Рішення

від 26.06.2013 по справі 753/8866/13-ц

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/8866/13-ц

провадження № 2/753/4885/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2013 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Цимбал І.К.

при секретарі - Троян С.П.

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Новий погляд країни», про спростування недостовірної інформації та зобов'язання вчинити дії -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, про спростування недостовірної інформації та зобов'язання вчинити дії, посилаючись на те, що відповідачем у щоденному суспільно - політичному виданні, а також на Інтернет сайті було оприлюднено матеріал, який містить недостовірну інформацію, яка є негативною, виставляє позивача у непривабливому світлі, чим завдає шкоди його честі та гідності.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав зазначених у позові.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що матеріал опублікований відповідачем під вигаданим авторським псевдонімом, не містить негативної інформації відносно позивача. Крім того, інформація викладена у опублікованому матеріалі є громадською думкою, а тому не може оцінюватися, як недостовірна або негативна і не потребує спростування, виходячи з практики розгляду відповідних категорій справ Європейським судом з прав людини. Також, представник відповідача зазначила, що оспорювана інформація стосується позивача опосередковано і опублікування матеріалу було направлено на те, щоб привернути увагу на проблеми не пов'язані з особою позивача. Крім того, представник відповідача зазначила, що зважаючи на те, що позивач є публічною особою, життя останнього підлягає ретельному громадському контролю і позивач потенційно може зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації. Також, представник відповідача вважає, що позовні вимоги направлені на перешкоджання журналістській діяльності на мають на меті захисту прав, оскільки вважає, що останні не є порушеними.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

28.05.2013 року у статті під вигаданим авторським псевдонімом за підписом ОСОБА_3 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» у номері НОМЕР_1 щоденного суспільно - політичного видання «ІНФОРМАЦІЯ_2», а також на Інтернет - сайті цього видання - АДРЕСА_1, а саме інформацію, що «ІНФОРМАЦІЯ_1»; було опубліковано інформацію, що «У малышей которые лечатся в Алупкинском костно-туберкулезном санатории имени Боброва, отобрали море. Имя того, кто стоит за бедами больных малышей, знают без исключения местные жители, но произносить в слух боятся. Адвокаты некогда всесильного серого кардинала ОСОБА_2 строго следят за тем, чтобы в место фамилии их патрона, в скандале фигурировало название малоизвестной фирмы (далі - оспорювана інформація) /а.с.7 - 11, 22 - 27, 78/.

Позивач вважає оспорювану інформацію недостовірною, яка є негативною, виставляє останнього у непривабливому світлі, чим завдає шкоди його честі та гідності.

Захист честі, гідності і ділової репутації це право громадянина та організації вимагати через суд спростування відомостей, які не відповідають дійсності або викладені неправдиво, принижують їхню честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди їхнім інтересам, якщо той, хто поширив такі відомості, не доведе, що вони відповідають дійсності.

Поширенням неправдивих відомостей визнається опублікування їх в пресі або сповіщення їх в іншій, у тому числі усній, формі невизначеному колу осіб, кільком особам або навіть одній особі.

Честь і гідність - це важливі духовні нематеріальні блага, втілені у самій особі громадянина або юридичної особи. Честь-це певна соціальна оцінка громадянина або юридичної особи, яка визначається вчинками, виробничою діяльністю та поглядами конкретної особи в контексті норм суспільного життя. Гідність - це самооцінка особою своїх ділових, моральних та інших соціальних якостей.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифікнову № 475/97-ВР від 17.07.97 року (далі - Конвенція), кожен має право на свободу думки, совісті та релігії.

Згідно ст. 10 Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У зв'язку з цим статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Зазначені конституційні положення, при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача в обґрунтування своїх доводів посилається на те, що публікація оспорюваної інформації є узагальненням громадської думки відносно ситуації, яка склалась навколо скандалу пов'язаним із Алупкінським косно-туберкульозним дитячим санаторієм імені Боброва (далі - санаторій), що виразилося у незадоволенні громадян, які направляють на лікування дітей, а також місцевих жителів, встановленням паркану, який огороджує будинок, який на думку громадськості належить позивачу. Вказана інформація стосується позивача опосередкована, не є негативною та направлена на те, щоб привернути увагу суспільства на проблеми санаторію.

Так, в судовому засіданні встановлено, що будинок, який межує із санаторієм належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційній компанії «Спорт - Тур» (далі - будинок). В свою чергу, позивач є засновником і власником української юридичної особи, яка займається інвестиційною діяльністю і володіє корпоративними правами вище вказаного товариства. Вказані обставини визнані учасниками процесу, а тому відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України не потребують доказування. Зазначена інформація позивачем не оспорюється, проте оспорюється інформація, яка вказує на те, що позивач нібито відібрав море у хворих дітей, що виставляє позивача у негативному світлі.

Суд вважає, що із тексту оспорюваної інформації, вбачається безпосередня вказівка на те, що паркан, яким огороджений будинок, загороджує дітям, що перебувають на лікуванні у санаторії вид на море і виходячи із назви публікації та змісту, остання прямо вказує на вчинення відповідного порушення позивачем. В свою чергу, із змісту оспорюваної інформації не можна зробити висновок про те, що остання є оціночним судженням та/або висловлюванням, незважаючи на доводи позивача, що словосполучення «Медведчук Хаус» взято у лапки.

Згідно ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо: ці відомості одержано від інформаційних агентств або від засновника (співзасновників); вони містяться у відповіді на інформаційний запит щодо доступу до офіційних документів і запит щодо надання письмової або усної інформації, наданої відповідно до вимог Закону України "Про інформацію"; вони є дослівним відтворенням офіційних виступів посадових осіб державних органів, організацій і об'єднань громадян; вони є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього; в них розголошується таємниця, яка спеціально охороняється законом, проте ці відомості не було отримано журналістом незаконним шляхом.

Відповідно до п. 22 ППВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року № 1 (далі - Постанова), наведені у статті 42 Закону про пресу підстави звільнення від відповідальності за публікацію недостовірної інформації, яка порушує особисті немайнові права або являє собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації та правами журналіста, є вичерпними, а тому розширеному тлумаченню чи вільному редагуванню не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Представник відповідача в судовому засіданні не надала доказів про те, що оспорювана інформація була опублікована на підставі відомостей одержаних від інформаційних агентств або від засновника (співзасновників); оспорювана інформація містяться у відповіді на інформаційний запит щодо доступу до офіційних документів і запит щодо надання письмової або усної інформації, наданої відповідно до вимог Закону України "Про інформацію"; оспорювана інформація є дослівним відтворенням офіційних виступів посадових осіб державних органів, організацій і об'єднань громадян; оспорювана інформація є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього. Будь які рішення правоохоронних та судових органів з приводу зобов'язання позивача усунути порушення законодавства, які нібито мають місце тощо також відсутні.

Крім того, представник відповідача визнала, що при публікації оспорюваної інформації вище зазначені відомості передбачені ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» відповідачем не використовувалися.

Так, представник відповідача стверджує, що оприлюднена відповідачем публікація, а саме оспрювана інформація, яка міститься в останній, є громадською думкою, на підтвердження чого надала копії роздруківок коментарів статей з мережі Інтернет, пов'язаних із обговоренням межування будинку та санаторію, зокрема встановлення паркану навколо будинку та копії статей із веб сайтів на аналогічну тему /а.с. 49-70/. Крім того, в судовому засіданні було прослухано аудіо запис інтерв'ю журналіста, який як пояснила представник відповідача, працює з останнім та невідомого громадянина /а.с. 40/.

Суд вважає, що з наданих представником відповідача доказів не можна зробити висновок, що вказані роздруківки та інтерв'ю виражають громадську думку, виходячи з наступного.

В наданих роздруківках містяться витяги із сторінок веб сайтів на яких розміщенні статті про події різних років, що відбувалися у місцевості, де розташований санаторій та будинок. Проте, вказані статті не можуть вважатися громадською думкою, оскільки не містять посилань на будь які джерела отримання такої інформації, інтерв'ю з конкретно визначеними громадянами тощо, і як у оспорюваній публікації, могли бути витвором авторського колективу під творчим псевдонімом, що є не громадською думкою, а відноситься до суб'єктивної думки декількох окремих осіб або особи. Крім того, коментарі до вказаних статей, також зроблені під псевдонімами і представником відповідача не доведено, що такі коментарі були зроблені певними особами, а не однією особо, метою якої було цілеспрямовано підтримати та привернути увагу до інформації викладеної на сторінках веб сайтів. В свою чергу, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що публікації зроблені саме позивачем на власній сторінці, у веб сайті міститься його прізвище і офіційні заперечення щодо достовірності даних викладених у вище зазначених публікаціях /а.с.49-53/.

З аудіозапису, який було прослухано, у судовому засіданні також не вбачається підтвердження того, що має місце громадська думка, яка покладена в основу оспорюваної інформації. Так, у записі не міститься відомостей про те, хто проводив відповідне інтерв'ю, з якою особою чоловічої статі проводилось останнє та місце його проведення.

Представником відповідача не надано доказів про те, що оспорювана інформація містить громадську думку, зокрема яка була предметом обговорення на громадських слуханнях, де мало місце зібрання окремих громадяни, групи громадян та місцевих посадових осіб для обміну думками та інформацією щодо конкретного питання перед прийняттям рішення, з урахуванням думки громадськості. Також не надано доказів про мітинги, зібрання громадян, громадських або інших об'єднань громадян, акції протестів тощо, які набули широкого галасу у суспільстві, на яких порушувалося питання про те, що саме через винні дії позивача страждають діти.

Громадська (суспільна) думка - це уявлення про спосіб існування сукупної свідомості окремих індивідів, об'єднаних у соціальних групи, які пов'язані спільністю інтересів, в якому фіксується відношення до подій або явищ громадського життя.

Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку доводи представника відповідача, що оспорювана інформація опублікована на підстав громадської думки є не спроможними, оскільки відповідачем не доведено, що зміст який викладений в оспорюваній інформації є результатом інтерв'ю з певними громадянами, історіями третіх осіб чутками поширеними серед суспільства і доводити правильність таких тверджень є нерозумним та неможливим.

Суд вважає, що у даному випадку має місце опублікування недостовірної інформації, яка ґрунтується на суб'єктивній думці декількох осіб, зокрема і авторського колективу відповідача, оприлюдненої під псевдонімом, з метою забезпечення в подальшому уникнення від будь якої відповідальності за зміст, що ґрунтується на не перевірених даних, свідомо направлених на приниження честі та гідності позивача. У зв'язку з наведеним, посилання представника відповідача на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Торгейт Торгейрсон проти Ісландії» від 25.06.1992 року» не заслуговують на увагу.

Крім того, представник відповідача посилається на те, що позивач є публічною особою, у зв'язку з чим межа допустимої критики є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати. Обґрунтовуючи такі доводи представник відповідача посилається на п. 21 Постанови, проте суд з такими доводами погодитися не може, оскільки як зазначено вище, позивач будь яких неправомірних вчинків, зокрема спрямованих на порушення прав дітей, не вчиняв, а тому предмет для критики його особистого чи громадського життя відсутній. Також, суд звертає увагу на те, що зазначене роз'яснення пов'язує оприлюднення інформації про публічних осіб, пов'язаних з їх публічною діяльністю. У даному випадку публікація відповідача не містить посилань, які вказують на те, що оспорювана інформація пов'язана з діяльністю позивача.

Відповідно до п. 15 Постанови, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Так, представник позивача пояснив в судовому засіданні, що не оспорювалося представником відповідача, що паркан, про якій йдеться у оспорюваній публікації позивача не був встановлений товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Спорт - Тур» та був побудований іншим товариством, яке на має відношення до теперішнього власника будинку, про що також було зазначено на Інтернет сторінці позивача /а.с. 49 з.с.-53/ з викладенням хронології подій, проте відповідач під час публікації статті на це уваги не звернув, зазначені дані не перевірив і виклав інформацію відносно позивача, яка без будь яких заперечень виставляє останнього у негативному світлі в очах суспільства.

Крім того, суд вважає доводи представника відповідача про те, що своєю публікацією останні не мали на меті нічого, окрім привернути увагу до проблеми санаторію є неспроможними, оскільки опублікування недостовірної інформації, спекулюючи статусом позивача та пов'язуючи його особу із скандалом навколо проблем санаторію, є не що інше як порушенням прав і законних інтересів останнього та являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації. У зв'язку з цим доводи представника відповідача про втручання та перешкоджання журналістській діяльності на думку суду є неспроможними, оскільки відповідач намагався висвітлити проблемну ситуацію санаторію за рахунок поширення недостовірної інформації відносно позивача, який в свою чергу має право на захист у передбачений законом спосіб.

Оцінюючи належність, допустимість доказів окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведена достовірність оспорюваної інформації, а тому остання підлягає спростуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 79, 88, 208, 209, 212-218 ЦПК України,

ч. 1 ст. 9, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифікнову № 475/97-ВР від 17.07.97 року, ст. ст. 32, 68 Конституції України, ст. 277 ЦК України, ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», ППВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року № 1, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недостовірною інформацію, яку було опубліковано 28.05.2013 року у статті за підписом ОСОБА_3 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» у номері НОМЕР_1 щоденного суспільно - політичного видання «ІНФОРМАЦІЯ_2», а також на Інтернет - сайті цього видання - АДРЕСА_1, а саме інформацію, що «ОСОБА_2 - хаус» отобрал море у больных детей»; інформацію, що «У малышей которые лечатся в Алупкинском костно-туберкулезном санатории имени Боброва, отобрали море. Имя того, кто стоит за бедами больных малышей, знают без исключения местные жители, но произносить в слух боятся. Адвокаты некогда всесильного серого кардинала ОСОБА_2 строго следят за тем, чтобы в место фамилии их патрона, в скандале фигурировало название малоизвестной фирмы.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Новий погляд країни» з моменту набрання рішенням суду законної сили, опублікувати у найближчому номері газети щоденного суспільно - політичного видання «ІНФОРМАЦІЯ_2» на тій самій шпальті і тим самим шрифтом, що й оприлюднена у номері НОМЕР_1 щоденного суспільно - політичного видання «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 28.05.2013 року стаття за підписом ОСОБА_3 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» другий абзац резолютивної частини рішення, в частині визнання інформації недостовірною.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Новий погляд країни» з моменту набрання рішенням суду законної сили, опублікувати протягом трьох днів на сайті АДРЕСА_1 на тому ж місті і у той же спосіб, як було опубліковано 28.05.2013 року статтю за підписом ОСОБА_3 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» другий абзац резолютивної частини рішення, в частині визнання інформації недостовірною.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Новий погляд країни», ідентифікаційний код 38375015, місце знаходження: м. Київ, вул. Харківське Шосе, 175 на користь ОСОБА_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 судові витрати в розмірі 229 /двісті двадцять дев'ять/ грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий: