За весь час роботи позивачу заробітна плата сплачувалася несвоєчасно, не у повному обсязі, у порушення вимог ст. ст. 47,117 КЗпП України остаточний розрахунок проведено при звільненні не було. Копію наказу про звільнення позивач не отримував, про нараховані та не виплачені суми він не повідомлений в письмовій формі. Так, просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 9591,56 грн.; компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2263,38 грн.; заробітну плату за працю в надурочний та ночний час, святкові дні в розмірі 9830,04 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 01.02.2012 року 23563,20 грн.; вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку в сумі 1812,56 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився, в ході розгляду справи позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Судом встановлено, що постановою Ради міністрів АРК від 14.02.2011 року №50, реорганізовано Кримське республіканське підприємство Науково-дослідний інститут авіаційної техніки шляхом приєднання до Кримського республіканського підприємства Дослідний комплекс Альбатрос . Відповідно до ст. 104 ЦК України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Судом встановлено, що на момент розгляду справи відповідач як юридична особа є зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Позначка в стані припинення підприємницької діяльності не є підставою вважати припиненою юридичну особу.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, сповіщений налженим чином.

Суд, заслухавши позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.

Судом встановлено, що позивач в період з 01.12.2006 року по 31.01.2012 року працював на посаді старшого контролера КРП Науково-дослідницький інститут авіаційної техніки , звільнений у звязку з ліквідацією підприємства на підставі ст.40 п.1 КЗпП України (а.с.20).

Відповідно до ст. 24 КЗпП України, укладення трудового договору оформлюється наказом або розпорядженням власника та уповноваженого органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір є укладеним й тоді, коли наказ або розпорядження не були видані, але працівник фактично почав працювати.

Відповідно до ст. 23 КЗпП України, строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з врахуванням характеру наступної роботи, умов її виконання та інтересів працівника та в інших випадках, встановлених законодавчими актами.

З пояснень позивача, даних у судовому засіданні, вбачається, що він, після звільнення з посади старшого контролера, продовжував працювати у відповідача на цій посаді до 24.02.2012 року.

Дані твердження підтверджено свідченнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 З метою контролювання черговості велися журнали. 24.02.2012 року їм сказали, що їх звільнено. Як потім з'ясувалося, ніяких документів з приводу їх праці не велося, облік робочого часу відсутній.

З наданих УПФ м. Феодосія індивідуальних відомостей про застраховану особу, вбачається, що позивачу нараховувалася заробітна плата відповідачем у серпні-листопаді 2010 року, січні, березні, квітні, грудні 2011 року, вересні - грудні 2012 року.

З аналізу вказаних вище документів вбачається, що позивач перебував із відповідачем у трудових відносинах, перебував на посаді старшого контролера та повинен отримувати заробітну плату.

Факт перебування у трудових відносинах підтверджується свідченнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, документами УПФ м. Феодосія, з яких вбачається, що заробітну плату позивачу нараховували. Той факт, що заробітна плата не нарахована кожний місяць свідчить про порушення відповідачем трудових прав позивача, та свідчить про довгостроковість та непреривність трудових відносин сторін.

При вирішенні питання про строк знаходження позивача у трудових відносинах із відповідачем суд також приймає до уваги копії журналів приймання здачі об'єктів. Відповідачем відомості у даному журналі не спростовано, дані письмові докази погоджуються із іншими доказами, що є у матеріалах справи, та свідченнями свідків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач перебував у трудових відносинах із позивачем, прийнятий на роботу відповідно до положень ст 24 КЗпП України та працював на посаді старшого контролера КРП Науково-дослідницький інститут авіаційної техніки в період з 01.12.2006 року по 24.02.2012 року.

Відповідно до ст. 10, ст.11 ЦПК України, суд розглядає справи у межах заявлених позовних вимог та позбавлений можливості вийти за межі заявлених вимог.

