Постанова

від 02.07.2013 по справі 803/1319/13-а

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року м. ЛуцькСправа № 803/1319/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Сафарової О.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Ківерцівської об'єднаної державна податкова інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3, підприємець) звернулася в суд з адміністративним позовом до Ківерцівської об'єднаної державна податкова інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Ківерцівська ОДПІ, відповідач, інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 березня 2013 року №0000271700.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 20 лютого 2013 року по 22 лютого 2013 року Ківерцівською міжрайонною ДПІ Волинської області ДПС (далі - Ківерцівська МДПІ), правонаступником якої є Ківерцівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області, проводилася документальна невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині обов'язкової реєстрації платником ПДВ за період з 01 лютого 2009 року по 31 грудня 2012 року, під час якої встановлено порушення пункту 9.4. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині неподання заяви про реєстрацію платником ПДВ при перевищенні обсягів 300 000,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ за період з 01 лютого 2009 року по 31 березня 2011 року на суму 92 005,10 грн. На підставі висновків акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2013 року №0000271700, яким нарахований податок на додану вартість у розмірі 90 800,00 грн. за основним платежем та 22 700,00 - за штрафними санкціями.

Позивач не погоджується з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням та вказує, що рішення прийнято з порушенням строків встановлених пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, а сума, яка вказана в податковому повідомленні-рішенні не відповідає висновкам акту перевірки. Крім того, на думку підприємця, період перевищення з лютого 2010 року по березень 2011 року складає більше ніж 12 місяців, а у березні 2011 року, як того вимагає законодавство, зареєструвалася платником ПДВ. Крім цього, посилається на неправомірність призначення перевірки, оскільки в наказі на перевірку не зазначено про нарахування ПДВ, а також підприємцю всупереч підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України не надсилався запит перед проведенням перевірки. Зазначає про порушення відповідачем строків проведення перевірки. На підставі вищевикладеного просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2013 року №0000271700.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав додаткові пояснення в обґрунтування позовних вимог та просив суд позов задовольнити.

Відповідач, Ківерцівська ОДПІ, у своїх запереченнях та її представник в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав викладених у поданих письмових запереченнях (а.с.33-34) зміст яких зводиться до того, що ФОП ОСОБА_3 за період з лютого 2009 року по січень 2010 перевищила встановлений пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України та пунктом 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» ліміт у 300 000,00 грн., тому вона до 10 лютого 2010 року була зобов'язана зареєструватися як платник податку на додану вартість, однак зробила це лише 09 березня 2011 року. На підставі вищевикладеного податковим органом за період з лютого 2010 року по березень 2011 року нарахований податок на додану вартість у загальному розмірі 92 005,10 грн., тому просить суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх письмовими доказами, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення у повному обсязі на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 26 січня 1996 року зареєстрована як фізична особа-підприємець Ківерцівською районною державною адміністрацією Волинської області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.29).

Позивач з 09 березня 2011 року є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію платника ПДВ від 09 березня 2011 року №100327780 (а.с.17).

Як вбачається з матеріалів справи у період з 20 лютого 2013 року по 22 лютого 2013 року старшим державним податковим інспектором відділу оподаткування фізичних осіб Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (правонаступником якої є Ківерцівська ОДПІ) було проведено документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині обов'язкової реєстрації платником ПДВ за період з 01 лютого 2009 року по 31 грудня 2012 року. За результати вищезазначеної перевірки складений акт від 27 лютого 2013 року №101/1701/НОМЕР_1 (а.с.9-12).

Вказана перевірка проведена на підставі наказу про проведення невиїзної документальної перевірки від 28 січня 2013 року №33 (а.с.22).

Згідно висновків акту перевірки, підприємець порушила пункту 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині неподання заяви про реєстрацію платником ПДВ при перевищенні обсягів 300 000,0 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість за період з 01 лютого 2009 року по 31 березня 2011 року на суму 92 005,10 грн. (ст. 4 акту, а.с.12).

Вищезазначений висновок мотивований тим, що за результатами перевірки поданих суб'єктом господарювання звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій встановлено, що за період з 01 лютого 2009 року по 31 січня 2010 року ФОП ОСОБА_3 одержала загальну суму виручки в розмірі 383 339,68 грн., однак всупереч підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» не зареєструвалася як платник ПДВ протягом строку, встановленого законодавством та зробила це лише у квітні 2011 року.

За період з лютого 2010 року по березень 2011 року загальна сума розрахунків становила 376 685,81 грн. Таким чином, на думку податкової інспекції, сума податку на додану вартість, яку належно було сплатити до бюджету становить 92 005,10 грн. (а.с.11-12).

Не погоджуючись з результатами перевірки ФОП ОСОБА_3 подала заперечення, у відповідь на які, Ківерцівська МДПІ надала лист-відповідь від 13 березня 2013 року №312/к/17-01, зі змісту якого вбачається, що податковий орган частково врахував заперечення позивача та зменшив належну до стягнення суму ПДВ до 90 799,78 грн. (а.с.13-14).

На підставі висновків акту перевірки та з врахуванням розглянутих заперечень позивача, Ківерцівська МДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2013 року №0000271700, яким нарахувало ФОП ОСОБА_3 податок на додану вартість за основним платежем у розмірі 90 800,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 22 700,00 грн. (а.с.16).

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням підприємець оскаржила його в адміністративному порядку до ДПС у Волинській області, рішенням якої від 21 травня 2013 року №к/239/10.2-06 скаргу позивача задоволено частково та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2013 року №0000271700 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 5 827,00 грн. (а.с.18-21).

Надаючи правову оцінку діям відповідача при проведенні перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та винесенні податкового повідомлення-рішення від 21 березня 2013 року №0000271700 суд зазначає наступне.

Судом встановлено та не заперечується представниками сторін у судовому засіданні, що позапланова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 призначена наказом Ківерцівської МДПІ від 28 січня 2013 року №33 на підставі підпункту 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (а.с.22).

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено що, документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Тобто, обов'язковою умовою для прийняття рішення про призначення позапланової документальної перевірки на підставі підпункту 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України є надсилання платнику податку обов'язкового письмового запиту органу державної податкової служби.

Однак, як встановлено судом та підтверджено представником відповідача у судовому засіданні, всупереч положенням підпункту 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби ФОП ОСОБА_3 не надсилався.

За правилами пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В судовому засіданні встановлено та не заперечувалося представниками сторін, що всупереч пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України наказ про призначення перевірки від 28 січня 2013 року №33 до початку проведення перевірки підприємцю ОСОБА_3 не вручався та не надсилався. Суд зобов'язував представника Ківерцівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області надати докази надсилання або вручення копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки однак жодних підтверджуючих документів суду надано не було за причини їх відсутності. За таких обставин позивач була позбавлена права оскаржити наказ №33 від 28 січня 2013 року до суду.

Слід зазначити, що у вступній частині акту перевірки від 27 лютого 2013 року №101/1701/НОМЕР_1 вказано, що наказ про призначення перевірки вручено під розписку, однак не зазначено коли саме і за яких обставин.

Відтак, суд дійшов висновку, що податковий орган був позбавлений права розпочинати проведення перевірки ФОП ОСОБА_3 до вручення (надсилання) останній обов'язкового письмового запиту та наказу на перевірку, тому перевірка призначена та проведена протиправно.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи наказ на проведення перевірки був прийнятий 28 січня 2013 року, а термін її проведення встановлений у відповідності до статті 82 Податкового кодексу України (а.с.22).

За правилами пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, тривалість яких встановлена у статті 200 цього Кодексу), не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Тобто, перевірка ФОП ОСОБА_3 була призначена 28 січня 2013 року, однак фактично проведена з 20 по 22 лютого 2013 року, акт за результатами проведеної перевірки складений лише 27 лютого 2013 року, що є порушенням строків проведення перевірки, які визначено у пункті 82.2 статті 82 Податкового кодексу України (а.с.9).

