Ухвала

від 02.07.2013 по справі 826/5057/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5057/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

02 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Твердохліб В.А., Костюк Л.О.

при секретарі - Синициній К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юканц» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юканц» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.03.2013 року №0002482207 та №0002492207,-

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Юканц» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.03.2013 року №0002482207 та №0002492207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2013 року, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юканц» (код ЄДРПОУ 33145401) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Профітіс-Б» (код 36192868) та ТОВ «ТРК ТВ-Парадіз» (код 35369805) за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.

За наслідками зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 13.03.2013 р. № 805/22-7/33145401, в якому встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) щодо заниження податку на додану вартість в загальному розмірі 38 080 грн., в т.ч. по періодах: січень 2010 року - 3 671 грн., лютий 2010 року - 2 403 грн., березень 2010 року - 1 430 грн., квітень 2010 року - 3 554 грн., травень 2010 року - 12 476 грн., червень 2010 року - 3 679 грн., липень 2010 року - 10 867 грн, а також п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. щодо заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, в загальному розмірі 47 600 грн., в т.ч. за 1 квартал 2010 року на суму 9 381 грн., за півріччя 2010 року на суму 34 017 грн., за 9 місяців 2010 року на суму 47 600 грн., за 2010 рік на суму 47 600 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення: від 27.03.2013 р. № 0002482207, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 59 500,00 грн. та № 0002492207, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 40 008,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що в перевіряємому періоді позивач ТОВ «Юканц» мав взаємовідносини із контрагентом ТОВ «Профітіс-Б».

Між ТОВ «Юканц» (Покупець) та ТОВ «Профітіс-Б» (Постачальник) фінансово-господарські взаємовідносини здійснювалися на підставі договору купівлі-продажу товарів № 010409/1 від 01.04.2009 року. Предмет договору - Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товарно-матеріальні цінності (рушники, пакети, рамки, скотч, мило, засіб для миття посуду, клей, краска, зубна щітка, пральний порошок, наволочки, простирадла та інше), а Покупець прийняти та оплатити його.

Згідно інформаційної бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПС України», ТОВ «Юканц» було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Профітіс-Б» та відображено в деклараціях з податку на додану вартість (додаток 5 до Декларації) у розмірі 38 080 грн. в т.ч. по періодах: січень 2010 року - 3 671 грн., лютий 2010 року - 2 403,49 грн., березень 2010 року - 1 429,76 грн., квітень 2010 року - 3 554,05 грн., травень 2010 року - 12 476,16 грн., червень 2010 року - 3 678,69 грн., липень 2010 року - 10 866,58 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Юканц» за рахунок ТОВ «Профітіс-Б» було сформовано валові витрати з податку на прибуток в розмірі 190 401 грн. в т.ч. по періодах: 1 квартал 2010 року - 37 523 грн, 2 квартал 2010 року - 98 545 грн., 3 квартал 2010 року - 54 333 грн.

Згідно інформаційних баз даних, ТОВ «Профітіс-Б» зареєстровано Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією № 10661020000006235 від 17.12.2008 р.

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 10.02.2009 р. № 100196699 було анульоване 08.09.2010 р., тобто через декілька місяців після взаємовідносин із позивачем.

Директором та засновником ТОВ «Профітіс-Б» за період з 17.12.2008 р. по 26.01.2011 р. був ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1). Стан підприємства - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що від СВ ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС № 2352/7/07-352 від 27.12.2012 року до відповідача надійшла Постанова Деснянського районного суду м. Києва від 11.12.2012 року по обвинуваченню директора ТОВ «Профітіс-Б» ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 358 та ч. 2 ст. 200 Кримінального кодексу України.

Отже, Деснянським районним судом м. Києва під час розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 було встановлено наступне:

У вересні-жовтні 2007 року та у листопаді-грудні 2008 року, ОСОБА_3 спільно з невставноленою у ході досудового слідства особою, умисно, з корисних спонукань, з метою прикриття незаконної діяльності, яка направлена на здійснення незаконних фінансово-господарських операцій по переводу безготівкових коштів в готівку, формування валових витрат та податкового кредиту для інших суб'єктів підприємницької діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з продажу товарів (робіт, послуг) створив на території Деснянського районного суду м. Києва ТОВ «Профітіс-Б» та ТОВ «ТРК ТВ-Парадіз».

У вересні 2007 року невстановлена у ході досудового слідства особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, перебуваючи на території м. Києва, запропонувала ОСОБА_4 зареєструвати за винагороду на своє ім'я суб'єкт господарської діяльності (юридичну особу) - ТОВ «ТРК ТВ-Парадіз» з метою прикриття незаконної діяльності, ставши його формальним засновником та директором. Згідно досягнутої домовленості, ОСОБА_3 повинен був підписати підроблені установчі, статутні, реєстраційні документи, отримати кліше круглої печатки підприємства, а також відкрити поточні рахунки підприємства у різних банківських установах, на які йому вкажуть, підписувати підроблені податкові звіти підприємства та надавати їх до ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС, тим самим створивши видимість законно зареєстрованого суб'єкта господарської діяльності; а також підписувати підроблені документи бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «ТРК ТВ-Парадіз».

Крім того, у листопаді 2008 року невстановлена у ході досудового слідства особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, перебуваючи на території м. Києва, запропонувала ОСОБА_3 зареєструвати за винагороду на своє ім'я суб'єкт господарської діяльності (юридичну особу) - ТОВ «Профітіс-Б» з метою прикриття незаконної діяльності, ставши його формальним засновником та директором. Згідно досягнутої домовленості. ОСОБА_3 повинен був підписати підроблені установчі, статутні, реєстраційні документи, отримати кліше круглої печатки підприємства, а також відкрити поточні рахунки підприємства у різних банківських установах, на які йому вкажуть та підписувати підроблені податкові звіти підприємства і надавати їх до ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС, тим самим створивши видимість законно зареєстрованого суб'єкта господарської діяльності, а також: підписувати підроблені документи бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Профітіс-Б».

Громадянин ОСОБА_3, який формально був засновником та директором ТОВ «Профітіс-Б», не здійснював підприємницьку діяльність від імені ТОВ «Профітіс-Б» та ТОВ «ТРК ТВ-Парадіз», передбачену статутом підприємства.

Дії ОСОБА_3 були кваліфіковані за ч. 2 ст. 205 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив фіктивне підприємництво, тобто створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), з метою прикриття незаконної діяльності, повторно за ст. 358 ч. 2 КК України, як підроблення документів, які видаляються та посвідчуються підприємством, надають права та звільняють від обов'язків, з метою використання їх підроблювачем, так і іншою особою та їх збут, повторно, за попередньою змовою групою осіб, а також за ст. 200 ч. 2 КК України, щодо підробки засобів доступу до банківських рахунків та їх використання, повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Так, в судовому засіданні по кримінальній справі ОСОБА_3 свою вину визнав, щиро розкаявся, надав суду покази не оспорюючи фактичні обставини по справі.

Як підтверджується матеріалами кримінальної справи, ОСОБА_3 вчинив злочини середньої тяжкості до набрання чинності Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 р.

Враховуючи вищевикладене, згоду ОСОБА_3 на застосування до нього акту амністії, Деснянський районний суд м. Києва постановив звільнити ОСОБА_3від кримінальної відповідальності на підставі п. «в» ст. 1 ЗУ «Про амністію» від 08.07.2011 р

Таким чином, постановою Деснянського районного суду міста Києва у справі № 1-1048 від 11.12.2012 року, було визнано винним ОСОБА_3 (засновника та директора ТОВ «Профітіс-Б» - контрагента позивача) у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, оскільки останній своїми умисними діями вчинив фіктивне підприємництво, тобто створив суб'єкт підприємницької діяльності (юридичну особу), з метою прикриття незаконної діяльності, проте звільнено останнього від кримінальної відповідальності на підставі п. «в» ст. 1 ЗУ «Про амністію» від 08.07.2011 р.

На підставі викладеного та зважаючи на постанову Деснянського районного суду міста Києва у справі № 1-1048 від 11.12.2012 року, суд першої інстанції прийшов до висновку, що контрагента позивача ТОВ «Профітіс-Б» було створено в порушення вимог п. 1 ст. 42 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-ІV, яким передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Пунктом 1 статті 44 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється.

За змістом пункту 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Також, відповідно до ст. 551 Господарського кодексу України, визначено ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання , а саме: - підприємство зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; підприємство не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; підприємство зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; підприємство зареєстровано (перереєстровано) та проваджує фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

За правилами пункту 2.4, п. 2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. № 168/704, визначено, що: первинні документи для надання ним юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити і бути підписані посадовою особою, відповідальною за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа; забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції з врахуванням Акта перевірки позивача та постанови суду по кримінальній справі, якою встановлено вину ОСОБА_3 (засновника та директора ТОВ «Профітіс-Б» - контрагента позивача) у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво з метою прикриття незаконної діяльності), що наслідком діяльності підприємства ТОВ «Профітіс-Б» було виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів, а отже такі правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, а тому в позивача відсутні підстави для формування податкового кредиту та валових витрат за рахунок сум, сплачених на користь ТОВ «Профітіс-Б».

Частинами 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, встановлено,що правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Таким чином, при здійснені перевірки позивача контролюючим органом було правомірно зроблено висновок, що правочини, укладені ТОВ «Профітіс-Б» з контрагентами порушують публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями) визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.4.1, п.п 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особою, уповноваженою на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Отже, в даному випадку податкові накладні контрагента позивача ТОВ «Профітіс-Б», були виписані з порушенням чинного законодавства, а саме підписані або невідомою особою, або особою, що не мала на меті здійснення господарської діяльності, оскільки, як зазначалося вище, директор ТОВ «Профітіс-Б» ОСОБА_3 при розгляді кримінальної справи свою вину щодо умисного створення фіктивного підприємництва визнав, не оспорюючи фактичні обставини по справі.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 3 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Порядок заповнення податкової накладної визначений п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, та Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 (із змінами та доповненнями).

Пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23 червня 1997 року № 2333/2037 із змінами та доповненням (далі - Порядок №165). Визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанці вірно дійшов висновку, що вся первинна документація щодо взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Профітіс-Б» підписані з боку останнього неуповноваженою особою, а зазначені правочини містять ознаки нікчемності.

Відповідно до положень п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, п. 18 «Порядку заповнення податкової накладної» від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.1997 р. за № 233/2037, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені належним чином оформленими податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, із змінами та доповненнями, визначено, що валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

З_а правилами підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, із змінами та доповненнями, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення передбачено,що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Положення статі 17 Господарського кодексу України передбачає, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Профітіс-Б» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Таким чином, господарські операції між позивачем та ТОВ «Профітіс-Б» об'єктивно призвели до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до пп. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

В силу положень ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: зазначено,що «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується постановою Деснянського районного суду міста Києва у справі № 1-1048 від 11.12.2012 року, відповідно до якої було визнано вину ОСОБА_3 (засновника та директора ТОВ «Профітіс-Б» - контрагента позивача) у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

На підставі викладено колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції,що висновок відповідача викладений в Акті перевірки є обгрунтованим, а тому винесені відповідачем оскаржувані податкові повідомлення - рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки є правомірними.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, тому підстави для скасування рішення відсутні. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юканц» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.