Рішення

від 19.06.2013 по справі 911/1497/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" червня 2013 р. Справа № 911/1497/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Строєва О. Є. (доручення № 1 від 06.03.2013 р.), Коц О. А. (довіреність № 3 від 01.03.2013 р.);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фіто-Лек", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „Лезіс", м. Обухів

в особі Обухівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „Лезіс", м. Обухів

про стягнення 418 534, 15 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Фіто-Лек" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ Фірми „Лезіс" в особі Обухівської філії ТОВ Фірми „Лезіс" про стягнення 348 778, 46 грн. основної заборгованості, 69 755, 69 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно договору поставки № 253 від 01.01.2010 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.04.2013 р. порушено провадження у справі № 911/1497/13 за позовом ТОВ „Фіто-Лек" до ТОВ Фірми „Лезіс" в особі Обухівської філії ТОВ Фірми „Лезіс" про стягнення 418 534, 15 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 22.05.2013 р.

20.05.2013 р. до канцелярії суду від позивача надійшов лист № 130 від 17.05.2013 р. із доданими до нього документами на виконання вимог суду, що долучені судом до матеріалів справи.

22.05.2013 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 19.06.2013 р.

19.06.2013 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 253, згідно умов п. 1.1. якого постачальник бере на себе зобов'язання передати (поставити) у власність покупцю протягом дії договору товар в асортименті і кількості, вказаній в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених даним договором.

Згідно п. 1.4. договору поставки накладні є документом, який замінює специфікацію і протокол узгодження цін, і є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1. договору поставки кількість і асортимент товару узгоджується сторонами і зазначається у видатковій накладній на кожну поставку.

Пунктом 3.3. договору поставки передбачено, що ціни на товар зазначаються в кожній видатковій накладній, що є додатком до даного договору.

Пунктом 3.5. договору поставки визначено, що розрахунки за товар здійснюються по сумам, вказаним у видаткових накладних, шляхом відстрочення платежу протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання товару покупцем. Датою поставки вважається дата отримання товару покупцем, про що покупцем робиться відмітка у видатковій накладній.

Згідно п. 3.6. договору поставки оплата поставлених товарів проводиться покупцем шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах, зазначених в п. 3.5. даного договору. Датою оплати вважається дата надходження коштів на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до п. 3.7. договору поставки покупець при проведенні оплати за поставлений йому постачальником товар при кожному платежі зобов'язаний вказати номер договору і (або) видаткової накладної, за якими проводиться оплата. Крім цього, при наявності у покупця заборгованості за отриманий товар за декількома видатковими накладними, отримана від нього оплата буде зарахована в рахунок погашення заборгованості за товар, що отриманий раніше, незалежно від призначення оплати, зазначеної в платіжному дорученні

Пунктом 10.1. договору поставки визначено строк його дії, згідно якого цей договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і обміну копіями документів, завірених мокрими печатками, вказаних в п. 12.4., і діє до 31.12.2010 р., а щодо зобов'язань за договором - до повного їх виконання.

На виконання умов договору позивачем у період з квітня 2010 р. по грудень 2011 р. було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 2 145 008, 49 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними та довіреностями відповідача, виданими на своїх представників на отримання товару, перелік яких зазначений у позовній заяві № 107 від 17.04.2013 р. та у додатку до неї, наявними в матеріалах справи.

02.11.2010 р., 01.06.2011 р. та 20.09.2011 р. відповідачем було здійснено повернення позивачу товару на суму 151, 40 грн., 56, 84 грн. та 1 097, 07 грн. відповідно, що підтверджується видатковою накладною на повернення товару № ЛЗ-Нв-0000065 від 02.11.2010 р. на суму 151, 40 грн., видатковою накладною на повернення товару № ЛЗ-Нв0000114 від 01.06.2011 р. на суму 56, 84 грн. та видатковою накладною на повернення товару № ЛЗ-Нв-0000150 від 20.09.2011 р. на суму 1 097, 07 грн., наявними в матеріалах справи.

За період дії договору та на його виконання відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті товару та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 1 793 619, 81 грн., що підтверджується відповідними виписками з банківських рахунків позивача, перелік яких зазначений у позовній заяві № 107 від 17.04.2013 р. та у додатку до неї, довідкою № 343/400-2 від 16.04.2013 р. ПАТ „ВТБ Банк", наявними в матеріалах справи.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 348 778, 46 грн., що підтверджується договором поставки № 253 від 01.01.2010 р., відповідними видатковими накладними та довіреностями відповідача, виданими на своїх представників на отримання товару, перелік яких зазначений у позовній заяві № 107 від 17.04.2013 р. та у додатку до неї, видатковою накладною на повернення товару № ЛЗ-Нв-0000065 від 02.11.2010 р. на суму 151, 40 грн., видатковою накладною на повернення товару № ЛЗ-Нв0000114 від 01.06.2011 р. на суму 56, 84 грн. та видатковою накладною на повернення товару № ЛЗ-Нв-0000150 від 20.09.2011 р. на суму 1 097, 07 грн., відповідними виписками з банківських рахунків позивача, перелік яких зазначений у позовній заяві № 107 від 17.04.2013 р. та у додатку до неї, довідкою № 343/400-2 від 16.04.2013 р. ПАТ „ВТБ Банк", наявними в матеріалах справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 348 778, 46 грн. за договором поставки № 253 від 01.01.2010 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача штраф, передбачений договором поставки № 253 від 01.01.2010 р., за прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару всього на загальну суму 69 755, 69 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2. договору передбачено, що за прострочення платежу понад 30 (тридцять) календарних днів з моменту виникнення простроченого зобов'язання, обумовленого в п. 3.5. даного договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості одержаного товару, за яким допущено прострочення платежу, а також суму боргу з урахуванням індексу інфляції згідно статті 625 ЦК України за весь час прострочення та 18 % річних від простроченої суми.

Розрахунок штрафу від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача штрафу від суми основної заборгованості за договором у розмірі 69 755, 69 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „Лезіс" (ідентифікаційний код 20596199) в особі Обухівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „Лезіс" (ідентифікаційний код 25691175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фіто-Лек" (ідентифікаційний код 21194014) 348 778 (триста сорок вісім тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 46 (сорок шість) коп. основної заборгованості, 69 755 (шістдесят дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 69 (шістдесят дев'ять) коп. штрафу та судові витрати 8 370 (вісім тисяч триста сімдесят) грн. 68 (шістдесят вісім) коп. судового збору.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

05 липня 2013 р.