Щодо інших доводів представника позивача про порушення процедури проведення та призначення перевірки суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 86.8 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Матеріалами справи підтверджується, що ФОП ОСОБА_3 подала письмові заперечення на акт перевірки від 27 лютого 2013 року №101/1701/НОМЕР_1, відповідь на які надана листом від 13 березня 2013 року №312/к/17-01 (а.с.13-14).

Вказаний лист був отриманий підприємцем16 березня 2013 року, що підтверджується довідкою начальника відділення почтового зв'язку «Ківерці 1» від 02 липня 2013 року (а.с.52).

Однак суд зазначає, що 16 березня 2013 року був вихідним днем, тому про факт вручення листа-відповіді від 13 березня 2013 року №312/к/17-01 Ківерцівська МДПІ могла дізнатися лише на наступний робочий день - 18 березня 2013 року. Відлік трьохденного строку у даному випадку мав починатися з 19 березня 2013 року та закінчуватися 21 березня 2013 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення 21 березня 2013 року, відповідач дотримався строків, які визначені пунктом 86.6 статті 86 Податкового кодексу України.

Щодо доводів позивача про невідповідність висновків акту перевірки винесеному податковому повідомленню-рішенню, то суд зазначає, що листом від 13 березня 2013 року №312/к/17-01 податковий орган врахував зауваження позивача та виключив суму виручки у розмірі 83 339,68 грн. за 2009 рік, на яку був перевищений обсяг 300 000,00 грн., оскільки минув 1095 денний строк нарахування податкового зобов'язання. Таким чином, позивачу нарахований податок на додану вартість у розмірі 90 800,00 грн., що відповідає винесеному податковому-повідомленню рішенню.

Крім того, на думку позивача в преамбулі акту перевірки та наказі на перевірку мають обов'язково зазначатися про здійснення перевірки нарахування та сплати податку на додану вартість, а не лише про здійснення перевірки законодавства з питань дотримання обов'язкової реєстрації платником.

Однак суд не приймає ці доводи до уваги, оскільки в преамбулі акта перевірки чітко зазначено, що перевірка проводиться з питання дотримання ФОП ОСОБА_3 вимог податкового законодавства в частині обов'язкової реєстрації платником ПДВ, а як наслідок порушення законодавства у цій сфері можуть застосуватися відповідні санкції, в тому числі нарахування основного платежу з ПДВ та штрафу. Загальні вимоги до змісту наказу про проведення позапланової документальної перевірки встановлені статтею 78 Податкового кодексу України і не передбачають зазначення реквізитів на які посилається позивач.

Суд вважає помилковими посилання суб'єкта господарювання на те, що періодом за який встановлено перевищення є лютий 2010 року - березень 2011 року, оскільки таке твердження суперечить наявним матеріалам справи, зокрема, як вбачається з акту перевірки перевищення встановлено за період з 01 лютого 2009 року по 31 січня 2010 року. Таким чином податковий орган нарахував ПДВ за період з лютого 2010 року по березень 2011 року у розмірі 90 800,00 грн.

Посилання представника позивача на те, що податковий орган не мав права перевіряти період поза межами трьохрічного строку суд не приймає до уваги, оскільки за змістом статті 102 Податкового кодексу України та статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строк давності у 1095 днів застосовується лише для нарахування податковим органом грошового зобов'язання платнику податку, однак не обмежує право контролюючого органу здійснювати перевірку та встановлювати порушення податкового законодавства поза межами цього строку.

Згідно статті 7 Кодексу адміністративного судочинства, одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Зміст даного принципу розкритий у частині четвертій статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Керуючись принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, перевіривши застосування відповідачем строку нарахування основного зобов'язання з ПДВ суд зазначає наступне.

Згідно підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв до 31 грудня 2010 року, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

За правилами пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв до 31 грудня 2010 року, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Аналогічні за змістом положення містяться і в чинному Податковому кодексі України.

Таким чином, останній день подання податкової звітності з ПДВ за лютий 2010 року було 20 березня 2010 року, тому з 21 березня 2010 року починається перебіг встановленого пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України та підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» 1095 денного строку на нарахування податкового зобов'язання з ПДВ за лютий 2010 року.

З врахуванням того, що 2012 рік був високосним та містив один додатковий календарний день (29 лютого 2012 року), тому період з 21 березня 2010 року по 20 березня 2013 року містить 1095 календарних днів, а відтак останній день граничного строку на рахування податкового зобов'язання припадає на 20 березня 2013 року.

Оскільки Ківерцівська МДПІ здійснила нарахування ПДВ за лютий 2010 року податковим повідомленням-рішенням від 21 березня 2013 року, а граничний строк нарахування податкового зобов'язання з ПДВ наступив 20 березня 2013 року, тому суд дійшов висновку, що відповідач нарахування податку за лютий 2010 року провів з порушенням строку встановлених пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України та підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За таких обставин податок на додану вартість за лютий 2010 року у розмірі 6 391,20 грн., так само як і застосована штрафна санкція за цей період у розмірі 1597,80 грн. (25%) нараховані фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 неправомірно.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, суб'єкт владних повноважень, та його представник у судовому засіданні належними та допустимими доказами не довели суду, що Ківерцівська МДПІ, здійснюючи владні управлінські функції у сфері перевірки суб'єктів господарювання, правомірно призначила та провела позапланову документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині обов'язкової реєстрації платником ПДВ за період з 01 лютого 2009 року по 31 грудня 2012 року у строк визначений наказом на перевірку від 28 січня 2013 року №33, а тому у податкового органу були відсутні підстави розпочинати перевірку, а відтак і нарахувати основне зобов'язання та штрафні санкції за результатами такої перевірки згідно податкового повідомлення-рішення від 21 березня 2013 року №0000271700.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2013 року №0000271700, а також дії Ківерцівської ОДПІ щодо призначення та проведення перевірки, суд дійшов висновку, що податковою інспекцією під час проведення перевірки грубо порушено приписи статей 78,79, 82, 102 Податкового кодексу України, а отже слід визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000271700 від 21 березня 2013 року.

Оскільки, Ківерцівська міжрайонна державна податкова інспекція Волинської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Ківерцівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області, неправомірно призначила та провела позапланову документальну невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, суд дійшов висновку, що винесене за результатами такої перевірки податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2013 року №0000271700 є протиправним та підлягає до скасування, а відтак позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

При задоволенні даного позову, суд враховує, що податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2013 року №0000271700 рішенням Державної податкової служби у Волинській області від 21 травня 2013 року №К/239/10.2-06 скасовано в частині застосування штрафної санкції у розмірі 5 827,00 грн.

За правилами частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи фізична особа-підприємець ОСОБА_3 за подання даного позову сплатила судовий збір у розмірі 1 077,00 грн., що підтверджується квитанцією від 07 червня 2013 року №П580078 (а.с.2).

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги повністю з врахуванням рішення Державної податкової служби у Волинській області від 21 травня 2013 року №К/239/10.2-06, тому на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з Державного бюджету України слід стягнути судовий збір у розмірі 1 077,00 грн.

Керуючись статтею 94, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Ківерцівської об'єднаної державна податкова інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 21 березня 2013 року №0000271700 яким нарахований податок на додану вартість за основним платежем у розмірі 90 800,00 грн. (дев'яносто тисяч вісімсот гривень) та за штрафними санкціями у розмірі 16 873,00 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят три гривні).

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1 077,00 грн. (одна тисяча сімдесят сім гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І.Смокович

Повний текст постанови виготовлений 05 липня 2013 року.