Рішення

від 02.07.2013 по справі 922/2162/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2013 р.Справа № 922/2162/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Шевченко А.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтранссервіс", м. Харків до Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів "Шляхрембуд", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Версан А.В., довіреність від 23.05.13 року;

відповідача - Малік О.Ю., довіреність № 970/07 від 23.10.12 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач вернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення коштів. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором оренди транспортних засобів № 7 від 01 жовтня 2011 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 28950,00 грн. та 3 % річних в розмірі 1504,85 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31 травня 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/2162/13 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 18 червня 2013 року о 10:20.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 червня 2013 року розгляд справи відкладено на 02 липня 2013 року, відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

02 липня 2013 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшли уточнення позовних вимог (вх. № 23947), в яких позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 28950,00 грн., 3 % річних в розмірі 1499,55 грн. та понесені судові витрати.

Позивач в призначене судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав з врахуванням поданих уточнень позовних вимог та просить суд їх задовольнити. Також, позивач, супровідним листом надав додаткові документи, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Відповідач в призначене судове засідання з'явився та заявив клопотання про розстрочку виконання рішення.

Розглянувши уточнення позовних вимог (вх. № 23947), суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.11., п. 3. 12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, суд, розглянувши подані представником позивача уточнення позовних вимог (вх. № 23947), розцінює їх як зменшення розміру позовних вимог, приймає до розгляду та розглядатиме справу в подальшому з їх врахуванням.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

01 жовтня 2011 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендатор) укладено договір оренди транспортних засобів № 7, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу в строкове користування бульдозер на базі трактора Т 130 (п. 1.1 цього Договору).

Відповідно до п. 1.2 спірного Договору від 01 жовтня 2011 року, позивач передає, а відповідач приймає бульдозер згідно акту приймання - передачі.

Пунктом 2.3 вищенаведеного договору транспортних засобів № 7 від 01.10.2011р., відповідач зобов'язався: використовувати техніку відповідно до умов його призначення; своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату; підтримувати будівельну техніку в технічному справному стані та нести затрати по її експлуатації; після закінчення строку дії договору або після його дострокового розірвання не пізніше 3 днів повернути техніку позивачу в технічно справному стані по акту приймання - передачі, який підписується представниками сторін договору.

Пунктом 3.1 спірного договору транспортних засобів № 7 від 01.10.2011р., сторони погодили плату за оренду транспортних засобів, а саме, орендна плата за бульдозер в місяць становить 19950,00 грн. Відповідач (орендатор) вносить позивачу (орендодавцю) орендну плату щомісячно до 15 числа.

Як свідчать наявні в матеріалах справи підписані між сторонами Акти здачі - приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000001 від 31.10.2011 року (арк. справи 11) та № ОУ-0000002 від 30.11.2011 року (арк. справи 12), позивач передав відповідачу в оренду бульдозер на базі Т130 на період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року (включно) та на період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року (включно).

Таким чином, згідно з Актом здачі - приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000001 від 31.10.2011 року, відповідач повинен був перерахувати на рахунок позивача орендну плату в розмірі 19950,00 грн. до 15.11.2011 року, згідно з Актом здачі - приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000002 від 30.11.2011 року відповідач повинен був перерахувати на рахунок позивача орендну плату в розмірі 19950,00 грн. до 15.12.2011 року.

Проте відповідач свої зобов'язання за спірним договором транспортних засобів № 7 від 01.10.2011 року виконав неналежним чином, оплату в строки, встановлені п. 3.1 цього Договору не провів, сплатив позивачу 06.09.2012 року частину суми боргу в розмірі 10950,00 грн.

Таким чином, у відповідача перед позивачем за договором транспортних засобів № 7 від 01.10.2011р. утворилась заборгованість в розмірі 28950,00 грн., яка залишилась відповідачем не сплаченою, що змусило позивача звернутись з даним позовом до господарського суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно з статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких підстав, приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений договором, що підтверджується наявними матеріалами справи, позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 28950,00 грн., відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1499,55 грн.

В силу вимог ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши надані позивачем нарахування 3% річних у розмірі 1499,55 грн. суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки нарахований невірно, тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає сума 3 % річних в розмірі 1494,23 грн., в частині стягнення 5,32 грн. суд відмовляє, у зв'язку з невірним нарахуванням.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, вислухавши думку позивача, який заперечував проти його задоволення, визнав його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідач не узгодив з позивачем заздалегідь графік розстрочки виконання рішення, не довів наявність обставин, що ускладнять виконання рішення або зроблять його виконання неможливим, оскільки велика кількість заборгованостей відповідача, на думку суду, не є обставиною, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим. Заборгованість відповідача перед позивачем також ускладнює фінансовий стан підприємства-позивача.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованість в розмірі 28950,00 грн. та 3 % річних в розмірі 1494,23 грн. обґрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

Наведені обставини є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати по сплаті судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 610, 612 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд", 61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, буд. 20, (р/р 26009745 у ВАТ "Ерсте Банк" м. Київ, МФО 380009, код ЄДРПОУ 03359182) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтранссервіс", 61060, м. Харків, проспект П'ятдесятиріччя СРСР, буд. 30, (р/р 26008000083985 в ПАТ "Укрсоцбанк", 26003701980101, МФО 300023, код ЄДРПОУ 32870108) - 28950,00 грн. заборгованості, 1494,23 грн. 3 % річних, 1720,19 грн. судового збору.

В частині стягнення 3 % річних в розмірі 5,32 грн. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.07.2013 р.

Суддя Жиляєв Є.М.