Ухвала

від 04.07.2013 по справі 2070/2а-13165/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 р.Справа № 2070/2а-13165/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представників позивача Тюменцева В.Ю., Санжаревського Є.М.

представника відповідача Онищенка А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2013р. по справі № 2070/2а-13165/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000270040 від 14.06.2012 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 197 375,00 грн., № 0000280040 від 14.06.2012 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 533 038,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 256 396,00 грн., № 0000290040 від 14.06.2012 р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 766 502,00 грн., № 0000300040 від 14.06.2012 р., яким встановлено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 302 525,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 49 534,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2013 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові ДПС від 14 червня 2012 року №0000270040, №0000280040, №0000290040 та №0000300040.

Стягнуто з державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" сплачений судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову АТ "ХТЗ ім. С.Орджонікідзе" - відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п.п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 85.2, п. 85.8, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, ч. 4 ст. 11, ч. 1, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Публічне акціонерне товариство "Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе" знаходиться на податковому обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС .

У період з 23.04.2012 року по 23.05.2012 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе" (код за ЄДРПОУ 05750295) з питань дотримання податкового законодавства з податку на прибуток 2009 р., 2011 р. та з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами: ТОВ "Промислові мастила" (код за ЄДРПОУ 20601546) квітень-червень 2011 р., ТОВ "Резинодеталь" (ЄДРПОУ 23001195) за листопад-грудень 2011 р., ТОВ "Химтрейд" (ЄДРПОУ 31235974) за травень 2011 р., ТОВ фірма "ВАП" (ЄДРПОУ 21262483) за січень, лютий, квітень, червень 2011 р., ТОВ "Транс Агентство Сервіс" (ЄДРПОУ 36713483) за січень-червень 2011 р., ТОВ "ДІАМАНТ СТ" (ЄДРПОУ 31941331) за травень-грудень 2011 р., ТОВ "Харківтехноагротрейд" (ЄДРПОУ 33290456) за квітень-липень 2011 р., ТОВ фірма "Сотруднічество" у формі ТОВ (ЄДРПОУ 21215615) за вересень 2011 р., АТ "КОМОС" (ЄДРПОУ 24124184) за травень-листопад 2011 р., ТОВ "Регіон Прогрес" (ЄДРПОУ 37364437) за травень-червень 2011 р., ТОВ "Метал-Ресурс" (ЄДРПОУ 36833386) за березень-травень 2011 р., ТОВ "ТРК ТВ-Парадіз" (ЄДРПОУ 35369805) за березень, вересень 2009 р., ТОВ "AZ Харків" (ЄДРПОУ 22651123) за липень 2011 р.

За результатами перевірки складено акт № 141/40-028/05750295 від 23.05.2012 р., згідно висновків якого встановлено наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства: п.44.1,п.44.6. ст.44, п.85.2, п.85.8, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України, п.п.7.4.1 та п.п.7.4.4 п.7.4, п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.3.1 ст.3, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.1, п.138.10 ст.138 Податкового Кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0000270040 від 14.06.2012 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 197 375,00 грн., № 0000280040 від 14.06.2012 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 533 038,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 256 396,00 грн., № 0000290040 від 14.06.2012 р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 766 502,00 грн., № 0000300040 від 14.06.2012 р., яким встановлено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 302 525,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 49 534,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" оскаржило в адміністративному порядку до ДПС у Харківській області та до ДПС України.

За результатами розгляду скарги підприємства залишено без задоволення, а винесені податкові повідомлення - рішення - без змін.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування валових витрат та податкового кредиту у перевіряємому періоді.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції враховуючи наступне.

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту виникли у жовтні 2009 року, застосуванню при наданні оцінки правомірності формування таких показників податкового обліку підлягають положення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Правовідносини щодо правомірності формування позивачем валових витрат за 4 квартал 2009 року та 1 квартал 2011 року, які виникли до 01.04.2011 року (дата набрання чинності Розділом ІІІ Податкового кодексу України), застосуванню при наданні оцінки правомірності формування таких показників податкового обліку підлягають положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

При цьому, формування валових витрат за 2-4 квартал 2011 року та податкового кредиту за січень-грудень 2011 року, а також порядок та підстави проведення перевірки, враховуючи період її проведення (з 23.04.2012 року по 23.05.2012 року), регламентовано Податковим кодексом України.

Положеннями пункту 5.1. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" 28.12.1994, № 334/94-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Виходячи зі змісту абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Ведення господарських операцій фіксуються та підтверджуються первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підставою для нарахування податкового кредиту згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Загальний порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість як для юридичних, так і для фізичних осіб, зареєстрованих платниками ПДВ, регламентується пунктом 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР .

Згідно з підпунктом 7.4.1 цього пункту, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, одним з визначальних факторів для формування податкового кредиту при придбанні товарів або та послуг господарським суб'єктом, зареєстрованим як платник ПДВ, є їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону).

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно із п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З матеріалів справи встановлено, що у перевіряємому періоді позивач - ПАТ "ХТЗ ім. С. Орджонікідзе" у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ "Промислові мастила", ТОВ "Резинодеталь", ТОВ "Химтрейд", ТОВ фірма "ВАП", ТОВ "Транс Агентство Сервіс", ТОВ "ДІАМАНТ СТ", ТОВ "Харківтехноагротрейд, ТОВ фірма "Сотруднічество" у формі, АТ "КОМОС", ТОВ "Регіон Прогрес", ТОВ "Метал-Ресурс", ТОВ "ТРК ТВ-Парадіз", ТОВ "AZ Харків".

Так, 14.05.2008 року між позивачем ПАТ "ХТЗ ім. С. Орджонікідзе" ( у якості замовника) та ТОВ "ТРК ТВ-Парадіз" (у якості виконавця) укладено договір № ПТ-0405 про надання послуг, згідно умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати комплекс рекламних послуг з розміщення (трансляції) рекламних відеоматеріалів Замовника в ефірі регіональних телеканалів, перелік яких наведено в Додатку до цього Договору. ( т. 6 а.с. 83-85).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, позивачем надано до матеріалів справи копії податкових накладних від 02.03.2009 року № 61, від 30.09.2009 року № 296 ( т. 6 а.с. 88, 91), рахунків фактури № СФ-0042 від 23.02.2009 р., № СФ-0195 від 06.10.2009 р., ( т. 6 а.с. 86, 89), актів здачі-прийняття робіт від 31.03.2009 року та від 30.09.2009 року (т. 6 а.с. 87, 90), платіжних доручень від 02.03.2009 року та 09.10.2009 року ( т. 3 а.с. 47, 48).

10.05.2011 р. між ПАТ "ХТЗ ім. С. Орджонікідзе" (Покупець) та ТОВ "Регіон Прогрес" (Продавець) укладено говір поставки №12, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і сплатити вартість товару. (т. 1 а.с. 246).

На підтвердження реального виконання умов вказаного договору, позивачем надано до матеріалів справи наступні документи первинного бухгалтерського та податкового обліку: податкові накладні - № 8 від 11.05.2011 р., № 11 від 13.05.2011 року, № 14 від 02.06.2011 року; № 17 від 10.06.2011 року ( т. 2 а.с. 9-12); видаткові накладні - № 9 від 13.05.2011 р., № 10 від 17.05.2011 р.; № 38 від 08.06.2011 р.; № 40 від 15.06.2011 р.; № 42 від 17.06.2011 р. (т. 1 а.с. 249, т. 2 а.с. 1, 3, 5, 7); рахунки -фактури № 59 від 10.05.2011 року та № 65 від 17.06.2011 року; платіжні доручення № 4138 від 11.05.2011 р.; № 4138 від 11.05.2011 р., № 4138 від 11.05.2011 р.; № 4138 від 11.05.2011 р. ( т. 3 а.с. 34-36).

Крім того, 01.03.2011 р. між ПАТ "ХТЗ ім. С. Орджонікідзе" (Покупець) та ТОВ "Транс Агентство Сервіс" (Постачальник) укладено договір поставки № ТДС-300040, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався в обумовлений строк у власність Покупця продукцію, а Покупець зобов'язався прийняти та сплатити її вартість. (т. 3, а.с. 51).

