Постанова

від 04.07.2013 по справі 804/7722/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 р. Справа № 804/7722/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Сап'яні С.А.

за участю: представники позивача - Скупінський О.В., Скупінська О.В.

представник відповідача - Гармаш О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметалгруп» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання податкових повідомлень-рішень неправомірними та їх скасування,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметалгруп» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з вимогою щодо визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 24.05.2013 року № 0001542210, та форми «Р» від 24.05.2013 року № 0001532210.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків у акті перевірки від 16.04.2013р № 1666/22/36840440, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, які винесені без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити, в обґрунтування заперечень представник відповідача зазначив, що перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметалгруп» була проведена на виконання повноважень податкового органу, при наявності порушень позивачем податкового законодавства та спірні податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Також, представником відповідача Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у судовому засіданні заявлене клопотання щодо заміни неналежного відповідача Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на належного відповідача Лівобережну об'єднану державну податкову інспекцію м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що з метою реалізації постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» від 20.03.2013р. №229, наказу Міністерства доходів і зборів «Про організацію утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» від 16.04.2013 року №41 та керуючись Положенням про Лівобережну об'єднану державну податкову інспекцію м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів від 17.04.2013р. №46 утворено юридичну особу публічного права Лівобережну об'єднану державну податкову інспекцію м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області шляхом припинення юридичної особи Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби. Як доказ щодо утворення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області представником відповідача надані завірені належним чином Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Серія АБ № 750529), Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Серія АБ № 661475), наказ Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області за № 3 від 02.07.2013 року.

Представники позивача у судовому засіданні щодо заміни неналежного відповідача не заперечували.

За таких обставин, судом у відповідності до вимог ст. 55 КАС України здійснено заміну неналежного відповідача Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на належного відповідача Лівобережну об'єднану державну податкову інспекцію м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Вислухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту від 16.04.2013р. № 1666/22/36840440 документальної планової виїзної перевірки - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрметалгруп» засноване рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 04.11.2009 року № 12241020000047941, форма власності приватна. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 368440440. Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 49130, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, 80. Підприємство взято на податковий облік 05.11.2009р. за № 8104. На момент перевірки перебувало на обліку в Лівобережній МДПІ м.Дніпропетровська. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 12.08.2010р. за №100296314, індивідуальний податковий номер платника ПДВ: 368404404647.

Так, на підставі направлень від 11.03.2013 року № 200, №197, № 198, № 199, № 202, № 201, № 241 (наказу № 244 від 25.02.2013р.) виданих Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровська, фахівцями Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська згідно із п. 75.1 ст. 75 п. 77.1 ст. 77, ст. 20, ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметалгруп» (надалі за текстом - ТОВ «Укрметалгруп») з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.11 по 31.12.12, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.11 по 31.12.12 відповідно до затвердженого плану перевірки. Наказ на проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Укрметалгруп» направлено поштою, отримано підприємством 04.03.13. Перевірку проведено з відома та в присутності директора ТОВ «Укрметалгруп» Ісаєва Д.О.

Зазначеною перевіркою встановлені порушення:

- п.5.1, п.п.5.2. п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р. № 334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР зі змінами та доповненнями) та п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14, п.135.1, п. 135.2, п.п.135.4.1 п.135.4, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.2, п.п.138.12.1 п.138.12 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-VI (із змінами та доповненнями) встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1290886 грн. в т.ч. за рахунок:

заниження на суму 1389422 грн.

1 квартал 2011р на суму 1082109грн.;

2 квартал 2011р на суму 64776 грн.;

4 квартал 2011р на суму 128322 грн.;

4 квартал 2012р на суму 114215 грн.;

завищення за 3 квартал 2011р на суму 98536 грн.

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1, п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-VI (із змінами та доповненнями), встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 928671 грн. в т.ч. за:

січень 2011р. на суму 53386 грн;

лютий 2011р. на суму 283407 грн;

березень 2011р. на суму 544651 грн.;

квітень 2011р. на суму 18480 грн.;

червень 2011р. на суму 6303 грн.;

липень 2011р. на суму 1175 грн.;

листопад 2011р. на суму 21269грн.

На підставі акту перевірки Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська винесені податкові повідомлення-рішення від 24.05.2013р. №0001542210 та від 24.05.2013р. №0001532210.

Суд вважає, що винесені податкові повідомлення-рішення є неправомірними, необгрунтованими та такими, що суперечать законодавству України та підлягають скасуванню, в зв'язку з неправильним застосуванням норм права та невідповідності законодавству України.

Щодо виявлених порушень з податку на прибуток відповідач зазначає, що ТОВ «Укрметалгруп» занизив доход, який враховується при визначенні об'єкта оподаткування всього на суму 287222грн, в т.ч. за рахунок:

- завищення на загальну суму 428419 грн. в т.ч. за 3 квартал 2011р. на суму 428419 грн.;

- заниження на загальну суму 715641 грн. в т.ч. за 2 квартал 2011р. на суму 157720 грн., 4 квартал 2011р. на суму 557921грн.

Податковий орган вважає, що зазначене заниження відбулось у результаті заниження показника у рядку 2 Декларації «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» на суму 121790 грн. та заниження показника у рядку 03 ІД Декларації «Інші доходи» на суму 165432 грн.

Заниження показника у рядку 2 Декларації «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» на суму 121790грн, (стор. 6 Акту перевірки) на думку податкового органу, відбулось через невідповідність даних задекларованих у податковій декларації з податку на прибуток підприємства даним бухгалтерського обліку ТОВ «Укрметалгруп».

Проте, позивачем до перевірки були надані у повному обсязі первинні документи підприємства (договори, угоди, контракти з покупцями товарів (робіт, послуг), накладні, акти виконаних робіт та ін.), відомості та журнали-ордери по рахункам 20, 22, 28, 361, 702, 703, 704, що свідчать про відповідність даних задекларованих у податковій декларації з податку на прибуток підприємства даним бухгалтерського обліку ТОВ «Укрметалгруп».

Так, порядок визначення доходів та їх склад закріплено статтею 135 Податкового кодексу України, п. 135.1 якої зазначає: «Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу».

Таким чином суд вважає, що висновок відповідача щодо заниження показника у рядку 2 Декларації «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» на суму 12179 грн. не відповідають наданим позивачем документам, а тому не відповідають дійсності.

Щодо заниження показника у рядку 03 ІД Декларації «Інші доходи» на суму 165432 грн. (стор.6 Акту перевірки), відповідач зазначив, що оскільки в ході перевірки не підтверджено реальність господарської операції ТОВ «Укрметалгруп» з придбання обладнання від ТОВ «Галактика-М» на загальну суму 127614 грн. та не підтверджено реальність господарської операції ТОВ «Укрметалгруп» з придбання металопродукції від ТОВ «ЮФ «Агентство правового управління та моделювання» на загальну суму 37818 грн., то вартість отриманого обладнання та придбаних ТМЦ підлягають включенню до складу доходу як безоплатно отримані від невстановлених осіб.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Розділом ІV Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п.177.3 ст.177 Податкового кодексу України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, до складу витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України вказано, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пункт 200.2 ст.200 Податкового кодексу України визначає, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Також, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Згідно з п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст.135 Податкового кодексу України, яка визначає склад доходів, які відносять до інших доходів при визначенні доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, інші доходи включають «вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи».

Слід зазначити, що для фіксування факту здійснення господарської операції позивача з ТОВ «Галактика-М», ТОВ «Укрметалгруп» до перевірки було надано:

-договір постачання від 16.11.11 № 16/11-11;

-рахунок-фактура № 21-01/11 від 21.11.2011р. на суму 127614 грн.;

-видаткову накладну №РН-00002113 від 28.11.2011р. на суму 127614 грн.;

-податкову накладну № 39 від 21.11.2011р. на суму 127614 грн.;

-платіжне доручення № 679 від 21.11.2011р. на суму 127614 грн.

В бухгалтерському обліку вищенаведені документи були відображені ТОВ «Укрметалгруп» на відповідних рахунках.

Станом на 31.12.2012р. заборгованість ТОВ «Укрметалгруп» перед ТОВ «Галактика-М» відсутня.

У момент прийняття-передачі, основні засоби знаходились за адресою м.Дніпропетровськ, вул. Курсанта Скоробагатька, 7, де позивач орендував частину нежитлового приміщення у ТОВ «Юлікон» (код 36295567).

Для фіксування факту здійснення господарської операції позивача з ТОВ «Юридична фірма «Агентство правового управління та моделювання», ТОВ «Укрметалгруп» до перевірки було надано:

-податкова накладна № 5 від 01.06.2011 року на суму 37818,00 грн.;

-видаткова накладна № 01064 від 01.06.11р. на суму 37818,00 грн.,

-договір купівлі-продажу №19044 від 19.04.2011р.;

-платіжне доручення № 229 від 02.06.2011р. на суму 37818,00 грн.

Також, за наслідками укладених між позивачем та його контрагентами договорів змінився майновий стан ТОВ «Укрметалгруп», оскільки до перевірки надані підтверджуючі докази оплати придбаного товару, а також наявні платіжні доручення, які свідчать про оплату товару. Тобто, дані обставини свідчать про виконання позивачем укладених з його контрагентами договорів та свідчить про зміни його майнового стану.

Визначення безоплатно наданих товарів, робіт, послуг міститься у п.п.14.1.13 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, згідно з яким: «безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за

якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх

повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо

компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і

використані нею».

Таким чином, враховуючи те, що згідно з укладеними договорами ТОВ «Укрметалгруп» з ТОВ «Галактика-М» та з ТОВ «Юридична фірма «Агентство правового управління та моделювання», отримані товари, роботи, послуги носили платний характер, що підтверджено належними доказами, наданими до перевірки, податковий орган зробив безпідставний висновок що позивач безоплатно отримав товари, роботи, послуги.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних суд зазначає наступне.

Єдиний нормативний акт щодо порядку зберігання первинної транспортної документації, що діє в Україні - це Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затверджена Наказом Мінстату України і Мінтрансу України від 07.08.96р. № 228/253 втратила чинність на підставі Наказу Державного комітету статистики України № 507/1059 від 03.11.2006р. Тобто, зберігання транспортної документації не є обов'язком суб'єкта підприємницької діяльності, а нормативні акти на які посилається відповідач щодо ненадання товарно-транспортних накладних регулюють порядок оформлення, а не зберігання.

Відповідно до наказу Мінтрансу України № 363 від 14.10.97 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998р. за № 128/2568 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Наказ Мінстату України та Мінтрансу України № 488/346 від 29.12.1995 року «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» не зареєстровано в Міністерстві юстиції України, отже, він не обов'язковий до виконання.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.95 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.Таким чином, форма товарно-транспортної накладної не затверджена і її застосування для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи не передбачена.

Первинна транспортна документація регламентує взаємовідносини перевізника і замовника як учасників транспортного процесу. Тобто, для ведення податкового обліку купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей ТТН не застосовується. На підтримку цього висновку Вищий адміністративний суд у своєї Ухвалі від 06.02.2007 № К-12246/06 зазначив «товарно-транспортні накладні є єдиний юридичний документ обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для проведення розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що регламентує взаємовідносини Перевізника і Замовника як учасників транспортного процессу». Тобто, для проведення податкового обліку купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей - товарно-транспортні накладні не застосовуються. Доводи ДПІ, щодо обов'язковості товарно-транспортної накладної при веденні податкового обліку не можуть бути враховані, оскільки господарські операції позивача з постачальником підтверджені договором купівлі-продажу, накладними про передачу товару, податковими накладними та доказами про відсутність заборгованості по зазначених операціях.

Незважаючи на викладене слід зазначити, що до перевірки ТОВ «Укрметалгруп» надало товарно-транспортні накладні, згідно з якими здійснювалось постачання ТМЦ.

Щодо відсутності технічної документації на обладнання, то згідно з ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення» № 30-93 від 8 квітня 1993р. «Державний нагляд за додержанням технічних регламентів з підтвердження відповідності, технічних регламентів, стандартів, норм і правил, станом засобів вимірювань, а також інших вимог, пов'язаних з якістю продукції (далі - стандарти, норми і правила), здійснюють центральний орган виконавчої влади у сфері технічного регулювання та споживчої політики і його територіальні органи - державні центри стандартизації, метрології та сертифікації (далі - органи державного нагляду), а також інші спеціально уповноважені органи. Діяльність спеціально уповноважених органів визначається окремими актами законодавства. Нагляд за дотриманням вимог санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм у стандартах та інших нормативно-технічних документах здійснюють органи та установи державної санітарно-епідеміологічної служби.», а ніяк не органи Державної податкової служби.

Отже, суд вважає, що ТОВ «Укрметалгруп» не надало під час перевірки відповідачу технічну документацію з законних підстав.

Щодо відсутності реальності господарських операцій суд зазначає наступне.

Відповідач вказав, що оскільки до перевірки не надані товарно-транспортні накладні, доручення та технічна документація на обладнання, враховуючи висновки Акту невиїзної документальної перевірки ТОВ «Галактика-М» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з контрагентами, проведеною ДПІ в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ДПС у Дніпропетровській області - не підтверджено реальність господарської операції ТОВ «Укрметалгруп» з придбання обладнання від ТОВ «Галактика-М» на загальну суму 127614 грн.

Згідно з Листом Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року - «З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції».

Відповідач дослідив первинні документи, які належить складати, перевірив фізичні, технічні та технологічні можливості ТОВ «Укрметалгруп» до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, приміщень для зберігання товарів тощо, оскільки такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності. Таким чином, дослідивши наведені обставини, відповідач не надав їм належної оцінки.

Також, встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування витрат та податкового кредиту податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, є зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Перевіркою встановлено безпосередній зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), і господарською діяльністю платника податку, оскільки вказана господарська діяльність є основним видом діяльності, що фактично здійснює ТОВ «Укрметалгруп».

Згідно з Інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11 «Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами».

Так, частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обгрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Проте, доводи податкового органу щодо відсутності реального характеру відповідних операцій не підтверджені належними доказами.

Таким чином, висновок податкового органу щодо безоплатного отримання товарів, робіт, послуг ТОВ «Укрметалгруп» не відповідає дійсності, оскільки до перевірки було надано договори постачання, укладені ТОВ «Укрметалгруп» з його постачальниками, умови яких визначають оплатний характер відносин між ТОВ «Укрметалгруп» та ТОВ «Галактика-М» та ТОФ «ЮФ «Агенство правового управління та моделювання», докази сплати за товар.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Крім того, податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також, не доведено та не надано доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом встановлено, що на час укладення та виконання всіх правочинів контрагенти позивача були зареєстровані в ЄДРПОУ, були юридичними особами наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю перебували на обліку як платники податків у тому числі були платниками податків на додану вартість (про що свідчать витяги з Єдиного реєстру юридичних та фізичних - осіб підприємців).

Відповідач у Акті перевірки зазначив, що ТОВ «Укрметалгруп» за період з 01.01.2011 по 31.03.2011 зависив валові витрати на суму 4328434 грн. (стор.12 Акту перевірки), в т.ч. за рахунок: завищення на суму 4586298грн; заниження на суму 257864 грн.

Так, встановлено заниження задекларованих ТОВ «Укрметалгруп» показників у рядку 04.1 Декларації «витрати з придбання (робіт, послуг), крім зазначених у 04.11», та зазначив, що ТОВ «Укрметалгруп» надано Декларацію з викривленими даними, що не відповідає даним перевірки та призвело до розбіжностей між задекларованими даними та даними бухгалтерського обліку підприємства на суму 645083 грн.

Однак, вказане не відповідає дійсності, оскільки згідно з наданими до перевірки журналами-ордерами по рахункам 20, 22, 28, 631, 685, 311, наданим договорам, прибутковим накладним, актам виконаних робіт, платіжним дорученням, ТОВ «Укрметалгруп» задекларував дані, які повністю відповідають даними бухгалтерського та податкового обліку підприємства.

Відповідач встановив, що ТОВ «Укрметалгруп» до складу валових витрат віднесено витрати, які не підтверджені належним чином оформленими первинними документами з придбання транспортних послуг від ТОВ «ПКФ «Дельта» на суму 12375 грн. (стор.14, 15 Акту перевірки).

Вказаний висновок податковий орган робить на підставі Акту Ленінської МДПІ у м.Луганську від 28.03.11р № 168/23-37287667 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПКФ «Дельта» (код 37287667) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.01.2011», у результаті якого вказує на відсутність реальності господарських операцій між ТОВ «Укрметалгруп» та ТОВ «ПКФ «Дельта».

Однак, вказаний висновок не відповідає фактичним обставинам, оскільки до перевірки були надані наступні документи, що підтверджують факт придбання транспортних послуг у ТОВ «ПКФ «Дельта»:

- рахунок-фактура №130101 від 13.01.11р. на суму 3800,00 грн.;

- рахунок-фактура №260107 від 26.01.11р. на суму 3300,00 грн.;

- рахунок-фактура №260108 від 26.01.11р. на суму 1800,00 грн.;

- рахунок-фактура №290101 від 29.01.11р. на суму 4850,00 грн;

- акт надання послуг №120103 від 12.01.11р. на загальну суму з ПДВ 1100,00 грн.;

- акт надання послуг №130101 від 13.01.11р. на загальну суму з ПДВ 3800,00 грн.;

- акт надання послуг №260107 від 26.01.11р. на загальну суму з ПДВ 3300,00 грн.;

- акт надання послуг №260108 від 26.01.11р. на загальну суму з ПДВ 1800,00 грн.;

- акт надання послуг №290101 від 29.01.11р. на загальну суму з ПДВ 4850,00 грн.

- рахунок-фактура №120103 від 12.01.11р. на суму 1100,00 грн. з ПДВ;

- податкова накладна №120103 від 12.01.2011 року на суму 1100,00 грн.;

- податкова накладна №130101 від 13.01.11р. на суму 3800,00 грн.;

- податкова накладна №260107 від 26.01.11р. на суму 3300,00 грн.;

- податкова накладна №260108 від 26.01.11р. на суму 1800,00грн;

- податкова накладна №480 від 29.01.11р. на суму 4850,00грн.,

- платіжне доручення № 745 від 12.01.11р. на суму 1100,00 грн.;

- платіжне доручення № 747 від 13.01.11р. на суму 3800,00 грн.;

- платіжне доручення № 774 від 26.01.11р. на суму 5100,00 грн.;

- платіжне доручення № 779 від 01.02.11р. на суму 4850,00 грн.

Таким чином, висновок відповідача щодо витрат ТОВ «Укрметалгруп» з придбання транспортних послуг від ТОВ «ПКФ «Дельта» на суму 12375 грн, які не підтверджені належним чином оформленими первинними документами не відповідає дійсності.

Відповідач у акті перевірки (стор.20) зазначив, що ТОВ «Укрметалгруп» віднесло до складу валових витрат втрати, які не підтверджені належним чином оформленими первинними документами з постачання товарів від ТОВ «Українські транспортні технології» на суму 3928840,35 грн.

Зазначений висновок відповідач робить на підставі висловлення щодо невідповідності видаткових накладних ознакам первинних документів, Акту ДПІ у Оболонському районі м.Києва від 29.10.2012 № 850/22-7/36507497 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Українські транспорті технології» (код за ЄДРПОУ 36507497) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Лоу Консалт», ПП «Фірма «Володар», ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі» та відсутності наданих до перевірки товарно-транспортних накладних.

Так, ТОВ «Укрметалгруп» до перевірки надав наступні документи, що підтверджують взаємовідносини з ТОВ «Українські транспортні технології»:

- договір № 17/05/10 від 17.05.10р.;

- видаткові накладні;

- платіжні доручення на загальну суму 4 649 481,51 грн.;

- товарно-транспортні накладні;

- договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 03.01/2011 від 03.01.2011р.;

- акти виконаних робіт на перевезення товару.

Таким чином, висновок Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська є таким, що не відповідає дійсності, оскільки до перевірки підприємством були надані належним чином оформлені первинні документи з постачання товарів від ТОВ «Українські транспортні технології», обставини, що можуть свідчити про відсутність факту здійснення господарської операції, згідно з приписами Вищого адміністративного суду України відсутні.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 відповідачем встановлено їх завищення на загальну суму 667796 грн. (стор. 23 Акту перевірки) в т.ч. у: 2 кварталі 2011 року: 123914 грн; 4 кварталі 2012 року: 543883 грн.

Перевіркою відображених у рядку 5 Декларації «Витрати операційної діяльності» показників за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 встановлено завищення витрат операційної діяльності на суму 123914 грн. за рахунок: 2 квартал 2011 року 123914 грн.

Податковий орган, вказане порушення визначив по взаємовідносинам з ТОВ «Юридична фірма «Агентство правового управління та моделювання» (на суму 31515 грн.) та по взаємовідносинам з ТОВ «Українські транспорті технології» (на суму 92399 грн.) за тими ж обставинами, що й при визначенні порушені за період з 01.01.2011 по 31.03.2011р, а саме зазначив, що ТОВ «Укрметалгруп» віднесло до складу валових витрат втрати, які не підтверджені належним чином оформленими первинними документами з постачання товарів.

Вказаний висновок Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки до перевірки підприємством були надані належним чином оформлені первинні документи з постачання товарів від ТОВ «Українські транспортні технології» та від ТОВ «Юридична фірма «Агентство правового управління та моделювання». Обставини, що можуть свідчити про відсутність факту здійснення господарської операції, згідно з приписами Вищого адміністративного суду України відсутні.

Проведеною перевіркою відображеного показника у рядку 6 Декларації «Інші витрати» податковим органом встановлено завищення на загальну суму 543883 грн., в т.ч. за 4 квартал 2012р. 543883 грн.

Так, Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська вважає, що ТОВ «Укрметалгруп» завищено інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати на суму списаної безнадійної дебіторської заборгованості 543883 грн. по взаємовідносинам ТОВ «ВКФ «СМЦ».

Однак, відповідно до п.п 14.1.11 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безнадійною заборгованістю є, зокрема, заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

За змістом п.п 14.1.11 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - лише сам факт оголошення юридичної особи банкрутом у встановленому законом порядку є необхідною ознакою безнадійності заборгованості.

При цьому, положення Податкового кодексу України є спеціальними стосовно інших нормативно-правових актів у даній сфері. Так, відповідно до п.5.2. ст.5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Податкового кодексу України, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення саме Податкового кодексу України.

З огляду на викладене вище при визначенні заборгованості безнадійною необхідно керуватися саме п.п 14.1.11 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Таким чином, заборгованість юридичної особи є безнадійною у випадку оголошення її банкрутом у встановленому законом порядку.

Даний припис закону, в частині слів «у встановленому законом порядку», відсилає до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» оголошення юридичної особи банкрутом здійснюється у формі постанови, винесеної господарським судом, у якій останній визнає юридичну особу банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру.

Тобто, з моменту винесення господарським судом постанови про визнання юридичної особи банкрутом, заборгованість останньої є безнадійною. Банкрут - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом (ч. 1 ст. 37 3акону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

В контексті процитованих вище положень Податкового кодексу України рішення суду про припинення юридичної особи-банкрута не вимагається, у випадку наявності постанови суду про визнання юридичної особи банкрутом.

Так, після визнання юридичної особи банкрутом відкривається ліквідаційна процедура, яка завершується затвердженням звіту ліквідатора, про що господарський суд виносить ухвалу. При цьому, якщо коштів від продажу майна боржника вистачило на задоволення грошових вимог всіх кредиторів, а ті кошти, що залишилися, є достатніми для провадження боржником господарської діяльності, суд лише затверджує звіт ліквідатора, а боржник вважається таким, що не має боргів, і продовжує свою підприємницьку діяльність. У випадку ж, коли за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута, і копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому управляти майном), органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута (ст. 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

За змістом (юридичною технікою) п.п 14.1.11 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України складається з двох самостійних ознак безнадійності заборгованості, наявність хоча б однієї з яких є достатньою умовою для визнання заборгованості безнадійною: безнадійною є заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст.6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Такі положення (стандарти) є нормативно-правовими актами, обов'язковими до виконання.

Відповідно до п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 237 від 08.10.1999, виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів; у разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати; поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною, списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999, позабалансові рахунки призначені для узагальнення інформації про наявність і рух, зокрема, списаних активів (нестачі цінностей, дебіторської заборгованості) для спостереження за можливістю їх відшкодування винними особами (боржниками).

Позабалансовий рахунок 07 «Списані активи», відповідно до названої інструкції, призначений для узагальнення інформації про стан дебіторської заборгованості, списаної з балансу внаслідок неплатоспроможності боржників, та про суми невідшкодованих нестач і втрат від псування цінностей; зарахування на даний позабалансовий рахунок суми здійснюється одночасно зі списанням суми дебіторської заборгованості на витрати підприємства.

Сума списаної дебіторської заборгованості обліковується на позабалансовому субрахунку 071 «Списана дебіторська заборгованість» протягом не менше трьох років з дати списання для спостереження за можливістю її стягнення у випадках зміни майнового становища боржника.

З огляду на викладене вище кредитор має право списати заборгованість юридичної особи-боржника, щодо якої є постанова господарського суду про визнання її банкрутом, але відсутнє рішення про її ліквідацію/припинення, шляхом виключення заборгованості як безнадійної з активів з одночасним зменшенням розміру резерву сумнівної заборгованості.

Відповідно до ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2012р. по справі № 25/5005/8467/2012 визнано банкрутом ТОВ «ВКФ «СМЦ».

Згідно з ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - «конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає».

Таким чином, приписи Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вказують, що господарським судом Дніпропетровської області вимоги ТОВ «Укрметалгруп» до ТОВ «ВКФ «СМЦ» не розглядаються, що вказує на відсутність можливості позивача звернутись до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з ТОВ «ВКФ «СМЦ» та в свою чергу, виконанню усіх приписів податкового законодавства щодо списання безнадійної дебіторської заборгованості, що виникла з правовідносин з ТОВ «ВКФ «СМЦ» на суму 543883 грн.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що висновки Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська щодо порушення п.5.1, п.п.5.2. п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14, п.135.1, п.135.2, п.п.135.4.1 п.135.4, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.2, п.п.138.12.1 п.138.12 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України чим встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1290886 грн. такими, що не відповідають фактичним обставинам та йдуть всупереч законодавству України.

Щодо виявлених порушень з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

За перевіряємий період відповідачем встановлено заниження податкового кредиту на суму 928671 грн.

Наведені порушення податковий орган визначив виходячи з огляду на порушення по взаємовідносинам ТОВ «Укрметалгруп» з ТОВ «Галактика-М» (на суму 21269 грн.), з ТОВ «Юридична фірма «Агентство правового управління та моделювання» та з ТОВ «ПКФ «Дельта» (на суму 8778 грн.), в результаті чого виявив завищення податкового кредиту за рахунок не підтвердження реальності проведених операцій з придбання металопродукції та в свою чергу, визначив придбання товарів (робіт, послуг) не підтвердженими податковими накладними.

Вказаний висновок Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська є таким, що не відповідає дійсності, оскільки до перевірки підприємством були надані належним чином оформлені первинні документи з постачання товарів від ТОВ «Українські транспортні технології» та від ТОВ «Юридична фірма «Агентство правового управління та моделювання», обставини, що можуть свідчити про відсутність факту здійснення господарської операції, згідно з приписами Вищого адміністративного суду України відсутні, а до перевірки ТОВ «Укрметалгруп» надані оформлені належним чином податкові накладні на зазначену суму податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також, відповідач на підставі того, що згідно системи автоматизованого співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів встановлено розбіжності між задекларованими показниками податкового кредиту ТОВ «Укрметалгруп» та податковими зобов'язаннями АТ «Юнікон» у сумі ПДВ 1175 грн. визначив завищення податкового кредиту за рахунок подвійного включення до його складу, що фактично не відповідає обставинам справи, оскільки до складу податкового кредиту позивач включив наявні у нього податкові накладні, згідно з приписами п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Відповідач визначив завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям ТОВ «Укрметалгруп» з ТОВ «Українські транспортні технології» на загальну суму 897448,40 грн, за рахунок не підтвердження формування податкового кредиту податковими накладними, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

Однак, до перевірки надані у повному обсязі оформлені належним чином податкові накладні, отримані від ТОВ «Українські транспортні технології» на загальну суму 897448,40 грн., що повністю протирічить висновкам Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з його контрагентами мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 24.05.2013 року № 0001542210 та № 0001532210.

Отже, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметалгруп» підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету

Відтак, оскільки позивачем за звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 2294,00 грн., що підтверджується квитанцією № 10627.42.1 від 04.06.2013р., тому вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметалгруп» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання податкових повідомлень-рішень неправомірними та їх скасування - задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 24.05.2013 року № 0001542210.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 24.05.2013 року № 0001532210.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметалгруп» судовий збір у сумі 2294,00 грн. (Дві тисячі двісті дев'яноста чотири грн. 00 коп.), сплачений ТОВ «Укрметалгруп» згідно квитанції № 10627.42.1 від 04.06.2013р.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений 08.07.2013р.

Суддя Е.О. Юрков