Постанова

від 20.05.2013 по справі 801/2712/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2013 р. (14:45 год.) Справа №801/2712/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Богацькій А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомаркет»

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача: Бовтрюк О.І., директор, довідка АБ №438235;

від відповідача: Джемілова А.Н., довіреність № 218/2Д-1/10 від 05.03.13р., паспорт серії ЕЕ 392521;

Суть спору: 14.03.13 року до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомаркет» до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000332300, прийнятого 06.02.13р. про донарахування зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 34 231.25 грн., у тому числі 27 758,00 грн. - за основним платежем, 6 473,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000342300, прийнятого 06.02.13 року про донарахування зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 27 920,00 грн., у тому числі 22 336,00 грн. - за основним платежем, 5 584,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.03.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

В судовому засіданні 20.05.13р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та пояснив, що жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Представник позивача зазначив, що мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладення угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Наявність мети, зазначеної в диспозиції ст. 228 Цивільного кодексу України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах та злочин або готування злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком, а не даними досудового слідства чи результатами оперативно - розшукової діяльності (останні не мають в даному випадку жодного доказового значення, оскільки їх достовірність та допустимість як доказів не може бути перевірена в належному процесуальному порядку).

На підставі викладеного позивачем зроблений висновки про те, що ДПІ у Бахчисарайському районі АРК ДПС не доведено наявності мети завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно - господарських санкцій.

Позивач зазначає, що під час перевірки надав відповідачу податкові накладні, видаткові накладні, інші первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентами.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, про що надав суду письмові заперечення на позов (а.с.168-175), в яких зазначено, що сумнівний податковий кредит, отриманий ТОВ «Автомаркет» від контрагентів-постачальників - Фірма «Капітель Плюс» та ПП «Скипер», фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань суб'єкту господарювання.

Фірма «Капітель Плюс» та ПП «Скипер» з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, та формування податкового кредиту та валових витрат третіх осіб здійснювало взаємовідносини з контрагентами без мети реального настання правових наслідків, оформлювало документи несправжніх операцій без наслідків відбування події для виникнення податкових зобов'язань та кредиту, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах з такими підприємствами та відсутність мети створення правових наслідків.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі матеріалів зустрічних звірок Фірми «Капітель Плюс» та ПП «Скипер».

На підставі викладеного відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомаркет» (далі - ТОВ «Автомаркет») має статус юридичної особи з 25.03.2004 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрації Серії А00 № 431973 та Довідка АБ № 438235 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відділу статистики у Бахчисарайському районі (а.с.139, 140).

Суд зазначає, що ТОВ «Автомаркет» взято на облік як платника податків у ДПІ у Бахчисарайському районі АРК ДПС 30.03.2004р. за № 540, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків та відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 00596172 НВ № 323631 від 27.01.2005 року ТОВ «Автомаркет» зареєстроване як платник податку на додану вартість у ДПІ у м. Бахчисарайському районі (а.с.186, 187).

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Автомаркет» є суб'єктом господарювання, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до Довідки АБ № 438235 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відділу статистики у Бахчисарайському районі основними видами діяльності позивача є: оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Судом встановлено, що у період з 11.01.13р. по 17.01.13р. на виконання наказу ДПІ у Бахчисарайському районі АРК ДПС № 2 від 09.01.13р. на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п. 75 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Автомаркет» (ЄДРПОУ 32841304) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з БВП «Строітель-плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Ротонда Торг» (ЄДРПОУ 36165656), ПП «Габарит-груп» (ЄДРПОУ 35941644), ПП «Гран-М» (ЄДРПОУ 33581667), ПП «Райс-М» (ЄДРПОУ 336555970), ПП «Грандпродукт» (ЄДРПОУ 349746788), ТОВ «ВТК «Окнополь» (ЄДРПОУ 36070617), ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36165567), ПП «Сіті Буд» (ЄДРПОУ 37081640), ПП «Скипер» (ЄДРПОУ 317081677), ПП «Добре Місто» (ЄДРПОУ 37081745), ПП «Комманд» (ЄДРПОУ 37081766), ПП «Мобкримторг» (ЄДРПОУ 37081792), ПП «Визит Торг» (ЄДРПОУ 37081939), ПП «Нанатехімидж» (ЄДРПОУ 37081965), ПП «Кримторг» (ЄДРПОУ 32271261), ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь» (ЄДРПОУ 32841299), ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986), ПП «Укрторгпартнер» (ЄДРПОУ 36693415), ПП «Кримспецтехнолоджи» (ЄДРПОУ 36693441), ТОВ «Тонар-Крим» (ЄДРПОУ 37860178), ТОВ «Кримстройіндустрія» (ЄДРПОУ 32100553), ТОВ «Аквамарин» (ЄДРПОУ 32836776), ПП «Евроградстрой» (ЄДРПОУ 34836406), ПП «Прима Торг» (ЄДРПОУ 37081588), ТОВ «ТМ-Компані» (ЄДРПОУ 37132621), Фірма «Капітель-Плюс» (ЄДРПОУ 31098515), КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182), ПП «Пан Буд» (ЄДРПОУ 37081614), ПП «Беллатрикс» (ЄДРПОУ 37081991), ПП «Севелітстрой» (ЄДРПОУ 5596833), ПП «Мастер Торг» (ЄДРПОУ 37196250) за період з 01.10.2009 року по 31.03.2012 року, про що складено Акт № 21/42/22/32841304 від 24.01.2013 року (а.с.12-37).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, пп. 5.2.1, п.5.2, абз. «г» п.5.3.9. пп. 5.3. ст.5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями та ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1., п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VІ із змінами і доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 27758,00 грн., у тому числі по періодах: 3 квартал 2010 року у сумі 8164,00 грн., 4 квартал 2010 року у сумі 17729,00 грн., 3 квартал 2011 року у сумі 1539,00 грн., 4 квартал 2011 року у сумі 326,00 грн.;

- пп. 3.1.1 п. 3 ст. 3, пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4,, пп. 7.7.1 п, 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями, а також в порушення п. 185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VІ із змінами і доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 22336,00 грн., у тому числі по періодах: 3 квартал 2010 року у сумі 6531,00 грн., 4 квартал 2010 року у сумі 14183,00 грн., вересень 2011 року у сумі 1338,00 грн., грудень 2011 року у сумі 284 грн.

Висновки Акту перевірки № 21/42/22/32841304 від 24.01.2013 року були покладені в основу податкових повідомлень - рішень від 06.02.2013 року № 0000332300, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 34231,25 грн., у тому числі 27758,00 грн. за основним платежем та 6473,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000342300, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 27920,00 грн., у тому числі 22336,00 грн. за основним платежем та 5584,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.8, 9).

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 06.02.2013 року № 0000332300 та № 0000342300, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішенням від 05.03.13р. за № 573/10/10-2-14 ДПС в АРК залишила без змін податкові повідомлення - рішення від 06.02.2013 року № 0000332300 та № 0000342300, а первинні скарги без задоволення (а.с.38-41).

Перевіряючи правомірність прийнятих ДПІ у Бахчисарайському районі АРК ДПС податкових повідомлень-рішень від 06.02.2013 року № 0000332300, № 0000342300, суд встановив наступне.

В п.2.9 акту перевірки (а.с.15) зазначено, що під час перевірки була використана інформація комп'ютерних автоматизованих систем :

- АРМ «Аудіт»;

- АРМ прийняття та обробки звітності БЕСТ «Звіт»;

- Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Також в п.2.9 акту перевірки (а.с.15) зазначено, що під час перевірки були використані матеріали кримінальної справи № 69-0146. Відповідно до отриманих постанов, винесених в рамках кримінальної справи № 69-0146, встановлено, що: «Кримінальна справа № 69-0146 порушена відносно директора ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_3 за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України та відносно директора ТОВ «Строитель - плюс» ОСОБА_5, фізичних осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема: ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит-груп», з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_3 в мінімізації ним податкових зобов'язань, скоєного повторно, передньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_3, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. 2, ст. 205 ч. 2, ст. 27 ч. 5, ст. 212 ч. 3 КК України.