На підтвердження реального виконання умов вказаного договору, позивачем надано до матеріалів справи копії документів бухгалтерського та податкового обліку, а саме: податкові накладні - № 300241 від 20.01.2011 р.; № 300242 від 25.01.2011 р.; № 300906 від 16.03.2011 року; № 30097 від 21.03.2011 року; № 30094 від 21.03.2011 року; № 301123 від 24.03.2011 р.; № 301124 від 25.03.2011 року ( т. 3 а.с. 73-80); видаткові накладні - від 25.01.2011 р. № ТДС-300216; від 22.03.2011 р. № ТДС-301889; від 24.03.2011 р. № ТДС-301915; від 24.03.2011 р. № ТДС-301918; від 29.03.2011 р. № ТДС-301971; від 30.03.2011 р. № ТДС-301993; від 30.03.2011 р. № ТДС-301994; від 30.03.2011 р. № ТДС-301995 ( т. 3 а.с. 57, 59, 61, 63, 65, 69, 71); платіжні доручення - № 284 від 20.01.2011 р.; № 1164 від 16.02.2011 року; № 2161 від 16.03.2011 р.; № 2317 від 21.03.2011 р.; № 2433 від 23.03.2011 р.; № 2493 від 24.03.2011 р.; № 2567 від 25.03.2011 р.; № 2568 від 25.04.2011 р.; рахунки-фактури № 300251 від 01.03.2011 р., № 311442 від 15.03.2011 р., № 311443 від 15.03.2011 р., № 311580 від 22.03.2011 р. ( т. 3 а.с. 53-55).

До податкової накладної №301125 від 25.03.2011 р. в зв'язку з поверненням грошових коштів Постачальником надано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 301994, яким скориговано основне зобов'язання на суму 10 519,05 грн., в т.ч. ПДВ на суму 2 103,81 грн. ( т. 3 а.с. 82).

08.02.2011 р. між АТ "Комос" (Постачальник) та АТ "ХТЗ" (Покупець) укладено договір поставки №08/02-11, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати Покупцю, а Покупець прийняти та сплатити вартість товару. (т. 2, а.с. 79)

На підтвердження реального виконання умов вказаного договору, позивачем надано до матеріалів справи копії документів бухгалтерського та податкового обліку, а саме: № 10 від 10.05.2011 р, № 7 від 24.06.2011 р.; № 8 від 29.06.201 1 р.; № 8 від 18.07.2011 р.; № 1 від 03.08.2011 р.; № 3 від 04.08.2011 р.; № 5 від 04.08.2011 р.; № 16 від 09.08.2011 р.; № 13 від 01.09.2011 р.; № 16 від 05.09.2011 р.; № 14 від 12.09.2011 р.; № 15 від 26.09.2011 р.; № 4 від 07.10.2011 р.; № 6 від 08.11.2011 р. ( т. 2 а.с. 127-140); видаткові накладні - від 19.05.2011 р. № 155; від 23.05.2011 р. № 157; від 02.06.2011 р. № 162; від 03.06.2011 р. № 163; від 29.06.2011 р. № 169; від 19.07.2011 р. № 177; від 28.07.2011 р. № 182; від 04.08.2011 р. № 184; від 10.08.2011 р. № 188; від 26.08.2011 р. № 196 ; від 15.09.2011 р. № 207; від 29.09.2011 р. № 213; від 10.10.2011 р. № 217; від 13.10.2011 р. № 221; від 26.10.2011 р. № 224; від 15.11.2011 р. № 228 ( т. 2 а.с. 91, 93, 95, 97, 99, 101, 103, 106, 108, 110, 112, 115, 117, 119, 121, 125); платіжні доручення - № 4058 від 10.05.2011 року; № 5867 від 29.06.2011 року; № 6002 від 29.06.2011 року; № 6395 від 18.07.2011 р.; ; 6974 від 02.08.2011 р.; № 6992 від 03.08.2011 р.; № 7079 від 04.08.2011 р.; № 7211 від 09.08.2011 р.; № 7969 від 01.09.2011 р.; № 8043 від 05.09.2011 р.; № 8230 від 12.09.2011 р.; № 8653 від 26.09.2011 р.; № 9071 від 07.10.2011 р.; № 9934 від 08.11.2011 р. ( т. 3 а.с. 21-33); рахунки-фактури від 24.03.2011 р. № 2056; від 25.04.2011 р. № 2063; від 02.06.2011 р. № 2075; від 04.07.2011 р. № 2082; від 29.07.2011 р. № 2094; від 05.08.2011 р. № 2097; від 25.08.2011 р. № 2105; від 08.09.2011 р. № 2115; від 05.10.2011 р. № 2127 ( т. 2, а.с. 82-90).

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що АТ "ХТЗ" на підставі податкових накладних, виданих ТОВ фірма "ВАП", придбано ТМЦ та віднесено до складу податкового кредиту у січні-лютому 2011 року суму ПДВ у розмірі 112 802,45 грн.

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ фірма "ВАП" та правомірності формування податкового кредиту і валових витрат, позивачем надано до матеріалів справи копії податкових накладних, рахунків-фактур, видаткових накладних, платіжних доручень, прибуткових ордерів, а також докази оприбуткування придбаних ТМЦ на складі підприємства ( т. 4 а.с. 30-250, т. 5 а.с. 1-250, т. 2 а.с. 182-232).

11.11.2011 року між позивачем - ПАТ "ХТЗ ім. С. Орджонікідзе" (у якості покупця) та ТОВ "Резинодеталь" (у якості постачальника) укладено господарський договір поставки № 11/11, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - Покупцеві товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. (т. 1 а.с. 187-188).

На підтвердження реального виконання умов зазначеного договору, позивачем надано наступні документу бухгалтерського та податкового обліку: копії рахунків-фактури, податкових та видаткових накладних, прибуткових ордерів, платіжних доручень та докази оприбуткування придбаного товару ( т. 1а.с. 189-245, т. 2 а.с. 165-176).

13.04.2010 року між позивачем - ПАТ "ХТЗ ім. С. Орджонікідзе" (у якості покупця) та ТОВ "Металл-Ресурс" (у якості продавця) укладено договір поставки № 67/13, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар на умовах даного договору. (т. 2 а.с. 15-16).

Фактичне виконання зазначеного договору підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи копіями документів, а саме: податковими та видатковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, прибутковими ордерами та іншими документами внутрішнього бухгалтерського обліку, що підтверджують рух товару по складу підприємства (т. 2 а.с. 17-78, т. 3 а.с. 37-46).

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ "Промислові мастила" та правомірності формування показників податкової звітності за перевіряємий період, позивачем надано до матеріалів справи копії податкових накладних, рахунків, видаткових накладних, платіжних доручень, прибуткових ордерів, а також докази оприбуткування придбаних ТМЦ на складі підприємства ( т. 1 а.с. 89-134, т. т. 2 а.с. 156-164).

Крім того, обґрунтовуючи правомірність формування податкового кредиту та валових витрат у перевіряємому періоді по взаємовідносинам з ТОВ "ДІАМАНТ СТ", позивачем надано до матеріалів справи наступні документи податкового та бухгалтерського обліку: податкові накладні, рахунки-фактури, видаткові накладні, платіжні доручення, прибуткові ордери та документи внутрішнього обліку товару на складі підприємства ( т. 2 а.с. 242-250, т. 3 а.с. 1-15, 116-250).

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ "Химтрейд", ТОВ "Харківтехноагротрейд, ТОВ фірма "Сотруднічество", ТОВ "AZ Харків" та правомірності формування податкового кредиту і валових витрат за перевіряємий період, позивачем надано до матеріалів справи копії податкових накладних, рахунків-фактур, видаткових накладних, платіжних доручень, прибуткових ордерів, а також докази оприбуткування придбаних ТМЦ на складі підприємства ( т. 1, 135-181, т. 2 а.с. 177-180, т. 3 а.с. 16-20, 49).

На підтвердження факту транспортування придбаних ТМЦ, позивачем надано до матеріалів справи копії витягів з журналів контролю в'їзду автотранспорту на - ПАТ "ХТЗ ім. С. Орджонікідзе" (т. 7 а.с. 95-225).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Промислові мастила", ТОВ "Резинодеталь", ТОВ "Химтрейд", ТОВ фірма "ВАП", ТОВ "Транс Агентство Сервіс", ТОВ "ДІАМАНТ СТ", ТОВ "Харківтехноагротрейд, ТОВ фірма "Сотруднічество" у формі, АТ "КОМОС", ТОВ "Регіон Прогрес", ТОВ "Метал-Ресурс", ТОВ "ТРК ТВ-Парадіз", ТОВ "AZ Харків", повністю підтверджені відповідними первинними документами.

Разом із тим, під час проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПАТ "ХТЗ ім. С. Орджонікідзе", податковим органом виявлено безпідставне формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ "Промислові мастила", ТОВ "Резинодеталь", ТОВ "Химтрейд", ТОВ фірма "ВАП", ТОВ "Транс Агентство Сервіс", ТОВ "ДІАМАНТ СТ", ТОВ "Харківтехноагротрейд, ТОВ фірма "Сотруднічество", АТ "КОМОС", ТОВ "Регіон Прогрес", ТОВ "Метал-Ресурс", ТОВ "ТРК ТВ-Парадіз", ТОВ "AZ Харків".

При цьому, вказані доводи контролюючий орган мотивує даними актів перевірок перевіряємих контрагентів позивача та листів, наданих іншими органами державної податкової служби, які стосуються відносин контрагентів ПАТ "ХТЗ ім. С. Орджонікідзе" з третіми особами, а не з фактичних відносин ПАТ "ХТЗ ім. С. Орджонікідзе" зі своїми контрагентами та належності складених документів бухгалтерського та податкового обліків.

Інших обставин не здійснення господарської діяльності та мотивів для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при вчиненні правочинів з ТОВ "Промислові мастила", ТОВ "Резинодеталь", ТОВ "Химтрейд", ТОВ фірма "ВАП", ТОВ "Транс Агентство Сервіс", ТОВ "ДІАМАНТ СТ", ТОВ "Харківтехноагротрейд, ТОВ фірма "Сотруднічество", АТ "КОМОС", ТОВ "Регіон Прогрес", ТОВ "Метал-Ресурс", ТОВ "ТРК ТВ-Парадіз", ТОВ "AZ Харків" відповідачем в акті перевірки № 141/40-028/05750295 від 23.05.2012 р. не вказано.

Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Слід відмітити, що як позивач, так і вищевказані контрагенти позивача на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагенти мали відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірних договорів.

При цьому, податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідачем в акті перевірки не наведено доказів: неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників; відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції; відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін правочину; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми вартості придбаних від ТОВ "Промислові мастила", ТОВ "Резинодеталь", ТОВ "Химтрейд", ТОВ фірма "ВАП", ТОВ "Транс Агентство Сервіс", ТОВ "ДІАМАНТ СТ", ТОВ "Харківтехноагротрейд, ТОВ фірма "Сотруднічество", АТ "КОМОС", ТОВ "Регіон Прогрес", ТОВ "Метал-Ресурс", ТОВ "ТРК ТВ-Парадіз", ТОВ "AZ Харків" товарів та послуг на відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів, виробничого, транспортного та торгівельного обладнання у контрагентів-постачальників по ланцюгу постачання, наявність у останніх взаємовідносин з суб'єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності, відсутність за місцезнаходженням, не може свідчити про неможливість фактичної поставки товару та надання позивачу послуг, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами.

Колегією суддів встановлено, що спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача. Факт оплати позивачем отриманих у ТОВ "Промислові мастила", ТОВ "Резинодеталь", ТОВ "Химтрейд", ТОВ фірма "ВАП", ТОВ "Транс Агентство Сервіс", ТОВ "ДІАМАНТ СТ", ТОВ "Харківтехноагротрейд, ТОВ фірма "Сотруднічество", АТ "КОМОС", ТОВ "Регіон Прогрес", ТОВ "Метал-Ресурс", ТОВ "ТРК ТВ-Парадіз", ТОВ "AZ Харків" товарів та послуг сторонами не заперечується.

Отже, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу валових витрат та податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення перевірки відповідачем досліджувались первинні документи ТОВ "Промислові мастила", ТОВ "Резинодеталь", ТОВ "Химтрейд", ТОВ фірма "ВАП", ТОВ "Транс Агентство Сервіс", ТОВ "ДІАМАНТ СТ", ТОВ "Харківтехноагротрейд, ТОВ фірма "Сотруднічество", АТ "КОМОС", ТОВ "Регіон Прогрес", ТОВ "Метал-Ресурс", ТОВ "ТРК ТВ-Парадіз", ТОВ "AZ Харків" на підтвердження реальності здійснених правочинів, натомість, усі документи, що підтверджують обставини здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності в розрізі відносин з позивачем, наявні в матеріалах справи.

Також матеріали справи не містять податкових повідомлень-рішень, якими б ТОВ "Промислові мастила", ТОВ "Резинодеталь", ТОВ "Химтрейд", ТОВ фірма "ВАП", ТОВ "Транс Агентство Сервіс", ТОВ "ДІАМАНТ СТ", ТОВ "Харківтехноагротрейд, ТОВ фірма "Сотруднічество", АТ "КОМОС", ТОВ "Регіон Прогрес", ТОВ "Метал-Ресурс", ТОВ "ТРК ТВ-Парадіз", ТОВ "AZ Харків" були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5.2 Порядку № 984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем в акті перевірки висновок про відсутність реального здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ "Промислові мастила", ТОВ "Резинодеталь", ТОВ "Химтрейд", ТОВ фірма "ВАП", ТОВ "Транс Агентство Сервіс", ТОВ "ДІАМАНТ СТ", ТОВ "Харківтехноагротрейд, ТОВ фірма "Сотруднічество", АТ "КОМОС", ТОВ "Регіон Прогрес", ТОВ "Метал-Ресурс", ТОВ "ТРК ТВ-Парадіз", ТОВ "AZ Харків" викладено без висвітлення конкретних обставин господарських операцій, які свідчать про неможливість факту їх здійснення, та без посилання на будь-які первинні документи, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає такий висновок ДПІ таким, що зроблений з порушенням вимог Порядку № 984.

Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що Закон України "Про податок на додану вартість" та Податковий кодекс України не ставлять право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

Платник податків, який придбав товар/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

При цьому, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно ч. 2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Так, 31.01.2011р. Верховним Судом України винесена постанова у справі у за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч. 2 ст. 8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, факти вказаних в акті перевірки порушень та донарахування податкових зобов'язань за господарськими операціями з ТОВ "Промислові мастила", ТОВ "Резинодеталь", ТОВ "Химтрейд", ТОВ фірма "ВАП", ТОВ "Транс Агентство Сервіс", ТОВ "ДІАМАНТ СТ", ТОВ "Харківтехноагротрейд, ТОВ фірма "Сотруднічество", АТ "КОМОС", ТОВ "Регіон Прогрес", ТОВ "Метал-Ресурс", ТОВ "ТРК ТВ-Парадіз", ТОВ "AZ Харків" належним чином не довів.

Разом з тим, матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність спірних господарських операцій, факт сплати позивачем в ціні придбаних у ТОВ "Промислові мастила", ТОВ "Резинодеталь", ТОВ "Химтрейд", ТОВ фірма "ВАП", ТОВ "Транс Агентство Сервіс", ТОВ "ДІАМАНТ СТ", ТОВ "Харківтехноагротрейд, ТОВ фірма "Сотруднічество", АТ "КОМОС", ТОВ "Регіон Прогрес", ТОВ "Метал-Ресурс", ТОВ "ТРК ТВ-Парадіз", ТОВ "AZ Харків" товарів (послуг) податку на додану вартість та понесення позивачем витрат.

Щодо посилання СДПІ на порушення позивачем п.44.1,п.44.6. ст.44 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 44.6. ст.44 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Разом з тим, судовим розглядом встановлено, що всі первинні бухгалтерські документи були у позивача в наявності та надавалися СДПІ під час проведення документальних виїзних перевірок у попередніх податкових періодах про що свідчать: акт № 1866/23-1/05750295 від 26.07.2011 р., акт № 44/40-028/05750295 від 19.01.2012 р., акт № 112/40-028/05750295 від 17.02.2012 р.

За таких обставин, висновок СДПІ про те, що первинні документи були відсутні у платника податків не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення - рішення від 14 червня 2012 року №0000270040, №0000280040, №0000290040 та №0000300040, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про скасування таких рішень є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2013 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів підтверджує, що, при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2013р. по справі № 2070/2а-13165/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 08.07.2013 р.