Рішення

від 03.07.2013 по справі 914/2082/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2013 р. Справа № 914/2082/13

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Юрків М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БТЛ Форсаж", м.Дніпропетровськ

до відповідача Приватної фірми "Наталі", м. Львів

про стягнення 42 346, 37 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Мусаєва Р.М. - представник (довіреність б/н від 13.03.2013р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "БТЛ Форсаж" до Приватної фірми "Наталі" про стягнення 42 346, 37 грн., з яких 41 304,15 грн. основного боргу та 1 042,22 грн. три проценти річних. Крім судового збору позивач просить стягнути судові витрати на оплату послуг адвоката в сумі 2 054,00 грн.

Ухвалою суду від 03.06.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 19.06.2013р. Ухвалою суду від 19.06.2013р. розгляд справи відкладено на 03.07.2013р. у зв"язку з неявкою сторін.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання, яким він просить суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання повторно не забезпечив; вимоги ухвал суду від 03.06.2013р. та 19.06.2013р. не виконав, хоча був належним чином повідомлений про відкладення розгляду спору на 03.07.2013р., що підтверджується наявними у справі поштовими повідомленнями та реєстром вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області №813 від 25.06.2013р. Станом на 03.07.2013р. від відповідача відзив, клопотання, заяви, докази витребувані судом на адресу суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

22.05.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "БТЛ Форсаж" (постачальник) та Приватною фірмою "Наталі" (покупець) було укладено договір поставки №25 (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити покупцю, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити товар партіями згідно замовленням покупця, які є невідємною частиною даного договору. Замовлення виставляються на основі затвердженої належним чином специфікації.

Згідно п.6.1. договору покупець здійснює оплату товару з відстрочкою платежу, вказаної в додатку №1. Відповідно до додатку №1 до договору строк оплати настає по факту реалізації товару через 30 календарних днів.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 41 076,34 грн.

Між Приватною фірмою "Наталі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БТЛ Форсаж" було підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого станом на 31.05.2012р. заборгованість складає 41 076,34 грн.

Після підписання акту звірки позивач ще відповідачу товар на суму 227,81 грн., згідно видаткової накладної №РН-0001717.

Відтак, у відповідача існує заборгованість в сумі 41 304,15 грн.

14.12.2012р. позивач надіслав на адресу відповідача лист-повідомлення вих. №833, про розірвання договору поставки №25 від 22.05.2012р., проведення звірки взаєморозрахунків та оплати боргу по даному договору. В підтвердження надсилання даного листа-повідомлення позивач надав суду рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що відповідач отримав даний лист-повідомлення - 28.12.2012р., проте залишив його без відповіді та задоволення.

01.02.2013р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію вих. №25, в якій повторно повідомив відповідача про розірвання договору поставки №25 від 22.05.2012р. та про сплату заборгованості 41 304,15 грн.. Проте відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача 42 346,37 грн., з яких 41 304,15 грн. основного боргу, 1 042,22 грн. три проценти річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт виконання позивачем зобов'язань по договору підтверджується видатковими накладними на загальну суму 41 304,15 грн., а саме:

№РН-0001434 від 28.05.2012р. на суму 7 694,27 грн.;

№РН-0001435 від 28.05.2012р. на суму 8 043,77 грн.;

№РН-0001436 від 28.05.2012р. на суму 7 929,86 грн.;

№РН-0001437 від 28.05.2012р. на суму 8 043,77 грн.;

№РН-0001438 від 28.05.2012р. на суму 8 043,77 грн.;

№РН-0001446 від 28.05.2012р. на суму 255,30 грн.;

№РН-0001447 від 28.05.2012р. на суму 266,40 грн.;

№РН-0001448 від 28.05.2012р. на суму 266,40 грн.;

№РН-0001449 від 28.05.2012р. на суму 266,40 грн.;

№РН-0001450 від 28.05.2012р. на суму 266,40 грн.;

№РН-0001717 від 13.06.2012р. на суму 227,81 грн.

Між Приватною фірмою "Наталі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БТЛ Форсаж" було підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого станом на 31.05.2012р. заборгованість складає 41 076,34 грн.

Після підписання акту звірки позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 227,81 грн., згідно видаткової накладної №РН-0001717.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п.6.1. договору сторони передбачили, що покупець здійснює оплату товару з відстрочкою платежу, вказаної в додатку №1. Відповідно до додатку №1 до договору строк оплати настає по факту реалізації товару через 30 календарних днів.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за поставлений товар не здійснив.

14.12.2012р. позивач надіслав на адресу відповідача лист-повідомлення вих. №833, про розірвання договору поставки №25 від 22.05.2012р., проведення звірки взаєморозрахунків та остаточних розрахунків по договору. Факт отримання відповідачем вказаного листа 28.12.2012р. підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням. Проте відповідач залишив даний лист-повідомлення без відповіді та задоволення.

01.02.2013р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію вих. №25, в якій повідомив відповідача про розірвання договору поставки №25 від 22.05.2012р. та про сплату заборгованості 41 304,15 грн. протягом семи календарних днів з дня отримання даної претензії. Проте відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.

Відтак, у відповідача існує заборгованість в сумі 41 304,15 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 41 304,15 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із розрахунку позовних вимог позивач нарахував три проценти річних за період з 14.07.2012р. по 16.05.2013р. (307 днів) в сумі 1 042,22 грн.

Щодо нарахованої позивачем суми 3% річних суд зазначає наступне.

В п.6.1. договору сторони передбачили, що покупець здійснює оплату товару з відстрочкою платежу, вказаної в додатку №1. Відповідно до додатку №1 до договору строк оплати настає по факту реалізації товару через 30 календарних днів.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку 3% річних, при їх нарахуванні позивач взяв до уваги лише 30-денний строк оплати, але не врахував, що така оплата здійснюється по факту реалізації.

Враховуючи те, що встановити факт реалізації відповідачем товару неможливо, на думку суду, необхідно врахувати надісланий позивачем лист-повідомлення від 14.12.2012р. вих. №833 про розірвання договору поставки №25 від 22.05.2012р., в якому також ставилась вимога про проведення остаточних розрахунків по договору. Вказаний лист відповідач отримав 28.12.2012р., відтак враховуючи положення ч.2 ст.530 ЦК України, першим днем прострочки є 05.01.2013р.

Судом здійснено розрахунок трьох процентів річних за період з 05.01.2013р. по 16.05.2013р., згідно якого до стягнення з відповідача підлягає 448,12 грн. 3% річних.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 054,00 грн. витрат понесених на оплату послуг адвоката суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 16.01.2013р. між адвокатським об'єднанням "Адвокатська компанія "Верум" (надалі - компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БТЛ Форсаж" (надалі - клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого компанія зобов'язується провести правовий аналіз господарських договорів і документів укладених з контрагентом, з підстав та обставин зазначених у додатку №1, здійснити представництво клієнта у першій та апеляційній інстанції господарських судів України відповідно до додатку №1 цього договору, надати правову консультацію, а клієнт зобов'язується оплатити винагороду за надання правової допомоги та суму фактичних витрат, необхідні для виконання даного договору.

Відповідно п.3.2. договору про надання правової допомоги, винагорода компанії за договором визначається у розмірі на загальну суму 4 108,00 грн., без ПДВ, який клієнт сплачує на поточний рахунок компанії у наступному порядку: 50% від загальної суми клієнт сплачує протягом одного банківського дня з дати виставлення рахунку по цьому договору. У цю частину гонорару входять послуги з аналізу та підготовки позовних заяв до суду та документів. Решту винагороди клієнт оплачує наступним чином 25% після ухвалення рішення судом першої інстанції, решту 25% після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Компанія не розпочинає надання правової допомоги клієнту доки не буде сплачено 50% винагороди.

Відповідно п.3.5. договору про надання правової допомоги, правова допомога вважається прийнятою з моменту оплати клієнтом відповідного рахунку компанії.

Оплата за надану адвокатом правову допомогу в сумі 2 054,00 грн. згідно договору від 16.01.2013р., підтверджується платіжним дорученням №2052 від 04.03.2013р.

Крім того, між позивачем та адвокатським об'єднанням підписано акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000007 від 28.02.2013р. на суму 2 054,00 грн.

Згідно ст.44 ГПК України до складу судових витрат відносяться послуги адвоката.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають стягненню у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними платіжними документами.

Відтак, з відповідача правомірно підлягає стягненню 2 054,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд під ставності позову до задоволення частково.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи положення норм ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідач не подав належних та допустимих доказів, які б підтвердили відсутність у нього заборгованості.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжними дорученнями №2010 від 12.02.2013р. - 1 147,00 грн. та №2192 від 20.05.2013р. - 573,50 грн. судового збору, який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної суми позову.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 612, 625, 627-629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватної фірми "Наталі" (юридична адреса: 79021, м.Львів, Франківський район, вул.Кульпарківська, 93; код ЄДРПОУ 24119556) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БТЛ Форсаж" (49026, м.Дніпропетровськ, вул.С.Ковалевської, 2/52; п/р 26005220361200 в Банк АТ "УКРСИББАНК" м.Харків; МФО 351005; код ЄДРПОУ 36366461) 41 304,15 грн. основного боргу, 448,12 грн. три проценти річних, 2 054,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 1696,36 грн. судового збору.

3 . У задоволенні позовних вимог про стягнення 594,10 грн. 3% річних відмовити.

4. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням в законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 08.07.2013р.

Суддя Сухович Ю.О.