Досудовим слідством встановлено, що протягом 2009-2012 р.р., на території АР Крим, діяла група осіб, яка згідно єдиного плану з розподілом ролей, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету, спрямовану на здійснення тяжких та особливо тяжких злочинів економічної спрямованості, організувала злочинну схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, заволодіння бюджетними коштами.

Дія функціонування зазначеної схеми вказані особи, діючи без наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності зареєстрували та придбали суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), зареєстровані на «підставних»» осіб, зокрема: ПП «Ротонда Торг» (код ЄДРПОУ - 36165656), ПП «Габарит-груп» (код ЄДРПОУ - 35941644) та «транзитне» підприємство - ТОВ БВП «Строитель - плюс» (код ЄДРПОУ -31263808), директором і головним бухгалтером якого є ОСОБА_5, через які здійснювали операції щодо незаконного переведення безготівкових коштів, перерахованих із поточних рахунків підприємств різної форми власності, у готівку.

Також, в ході досудового слідства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного, підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), а саме: ПП «Гранд -М» (код ЄДРПОУ 33581667), ПП «Райс-М» (код ЄДРПОУ 33655597), ПП «Грандпродукт» (код ЄДРПОУ 34946788), ПП «Севелітстрой» (код ЄДРПОУ 35096833), ПП «Кримторг» (код ЄДРПОУ 32271261), ТОВ «Бренд Строй» (код ЄДРПОУ 36165567), ПП «Сіті Буд» (код ЄДРПОУ 37081640), ПП «Скипер» (код ЄДРПОУ 37081677), ПП «Добре Місто» (код ЄДРПОУ 37081745), ПП «Комманд» (код ЄДРПОУ 37081766), ПП «Мобкримторг» (код ЄДРПОУ 37081792), ПП «Визит Торг» (код ЄДРПОУ 37081939), ПП «Нантехімидж» (код ЄДРПОУ 37081965), ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь» (код ЄДРПОУ 32841299), ПП «Базис Торг» (код ЄДРПОУ 36165986), ПП «Укрторгпартнер» (код ЄДРПОУ 36693415), ПП «Мастер Торг» (код ЄДРПОУ 37196250), ПП «Кримспецтехнолоджи» (код ЄДРПОУ 36693441), ТОВ «Тонар-Крим» (код ЄДРПОУ 37860178), ТОВ «Кримстройиндустрия» (код ЄДРПОУ 32100553), ТОВ «Аквамарин» (код ЄДРПОУ 32836776), ПП «Евроградстрой» (код ЄДРПОУ 34836406), ПП «Прима Торг» (код ЄДРПОУ 37081588), ТОВ «ТМ-Компані» (код ЄДРПОУ 37132621), Фірма «Капітель Плюс» (код ЄДРПОУ 31095815), КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 32468182), ПП «Пан Буд» (код ЄДРПОУ 37081614), ПП «Беллатрикс» (код ЄДРПОУ 37081991) з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст. 28 ч. 2, 205 ч. 2 КК України.

Використовуючи реквізити та банківські рахунки зазначених підприємств, вказана група осіб документально оформлювала неіснуючі операції, які нібито свідчили про отримання товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, виконання робіт, після чого, вказані завідомо підроблені документи передавались замовникам «послуг» із конвертації в готівку безготівкових коштів для їх відображення в бухгалтерському і податковому обліках, з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств для подальшого заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства».

Також в п.2.9 акту перевірки (а.с.17) зазначено, що під час перевірки були використані Акти «Про неможливість проведення зустрічних звірок платників податків», надісланих на адресу ДПІ листом № 3006/7/22-8 від 24.05.2012р. ПП «Скипер» від 06.04.2012 року № 25/22/37081677 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Скипер» код за ЄДРПОУ 37081677, з питань правомірності проведення господарських відноси з контрагентами - покупцями з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.» та Фірми «Капітель Плюс» від 11.04.2012 року № 38/22/31095815 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Фірми «Капітель Плюс» код за ЄДРПОУ 31095815, з питань правомірності проведення господарських відноси з контрагентами - покупцями з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.».

В пункті 3.1.2 Акту перевірки (а.с.20) податковим органом зазначено про завищення позивачем валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., у тому числі: 3 квартал 2010 року у сумі 32655,00 грн., 4 квартал 2010 року у сумі 70915,00 грн., 3 квартал 2011 року у сумі 6690,00 грн., 4 квартал 2011 року у сумі 1420,00 грн. та в пункті 3.1.4 Акту перевірки (а.с.26) посадовою особою ДПІ у Бахчисарайському районі АРК ДПС зроблено висновок про заниження податку на прибуток за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., у тому числі по періодах: 3 квартал 2010 року у сумі 8164,00 грн., 4 квартал 2010 року у сумі 17729,00 грн., 3 квартал 2011 року у сумі 1539,00 грн., 4 квартал 2011 року у сумі 326,00 грн.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі отриманих матеріалів зустрічних звірок, що на думку податкового органу свідчить про те, що сумнівна витратна частина, отримана позивачем від контрагентів - постачальників Фірма «Капітель Плюс» та ПП «Скипер», фактично не була використана у власній господарській діяльності, а була спрямована на ухилення від сплати податкових зобов'язань суб'єкту господарювання.

Керівники підприємств - постачальників надали пояснення щодо непричетності до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, допитані пояснили, що фактично підприємства поставки товару, послуг не здійснювали, в т.ч. на підприємстві підписували документи за грошову винагороду.

Отже, податковим органом зроблений висновок, що Фірма «Капітель Плюс» та ПП «Скипер» були зареєстровані з подальшою передачею в управління підставним особам, що не мали наміру провадити фінансово - господарську діяльність або реалізувати повноваження всупереч інтересам держави та з порушенням норм чинного законодавства, з метою ухилення від сплати податків, оскільки особи, які здійснювали господарську діяльність від імені Фірми «Капітель Плюс» та ПП «Скипер» усвідомлювали протиправність своїх дій, свідомо приховували своє місцезнаходження та не сплачували податки, як це передбачено чинним законодавством України.

Також вказані висновки податкового органу були покладені в основу встановленого відповідачем завищення позивачем податкового кредиту за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. всього у сумі 22336,00 грн., у тому числі по періодах: 3 квартал 2010 року у сумі 6531,00 грн., 4 квартал 2010 року у сумі 14183,00 грн., вересень 2011 року у сумі 1338,00 грн., грудень 2011 року у сумі 284 грн. (пункт 3.2.2 Акту перевірки (а.с.28).

Перевіряючи обґрунтованість та правомірність зазначених висновків податкового органу, судом встановлено наступне.

У 2010 році взаємовідносин між ПП «Скипер» та ТОВ «АВТОМАРКЕТ» відбувалися без укладення договору, на підставі рахунків - фактур, податкових накладних та видаткових накладних, що підтверджується:

- рахунком - фактурою № 1125/1 від 05.07.2010р. на загальну суму 17769,60 грн., у т.ч. ПДВ - 2961,60 грн.; податковою накладною № 1048/1 від 05.07.2010р. на загальну суму 17769,60 грн., у т.ч. ПДВ - 2961,60 грн.; видатковою накладною № 1048/1 від 05.07.2010р. на загальну суму 17769,60 грн., у т.ч. ПДВ - 2961,60 грн. (а.с.112-114);

- рахунком - фактурою № 1031/1 від 09.07.2010р. на загальну суму 1656,00 грн., у т.ч. ПДВ - 276,00 грн.; податковою накладною № 1065/1 від 09.07.2010р. на загальну суму 1656,00 грн., у т.ч. ПДВ - 276,00 грн.; видатковою накладною № 1065/1 від 09.07.2010р. на загальну суму 1656,00 грн., у т.ч. ПДВ - 276,00 грн. (а.с.130-132);

- рахунком - фактурою № 1321/1 від 29.07.2010р. на загальну суму 4458,00 грн., у т.ч. ПДВ - 743,00 грн.; податковою накладною № 1041/1 від 29.07.2010р. на загальну суму 4458,00 грн., у т.ч. ПДВ - 743,00 грн.; видатковою накладною № 1041/1 від 29.07.2010р. на загальну суму 4458,00 грн., у т.ч. ПДВ - 743,00 грн. (а.с.127-129);

- рахунком - фактурою № 1420 від 12.08.2010р. на загальну суму 6180,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1030,00 грн.; податковою накладною № 1436 від 12.08.2010р. на загальну суму 6180,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1030,00 грн.; видатковою накладною № 1436 від 12.08.2010р. на загальну суму 6180,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1030,00 грн. (а.с.121-123);

- рахунком - фактурою № 1595 від 13.08.2010р. на загальну суму 720,00 грн., у т.ч. ПДВ - 120,00 грн.; податковою накладною № 1531 від 13.08.2010р. на загальну суму 720,00 грн., у т.ч. ПДВ - 120,00 грн.; видатковою накладною № 1531 від 13.08.2010р. на загальну суму 720,00 грн., у т.ч. ПДВ - 120,00 грн. (а.с.115-117);

- рахунком - фактурою № 1596 від 21.08.2010р. на загальну суму 7020,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1170,00 грн.; податковою накладною № 1532 від 21.08.2010р. на загальну суму 7020,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1170,00 грн.; видатковою накладною № 1532 від 21.08.2010р. на загальну суму 7020,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1170,00 грн. (а.с.118-120);

- рахунком - фактурою № 1831 від 13.09.2010р. на загальну суму 1380,00 грн., у т.ч. ПДВ - 230,00 грн.; податковою накладною № 1760 від 13.09.2010р. на загальну суму 1380,00 грн., у т.ч. ПДВ - 230,00 грн.; видатковою накладною № 1760 від 13.09.2010р. на загальну суму 1380,00 грн., у т.ч. ПДВ - 230,00 грн. (а.с.124-126);

- податковою накладною № 2021 від 06.10.2010р. на загальну суму 26586,00 грн., у т.ч. ПДВ - 4431,00 грн.; видатковою накладною № 2021 від 06.10.2010р. на загальну суму 26586,00 грн., у т.ч. ПДВ - 4431,00 грн. (а.с.108-109);

- податковою накладною № 2104 від 26.10.2010р. на загальну суму 3780,00 грн., у т.ч. ПДВ - 630,00 грн.; видатковою накладною № 2104 від 26.10.2010р. на загальну суму 3780,00 грн., у т.ч. ПДВ - 630,00 грн. (а.с.103-104);

- рахунком - фактурою № 2290 від 10.11.2010р. на загальну суму 16524,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2754,00 грн.; податковою накладною № 2106 від 10.11.2010р. на загальну суму 16524,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2754,00 грн.; видатковою накладною № 2106 від 10.11.2010р. на загальну суму 16524,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2754,00 грн. (а.с.105-107);

- рахунком - фактурою № 3669 від 22.12.2010р. на загальну суму 32446,80 грн., у т.ч. ПДВ - 5407,80 грн.; податковою накладною № 2608 від 22.12.2010р. на загальну суму 32446,80 грн., у т.ч. ПДВ - 5407,80грн.; актом виконаних робіт від 22.12.2010р. на загальну суму 32446,80 грн., у т.ч. ПДВ - 5407,80 грн. (а.с.97-99);

- рахунком - фактурою № 3669 від 24.12.2010р. на загальну суму 5760,00 грн., у т.ч. ПДВ - 960,00 грн.; податковою накладною № 2609 від 24.12.2010р. на загальну суму 5760,00 грн., у т.ч. ПДВ - 960,00 грн.; видатковою накладною № 2609 від 24.12.2010р. на загальну суму 5760,00 грн., у т.ч. ПДВ - 960,00 грн. (а.с.100-102).

Між ПП «Скипер» (Виконавець) та ТОВ «АВТОМАРКЕТ» (Замовник) 28.09.2011р. був укладений Договір № 144, предметом якого згідно п. 1.1 є виконання ремонту автотранспорту із заміною запчастин. Згідно п. 2.1 Договору вартість послуг визначається на підставі Актів виконаних робіт. Строк дії Договору - з моменту підписання до моменту виконання (п. 3.1 Договору (а.с.88).

Виконання Договору № 144 від 28.09.2011р. підтверджується:

- рахунком - фактурою № 1148 від 20.09.2011р. на загальну суму 8028,00 грн., у т.ч. 1338,00 грн. ПДВ; податковою накладеною № 170 від 28.09.2011р. на загальну суму 8028,00 грн., у т.ч. 1338,00 грн. ПДВ; актом здачі прийняття робіт від 10.10.2011р. на загальну суму 8028,00 грн., у т.ч. 1338,00 грн. ПДВ (а.с.89-91);

- рахунком - фактурою № 1824 від 22.12.2011р. на загальну сум 1704,00 грн., у т.ч. ПДВ - 284,00 грн.; податковою накладною № 227 від 22.12.2011р. на загальну суму 1704,00 грн., у т.ч. ПДВ - 284,00 грн.; актом здачі - прийняття від 22.12.2011р. на загальну суму 1704,00 грн., у т.ч. ПДВ - 284,00 грн. (а.с.93-95).

Використання придбаних позивачем послуг у власній господарській діяльності підтверджується: Договором купівлі продажу № 01/10 від 15.10.2010 року, предметом якого згідно п. 1.1. є продаж продуктів (автозапчастин) у відповідності до специфікації (а.с.47); податковими накладними, видатковими накладними (а.с.42-87).

З урахуванням викладеного, дослідивши надані позивачем документи первинного бухгалтерського обліку, суд приходить до висновку про реальність укладених між позивачем та Фірми «Капітель Плюс», ПП «Скипер» договорів на надання послуг.

Передусім, слід зазначити, що посилання відповідача, в обґрунтування своїх висновків, на дані акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, відомості досудового слідства по кримінальній справі, а також комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи, є безпідставними, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, акти про неможливість проведення звірки з контрагентами позивача, дані досудового слідства та комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Суд не приймає до уваги викладені в акті перевірки матеріали досудового слідства по кримінальній справи № 69-0146, оскільки по-перше, використання даних матеріалів в ході документальної позапланової невиїзної перевірки податковим органом не передбачено чинним законодавством, зокрема Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства розділу, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, зареєстрованим в Мінюсті 12 січня 2011 р. за № 34/18772, а по-друге, як встановлено судом та підтверджено відповідачем, матеріали кримінальної справи використані шляхом копіювання інформації, отриманої засобами електронної пошти, тоді як самі матеріали кримінальної справи в ході перевірки не використовувались, що свідчить про те, що висновки акту перевірки побудовані на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтверджених доказів.

Крім того, суд вважає бездоказовим посилання на матеріали досудового слідства по кримінальній справі ще й тому, що процесуального рішення за цією кримінальною справою судом не прийнято, а відтак докази, зібрані в ході досудового слідства по такій кримінальній справі судом не оцінені і не можуть бути покладені в основу висновків акту податкової перевірки контрагента суб'єкта господарювання, відносно якого порушена кримінальна справа за фактом фіктивного підприємництва.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту документи, суд зазначає, що вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Відображення даних господарських операцій призвели до змін у структурі активів та пасивів позивача. Для здійснення даних операцій позивач має необхідні ресурси.

Що стосується правомірності висновків податкового органу про заниження податку на додану вартість на загальну суму 22336,00 грн., у тому числі по періодах: 3 квартал 2010 року у сумі 6531,00 грн., 4 квартал 2010 року у сумі 14183,00 грн., вересень 2011 року у сумі 1338,00 грн., грудень 2011 року у сумі 284 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.3, п.1.4 ст.1 Закону України №168 «Про податок на додану вартість» встановлено: платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. (п.1.3)

Поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності. (п.1.4).

Пунктами 1.6, 1.7 ст.1 Закону № 168 встановлено, що податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом. (п.1.6) Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з приписами пп.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону № 168, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону № 168, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону № 168, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з приписами пп. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону № 168, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону № 168 Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, відповідно до пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 якого продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

ґ) виключено;

д) виключено;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

П. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за № 1333/20071 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

П. 198.3 ст. 198 КАС України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Частиною 2 п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Перевіряючи податкові накладні, виписані ПП «Скипер» та Фірмою «Капітель Плюс» судом встановлено, що вони відповідають вимогам зазначених норм, а отже висновки відповідача про заниження податку на додану вартість на загальну суму 22336,00 грн., у тому числі по періодах: 3 квартал 2010 року у сумі 6531,00 грн., 4 квартал 2010 року у сумі 14183,00 грн., вересень 2011 року у сумі 1338,00 грн., грудень 2011 року у сумі 284 грн. суд вважає необґрунтованими та помилковими, та як наслідок прийняте податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим ДПС від 06.02.2013 року № 0000342300 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 27920 грн., у тому числі 22336,00 грн. за основним платежем та 5584,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених позивачем з ПП «Скипер та Фірмою «Капітель Плюс» господарських договорів на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність даних договорів відповідачем не наведено.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем в акті перевірки не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ПП «Скипер та Фірмою «Капітель Плюс» правочинів на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

До того ж, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочинів, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ним.

Однак, відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Приписом частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ПП «Скипер», Фірмою «Капітель плюс» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочинів недійсними та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Зазначені висновки кореспондуються з думкою Вищого адміністративного суду України, викладеною в постанові від 14.11.2012 року № К/9991/50772/12.

Крім того, ч.2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти наявність у штаті контрагента працівників певного профілю, правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Що стосується висновків податкового органу про заниження позивачем заниження податку на прибуток всього у сумі 27758,00 грн., у тому числі по періодах: 3 квартал 2010 року у сумі 8164,00 грн., 4 квартал 2010 року у сумі 17729,00 грн., 3 квартал 2011 року у сумі 1539,00 грн., 4 квартал 2011 року у сумі 326,00 грн., суд зазначає наступне.

Так відповідно до абз. 1 ч. 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» Перехідних положень Податкового кодексу України Розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Таким чином, до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2011 року, суд застосовує норми Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Тобто, підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у Законі України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не дозволяється.

Зважаючи на те, що позивачем належними документами первинного бухгалтерського та податкового обліку підтверджено належне оформлення та виконання господарських обов'язків з надання послуг, суд приходить до висновку про дотримання позивачем порядку віднесення до 01 квітня 2011 року витрат до валових витрат позивача.

Згідно ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

П. 151.1 ст.151 розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України визначено, що основна ставка податку становить 16 відсотків.

Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 10 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу.

Відповідно до пункту 10 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено ставку податку на прибуток підприємств:

з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 відсотки;

з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно - 21 відсоток;

з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно - 19 відсотків, а для суб'єктів індустрії програмної продукції, які застосовують особливості оподаткування, передбачені в пункті 15 підрозділу 10 цього розділу, - 5 відсотків;

з 1 січня 2014 року - 16 відсотків, а для суб'єктів індустрії програмної продукції, які застосовують особливості оподаткування, передбачені в пункті 15 підрозділу 10 цього розділу, - 5 відсотків.

Згідно п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до пп. «г» пп. 138.8.5 п. 138.8 ст.138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Беручи до уваги, що господарські операції між ТОВ «Автомаркет» та ПП «Скипер», Фірмою «Капітель плюс» були товарними та реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, суд вважає безпідставними висновки відповідача про заниження податку на прибуток всього у сумі 27758,00 грн., у тому числі по періодах: 3 квартал 2010 року у сумі 8164,00 грн., 4 квартал 2010 року у сумі 17729,00 грн., 3 квартал 2011 року у сумі 1539,00 грн., 4 квартал 2011 року у сумі 326,00 грн., та як наслідок, протиправним податкове повідомлення - рішення ДПІ в Бахчисарайському районі АРК ДПС від 06.02.2013 року № 0000332300 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 34231,25 грн., у тому числі 27758,00 грн. за основним платежем та 6473,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Автомаркет» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні 20.05.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 27.05.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби від 06.02.2013р. №0000332300 та № 0000342300.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомаркет» (ЄДРПОУ 32841304) судовий збір в розмірі 621,51грн. (шістсот двадцять одна грн. 51 коп.) шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А.О. Кушнова