Згідно із ст. 60 ЦПК України. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивачу не сплачено заробітну плату за грудень 2010 року, лютий, червень, липень-листопад 2011 року та лютий 2012 року в сумі 9591,56 грн.

Відповідачем не надано відомостей із підписами позивача про отримання заробітної плати, твердження позивача про неотримання заробітної плати не спростовано.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, розрахована, як правило у грошовому еквіваленті, яку власник або уповноважений ним орган, сплачує працівнику за виконану роботу.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

Згідно ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівнику регулярно в робочі дні в терміни, встановлені колективним договором, але не рідше за два рази на місяць.

Оскільки позивач не отримав заробітну плату за виконану роботу, його права є порушеними та підлягають захисту, отже, заробітна плата підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, за час роботи з 01.12.2006 року по 24.02.2012 року позивач мав права на 52 дні відпустки.

Згідно зі ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому сплачується грошова компенсація за усі невикористані дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки для працівників, що мають неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про відпустки право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Згідно зі ст. 24 Закону України Про відпустки у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.

Статтею 2 Закону України Про оплату праці передбачено, що структура заробітної плати складає: основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці; вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Таким чином, грошова компенсація за невикористану відпустку передбачена діючим трудовим законодавством, входить до структури заробітної плати, а тому на вимоги про стягнення даних сум не розповсюджуються строки, встановлені ст. 233 КЗпП України.

Статтею 21 Закону України Про відпустки передбачено, що заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку. Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв'язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.7 Постанови Кабінету Міністрів України, від 08.02.1995, № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Таким чином, при розрахунку компенсації за невикористану відпустку береться сумарна заробітна плата за 12 місяців, що передували звільненню.

Згідно вимог ст. 106 КЗпП за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

За нормою ст. 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Відповідно ст.108 КЗпП робота у нічний час (стаття 54) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Відповідно до ст.116 КЗпП, при звільненні робітника, сплата усіх сум, що йому повинно сплатити підприємство, установа, організація, здійснюється у день звільнення

Відповідно до ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини підприємства звільненому робітнику сум, що йому належать, в терміни, вказані в ст.116 КЗпП України, підприємство повинно виплатити робітнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного звільнення.

Судом встановлено, що на момент звільнення із позивачем не проведено остаточний розрахунок, що є підставою для застосування положень ст. 117 КЗпП України та стягнення середнього заробітку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 розд. ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Так, з відповідача підлягає стягненню компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2263,38 грн.; заробітну плату за працю в надурочний та ночний час, святкові дні в розмірі 9830,04 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 01.02.2012 року 23563,20 грн.; вихідну допомогу згідно ст.44 КЗпП України в розмірі середнього місячного заробітку в сумі 1812,56 грн. Відповідачем належних та допустимих доказів в обгрунтування протилежного суду не представлено.

Вказані вище обставини свідчать про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст 88 ЦПК України, суд здійснює розподіл судових витрат. Оскільки позивач є особою, що звільнена від сплати судового збору, рішення ухвалене на користь позивача, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст ст 213-215, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Кримського республіканського підприємства Науково - дослідний інститут авіаційної техніки (98112, АРК, м. Феодосія, смт. Приморський, а/с 79, ЄДРПОУ 16325655) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, заборгованість з заробітної плати у розмірі 9591,56 грн, компенсацію за невикористану відпустку 2263,38 грн, заробітну плату за роботу в надурочний та ночний час, в святкові дні в сумі 9830,04 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 23563,20 грн, вихідну допомогу 1812,56 грн., а загалом - 47060,74 грн (сорок сім тисяч шістдесят) грн. 74 коп. (без врахування обов'язкових відрахувань).

Стягнути з Кримського республіканського підприємства Науково - дослідний інститут авіаційної техніки (98112, АРК, м. Феодосія, смт. Приморський, а/с 79, ЄДРПОУ 16325655) на користь держави судовий збір у розмірі 470,61 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим м. Феодосія через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його постановив, за заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з моменту отримання копії цього рішення.

Суддя: