Ухвала

від 02.07.2013 по справі 2а-8773/12/0170/27

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-8773/12/0170/27

02.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Мунтян О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Аблякимов Е.Е. ) від 07.09.2012 у справі № 2а-8773/12/0170/27

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Авто-Експрес" (вул. Московська, 8 оф. 3, м. Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул.Васильєва,буд.16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.09.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Авто-Експрес" до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення прийняті Державною податковою інспекцією у м. Ялта АРК Державної податкової служби:

- № 0002612301 від 27.07.2012 року, яким ТОВ "Крим-Авто-Експрес" зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 405 259,00 грн.;

- № 0002622301 від 27.07.2012 року, яким ТОВ "Крим-Авто-Експрес" збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 90 042,00 грн., у тому числі 88 924,00 грн. - податок на прибуток і 1 118,00 грн. - штрафні санкції;

- № 0002632301 від 27.07.2012 року, яким ТОВ "Крим-Авто-Експрес" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 213 198,00 грн., у тому числі 170 558,00 грн. - податок на додану вартість і 42 640,00 грн. -штрафні санкції.

Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.09.2012 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Авто-Експрес" відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права та невірною оцінкою судом першої інстанції фактичних обставин справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 02.07.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Авто-Експрес" надати докази виконання договорів, укладених з БВП "Строітель-Плюс", а саме оригінали (для огляду в судовому засіданні), належним чином завірені копії документів про оприбуткування товарів та послуг, товарно-транспортні накладні або інші документи, що підтверджують транспортування товару до покупця, докази використання товарів та послуг у господарській діяльності, а також докази сплати за товари та послуги.

08.04.2013 на адресу суду надійшло заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Авто-Експрес", в якому позивач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а також надані додаткові докази витребувані судом.

Судовою колегією ретельно вивчені надані доказами та надана їм правова оцінка.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами податкового органу проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Авто-Експрес" з питань податкового законодавства.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби прийнято акт № 1012/22-01/34836741/116 від 19.07.2012 "Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Авто-Експрес", код за ЄДРПОУ 34836741, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.03.2012".

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Крим-Авто-Експрес":

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону Украйни "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р., п.138.2, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в частині визнання угод, щодо поставки товарів, надання послуг між позивачем та БВП "Строітель - Плюс" нікчемними, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2010 рік в сумі 4192 грн., за 2-4 квартали 2011 року на 84 453,00 грн.;

- п.137.1 ст.137, п.138.4, п. 138.5, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, в частині невірного розрахунку собівартості послуг у 1 кварталі 2012 року внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2012 року у сумі 405 259,00 грн., та занижено податок на прибуток за 1 квартал 2012 року на 279 грн.;

- п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в частині визнання угод, щодо поставки товарів, надання послуг між позивачем та БВП "Строітель - Плюс" нікчемними, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 170 558,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення:

№0002612301 від 27.07.2012 про зменшення ТОВ "Крим-Авто-Експрес" суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 405 259,00 грн.;

№0002622301 від 27.07.2012 про збільшення ТОВ "Крим-Авто-Експрес" грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 90 042,00 грн., у тому числі: 88 924,00 грн. - податок на прибуток і 1 118,00 грн. - штрафні санкції;

№0002632301 від 27.07.2012 про збільшення ТОВ "Крим-Авто-Експрес" грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 213 198,00 грн., у тому числі: 170 558,00 грн. - податок на додану вартість і 42 640,00 грн. - штрафні санкції.

Відповідно до змісту акту, висновки якого покладені в основу податкових повідомлень-рішень, зроблені відповідно до встановлених під час перевірки обставин стосовно взаємовідносин позивача з БВП "Строітель-плюс" про відсутність фактичного здійснення позивачем господарських операцій з зазначеним контрагентом.

Аналіз податкової звітності позивача, за результатами якого податкова служба дійшла висновку щодо нікчемності його угод з контрагентом був зроблений виходячи з того, що ними було отримано інформацію про порушення кримінальної справи порушеної відносно директора ТОВ БВП "Строітеь-плюс" ОСОБА_3, фізичних осіб ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. 2, 205 ч. 2, 27 ч. 5, 212 ч. 3 КК України.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав для висновку про те, що правочин між позивачем та БВП "Строітель - плюс" на підставі договорів № 2385 від 02.01.2009, №9/06/774 від 01.06.2011, № 02/08/1062 від 02.08.2011 на поставку запасних частин, на ремонтно - відновлювальні роботи суперечить інтересам держави та суспільства, недійсність правочину прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такий правочин є оспорюваним, тобто підлягає визнанню судом недійсним у порядку, встановленому законом. Але, у судовому порядку не оспорено дійсність вказаного правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції. Усі господарські операції, які були проведені, спричинили реальні зміни майнового стану позивача - вказаний факт підтверджується матеріалами справи, а саме: видатковими та податковими накладними.

Висновки податкового органу щодо "безтоварності операцій" між ТОВ "Крим-Авто-Експрес" та БВП "Строітель-плюс" базуються на тому, що відносно директора контрагента порушена кримінальна справа №69-0146 за фактом фіктивного підприємства та ухилення від сплати податків.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 183.12 статті 183 Податкового кодексу України центральний орган державної податкової служби веде реєстр платників податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих як платники податку.

Пунктом 183.13 статті 183 Податкового кодексу України передбачено, що для інформування платників податку центральний орган державної податкової служби щодекади оприлюднює на своєму веб-сайті:

- дані з реєстру платників податку із зазначенням найменування або прізвища, імені та по батькові платника податку, дати податкової реєстрації, індивідуального податкового номера, номера свідоцтва про реєстрацію платника податку, дати початку його дії;

- інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку за заявою платника податку, з ініціативи органів державної податкової служби чи за рішенням суду, а саме про анульовані свідоцтва про реєстрацію платника податку із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дати анулювання, причин анулювання та підстав для анулювання свідоцтв, діюче свідоцтво платника податку на додану вартість.

Відповідно до офіційної інформації, яка розміщена на офіційному сайті ДПА України у розділі "Дані про платників ПДВ", свідоцтво про реєстрацію цього платника ПДВ (БВП "Строітель - плюс") станом на час здійснення вищевказаних правочинів було чинним.

На момент вчинення та виконання вищевказаних договорів БВП "Строітель-плюс" перебувало в Єдиному державному реєстрі, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ, подавало декларації та перебувало на податковому обліку як платник ПДВ, а отже, мало певний правовий статус та право у спірний період нараховувати податок на додану вартість і видавати податкові накладні. До того ж, чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правом перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах та достовірність їх підписів, а товарність операцій по спірним правочинам з БВП "Строітель-плюс" підтверджується відповідними податковими накладними, які містять всі необхідні реквізити та виписані платником ПДВ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крим-Авто-Експрес", як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, був не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність. При цьому слід прийняти до уваги, що позивач не має права витребувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ним роботи, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента, а відтак у діях позивача відсутні порушення норм чинного податкового законодавства з наведених вище підстав.

Той факт, що за даними інформаційної бази стан БВП "Строітель-плюс" - до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням" (лист 11 акту перевірки), не позбавляють правового значення виданих цим контрагентом первинних документів.

До того ж, слід зазначити, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу витрат та податкового кредиту у перевіряємому періоді були надані податкові накладні, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Суми податку на додану вартість по цим податковим накладним включені БВП "Строітель - плюс" до податкових зобов'язань відповідних періодів та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ. Оплата за надані послуги, отримані товари здійснена відповідно до актів виконаних робіт та податкових накладних (накладних) БВП "Строітель - плюс" у повному обсязі. Заборгованості за даними бухгалтерського обліку ТОВ "Крим-Авто-Експре" по розрахункам з БВП "Строітель - плюс" не значиться.

Як вбачається з первинних бухгалтерських документів, наданих до перевірки, угоди між позивачем та БВП "Строітель - плюс" були реально виконані сторонами, що зокрема підтверджується договорами підряду та купівлі - продажу, актами виконаних робіт, накладними, податковими накладними, довідками вартості, чеками, тощо.

Матеріали справи свідчать, що ревізор посилається на акт про неможливість проведення зустрічної звірки БВП "Строітель - плюс" №37/22/312638 від 11.04.2012 з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку. У вказаному акті про неможливість проведення зустрічної звірки зазначено, що встановлено порушення ч.1 ст.203, ст.ст. 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання БВП "Строітель-плюс" до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, на що колегія суддів зазначає наступне.

Проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок регламентується п.73.5 ст. 75 Податкового кодексу України та відповідним порядком, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010р. № 1232. Вказаний порядок та Податковий кодекс України не містить відомостей про такий вид акту як акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

Пп.73.5 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної додаткової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Аналогічні норми містяться у п.1 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок.

Якщо податковий орган нібито не міг здійснити відповідне співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, то яким чином здійснено висновок щодо порушення ч.1 ст.203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно з пп.73.5 статті 73 Податкового кодексу України зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Таким чином, зустрічна звірка не може містити висновки щодо порушення платником податків діючого законодавства, особливо цивільного.

З наведеної норми слідує, що посилання відповідача на висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки, не спростовують товарність господарських операцій з придбання вказаних товарів та послуг у БВП "Строітель - плюс", а є лише припущенням податкового органу не підтвердженим жодними доказами у справі.

Статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлювала , що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до положень п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включались, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), а також суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Уразі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Згідно з п. 5.11 ст. 5 згаданого Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Така ж норма міститься у п. 140.5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 140.2 Податкового кодексу України, перерахунок доходів та витрат щодо недійсних правочинів проводиться сторонами виключно у періоді в якому рішення суду щодо визнання такого правочину недійсним набуло законної сили.

Співробітники ДПІ у м. Ялті АРК ДПС, встановлюючи додаткові обмеження щодо включення затрат платника податків до складу його валових витрат (витрат) грубо порушили нормі п.5.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а самостійно визнаючи угоди між ТОВ "Крим-Авто-Експрес" та БВП "Строітель-плюс" нікчемними, та на підставі згаданого корегуючи витрати платника податків, допустили порушення п. 140.2 Податкового кодексу України.

Судова колегія зазначає, що ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС належними доказами не доведено, в чому полягає неспрямованість укладених позивачем з БВП "Строітель-плюс" правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, доходної частини бюджету.

Також судом першої інстанції встановлено, що з позовом, щодо визнання угод між БВП "Строітель-плюс" та ТОВ "Крим-Авто-експрес" нікчемними або з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за вищевказаними правочинами, ДПІ у м. Ялті не зверталось.

ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС визначила податкові зобов'язання позивача з ПДВ у тому числі за жовтень та листопад 2010 року, але у той період саме Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Таким чином, визнаючи податкові зобов'язання позивача за 2010 року на підставі норм Податкового кодексу України, відповідач грубо порушив Конституцію України.

Стосовно зменшення збитків позивача та визнання податкових зобов'язань з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року, колегія суддів зазначає наступне.

Оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства регламентується відповідним Порядком, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984.

В акті перевірки вказано, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Враховуючи наведене, перевіркою зроблений розрахунок собівартості послуг та інших витрат та віднесення їх до витрат у податковому обліку за 1 квартал 2012 року. Але в акті перевірки не зазначено, які саме витрати у першому кварталі 2012 року не підтверджені первинними документами або які витрати фактично не були здійснені.

Враховуючи зазначене, судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду прийшла до висновку, що суд першої інстанції виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всесторонньо перевіривши обставини справи, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, які підлягають застосуванню до даних правовідносин та прийняв рішення з урахуванням усіх обставин справи у їх сукупності, що мають значення для прийняття рішення, а отже апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.09.2012 у справі № 2а-8773/12/0170/27 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко